Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/8673/26

Справа № 991/8673/26 Провадження 1-кс/991/8688/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 30 червня 2026 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , дослідивши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ВСТАНОВИВ: 30.06.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 26.05.2026, яка на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 30.06.2026 була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . У вказаній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що 26.05.2026 він звернувся до Національного антикорупційного бюро України з заявою про вчинення кримінальних правопорушень пов`язаних із незаконним використанням земель комунальної власності, можливим зловживанням владою, службовою недбалістю, конфліктом інтересів, незаконним впливом на діяльність органу місцевого самоврядування та можливим сприянням народного депутата України ОСОБА_3 . 24.06.2026 скаржник отримав лист, за підписом т.в.о. керівника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , в якому йдеться про відсутність достатніх підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за його заявою від 26.05.2026. З огляду на це, заявник не погодився з такою позицією Національного антикорупційного бюро України та звернувся з відповідною скаргою до Вищого антикорупційного суду. Вважає, що такий лист не є процесуальним рішенням у розумінні КПК України, а є фактичним підтвердженням бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення. Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні серед іншого можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання ними заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Порядок звернення із такими скаргами та їх розгляду слідчим суддею врегульовано ст. 304-307 КПК України. У свою чергу, частиною 1 статті 304 КПК встановлено, що вказані скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Із аналізу цієї норми слідує, що строк на звернення до суду із відповідною скаргою обчислюється саме з дати допущення бездіяльності, а не з часу коли особа довідалася про неї. При оскарженні дії чи бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Так, ч. 1 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення зобов`язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зі змісту скарги та долучених до неї матеріалів, слідчий суддя встановив, що 26.05.2026 ОСОБА_2 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про можливе вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним вибуттям та/або незаконним використанням земель комунальної власності Старосинявської територіальної громади Хмельницької області. За твердженням заявника, до їх вчинення можуть бути причетні окремі депутати та посадові особи Старосинявської селищної ради, які діяли у співучасті з фізичними та юридичними особами, за сприяння народного депутата України ОСОБА_3 . Заявник вказує на можливу наявність у таких діях ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 367, 197-1 КК України. У відповідь ОСОБА_2 отримав лист №112-046/19/20642 від 24.06.2026 за підписом т.в.о. керівника управління комунікацій та зовнішніх зв`язків ОСОБА_4 , в якому зазначено, що його заява зареєстрована 26.05.2026 за № Б-6550. Отже, з огляду на дату отримання Національним антикорупційним бюро України вказаної заяви, у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України, та враховуючи правила обчислення процесуальних строків, закріплені в ч. 7 ст. 115 КПК України, відомості за нею мали б бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин після її отримання, тобто не пізніше 27.05.2026. З огляду на вказане, скарга на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, мала б бути подана протягом десяти днів від вказаної дати, тобто не пізніше 08.06.2026. Натомість, скаргу подано до суду лише 30.06.2026, тобто з пропуском встановленого строку для її подання. Таким чином, слідчий суддя встановив, що скаржником пропущено строк на звернення зі скаргою на відповідну бездіяльність. В прохальній частині скарги порушується питання про поновлення строку на оскарження відповідної бездіяльності, однак без належного обґрунтування причин його пропуску. Водночас, слідчий суддя зауважує, що поновленим може бути виключно строк пропущений із поважних причин. Зокрема, з системного аналізу положень ч. 1 ст. 117, п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України вбачається, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо слідчий суддя за заявою особи знайде підстави для його поновлення. Отже, хоча статтею 117 КПК України і передбачено норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише у разі наявності поважних причин його пропуску. Так, під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення особи до суду у встановлений КПК України строк. Тобто, можливість поновлення строку на оскарження кримінальний процесуальний закон пов`язує з тим чи обставини, унаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора звернення і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду. Так, пояснюючи причини пропуску строку на оскарження ОСОБА_2 зазначив, що дізнався про фактичну відмову Національного антикорупційного бюро України вносити відомості до ЄРДР за його заявою тільки після отримання 24.06.2026 електронного листа №112-046/19/20642. Слідчим суддею встановлено, що вказаним листом №112-046/19/20642 від 24.06.2026 ОСОБА_2 повідомлено, що за результатами розгляду його заяви детективами Національного бюро встановлено, що у ній не викладено об`єктивних та фактичних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв`язку з чим відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР. Також зі змісту листа вбачається, що заява надіслана до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, для організації розгляду в межах компетенції. Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що обчислення відповідного строку з моменту отримання відповіді від Національне антикорупційне бюро України, зі змісту якої заявник дізнається про відмову уповноваженої особи внести відомості до ЄРДР за його заявою, є помилковим. Такий підхід не відповідає змісту статей 214 та 303 КПК України, оскільки оскарження бездіяльності уповноваженої особи органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР передбачає оскарження у виді невчинення дії, яку така особа мала обов`язок вчинити у передбачений строк, а не рішення уповноваженої особи, щодо фактичної відмови у внесенні відомостей до ЄРДР. Як вже було зазначено скарга на адресу Вищого антикорупційного суду була скерована 30.06.2026, тобто на 6 день після ознайомлення ОСОБА_2 зі змістом вказаного вище листа, однак жодної поважної причини, яка б свідчила, що звернутися до суду в більш стислі строки не було об`єктивної можливості, скаржником не наведено. Натомість, сама по собі наявність заяви про поновлення пропущеного строку на звернення зі скаргою на бездіяльність не покладає на слідчого суддю обов`язку її безумовного задоволення. Слідчий суддя зауважує, що саме по собі отримання такого листа не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на оскарження. Водночас, з огляду на те, що з моменту звернення із відповідною заявою до Національного антикорупційного бюро України (26.05.2026) минув значний проміжок часу, скаржник повинен був навести належне обґрунтування причин тривалого зволікання зі зверненням до суду із цією скаргою. Отже, слідчий суддя не вважає, що вказані обставини можуть вважатися поважними причинами пропуску строку оскарження бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки не свідчать про те, що ОСОБА_2 був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно звернутися зі скаргою до суду. Таким чином, слідчий суддя встановив, що скарга подана до Вищого антикорупційного суду з пропуском строку для її подання, а наведені заявником причини пропуску такого строку слідчий суддя не визнає поважними. Більше того, проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_2 , слідчий суддя встановив, що його скарга не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді. Так, предметна підсудність визначається статтею 33-1 КПК України, якою встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України. У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. За змістом заяви, ОСОБА_2 звернувся до уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України із повідомленням про можливе вчинення окремими депутатами та посадовими особами Старосинявської селищної ради, у співучасті з фізичними та юридичними особами, за сприяння народного депутата України ОСОБА_3 , кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 367, 197-1 КК України. На думку заявника, такі правопорушення можуть полягати у вчиненні неправомірних дій, спрямованих на незаконне вибуття земель комунальної власності Старосинявської територіальної громади Хмельницької області та/або їх незаконне використання. Як було зазначено, кримінальне правопорушення, передбачене статтею 364 КК України належить до підсудності ВАКС згідно з наведеними вище нормами ст. 33-1 КПК України, однак, лише за наявності обов`язкових умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України, які при вивченні скарги та доданих матеріалів не були встановлені. Однією з умов визначення предметної підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є вчинення кримінального правопорушення суб`єктом, визначеним у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Водночас заявником не конкретизовано, у чому саме полягала участь народного депутата України ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. За таких обставин слідчий суддя позбавлений можливості встановити фактичні обставини його участі у ймовірному вчиненні цього кримінального правопорушення, а відтак і перевірити відповідність такого злочину критерію суб`єктного складу, необхідному для віднесення його до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до вимог ст. 33-1 КПК України. Окрім цього, у заяві відсутні дані про розмір завданої шкоди, який би відповідав визначеному у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Отже, зазначене свідчить про відсутність умов, вказаних у п. 1, 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Так само у заяві відсутня інформація щодо умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 216 КПК України. Слідчий суддя наголошує, що для встановлення відповідності кримінального правопорушення критеріям предметної підсудності Вищого антикорупційного суду визначальне значення має не лише формальне посилання у заяві на конкретні статті КК України чи зазначення відповідного суб`єктного складу, а насамперед наведення конкретних фактичних обставин, які дають можливість хоча б попередньо дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію, а також про можливу причетність до його вчинення особи, яка є суб`єктом, вказаним в переліку у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що викладені у скарзі та заяві про вчинення кримінального правопорушення обставини є недостатніми для висновку про можливе вчинення кримінального правопорушення, віднесеного до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Отже, слідчий суддя встановив, що скарга направлена до Вищого антикорупційного суду з пропуском строку для її подання та не підлягає розгляду в цьому суді. За змістом п. 2 та 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, такі обставини мають наслідком повернення скарги. На підставі наведеного вище, керуючись статтями 33-1, 216, 303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ: 1.Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,- повернути особі, яка її подала. 2.Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. 3.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії. 4.Роз`яснити особі, яка подала скаргу, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України. Слідчий суддя ОСОБА_1