Постанова 4854 № 420/323/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/323/26 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Джабурія О.В, Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вичинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення 20.06.2025 року електронного звернення № Е2564670 до органів Національної поліції України, яке стало підставою для внесення відомостей про Позивача ( ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до інформаційної підсистеми розшук в ІКС ІПНП, як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.210, 210-1 КУпАП, за відсутності законних та належним чином оформлених підстав, передбачених законодавством України; - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо обробки та внесення недостовірних відомостей в ІКС ІПНП, стосовно Позивача,як такого,який вчинив адміністративне правопорушення,передбачене ст.210, 210-1 КУпАП, за відсутності законних та належним чином оформлених підстав, передбачених законодавством України; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у невиконанні обов`язків перевірити законність,обґрунтованість та достовірність відомостей, внесених до ІКС ІПНП стосовно Позивача; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області надати Позивачу повну інформацію щодо обробки його персональних даних посадовою особою органу (підрозділу) поліції в ІКС ІПНП (посада, звання, ПІБ користувача, електронне звернення № Е2564670 ІНФОРМАЦІЯ_2 ); - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виключити недостовірні відомості про Позивача стосовно його перебування у розшуку в ІКС ІПНП та необхідності доставлення Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такі, що були внесені без наявності будь-яких законних та належним чином оформлених підстав; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області утриматися від повторного внесення відомостей щодо Позивача до ІКС ІПНП без наявності належно оформлених та законних підстав, передбачених статтями КУпАП та законами України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у задоволені позовних вимог, визнавши правомірними дії відповідачів щодо внесення відомостей про позивача до інформаційних баз даних як порушника та направлення звернення про його затримання, одночасно констатувавши відсутність у матеріалах справи доказів притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП. Крім того, всупереч положенням частини другої статті 77 КАС України, суд безпідставно переклав тягар доказування на позивача, поклав в основу рішення недопустимі та неналежні докази у вигляді знеособленого витягу з інформаційно-комунікаційної системи без кваліфікованого електронного підпису, а також проігнорував наявні в матеріалах справи письмові докази досудового звернення позивача із запитами до суб`єкта владних повноважень. 13 травня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 20.07.2022 року. Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач з 06.04.2015 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний другої категорії загального військового обліку солдатів і сержантів запасу, за військово обліковою спеціальністю «ВОС 999097»; підлягає призову на військову службу під час мобілізації; порушник правил військового обліку з 20.06.2025 року; відомості про медичний огляд відсутні; автоматично взятий на облік згідно змін від 01.04.2025 до постанови КМУ №

932. Згідно даних витягу із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, стосовно розшуку позивача, ІНФОРМАЦІЯ_4 до органів національної поліції було направлено подання: Тип подання електронний; Статус Активний; Причина подання Не уточнив вчасно облікових даних (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»); Орган Національної поліції - відділі поліції № 3 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області; Порушення ВО від 20.06.2025; Порушення ВО до 19.06.2025; Номер звернення Е2564670; Дата звернення 20.06.2025. 24.12.2025 року позивач звернувся з запитом до Головного управління Національної поліції в Одеській області. За даними системи ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обліковується за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 . Електронне звернення від 20.06.2025 № Е2564670 шляхом електронної міжвідомчої взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, в автоматизованому режимі завантажене до інформаційного ресурсу в відділі поліції №3 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та зареєстроване від 23.06.2025 за № 19945. Позивач вважає, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені недостовірні дані про порушення ним правила військового обліку, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Національної поліції в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_2 були вчинені у межах наділених повноважень та відповідно до чинного законодавства, оскільки позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження своєчасного виконання ним обов`язків щодо оновлення персональних даних у строки, визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що слугувало правомірною підставою для направлення ТЦК та СП звернення про його затримання та доставлення, а також для подальшого внесення органами поліції відповідної відмітки про порушення правил військового обліку. Суд зазначив про відсутність порушень прав позивача з боку відповідачів, вказавши на винятково інформативний характер записів у базі даних та легітимність процедури направлення запитів у межах міжвідомчої взаємодії для забезпечення затримання і доставлення осіб з метою складання протоколів про адміністративні правопорушення. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (ст. 65 Конституції України). У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку). Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон України № 2232-ХІІ). Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам. Частиною 2 статті 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154). Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. З урахуванням вищезазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_6 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку. Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 розділу ІІ Закону України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Отже, колегія суддів зауважує, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані були протягом 60 днів (до 18.07.2024) з дня набрання чинності цим Законом (18.05.2024) уточнити свої персональні дані, шляхом: - самостійно прибути до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; - звернутись до центру надання адміністративних послуг; - через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Таким чином, відповідно до Порядку № 1487, на позивача як військовозобов`язаного покладені обов`язки щодо того, аби він став на військовий облік, повідомляв про зміну місце проживання та уточняв свої персональні дані у строк, визначений законом. Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається (с. 88), що протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, тобто в період з 18.05.2024 по 19.07.2024, позивач не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Внаслідок такого порушення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявні відомості про порушення позивачем правил військового обліку, оскільки позивач не прибув для оновлення облікових даних. Аналізуючи доводи апеляційної скарги в частині безпідставного перекладення судом першої інстанції тягаря доказування на позивача, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Зазначене правило процесуального закону покладає обов`язок первинного обґрунтування та доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, безпосередньо на позивача. При цьому принцип офіційного з`ясування обставин справи та норми частини другої статті 77 КАС України не звільняють позивача від обов`язку надати суду докази в підтвердження своєї правової позиції та заперечень проти наданих відповідачами матеріалів. Оскільки позивач не надав суду жодних документальних спростувань цього факту, як-от військово-облікового документа з відміткою про вчасну актуалізацію даних або підтвердження з електронного кабінету, суд першої інстанції не перекладав на нього обов`язок доказування, а лише дав об`єктивну оцінку сукупності наявних у справі доказів. У контексті цього колегія суддів також зазначає, що відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з пунктом 56 Порядку №1487, національна поліція: за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України; за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі; за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подає у десятиденний строк відомості стосовно відсутності (наявності) судимості у призовників. З наведеного слідує, що органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Колегія суддів з цього приводу зазначає, що норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення», а за статтею 259 КУпАП «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Своєю чергою, за правилами статті 262 КУпАП, органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим. Тобто, у такому випадку, в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та, в другу чергу, складання протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП. Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає примусовому приводу до ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас, апелянт не погоджується із діями ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо направлення звернення від 20.06.2025 року №Е2564670 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та оголошення його розшук посилаючись на те, що відсутні докази порушенням ним правил військового обліку. Колегія суддів зауважує, що відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП. В той же час, ч. 3 ст. 38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Колегія суддів зазначає, що вищенаведені положення не підпадають під визначення «розшук», незважаючи на те, що окремого порядку доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення не існує, а тому відомості в такого змісту «Розшукує ТЦК та СП», на переконання колегії суддів, мають суто інформативний характер, як це і передбачено ст. 2 Закону №1951-VIII. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення. Системний аналіз Закону №2232-ХІІ, Закону №1951-VIII, КУпАП та Порядку №1487 дає підстави для висновку, що вказані закони та постанова взагалі не містять такого поняття як розшук призовника, військовозобов`язаного та резервіста, а відтак у ТЦК та СП відсутній механізм оголошення розшуку військовозобов`язаних та резервістів. За таких обставин, ІНФОРМАЦІЯ_6 , використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, вніс відомості щодо позивача «Розшукує ТЦК та СП» як спосіб інформування позивача про необхідність прибуття до установи для оновлення чи уточнення даних, що не є ідентичним поняттю «розшук» чи «порушенню правил військового обліку». Також варто зауважити, що сама по собі наявність примітки «Порушення правил військового обліку» свідчить лише про те, що у зв`язку із порушенням позивачем строку на уточнення персональних даних, ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС було автоматично сформовано звернення до поліції щодо доставки позивача у зв`язку із ймовірним фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо направлення запиту від 20.06.2025 року про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та оголошення його розшуку, та дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервісті (система «ОБЕРІГ»), інформації про вчинення позивачем правопорушення є правомірними, а тому у цій частині рішення суду першої інстанції є правомірним та таким, що ґрунтується на приписах закону. Що стосується інших вимог апелянта, а саме у частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до ГУ НПУ в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення, а також зобов`язання відповідачів виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відомості про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки обов`язок ТЦК та СП щодо направлення до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення особи, згідно з пунктом 56 Порядку № 1487, виникає виключно у разі фактичного усунення обставин, що стали підставою для такого звернення. Враховуючи вищевикладене, підстави для зобов`язання відповідача вчиняти дії щодо скасування заходів адміністративного впливу відсутні до моменту повного виконання позивачем обов`язків, передбачених Законом № 3633-IX. До того ж, колегія суддів у цій частині наголошує, що внесення або зміна відомостей у державних реєстрах є реалізацією дискреційних повноважень органів ведення Реєстру, визначених Законом № 1951-VIII, а тому втручання суду в цей процес шляхом зобов`язання виключити інформацію призведе до підміни функцій суб`єкта владних повноважень та порушення принципів адміністративного судочинства. Вирішення питання про актуалізацію даних у Реєстрі має відбуватися у встановленому законом порядку безпосередньо через органи ТЦК та СП після особистого прибуття особи та надання відповідних підтверджуючих документів. Окремо слід також зауважити, що управління відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, повідомлення про зміни відбувається в основному через органи державної влади та місцеві органи влади, а не через суд, адже судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки будь-які повідомлення про зміни в статусі або персональних даних надаються іншими органами або особами безпосередньо, з огляду на необхідність перевірки відповідних відомостей, а тому обраний апелянтом спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідачів виключити інформацію з реєстрів та інформаційних систем, на думку колегії суддів, втручатиметься в дискреційні повноваження, покладені на органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Аналогічно не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не перевірки відомостей та зобов`язання надати повну інформацію про користувачів системи із зазначенням їхніх посад і анкетних даних. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не покладає на органи поліції обов`язку здійснювати правову експертизу електронних звернень ТЦК та СП, оскільки завантаження даних в ІКС ІПНП здійснюється автоматизовано в межах міжвідомчої взаємодії. Наданий позивачу витяг містить достатній і повний обсяг інформації про правові підстави формування запиту, при цьому відображення у спірному витягу прізвища, імені, по батькові та інших ідентифікаційних даних позивача дозволяє беззаперечно встановити факт реєстрації стосовно нього відповідного звернення, тоді як приховання відомостей про службових осіб, які здійснювали технічне внесення чи обробку інформації, жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків самого апелянта, не звужує його процесуальних можливостей при судовому розгляді та не свідчить про недостовірність або недопустимість вказаного документа як доказу у справі. Також колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи докази досудового звернення позивача із запитами від 24.12.2025 року та відповідь поліції від 30.12.2025 року не спростовують правомірності дій відповідачів, оскільки реалізація права на інформацію не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку дотримуватися вимог законодавства про мобілізаційну підготовку. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку спірним правовідносинам, вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вичинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька