Постанова 4813 № 947/24744/22

Номер провадження: 22-ц/813/248/26 Справа № 947/24744/22 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - Никисла О.І. звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» борг у сумі 15 650,87 грн та судовий збір у сумі 2 481 грн. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є споживачем філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», що підтверджується оформленим рахунком за № НОМЕР_1 та договором на послуги водопостачання та водовідведення № 17783 від 09.10.2009 року. Нарахування за надані послуги здійснювалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630; норм водопостачання, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010 року, показників приладів обліку з 01.04.2022 року, та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 04.02.2020 року № 283, від 16.12.2020 року № 2499, від 22.12.2021 року № 2841, а відповідач в свою чергу користується такими послугами. Відповідач за надання позивачем послуг сплачував не в повному обсязі, внаслідок чого, утворилася заборгованість у розмірі 15 650,87 грн. за період 01.02.2020 року по 31.08.2022 року, що підтверджується розрахунком заборгованості. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (ЄДРПОУ 26472133) заборгованість за період з 1.02.2020 р. по 31.08.2022 р. у сумі 15650,87 грн. та судові витрати 2481 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2023 року, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що десять років тривають судовий розгляд щодо сплати за воду. У 2017 році апеляційним судом винесено рішення, але позивач є монополістом у галузі надання послуг з водопостачання і безпідставно нараховує йому заборгованість. Відзив на апеляційні скарги або пояснення (заперечення) не надходили. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення заборгованості, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 разом із своє сім?єю (5 осіб) проживає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім?ї № 253 (а. с. 7) та не оскаржується сторонами. 09.10.2009 року між ТОВ «Інфокс» та ОСОБА_1 укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 17783, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Інфокс» надає послуги подачі питної води по ГОСТ 2874-82 «Вода питна» та у відповідності з ДСанПин № 383 (186/1940) від 23.12.1996 року (вода питна, гігієнічні вимоги до питної води) та прийому стічних вод на ім`я ОСОБА_1 . Домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 9). Відповідно до доданого до позову ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» розрахунку боргу по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 01.02.2020 року по 31.08.2022 року, споживач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , має заборгованість 15 650,87 грн. (а. с. 5-6). Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права. Відповідно до ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги " (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до пункту другого частини першої статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до пунктів 1,5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплатити житлово-комунальні послуги. Нарахування відповідачу за надані послуги здійснювалися відповідно до норм водопостачання, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010 року, та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 04.02.2020 року № 283, від 16.12.2020 року. № 2499, від 22.12.2021 року № 2841. Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, (далі - Правила № 630). У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства (пункт 21 Правил). Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (пункт 30 Правил). Із матеріалів справи вбачається, що 09.10.2009 року між ТОВ «Інфокс» та ОСОБА_1 укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 17783, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Інфокс» надає послуги подачі питної води по ГОСТ 2874-82 «Вода питна» та у відповідності з ДСанПин № 383 (186/1940) від 23.12.1996 року (вода питна, гігієнічні вимоги до питної води) та прийому стічних вод на ім`я ОСОБА_1 Домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 9). Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, споживач зобов`язується своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному стані та у відповідності до вимог, встановлених правилами, зазначеними в п.3.1 цього договору та чинного законодавства. Розрахунок обсягів споживання води здійснюється відповідно до показників приладу обліку води. У разі відсутності приладу обрахунку води, розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється по нормативам, затвердженим місцевими органами виконавчої влади (п. 2.1 договору). Оплата послуг водопостачання і водовідведення здійснюється по тарифам, затвердженим в установленому чинним законодавством порядку. На час укладення договору діють наступні тарифи: водопостачання - 2,20 грн. за кубічний метр, водовідведення - 1,40 за кубічний метр (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 2.4 договору, на момент укладення договору площа земельних насаджень, саду, огороду згідно технічного паспорту складає 188 квадратних метрів . Споживач зобов`язується щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за розрахунковою книжкою (п. 3.4.1 договору). Договір діє з моменту підписання протягом одного календарного року. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору ні одна зі сторін не висловила бажання його розірвати, він вважається щорічно продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п. п. 7.1, 7.2 договору). Зазначені обставини свідчать про те, що сторони в договорі № 17783 передбачили надання ТОВ «Інфокс» послуг з водопостачання та водовідведення, узгодженого із споживачем в межах обсягів, визначених нормами. Відповідно до роздруківки інформації з особового рахунку НОМЕР_1 за період з 01.02.2020 року по 31.08.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Інфокс» за надані послуги постачання становить 15 650,87 грн. При цьому, з довідки убачається, що послуги надавалися, виходячи з розрахунку мешканців, а саме -5 осіб. Відповідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)). Факт отримання послуг з водопостачання та водовідведення, їхню якість та обсяг відповідачем не спростовано. Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Щодо посилання на рішення апеляційного суду від 09.11.2017 року. Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ІНФОКС» про зобов?язання вчинити певні дії та зменшення боргу відмовлено, скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.11.2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким зобов`язано ТОВ «Інфокс» підключити та опломбувати водомір та в подальшому здійснити розрахунок за спожиту воду згідно показників приладу обліку. Однак постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року вищевказане рішення апеляційного суду Одеського області від 09.11.2017 року скасоване, та залишено в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 року. Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків передбачених частиною 3 статті ст. 389 ЦПК України. Головуючий О.М.Таварткіладзе Судді: Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова