Постанова 4855 № 580/9624/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/9624/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 26.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить: - визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо відмови на подану заяву №04/07/2025 від 04.07.2025 про надання довідок за формою 2 (інформації про грошове забезпечення) для обчислення пенсії згідно Закону №2262-XII (електронний лист (файл) * 04-07- 2025-ЗАЯВА-ДФС_ДПС -довідка ф.2- 2022_2023_2024_2025); - зобов`язати створити (оформити, підготовити) на ім`я позивача та надати позивачу оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 №45 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри всіх видів грошового забезпечення за відповідною посадою (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник; надбавка за вислугу років 45%; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%; премія), визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-16 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, для проведення перерахунку основного розміру пенсії за 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025. - визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови на подану заяву №04/07/2025 від 04.07.2025 про надання довідок за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45 (електронний лист (файл) 04-07-2025 - ЗАЯВА- ГУНП -довідка ф.2); - зобов`язати створити (оформити, підготовити) на ім`я позивача та надати позивачу оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри всіх видів грошового забезпечення за відповідною посадою (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник; надбавка за вислугу років 45%; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%; премія) визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-16 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, для проведення перерахунку основного розміру пенсії за 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 - для обчислення використовувати схему тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби згідно з додатком 10 до Постанови №704, що містить відомості саме для працівників податкової міліції та є чинною; - для обчислення прийняти до уваги відомості про всі складові грошового забезпечення за посадами заступник начальника управління-начальник відділу у структурі ГУНП в Черкаській області :-посадовий оклад; -оклад за військовим (спеціальним) званням (Додаток 1); підполковник податкової міліції-надбавка за вислугу років 45%;-надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%; -надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%;-премія (у середньому розмірі за всіма аналогічними посадами з найменуванням заступник начальника управління-начальник відділу у відповідному періоді); інші доплати та надбавки, що існують за вказаними посадами в структурі ГУНП в Черкаській області; - зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області вчинити дії відповідно до заяви від 02.11.2021 №02/11/2021 створити (оформити, підготовити) на ім`я позивача та надати позивачу оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри всіх видів грошового забезпечення за відповідною посадою (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник, надбавка за вислугу років 45%; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%; премія) визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-16 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, для проведення перерахунку основного розміру пенсії за 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області вчинити дії відповідно до заяви №04/07/2025 від 04.07.2025 про надання довідок за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45 (електронний лист (файл) 04-07-2025 - ЗАЯВА- ГУНП -довідка ф.2); - створити (оформити, підготовити) на ім`я позивача та надати позивачу оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри всіх видів грошового забезпечення за відповідною посадою (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник; надбавка за вислугу років 45%; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%; премія) визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом 01.01.2024, станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-16 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, для проведення перерахунку основного розміру пенсії за 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025; - для обчислення використовувати схему тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби згідно з додатком 10 до Постанови №704, яка містить відомості саме для працівників податкової міліції та є чинною; - для обчислення прийняти до уваги відомостей про всі складові грошового забезпечення за посадами заступник начальника управління-начальник відділу у структурі ГУНП в Черкаській області -посадовий оклад;-оклад за військовим (спеціальним) званням; підполковник податкової міліції-надбавка за вислугу років 45%; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%; -надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%; премія (у середньому розмірі за всіма аналогічними посадами з найменуванням заступник начальника управління-начальник відділу у відповідному періоді); інші доплати та надбавки, що існують за вказаними посадами в структурі ГУНП в Черкаській області. Ухвалою від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 10 днів з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у строк визначений судом, ухвалу суду від 01.09.2025 про залишення позову без руху, не виконав. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позовну заяву повернуто позивачеві. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів, позаяк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано, тому матеріали позовної заяви належать поверненню позивачеві. Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що прийнято з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не правильно оцінено наведені ним обставини щодо спору і наполягає на дотриманні ним норм КАС України при оформленні цього позову. Крім того, вважає, що строк подачі позову не пропущений. Апелянт не згоден з вказівками суду першої інстанції щодо неправильності оформлення позову, оскільки норми КАС України надають суду можливість визначити та розглядати такі позовні вимоги, які ним були заявлені. Апелянт наголосив, що висновок суду про «неузгодженність змісту позовних вимог із змістом ст.5 КАС України» є незрозумілим і не конкретизованим. Апелянт наполягає на дотриманні ним положень ч.3 ст.9 КАС України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 було відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою від 24.11.2025 призначено до слухання у порядку письмового провадження. З поважних причин слухання справи продовжувалось. Відзив на апеляційну скарг відповідачем не подавався. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.97. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Частиною першою статті 55 Конституції України гарантується кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Частиною 1 та 2 стаття 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Стаття 160 КАС України визначає вимоги до позовної заяви.

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

3. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

4. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

5. В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

6. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

7. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

8. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

9. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Стаття 169 КАС України встановлює підстави залишення позовної заяви без руху, та повернення позовної заяви.

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи цивільного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог адміністративного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

2. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 18 цього Кодексу.

3. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

4. Позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; 2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання; 3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору; 5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу); 7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; 8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу; 9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

5. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

6. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

7. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Крім того, статтею 121 КАС України передбачено порядок поновлення та продовження процесуальних строків.

1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

3. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

4. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

6. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Стаття 122 КАС України визначає строк звернення до адміністративного суду.

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Стаття 123 КАС України перелічує наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 26.08.2025. Проте, суд першої інстанції 01.09.2025 постановив ухвалу про залишення позову без руху. У цій ухвалі суд зазначив, що вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України. Зокрема, суд першої інстанції зробив наступні висновки: позивач має визначитись із складом учасників справи, зазначивши належного відповідача та/або уточнити позовні вимоги щодо кожного відповідача; усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не окреслив зміст і характер порушеного права; з огляду на прохальну частину адміністративного позову, заявлені вимоги не узгоджуються з ст. 5 КАС України, позаяк одночасно йдеться про рішення, дії, бездіяльність, що потребує уточнення з урахуванням висновків Верховного Суду, позаяк одночасно заявлені ст.43 і ст.63, проте визначена мета - для перерахунку; у контексті розгляду заяви від 02.11.2021 №02/11/2021 строк пропущений, і у додатках до адміністративного позову не надано клопотання про поновлення пропущеного строку з поважних причин, у позовній заяві позивач не зазначив, з якою саме датою пов`язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом, зважаючи, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення прав; у переліку додатків до позовної заяви не зазначена кількість аркушів кожного додатка. Вказівки суду першої інстанції позивачем не були виконані, внаслідок чого судом першої інстанції було прийнято спірну ухвалу про повернення позову. Отже, вказана обставина не є спірною, внаслідок чого слід зробити висновок, що через те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, взагалі не подавши будь які заяви про уточнення позовних вимог чи заяву щодо строку звернення до суду з таким позовом (частина позовних вимог за 2021 рік), то суд першої інстанції мав право повернути заяву, як то передбачено вищенаведеними нормами закону. Проте, слід дослідити висновки суду, які були зроблені при постановлені ухвали про залишення позовної заяви без руху, оскільки довід апелянта стосується незгоди позивача з висновком суду першої інстанції про відповідність позовної заяви вимогам статті 160, 161 КАС України. Отже, суд першої інстанції в ухвалі від 01.09.2025 зазначив, що позивач має визначитись із складом учасників справи, зазначивши належного відповідача та/або уточнити позовні вимоги щодо кожного відповідача. Так, пунктом 4 ч.5 статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов подано до двох відповідачів Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та до Головного управління Національної поліції в Черкаській області. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач розмежував позовні вимоги до кожного відповідача окремо, так до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області пред`явлено вимогу (основну) як визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо відмови на подану заяву №04/07/2025 від 04.07.2025 про надання довідок за формою 2 (інформації про грошове забезпечення) для обчислення пенсії згідно Закону №2262-XII (електронний лист (файл) * 04-07- 2025-ЗАЯВА-ДФС_ДПС -довідка ф.2- 2022_2023_2024_2025), а до другового відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області інші вимоги (основна) - визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови на подану заяву №04/07/2025 від 04.07.2025 про надання довідок за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45 (електронний лист (файл) 04-07-2025 - ЗАЯВА- ГУНП -довідка ф.2). Згідно ч.4 статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Частина 3 та 4 статті 48 КАС України наголошує, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави Таким чином, колегія суддів вважає, що у прохальній частині позовної заяви чітко визначено конкретні позовні вимоги до кожного відповідача окремо, зміст позовних вимог до кожного відповідача є зрозумілим, заявлена основна позовна вимоги до кожного відповідача окремо, решта позовних вимог є похідними, і вони заявляються позивачем як шлях обраний ним для захисту його прав. Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем положення пункту 4 ч.5 статті 160 КАС України, яка встановлює зазначення у позові зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Щодо інший висновку суду першої інстанції про те, що позивач «усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України не окреслив зміст і характер порушеного права», колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 5 ч.5 статті 160 КАС України визначено необхідність викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; Пунктом 9 ч.5 статті 160 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень позивач у позові має зазначити обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив обставини про те, що з серпня 2013 року він є підполковником податкової міліції у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області та отримує пенсію в порядку положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також, позивач зазначив у позові, що не згоден з діями відповідачів щодо довідок для отримання та перерахунку пенсії відповідно до чинного законодавства. Позивач у позовні заяві зазначає і посилається на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та норми Постанов КМУ, які регулюють перерахунок пенсій, а саме Постанов КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяких іншим категоріям осіб» № 103 від 321.02.2018 та «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017. Частина 1 статті 72 КАС України визначає поняття доказів, а саме доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно додатків до позову позивач надав певний перелік документів як докази обгрунтованості позовних вимог. Крім того, частина 1 та 2 стаття 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Зі змісту ухвали про залишення без руху не вбачається, які саме документи суд вважає, що позивач не надав, про те вони є необхідними, тобто є не зрозумилим, які саме документи мав би надати ще позивач для усунення недоліків позову. Таким чином колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції це те, що позивач «усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України не окреслив зміст і характер порушеного права» помилковим, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається зміст вимог до кожного відповідача і є зрозумілим, яке право порушено кожним відповідачем відносно позивача. Щодо висновків суду першої інстанції про порушення п.4 ч.5 ст.160 КАС України викладено вище. З приводу висновку суду першої інстанції про те, що «прохальна частина адміністративного позову, заявлені вимоги не узгоджуються з ст. 5 КАС України, позаяк одночасно йдеться про рішення, дії, бездіяльність, що потребує уточнення з урахуванням висновків Верховного Суду, позаяк одночасно заявлені ст.43 і ст.63, проте визначена мета - для перерахунку», колегія суддів зазначає наступне. Так, стаття 5 КАС України встановлює право на звернення до суду та способи судового захисту. Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частина 2 цієї статті наголошує, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати: - протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо відмови на подану заяву №04/07/2025 від 04.07.2025 про надання довідок за формою 2 (інформації про грошове забезпечення) для обчислення пенсії згідно Закону №2262-XII (електронний лист (файл) * 04-07- 2025-ЗАЯВА-ДФС_ДПС -довідка ф.2- 2022_2023_2024_2025); - визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови на подану заяву №04/07/2025 від 04.07.2025 про надання довідок за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45 (електронний лист (файл) 04-07-2025 - ЗАЯВА- ГУНП -довідка ф.2); Отже, на думку суду першої інстанції, позивач мав би уточнити (до кожного окремо відповідача) які саме дії є протиправними, а саме чи то є рішення відповідача (у широкому значенні), чи то є активні дії відповідача, чи то є бездіяльність відповідача по відношенню до позивача. Проте, колегія суддів вважає такий висновок надмірним формалізмом, оскільки позовні вимоги заявлені саме у такому вигляді і мають посилання на дві норм закону ст.43 та ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже суд при вирішенні спору по суті мав би проаналізувати всі обґрунтування позовних вимог, і надати висновок щодо всіх доводів та щодо всіх обґрунтувань позовних вимог. Щодо інших висновків суду першої інстанції про пропущення строку подачі одних позовних вимог «розгляду заяви від 02.11.2021 №02/11/2021» слід зазначити, що у цьому випадку, суд першої інстанції міг частину позовних вимог залишити без розгляду, як то передбачено нормами КАС України. Щодо висновку суду першої інстанції про недолік позовної заяви як відсутність у переліку додатків до позовної заяви кількість аркушів, слід зазначити, що цей недолік не є суттєвим для прийняття позовної заяви до розгляду по суті. Колегія суддів вважає, що нормами КАС України визначені заходи для належної підготовки справи до слухання, чим суд першої інстанції не скористався. При цьому, колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які ж саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Визначення змісту та обсягу позовних вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain"). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення про залишення позовної заяви без руху та у подальшому про її повернення суд першої інстанції допустився надмірного формалізму та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя. Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також передчасного висновку про повернення позовної заяви. У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищевикладене, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, тому вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції, внаслідок порушення норм процесуального права, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, ч. 1 п. 4 ст. 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 р. - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - скасувати, справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк