Ухвала ККС ВС № 757/21896/26-к

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ справа № 757/21896/26-к провадження № 51-2418 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року, установив: Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 07 травня2026 року відмовив узадоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР в м. Києві, яка полягала у невиконанні ухвал слідчих суддів. Київський апеляційний суд ухвалою від 01 червня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2026 року. У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що 10 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/35734/25-к його скаргу на бездіяльність ТУ ДБР у м. Києві було задоволено та зобов`язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), проте в подальшому ця ухвала фактично виконана не була. Вказує, що слідчий суддя 07 травня 2026 року, відмовляючи у задоволенні скарги, не з`ясував, чи були фактично внесені відомості до ЄРДР саме за тією заявою, щодо якої 10 вересня 2025 року вже було постановлено ухвалу про внесення таких відомостей. Вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду позбавила його можливості на апеляційну перевірку рішення, яким йому було відмовлено у захисті права на виконання попередньої судової ухвали. Перевіривши доводи касаційної скарги та копію оскаржуваного судового рішення, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Правилами ч. 3 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Також, положення ч. 3 ст. 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4- р(II)/2020 від 17 червня 2020 року. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. У частині 1 ст. 309 КПК визначено конкретний перелік ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. У частині третій статті 309 КПК встановлено, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. З матеріалів провадження за скаргою вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою в якій просив визнати незаконною бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР в м. Києві щодо виконання ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/35734/25-к. Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 07 травня 2026 року вказану скаргу розглянув та за результатами її розгляду постановив ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За таких обставин ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність, постановлена в порядку статей 303-307 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки не включена до конкретного переліку ухвал, визначених у статтях 307, 309 КПК. Згідно з частиною четвертою статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Отже, суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, діяв у межах наданих повноважень та правильно застосував норми кримінального процесуального закону. Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3