Ухвала КАС ВС № 580/57/26

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа №580/57/26 адміністративне провадження № К/990/26737/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі №580/57/26, за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила: - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо порушення строків розгляду інформаційного запиту від 09 грудня 2025 року; - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 09 грудня 2025 року; - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови надати відповідь по суті запиту ОСОБА_1 від 09 грудня 2025 року, що міститься у листі від 02 січня 2026 року; - зобов`язати Міністерство юстиції України надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 09 грудня 2025 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2026 року, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо надання ОСОБА_1 точної, повної та достовірної інформації на її інформаційний запит від 09 січня 2025 року; - зобов`язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 точну, повну та достовірну інформацію на її інформаційний запит від 09 грудня 2025 року; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 10 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі №580/57/26. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 оку №1402-VIII. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що позовні вимоги пов`язані з розглядом запиту на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Отже, з урахуванням вимог статті 12 КАС України, ця справа відносяться до справ незначної складності. У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке. У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Про якісний критерій свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд зазначає, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду. Судом також установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити. З огляду на зазначене, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору Судом не вирішується. Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі №580/57/26. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.М. Соколов А.Г. Загороднюк