Ухвала ККС ВС № 243/2323/23
від 22.06.2026 · КримінальнаУХВАЛА 22 червня 2026 року м. Київ справа № 243/2323/23 провадження № 51 - 1986 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши матеріали касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2026 року щодо засудженого ОСОБА_6 , встановив: У касаційній скарзі представник потерпілої порушує питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку. Колегія суддів (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу, дійшла висновку про необхідність залишення скарги без руху із наданням заявнику строку для усунення недоліків, оскільки ним не дотримано вимог частин 2, 5 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у ст. 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. У прохальній частині касаційної скарги представник потерпілої просить стягнути з засудженого на користь потерпілої додатково понесені судові витрати за надання правової допомоги у суді касаційної інстанції, однак доводів такої позиції у мотивувальній частині скарги не наводить. Крім того, відповідно до вимог статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: - залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; - скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; - скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; - змінити судове рішення. Суд касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 433, частин 1, 2 ст. 437 КПК не здійснює переоцінку доказів і не визначає покарання за власною оцінкою тяжкості правопорушення, не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник. У прохальній частині скарги представник потерпілої просить суд касаційної інстанції, в тому числі, змінити оскаржувані судові рішення в частині покарання та призначити таке засудженому у виді позбавлення волі на строк 10 років, а також збільшити розмір моральної шкоди. Проте ці вимоги виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 437 КПК. Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження. При цьому Суд роз`яснює, що усунення вказаних недоліків слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог ухвали, з дотриманням положень ст. 427 КПК. На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2026 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без руху та надати йому строк сім днів для усунення недоліків з дня отримання ним копії ухвали. Роз`яснити адвокату, що у разі неусунення цих недоліків касаційну скаргу йому буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3