Ухвала КАС ВС № 440/598/26

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 29 червня 2026 року м. Київ справа №440/598/26 адміністративне провадження № К/990/26134/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій просила суд: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим батьком - ОСОБА_2 в сумі 111 762.83 грн; зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлим батьком - ОСОБА_2 в сумі 111 762.83 грн; визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим батьком - ОСОБА_2 в сумі 355 028.65 грн; зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлим батьком - ОСОБА_2 в сумі 355 028.65 грн; визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим батьком - ОСОБА_2 в сумі 32 331.69 грн; зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлим батьком - ОСОБА_2 в сумі 3 2331.69 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, відмовлено у задоволені адміністративного позову. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 440/598/25, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржниця покликається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача, які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлого батька, нараховану на виконання рішень суду. Згідно із частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих. Обґрунтування критеріїв того, що справа має виняткове значення для її учасника, який подає касаційну скаргу, може бути наступним чином. Згідно із загальним правилом, справа, що має виняткове значення для учасника - це справа, що може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом. Під час розгляду такої справи Верховний Суд може здійснити сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених КАСУ підстав для перегляду справи в порядку касаційного провадження, з метою усунення встановлених у зв`язку з цим порушень законності попередніх судових рішень. Верховний Суд може визначити наявність підстав для перегляду справи, що має виняткове значення для учасника, тобто з`ясувати питання, чи є ця справа винятковою відповідно до КАСУ. Підставами для розгляду справи, що має для учасника виняткове значення, може бути виявлене після її апеляційного розгляду неоднакове застосування судом (судами) апеляційної інстанції одного й того ж положення закону, а також визнання міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, судового рішення таким, що порушує міжнародні зобов`язання України. Зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Також колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення із покликанням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач С.М. Чиркін Суддя Я.О. Берназюк В.М. Шарапа