Ухвала ККС ВС № 715/266/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ справа № 715/266/25 провадження № 51-2412ск26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2026 року щодо ОСОБА_5 . Обставини справи

1. Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 1 грудня 2025 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Києва, засуджено за частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна за виключенням житла, та з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України строком на 3 роки, а також позбавленням військового звання старшого лейтенанта.

2. За висновком судів засуджений, діючи за попередньою змовою з невстановленою особа на ім`я « ОСОБА_6 », з корисливого мотиву забезпечував логістичний етап незаконного переправлення трьох осіб через державний кордон України до моменту, коли автомобіль під його керуванням з пасажирами затримали працівники Державної прикордонної служби України за 3500 метрів від лінії кордону. Доводи касаційної скарги

3. Сторона захисту просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) через відсутність в діянні засудженого складу злочину.

4. На думку захисту, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються дослідженими доказами, у той час як суд надав перевагу одним доказам без належного спростування інших.

5. Доводи сторони захисту зводяться до того, що: а) суд самовільно змінив обвинувачення на формулювання «переправлення шляхом сприяння переправленню», яке відсутнє в законі; б) дії пасажирів є лише адміністративним проступком, тому водій не може бути пособником; в) факт затримання за 3500 м від кордону виключає закінчений склад злочину; г) суди безпідставно ввели категорію «небезпосереднє переправлення».

6. Апеляційний суд не зважив на допущені першою інстанцією порушення, не спростував доводів сторони захисту і постановив ухвалу, яка не відповідає статті 419 КПК. Оцінка суду

7. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані судові рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

8. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.

9. Захист оспорює правильність встановлення судами фактичних обставин кримінального правопорушення. Однак, відповідно до статті 433 КПК, Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених обставин.

10. Суд першої інстанції дослідив обставини, які належать до предмету доказування, й відповідно до статті 94 КПК дав їм оцінку. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку судами попередніх інстанцій достовірності доказів та їх висновки щодо винуватості засудженого. Апеляційний суд надав вичерпні відповіді на усі доводи апеляційної скарги адвоката, які, по суті, аналогічні доводам касаційної скарги. Касаційна скарга не містить доводів, які б ставили під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо обставин справи.

11. Суд не погоджується з доводами захисту про те, що докази у провадженні були досліджені однобічно та неповно, оскільки в касаційній скарзі не зазначено, які дії чи рішення суду перешкодили стороні захисту представити і повно дослідити представлені докази, ефективно обстоювати свою позицію під час судового розгляду.

12. Суд розглянув довід щодо порушення права на захист внаслідок зміни судом формулювання обвинувачення, визнаного доведеним. Визнаючи невдалі формулювання, використані судом першої інстанції, Суд не вважає, що це призвело до порушення права на захист. Право обвинуваченого бути детально поінформованим про характер і причину обвинувачення має оцінюватися крізь призму того, чи мав він змогу підготувати ефективний захист.

13. Як вбачається з судових рішень, обставини, які інкримінувалися засудженому, залишалися незмінним протягом провадження і захист активно спростовував саме ці обставини. Також не зазнала змін і їх правова кваліфікація. За таких обставин лінгвістичні похибки у вироку не дають підстав для його скасування.

14. Доводи захисника про те, що сприяння за статті 332 КК можливе лише у разі наявності виконавця переправлення, базуються на хибному тлумаченні норми. Диспозиція статті 332 КК визначає «сприяння» не як допомогу іншій особі у здійсненні переправлення, а полегшення процесу незаконного переміщення осіб через кордон.

15. Також Суд відхиляє твердження про те, що через зупинку авто за 3500 метрів від кордону діяння є незакінченим. Диспозиція статті 332 КК формулює формальний склад злочину у формі «сприяння». Засуджений виконав весь обсяг покладених на нього логістичних завдань: зустрів осіб, доставив їх у прикордонну зону, забезпечив прихований проїзд через блокпости. Той факт, що не відбувся перетин кордону у зв`язку з втручанням прикордонних органів, жодним чином не свідчить про незавершеність дій обвинуваченого щодо надання засобів та усунення перешкод.

16. Колегія суддів відхиляє аргументи захисту щодо недоведеності ознаки «за попередньою змовою групою осіб» через неможливість ідентифікації спільника під псевдонімом « ОСОБА_6 ». Кримінальний закон не пов`язує існування групового умислу з обов`язковою наявністю анкетних даних усіх співучасників. Матеріали справи доводять наявність взаємодії засудженого з Telegram-акаунтом « ОСОБА_6 ». Вказана обставина підтверджується у тому числі, показаннями засудженого, який підтвердив факт свого спілкування з особою під цим псевдонімом. Анонімність спільника не спростовує наявності його спільного із засудженим умислу.

17. Апеляційний суд обґрунтовано залишив вирок без зміни, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення.В ухвалі суд послався на конкретні докази, що містяться у кримінальному проваджені та свідчать про правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності обставин справи та правової кваліфікації дій засудженого. Стосовно доводів, наведених в апеляції сторони захисту, аналогічних доводам касаційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції навів мотиви їх необґрунтованості.

18. Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована і відповідає вимогам статті 419 КПК. Переконливих аргументів, які б вказували на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці діяння, а також порушень процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, в касаційній скарзі не зазначено.

19. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які свідчать про необхідність відкриття провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2026 року щодо ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3