Ухвала КАС ВС № 380/12567/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа №380/12567/25 адміністративне провадження №К/990/26504/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправною бездіяльності та дій, спонукання до вчинення дій, стягнення коштів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - відповідач-1, ОАСК), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДСА України), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 25.12.2024 по 31.03.2025 включно з урахуванням всіх належних надбавок, доплат та з врахуванням регіонального коефіцієнту; - стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 25.12.2024 по 31.03.2025 включно у розмірі 500624,40 грн з урахуванням всіх належних доплат, надбавок регіонального коефіцієнту, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неоформлення та невидачі ОСОБА_1 наказу про звільнення з посади судді на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ОАСК у зв`язку з поданням заяви про відставку» № 674/0/15-2; - зобов`язати ОАСК в особі голови або виконуючого обов`язки голови суду оформити та видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ОАСК у зв`язку з поданням заяви про відставку» № 674/0/15-2 із зазначенням про виплату вихідної допомоги в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за останньою посадою; - стягнути з ОАСК на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за останньою посадою в розмірі 461126,40 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо оформлення та видачі позивачу наказу про відрахування зі штату суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ОАСК у зв`язку з поданням заяви про відставку» № 674/0/15-2; - зобов`язано ОАСК, від імені якого діє голова суду (виконуючий обов`язки голови суду), видати на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» наказ про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ОАСК у зв`язку з поданням заяви про відставку» № 674/0/15-2; - визнано протиправною відмову відповідача-1 видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді, та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, згідно з Порядком № 3-1; - зобов`язано ОАСК оформити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, згідно з Порядком 3-1; - визнано протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо невиплати позивачу суддівської винагороди за період з 25.12.2024 по 31.03.2025; - стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 25.12.2024 по 31.03.2025 у сумі 203 419,40 грн, що визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів; - стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, на користь позивача вихідну допомогу у сумі 189 180 грн, що визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів. Рішення в частині виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОАСК залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі № 380/12567/25 залишено без змін. Не погодившись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач-1 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Як слідує із змісту касаційної скарги в матеріалах справи № 380/12567/25, скаржник цитує положення пункту 4 частини четвертої статті 328 та частини третьої статті 353 КАС України, стверджуючи про допущення судами порушень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 та пункт 3, 4 частини третьої статті 353 КАС України. Проте вказані норми процесуального права є лише процитованими у тексті скарги й не містять належного правового обґрунтування стосовно обставин цієї справи. Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів обох інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України з наданим обґрунтуванням, визначеними пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, скаржником не наведено. Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться до встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи. Крім того, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до частини п`ятої статті 330 КАС України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Скаржником не додано вказаний документ до касаційної скарги. Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI). Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою у 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що адміністративний позов подано фізичною особою у 2025 році у якому заявлено 2 вимоги немайнового характеру. Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить грн 4844,80 грн (2422,40 х 200%). Касаційна скарга подана в електронній формі, тому розмір ставки судового збору з пониженням становить 3875, 84 грн (4844, 80 грн * 0,8). Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційно інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 3875, 84 грн. На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 330, статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправною бездіяльності та дій, спонукання до вчинення дій, стягнення коштів - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи; 2) оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 3875, 84 грн (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)). Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк , В.М. Соколов, Судді Верховного Суду