Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/3015/26

ПОСТАНОВА іменем України 23 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 405/3015/26 провадження № 22-ц/4809/1385/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Бойко В.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 травня 2026 року, у складі судді Шевченко І.М., ВСТАНОВИВ: У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини. 08 травня 2026 року ОСОБА_1 подав в суду заяву про забезпечення позову. В обґрунтування поданої заяви посилався на те, що з моменту таємного переїзду ОСОБА_2 з дитиною, він фактично позбавлений можливості брати участь у житті доньки. Відповідач ігнорує будь-які спроби діалогу, чинить психологічний тиск на дитину та формує у неї негативне ставлення до батька (синдром відчуження). Вважає, що у даній категорії справ «ускладненням» є втрата психологічного та емоційного контакту дитини з батьком, що на думку позивача, з часом стає незворотним процесом. Посилаючись на зазначені обставини просив суд забезпечити позов шляхом: - встановлення тимчасового графіку спілкування та участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили. - зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкод ОСОБА_1 у вільному спілкуванні з дитиною, що включає особисті зустрічі, телефонні розмови та відеозв`язок. - встановлення наступного тимчасового графіку зустрічей та спілкування: особисті зустрічі ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 : щотижня у суботу та неділю з 10:00 до 19:00 без присутності матері. Попеску ОСОБА_4 забирає дитину за місцем її фактичного проживання та зобов`язується повернути її за місцем проживання не пізніше 19:00. Дистанційне спілкування: щоденно з 19:00 до 20:00 ОСОБА_1 має право на безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку (Viber, Telegram) без втручання ОСОБА_5 - зобов`язання ОСОБА_2 негайно (протягом 1 години) повідомляти ОСОБА_1 про будь-які зміни стану здоров`я дитини (захворювання, травми) та надавати інформацію про актуальне місце перебування дитини у разі виїзду за межі населеного пункту, де дитина постійно проживає. - заборони ОСОБА_2 та будь-яким третім особам здійснювати психологічний тиск на дитину, навіювати їй страх перед батьком або перешкоджати реалізації встановленого судом графіку. Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 травня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Встановлено тимчасовий графік спілкування та участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили. Встановлено наступний тимчасовий графік зустрічей та спілкування: - особисті зустрічі ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 : першу і третю суботу та неділю місяця з 10:00 до 19:00 без присутності матері ОСОБА_1 забирає дитину за місцем її фактичного проживання та зобов`язується повернути її за місцем проживання не пізніше 19:00. - дистанційне спілкування: щоденно з 19:00 до 20:00 Попеску ОСОБА_4 має право на безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку (Viber, Telegram) без втручання ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 негайно (протягом 1 години) повідомляти ОСОБА_1 про будь-які зміни стану здоров`я дитини (захворювання, травми) та надавати інформацію про актуальне місце перебування дитини у разі виїзду за межі населеного пункту, де дитина постійно проживає. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просила вказану ухвалу змінити в частині доповнення абзацу 3 резолютивної частини ухвали після слів «та спілкування» словами «за бажанням дитини». ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 травня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, без задоволення. У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Калінка-Бондар О.Б. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити. ОСОБА_1 та його представник адвокат Юрах В.М. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції зміні. Згідно з ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України). Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною Законом №69-V від 03.08.2006, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі по тексту - Конвенція),держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Статтею 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування, а статтею 12 Конвенції - що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства). Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Статтею дев`ятою Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв`язку (комп`ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю. Згідно з ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтею 171 СК України та статтею 12 Конвенції про права дитини визначено, що дитина, яка здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Принцип «найкращих інтересів дитини» є провідним і домінує над інтересами батьків. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2025 у справі №178/1957/22 та від 27.02.2024 року у справі №295/12894/20, де наголошено: будь-який примус щодо дитини при реалізації графіків спілкування є недопустимим, оскільки це суперечить її психоемоційним інтересам. Механічне виконання судового рішення без урахування волі самої дитини може завдати шкоди її психічному здоров`ю. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 17.07.2019 по справі №185/6994/15-ц зазначив, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17). На думку апеляційного суду малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на свій вік, рівень розвитку та зрілості, здатна усвідомлювати події, які відбуваються навколо неї, формувати власне ставлення до них та висловлювати свої бажання щодо спілкування з кожним із батьків. Запроваджений судом першої інстанції графік передбачає тривале перебування дитини з батьком без присутності матері (з 10:00 до 19:00 двічі на вихідні) та щоденний відеозв`язок тривалістю в одну годину. За таких умов відсутність у резолютивній частині рішення застереження про врахування думки самої дитини створює ризик примусового залучення дитини до спілкування та механічного виконання ухвали. Це може призвести до психологічного тиску на дитину у разі, якщо в конкретний день вона виявить небажання розмовляти або йти на зустріч через погане самопочуття, втому чи інші особисті причини. Враховуючи зазначене вище колегія суддів приходить до висновку про те, що доповнення оскаржуваної ухвали суду словами «за бажанням дитини» не нівелює обов`язок матері сприяти спілкуванню та не звужує права батька, проте виступає правовим запобіжником від застосування психологічного чи фізичного насильства (примусу) над особою малолітньої. Оскільки дитина є суб`єктом, а не об`єктом права, її волевиявлення є визначальним під час безпосереднього виконання встановленого судом тимчасового графіка. Зважаючи на викладене вище ухвала суду першої інстанції підлягає зміні з метою повного забезпечення інтересів дитини. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зазначені вище обставини є підставою для зміни резолютивної частини ухвали суду першої інстанції, з викладенням її третього абзацу у такій редакції: «Встановити тимчасовий графік зустрічей та спілкування: - особисті зустрічі ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 першу і третю суботу та неділю місяця з 10:00 до 19:00 без присутності матері за згодою дитини ОСОБА_1 забирає дитину за місцем її фактичного проживання та зобов`язується повернути її за місцем проживання не пізніше 19:00; - дистанційне спілкування щоденно з 19:00 до 20:00 ОСОБА_1 має право на безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку (Viber, Telegram) без втручання ОСОБА_2 ». В іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, задовольнити частково. Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 травня 2026 року змінити, виклавши третій абзац ухвали у такій редакції: «Встановити тимчасовий графік зустрічей та спілкування: - особисті зустрічі ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 першу і третю суботу та неділю місяця з 10:00 до 19:00 без присутності матері за згодою дитини ОСОБА_1 забирає дитину за місцем її фактичного проживання та зобов`язується повернути її за місцем проживання не пізніше 19:00; - дистанційне спілкування щоденно з 19:00 до 20:00 ОСОБА_1 має право на безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку (Viber, Telegram) без втручання ОСОБА_2 ». В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова С.І. Мурашко