Постанова ККС ВС № 308/4909/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ справа № 308/4909/20 провадження № 51-67км26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2023 року та Закарпатського апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019070000000001, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Берегового Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК). Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він, будучи начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, зловживаючи службовим становищем, у період з 13 по 29 грудня 2018 року за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «Доміон Авто Груп» розтратив бюджетні кошти в сумі 215304 грн, завдавши державі матеріальних збитків. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області під час судового розгляду, задовольнивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , ухвалою від 13 лютого 2023 року закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через закінчення після повідомлення про підозру строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 вказаного Кодексу. Це рішення Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 1 жовтня 2025 року залишив без змін. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати згадані ухвали і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивуючи свою вимогу, зазначає, що місцевий суд безпідставно застосував положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Крім того, закриваючи кримінальне провадження, не врахував, що нормами процесуального закону на час постановлення ухвали (13 лютого 2023 року), не було передбачено таке право суду. На думку скаржника, апеляційний суд залишив поза увагою окреслені порушення, унаслідок чого необґрунтовано залишив без задоволення скаргу сторони обвинувачення. Вважає ухвали такими, що не відповідають ст. 370 КПК, а рішення апеляційного суду й ст. 419 цього Кодексу. На касаційну скаргу ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 подали заперечення, в яких, наводячи аргументи, зазначають про необґрунтованість доводів прокурора й законність оскаржених ухвал. Позиції учасників судового провадження У суді касаційної інстанції (далі - Суд) прокурор підтримав подану скаргу; захисник ОСОБА_6 заперечив обґрунтованість вимог сторони обвинувачення. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла таких висновків. Суд уповноважений скасувати оспорювані рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у разі допущення судами попередніх інстанцій таких процесуальних порушень, які в розумінні ст. 412 вказаного Кодексу є істотними. У цій справі під час здійснення судового та апеляційного провадження вимоги КПК істотно не було порушено, а доводи в касаційній скарзі про протилежне й незаконність оспорюваних рішень не можна визнати прийнятними. Відповідно до ст. 219 КПК (у редакції на час здійснення досудового розслідування) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) до дня звернення до суду з обвинувальним актом; при цьому досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину; строк може бути продовжено в порядку, передбаченому § 4 гл. 24 цього Кодексу; строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК не включається в строки, передбачені ст. 219 процесуального закону. Також, як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (див., наприклад постанови від 26 травня 2020 року в справі № 556/1381/18, від 1 липня 2021 року в справі № 752/3218/20, від 17 травня 2022 року в справі № 572/499/20). Закінчення визначеного ст. 219 КПК строку після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК). Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 місцевий суд установив, що 9 січня 2019 року до ЄРДР було внесено відомості за № 42019070000000001 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, 13 січня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено підозру у вчиненні вказаного злочину й надалі строк досудового розслідування продовжено до 13 травня 2020 року. Водночас 12 травня 2020 року ОСОБА_8 було повідомлено про зміну підозри з ч. 4 на ч. 3 ст. 191 КК і того ж дня - про завершення слідства та надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування, з якими вона ознайомилася 18 травня 2020 року. З огляду на це, суд з`ясував, що останнім днем строку в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 є 19 травня 2020 року. Натомість обвинувальний акт був направлений до Ужгородського міськрайонного суду 22 травня 2020 року. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в окресленій правовій ситуації приписів ст. 219 КПК додержано не було, тому клопотання сторони захисту задовольнив, а кримінальне провадження - закрив. Попри тверджень прокурора в касаційній скарзі, місцевий суд правомірно ухвалив таке рішення. Чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті. Крім того, відмова у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК відповідно до вимог ст. 350 процесуального закону не перешкоджає його повторному заявленню та вирішенню, а попереднє рішення суду з цього приводу не має характеру преюдиціального та остаточного. Наведений підхід узгоджується з практикою Суду (постанови від 15 вересня 2021 року в справі № 711/3111/19, від 8 лютого 2024 року в справі № 643/10167/20). Також слід зазначити, що сторона обвинувачення в суді першої інстанції не заперечувала проти задоволення клопотання захисника і закриття провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Апеляційний розгляд здійснено з додержанням статей 404, 405 КПК. Переглядаючи ухвалу у змагальній процедурі, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив аргументи сторони обвинувачення, у тому числі щодо безпідставності закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , й умотивовано, з посиланням на матеріали справи і норми права відхилив їх. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК. Таким чином судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими. Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оспорюваних ухвал, про що йдеться в касаційній скарзі, під час розгляду кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено. Щодо посилання прокурора в скарзі на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, то воно не є слушним. Адже строки досудового розслідування встановлені, а правові наслідки в разі їх недотримання передбачені лише кримінальним процесуальним законом. Ураховуючи викладене, подану касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2023 року та Закарпатського апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9