Постанова ККС ВС № 736/37/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ справа № 736/37/25 провадження № 51-2575 км 25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корюківки Чернігівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає: АДРЕСА_2 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Менський районний суд Чернігівської області вироком від 28 квітня 2025 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнив від його відбування з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Київський апеляційний суд 16 грудня 2025 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував, ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 309 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок залишив без змін. ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному придбанні, перевезенні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, в особливо великому розмірі, за таких обставин. ОСОБА_7 умисно зірвав, таким чином незаконно придбавши, рослини роду коноплі: у невстановлені досудовим розслідуванням день і час - на смітнику в с. Наумівка; 25 вересня 2024 року о 15:45 та 10 жовтня 2024 року о 17:20 - за с. Лебіддя Корюківського району Чернігівської області, перевіз їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 . У період з вересня до 06 листопада 2024 року ОСОБА_7 за вказаною адресою з придбаних рослин коноплі незаконно виготовив наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс, який став незаконно зберігати без мети збуту, для власного вживання, за місцем проживання та в автомобілі «ЗАЗ - 110247», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 07 листопада 2024 року під час проведення обшуку працівники поліції виявили та вилучили наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс: в будинку АДРЕСА_2 - загальною масою 9110,4 г, в автомобілі «ЗАЗ - 110247» - загальною масою 13,38 г, всього 9123,78 г, що є особливо великим розміром. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Захисник, не погодившись із вироком суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок суворості, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та призначити новий розгляд у цьому суді. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції: - при призначенні ОСОБА_7 покарання не в повній мірі врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшують покарання; всі дані, які характеризують особу обвинуваченого; висновок органу пробації; - безпідставно звернув увагу лише на кількість місць, де були виявлені наркотичні засоби, та погашену судимість обвинуваченого; - не навів переконливих мотивів незастосування положень ст. 75 КК; - ухвалив вирок, який не відповідає вимогам КПК. Позиції учасників судового провадження Засуджений та захисник підтримали доводи касаційної скарги. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без зміни. Мотиви Суду Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 309 КК у касаційному порядку не оспорюються. Доводи про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК. Приписами ст. 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 413, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість, а також у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, положень статті 75 КК. Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК). Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. За наслідками апеляційного розгляду 16 грудня 2025 року Київський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання через неправильне звільнення від його відбування, та ухвалив новий вирок, яким призначив обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. При цьому суд апеляційної інстанції: - зважив на встановлені судом першої інстанції обставини, висновок органу пробації та дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, наркотичний засіб зберігав для власного вживання, пройшов курс лікування від наркозалежності, є потерпілим від аварії на ЧАЕС, проживає з цивільною дружиною та неповнолітнім сином, позитивно характеризується, неофіційно працює, бажає служити в лавах ЗСУ, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину; - врахував кількість вилученого наркотичного засобу та місць його зберігання, а також те, що ОСОБА_7 хоча і є несудимим у силу ст. 89 КК, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, та до нього застосовувалися положення ст. 75 КК. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 309 КК, та відповідно до положень, передбачених ст. 75 КК, врахувавши конкретні обставини справи та особу винного, не знайшов підстав для звільнення обвинуваченого від відбування цього покарання з випробуванням, навівши мотиви своєї позиції. За таких обставин доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції не мотивував свого рішення в цій частині є необґрунтованими. Колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції при призначенні покарання висновку органу пробації, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки за змістом статей 314, 314-1 КПК досудова доповідь представника персоналу органу пробації складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, для прийняття судового рішення про міру покарання, має виключно рекомендаційний характер та суд може її врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень. З наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції дотримався принципів індивідуалізації та справедливості визначеного засудженому заходу примусу. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає приписам статей 370, 420 КПК. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність та вмотивованість вироку суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 , захисник у касаційній скарзі не навів, а томувона не підлягає задоволенню. Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено. Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд постановив: касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни. Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3