Ухвала КАС ВС № 380/378/24

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа №380/378/24 адміністративне провадження № К/990/25869/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гомзяк Ігор Андрійович, на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач, Академія), в якому просив: - стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби - 25.12.2023, за період з 20.08.2021 по 25.12.2023 року із розрахунку 966,89 гривень в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позов задоволено частково. Стягнено з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.08.2021 по 19.01.2023 у розмірі 548908,54 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено повністю. Стягнено з бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 2000, 00 грн. Стягнено з бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5489,09 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/378/24 в мотивувальній частині, а саме щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінено з викладенням її відповідно до тексту цієї постанови. Абзац 2 та 5 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 змінено та викладено його в такій редакції: «Стягнено з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.08.2021 по 25.12.2023 у розмірі 41 404, 42 грн. Стягнено з бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 344,28 грн. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 залишено без змін. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гомзяк Ігор Андрійович, звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою. Ухвалою Суду від 12.02.2026 касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 380/378/24 повернуто скаржнику на підстав частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений Судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 19.01.2026. Керуючись частиною п`ятої статті 4 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гомзяк І.А., звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про виправлення описки в судовому рішенні. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у задоволенні заяви про виправлення описки в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 380/378/24 відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у виправленні описки ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гомзяк І.А., звернувся через підсистему «Електронний суд» до Суду із касаційною скаргою. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Загороднюка А.Г. у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2026 № 1975/0/6-26) та судді Білак М.В. у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2026 № 2047/0/6-26) питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією судді по виходу суддів з відпустки. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Суд виходить з такого. Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Виходячи з системного аналізу приписів КАС України, описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, на обґрунтування поданої заяви про виправлення описки позивач зазначив, що у вищезазначеній постанові хибно застосовано занижений показник середньоденного заробітку - 750,08 грн, оскільки довідка, на підставі якої здійснювався розрахунок, не враховувала суми індексації та перерахованого забезпечення, які були нараховані та виплачені позивачу вже після звільнення на виконання попередніх рішень судів (№ 380/18864/21 та № 380/15299/22), відтак середній заробіток позивача, за доводами скаржника, складає 966,89 грн, а не 750,08 грн. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 11.05.2026 суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач просив виправити описку, яка стосується врахування показників середньоденного заробітку при розрахунку суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні указаної заяви, позаяк заявлені позивачем виправлення не стосуються технічних помилок, описок чи очевидних арифметичних помилок у розумінні статті 253 КАС України, а фактично спрямовані на зміну змісту судового рішення, його мотивувальної частини та правових висновків суду щодо питань, які були предметом судового розгляду. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав позивачу, що задоволення заяви у такий спосіб, як просить останній, потягне за собою зміну змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 380/378/24, тобто, зміну правових висновків суду. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди зі змістом постановленої судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у внесенні виправлень у постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 380/378/24, однак жодним чином не відображають суті порушених, на думку скаржника, норм процесуального права судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 11.05.2026. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішенні у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у внесенні виправлень у рішенні у справі. Натомість доводи скаржника зводяться до незгоди із встановленими у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 обставинами справи та обрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню із відповідача на користь ОСОБА_1 . У цьому контексті варто зауважити, що Верховний Суд у постанові 12.04.2021 у справі № 826/15164/16 вказав, що вирішуючи питання про виправлення описок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати остаточний результат розгляду справи для сторін, а усуває лише окремі технічні недоліки, які можливо заважатимуть виконанню рішення, чи роблять зв`язок між наявною доказовою базою та висновками суду менш видимим, хоча і не заперечують цього зв`язку. Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення, тоді як зміна змісту судового рішення шляхом виправлення описки порушує правило незмінності судового рішення. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Між тим оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема, положеннях статей 253 та 254 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гомзяк Ігор Андрійович, на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак А.Г. Загороднюк