Ухвала КАС ВС № 340/1346/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа № 340/1346/25 адміністративне провадження № К/990/26375/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі №340/1346/25 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення грошових коштів, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 та стягнути із вказаної установи на його користь вихідну допомогу при звільненні у сумі 230 400 грн (двісті тридцять тисяч чотириста гривень); - визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 та стягнути із вказаної установи на його користь середній заробіток за весь час затримки виплат по день ухвалення судового рішення. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 08 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі №340/1346/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктами 1, 2 частини другої статті 353 КАС України. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд зазначає, що наведені доводи не відповідають вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження вимагає не лише посилання на відсутність відповідного висновку Верховного Суду, а й визначення конкретної норми права, яка потребує тлумачення, обґрунтування необхідності формування такого висновку у подібних правовідносинах, зазначення помилки судів попередніх інстанцій при застосуванні цієї норми та власного бачення правильного її застосування. Натомість скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду, не визначає конкретної норми права, щодо якої необхідне формування правового висновку, не обґрунтовує наявності проблеми її застосування та не зазначає, який саме висновок має бути сформульований Верховним Судом. Крім того, доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, встановленими ними обставинами справи та наданою оцінкою доказів, що не свідчить про наявність правової проблеми, яка потребує вирішення Верховним Судом у порядку пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без належного та конкретного обґрунтування не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Також підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктами 1, 2 частини другої статті 353 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень. З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд вважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі. Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України, Суд зазначає наступне. Так, за змістом пункту 2 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Однак, у тексті касаційної скарги відсутні обґрунтування щодо підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі №340/1346/25 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення грошових коштів - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур