Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7205/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7205/25 пров. № А/857/32004/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Кушнір В.О., Матковської З.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року (суддя Сидор Н.Т., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного рішення не зазначена), в адміністративній справі №380/7205/25 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, встановив: У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягала в ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85927,87 гривень з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб, з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, рішення суду таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення суду прийняте без врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції, всупереч засадам адміністративного судочинства, не було вжито визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі (не розраховано розмір належної позивачу індексації грошового періоду за спірний період, проігноровано наданий позивачем розрахунок належної індексації грошового забезпечення тощо), в результаті чого грубо порушено норми матеріального та процесуального права (вимоги статей 9, 90 КАС України), що призвело до неправильного вирішення справи. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №380/7205/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №380/7205/25 залишити без змін. Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги позивача та подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №380/7205/25 в частині відмови нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85927, 87 грн. без змін. Також з рішенням суду першої інстанції від 24.07.2025 не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, рішення суду таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки викладені у ньому не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Національна академія являється бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і за відсутності відповідних асигнувань Міністерства оборони головного розпорядника фонду грошового забезпечення, фактично позбавлена можливості проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців, навіть за умови наявності підстав для її здійснення. Тому, на думку апелянта, підстави для визнання дій відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними відсутні. Також звертає увагу апелянт на те, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. У спірних правовідносинах індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати повністю рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №380/7205/25 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовної заяви відмовити. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 у період з 28.07.2015 по 17.07.2019 проходив військову службу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. 05.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій, зокрема, просив здійснити нарахування та виплати індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, обчислену із врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу (а.с.11). За результатами розгляду вищезгаданої заяви від 05.042025, відповідач листом від 07.04.2025 №2920 повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (а.с.22). Не погоджуючись з відмовою відповідача у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 1-3 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Частиною 6 ст. 2 Закону 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно із ст. 3 Закону 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до визначення, яке міститься в абз. 3 ст. 1 Закону 1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Згідно із ст. 4 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 5 Закону 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Згідно із ст. 6 Закону 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону 1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 (справа № 825/1987/17), від 20.11.2019 (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 (справа № 825/565/17). Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що за відсутності відповідних бюджетних асигнувань відповідач фактично позбавлений можливості проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Судом першої інстанції також вірно зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У вищезгаданих рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Таким чином, не закладення до бюджету коштів для виплати індексації жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та вірного висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є протиправною. Доводи апелянта (відповідача) не спростовують висновків рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Щодо доводів апеляційної скарги позивача, то апеляційний суд зазначає наступне. Судом першої інстанції вірно зазначено, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого порогу), визначеного законом. Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: - 101 відсоток за період до 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016);- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016). Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: (1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або (2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції. Абзацами 1-2 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття базовий місяць і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну базовий місяць використовується поняття місяць підвищення доходу, яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тобто з 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 №201/10/137-16 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Судом першої інстанції вірно враховано, що розмір посадового окладу за посадою позивача, був визначений постановою Кабінету Міністрів України №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі постанова №1294) від 07.11.2007. Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі Постанова №704). Постанова №1294 набрала чинності 01.01.2008, а Постанова № 704 - 01.03.2018. Отже, в контексті нової редакції Порядку №1078 саме січень 2008 року слід вважати місяцем підвищення доходу для обчислення з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення позивача, оскільки в цей місяць востаннє підвищувалися посадові оклади військовослужбовців в Україні. Колегія суддів зауважує, що у періоді з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101 відсоток до 1 січня 2016 року чи 103 відсотки після 1 січня 2016 року, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.04.2023 у справі №380/10594/21. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у розмірі 85927,87 грн., то колегія суддів зауважує, що згідно частини 1 статті 10 Закону №1282, пункту 6 Порядку №1078, нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Тобто, визначення сум індексації грошового забезпечення, які підлягають виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача. На момент розгляду справи, відповідач жодних дій по фактичному нарахуванню позивачу певного розміру індексації із врахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу у спірні періоди, не здійснив, відтак права позивача в частині визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення не порушені. За наведених підстав, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині самостійного проведення розрахунку (визначення розміру 85927,87 грн.) індексації грошового забезпечення за розглядуваний період, та здійснення компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, оскільки такі вимоги є передчасними, та відносно яких відсутні об`єктивні дані існування у відповідача наміру недотримання закону та порушення прав позивача в цій частині вимог. Доводи апеляційної скарги позивача вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційних скарг, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в адміністративній справі №380/7205/25 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді В. О. Кушнір З. М. Матковська