Постанова Волинський апеляційний суд № 165/3730/25

Справа № 165/3730/25 Провадження №33/802/643/26 Головуючий у 1 інстанції:Рибас А. В. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Васильчука Віктора Григоровича на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 02 червня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Із судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14 жовтня 2025 року о 18 год. 27 хв. по вул.Небесної Сотні в м.Нововолинську Волинської області керував електровелосипедом без номерного знаку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Васильчук В.Г. подав апеляційну скаргу в якій вищевказану постанову судді вважає необґрунтованою та незаконною у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню. Зазначає про те, що з матеріалів справи неможливо здійснити належну ідентифікацію транспортного засобу, яким за твердженням інспектора поліції, керував ОСОБА_1 і, зокрема визначити вид та правову природу механічний чи немеханічний, з двигуном або без нього, велосипед, електровелосипед, мопед чи інший транспортний засіб. При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що інспектор самостійно виходячи із зовнішнього вигляду на свій розсуд визначив, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 являється електровелосипедом. На відеозаписі з реєстратора зафіксовано, що при проїзді перехрестя ОСОБА_1 приводив велосипед у рух крутячи педалі, що протирічить висновкам суду, відображеним у постанові. Окрім того, судом проігноровано пояснення власника велосипеда ОСОБА_3 , який ствердив, що він придбав звичайний велосипед, в якому не було електродвигуна і акумулятора, він приводиться в рух виключно за допомогою сили м`язів ніг. Також апелянт зазначає про те, що в матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, а наявний лише ДВД-диск, що є копією, тобто відсутнє джерело походження відеозапису. Тому захисник вважає, що такий відеозапис не може бути належним і допустимим доказом та взятий до уваги судом. Окрім того зазначає й про те, що велосипед під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції без законних на те підстав, передбачених ст.35 Закону України «Про національну поліцію», а тому усі наступні дії працівників поліції і складені ними документи, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, за доктриною «плодів отруйного дерева» є недопустимими доказами у справі. Захисник переконаний, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Однак, місцевий суд на такі обставини належної уваги не звернув, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої постанови. Посилаючись на вищевикладене, захисник просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Васильчук В.Г. будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явились. При цьому, від захисника надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірителя з посиланням на стан їх здоров`я. Водночас, апеляційні доводи вони підтримують у повному обсязі. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Всупереч цьому, судом першої інстанції не вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є передчасним і не відповідає вимогам ст.280 КУпАП. Оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, як це передбачено п.2 ч.8 ст.294 КУпАП з наступних підстав. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозицією цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у тому, що він, як зазначено у судовому рішенні, керував електровелосипедом в стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, роздруківку із спеціального технічного приладу, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапис з боді-камери працівника поліції, в яких зафіксовані події за участі ОСОБА_1 , а також пояснення свідка ОСОБА_4 , який є працівником поліції. Як вбачається із судового рішення та апеляційної скарги, ОСОБА_1 не визнаючи своєї вини у вчиненні правопорушення, яке йому ставиться у провину вказував про те, що дійсно 14.10.2025 керуючи велосипедом був зупинений працівниками поліції у дворі будинку. На велосипеді пересувався, оскільки в цей день вживав спиртні напої. Працівники поліції під час спілкування вказали йому на те, що він керує електровелосипедом та має ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти огляд на становлення такого стану. Він не заперечував та пройшов такий огляд на місці події, за висновками якого результат був позитивний. При цьому, він неодноразово пояснював працівникам поліції, що керував він не електровелосипедом, а звичайним велосипедом, однак вони такі його пояснення ігнорували та безпідставно наполягали на тому, що він керував саме електровелосипедом. На його думку в даному випадку він не може нести відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, що такий велосипед є електричним. Отже, ОСОБА_1 фактично не заперечує факту керування транспортним засобом, а також його перебування у цей час в стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим він вважає, що матеріалами справи не доведено того, що транспортний засіб, тобто велосипед, яким керував ОСОБА_1 відноситься до електричних, що давало б підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Такі доводи ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду шляхом аналізу усіх доказів, які наявні у справі. Так, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що особа, яка керує електричним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, то вона повинна нести відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Водночас, місцевий суд не звернув уваги на те, що матеріали справи не місять жодних доказів, окрім як зазначення про це у протоколі, що ОСОБА_1 керував електричним велосипедом. Слід зазначити, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №483379 від 14.10.2025, не зазначено жодних технічних характеристик транспортного засобу і, зокрема його марка, модель, потужність тягового електричного двигуна (акумуляторна батарея), конструктивну його швидкість тощо, що давало б підстави прийти до висновку, що такий транспортний засіб являється електричним. Окрім того, допитаний в суді першої інстанції в якості свідка працівник поліції ОСОБА_4 , який складав адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 також не зміг назвати технічних характеристик транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , хоча у відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, - обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення і, в даному випадку на працівників поліції. За положеннями ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Проте, суд першої інстанції на вищевказане належної уваги не звернув, і відповідно прийшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова судді від 02.06.2026 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення за санкцією цієї статті, не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки доказами, які наявні у справі не доводиться в його діях склад такого адміністративного правопорушення. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, то провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Тому, апеляційна скарга підлягає до задоволення. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.247, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Васильчука Віктора Григоровича задовольнити. Постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 02 червня 2026 року в даній справі, - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк