Постанова КГС ВС № 910/3773/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/3773/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я., за участі секретаря: Купрейчук С.П., за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 24.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №910/3773/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" про банкрутство,- ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3773/25 про банкрутство ТОВ "Амстор Трейд", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 09.04.2025 року за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Паніотова О.К.

2. Відповідне оголошення про відкриття відносно ТОВ "Амстор Трейд" справи про банкрутство офіційно оприлюднено 15.04.2025 року за №75803. 3. 08.05.2025 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений ч. 1 ст. 45 КузПБ 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі, до суду надійшла заява ТОВ "Амстор" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 26 480 130,31 грн.

4. Вказані вимоги гуртуються на невиконанні боржником своїх зобов`язань за Договорами про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 на суму 10 000 000,00 грн та про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014 на суму 7 181 315,54 грн. -Крім того, за невиконання договорів кредитором за період з 19.05.2022 по 08.04.2025 року нараховано інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу.

5. Розпорядник майна боржника у відзиві-повідомленні від 06.08.2025 року заявлені вимоги визнав в повному обсязі, а саме: 6 056,00 грн вимоги першої черги, 24 761 998,31 грн - четвертої черги, 1718132,00 грн - шостої черги.

6. Боржник, в свою чергу, у поясненнях по справі від 08.06.2025 року просив застосувати строк позовної давності до пред`явлених ТОВ "Амстор" вимог. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25, зокрема, визнано кредиторами боржника: - ТОВ "ФК "Авуар-Сервіс" на суму 1 474 845,00 грн, з яких: 102 280,00 грн вимоги першої черги, 1 372 565,00 грн вимоги четвертої черги; - ТОВ "ФК "Вінстар" на суму 405 845,97 грн, з яких: 6 056,00 грн вимоги першої черги, 399 789,97 грн вимоги четвертої черги; - ТОВ "ТБ "Амстор" на суму 37 926 719,50 грн, з яких: 6 056,00 грн вимоги першої черги, 37 920 663,50 грн вимоги четвертої черги; - ТОВ "Амстор" на суму 26 486 186,31 грн, з яких: 6 056,00 грн вимоги першої черги, 24 761 998,31 грн вимоги четвертої черги, 1 718 132,00 грн вимоги шостої черги; - ОСОБА_1 на суму 226 056,00 грн, з яких: 6 056,00 грн вимоги першої черги, 220 000,00 грн вимоги четвертої черги; - ПрАТ "Карлсберг Україна" на суму 141 630,40 грн, з яких: 6 056,00 грн вимоги першої черги, 135 574,40 грн вимоги четвертої черги; - ОСОБА_2 на суму 223 176,00 грн, з яких: 6 056,00 грн вимоги першої черги, 217 120,00 грн вимоги четвертої черги; - ТОВ "Мідас Інвестиції" на суму 95 857,50 грн, з яких: 4 844,80 грн вимоги першої черги, 91 012,70 грн вимоги четвертої черги. Також, ухвалою суду відмовлено ТОВ "ФК "Авуар-Сервіс" у визнанні вимог на суму 15076197,41 грн, відмовлено ПрАТ "Укргазвидобуток" у визнанні вимог на суму 23 848 0795,65 грн.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/3773/25 в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника на суму 26 486 186,31 грн залишено без змін.

9. Суди попередніх інстанцій у наведених судових рішеннях встановили обставини порушення прав кредитора та підстави для задоволення його вимог та розглянули заяву боржника про застосування строку позовної давності, поважності причин її пропуску та можливого застосування відповідних наслідків пропуску такого строку. -Суд першої інстанції погодився із доводами кредитора про те, що через відсутність первинних документів ліквідатор ТОВ «Амстор» мала можливість довідатись про наявність вищезазначеної дебіторської заборгованості ТОВ «Амстор Трейд» з моменту отримання 19.05.2022 виписки по рахунку в АТ «Райффайзен Банк». -Суд першої інстанції погодився із наведеними кредитором доводами на обґрунтування відсутності пропуску строку на звернення до суду з відповідною заявою кредитора та дійшов до висновку про те, що строк позовної давності кредитором за пред`явленими вимогами не пропущений. -Апеляційний господарський суд зазначив, що стосовно ТОВ "Амстор", як сторони вказаних договорів, строк позовної давності почав свій перебіг згідно з вимогами ч. 5 ст. 261 ЦК України (зі спливом строку виконання зобов`язань з визначеним строком виконання) і сплив у грудні 2017 року. -Проте, суд другої інстанції, пославшись на те, що ліквідатор є спеціальним учасником провадження у справі про банкрутство, роль якого забезпечує ефективність процедури банкрутства, незалежно від інтересів власників та, пославшись на обставини викрадення документів та відсутність у ліквідатора будь-якої документації щодо боржника, дійшов до висновків про те, що перебіг позовної давності у даному випадку слід обчислювати з дня, коли саме призначений судом ліквідатор - арбітражний керуючий Черпак А.Ю. фактично дізналася про порушення права ТОВ "Амстор". -Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах відлік строку позовної давності має обліковуватися не раніше, ніж з 19.05.2022 року, а відтак пропущений такий строк не був. Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №910/3773/25 та ухвалити нове рішення, яким у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів у справі № 910/3773/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (ідентифікаційний код юридичної особи 39135315) вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" (ідентифікаційний код юридичної особи 32123041) відмовити повністю. 10.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник, як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, тлумачення частини першої та п`ятої статті 261 ЦК свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. -Вказує, що ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності за зобов`язанням з визначеним строком виконання не застосовується, у законодавстві відсутні винятки з цього правила та посилається на висновки Верховного Суду, викладені у поставах: - в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 911/128/17 (п. 34), від 18.12.2018 у справі № 904/10591/17: у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане; - в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15: для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення частини п`ятої статті 261 ЦК застосовуються до вимог про виконання зобов`язання; - в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/2764/14: за загальним правилом, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України); - в постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 755/16229/15-ц (п.п. 33- 35): за загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто встановлення початку перебігу строку позовної давності здійснюється через оцінку такого суб`єктивного критерію, як встановлення моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушене право. Водночас спеціальні правила щодо початку перебігу позовної давності передбачено у частинах другій - сьомій статті 261 ЦК України. Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Аналіз наведеної норми свідчить, що позовна давність за зобов`язанням із визначеним строком виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України) на відміну від загального правила перебігу позовної давності (частина перша статті 261 ЦК України) не передбачає оцінки такого суб`єктивного критерію, як встановлення моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, оскільки у такому випадку перебіг починається зі спливом строку виконання відповідного зобов`язання. -Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено існування обставин, які згідно з положеннями ст.ст. 263, 264 ЦК України є підставою для зупинення або переривання перебігу позовної давності. -Скаржник посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 (п.п. 10.16), постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17 (п. 6.25), від 28.05.2019 у справі 5015/118/11, від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17 щодо застосування статті 92 ЦК України, в якій визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. При цьому, арбітражний керуючий хоча і має особливий статус у справі про банкрутство, але не в разі заявлення грошових вимог банкрута, щодо якого він виконує повноваження ліквідатора, у справі про банкрутство іншого боржника. У такому випадку, в іншій справі про банкрутство, повноваження ліквідатора кредитора (у даному випадку ТОВ "Амстор") зводяться виключно до представництва інтересів такого кредитора, як юридичної особи. І його особливий статус не має жодного значення, оскільки в справі про банкрутство іншого боржника він не є ліквідатором. -Таким чином, скаржник зазначає, що оскільки учасником правовідносин, що виникли з договорів про заміну боржника (переведення боргу) № 1 від 22.12.2014 і № 3 від 23.12.2014, є ТОВ "Амстор", а не ліквідатор арбітражний керуючий Черпак А.Ю., а дії ліквідатора є виключно здійсненням прав і обов`язків ТОВ "Амстор" відповідно до ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ст. 92 ЦК України, то обставини перебігу позовної давності мають з`ясовуватися саме стосовно ТОВ "Амстор". У протилежному випадку створюється механізм обходу норм законодавства, яке регламентує порядок перебігу та правові наслідки спливу позовної давності, а сам інститут позовної давності втрачає будь-який сенс. -Також скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 6- 2469цс16), в постанові від 11.12.2025 у справі № 913/567/20(913/462/24) щодо застосування статті 261 ЦК України, статті 267 ЦК України та статті 74 ГПК України. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі, подані клопотання.

11. ТОВ "Амстор", Ліквідатор ТОВ "Амстор Трейд" арбітражний керуючий Паніотов О.К. подав відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

12. ТОВ "Амстор" подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі з огляду на те, що висновки щодо застосування норм права, на які є посилання у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними.

13. ОСОБА_1 подав додаткові пояснення щодо правових питань, порушених у касаційній скарзі.

14. Також, ОСОБА_1 подав заперечення на клопотання ТОВ "Амстор" про закриття касаційного провадження у справі.

15. ТОВ "Амстор" подав пояснення на заперечення ОСОБА_1. щодо клопотання ТОВ "Амстор" про закриття касаційного провадження. Розгляд клопотання про закриття касаційного провадження

16. Клопотання ТОВ "Амстор" про закриття касаційного провадження у справі з огляду на те, що висновки щодо застосування норм права, на які є посилання у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними підлягають відхиленню, з огляду на таке.

17. Пункт 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачає закриття касаційного провадження лише тоді, коли після відкриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України суд встановить, що висновок Верховного Суду, на який посилався скаржник, стосується правовідносин, які не є подібними.

18. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

19. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

20. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

21. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

23. Отже, за змістом поданого клопотання ТОВ «Амстор», останнє побудовано не на критеріях подібності, а на вимозі повної тотожності фактичних обставин, однак така вимога не випливає ні з ГПК України, ні з практики Верховного Суду.

24. Правове питання у цьому випадку полягає в тому, чи може бути визнана грошова вимога кредитора, якщо за зобов`язанням із визначеним строком виконання перебіг позовної давності почався зі спливом строку виконання, та чи відновлює подальше призначення ліквідатора кредитора цей строк. Провадження у Верховному Суді

25. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/3773/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026.

26. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №910/3773/25 та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/3773/25 на 13 травня 2026 року о 12:50 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

27. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2026 року відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №910/3773/25 на 10 червня 2026 року о 12:50 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

28. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2026 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/3773/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 до 24 червня 2026 року об 11:45 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.

30. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31. Предметом розгляду у цій справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання кредиторських вимог ТОВ "Амстор" до боржника

32. Як встановили суди попередніх інстанцій, боржник не заперечував сам факт наявності заборгованості, а послався на пропуск ТОВ "Амстор" строку позовної давності.

33. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що скаржник не погоджується з викладеними у оскаржуваних судових рішеннях мотивами лише в частині висновків щодо відсутності пропуску строків позовної давності, що призвело до прийняття помилкового рішення про визнання кредиторських вимог ТОВ "Амстор".

34. З урахуванням наведеного та принципу диспозитивності, обґрунтованість висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання кредиторських вимог по суті, не є предметом перегляду у цьому касаційному провадженні.

35. Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України).

36. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

37. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

38. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.09.2019 у справі №924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018 у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі №487/10132/14-ц (провадження №6-2469цс16).

39. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України критерій "могла довідатися" має оціночний характер і пов`язаний не з фактом реального знання, а з можливістю отримати інформацію за належної та розумної ініціативності особи. У спорах щодо майна юридичної особи така можливість, як правило, кореспондує обов`язку органів управління вести облік активів, забезпечувати збереження документації та контролювати стан майнових прав. Тому посилання лише на те, що відповідні відомості фактично були встановлені ліквідатором пізніше, саме по собі не спростовує висновку про можливість боржника (в особі уповноважених органів) знати або отримати відомості про відчуження майна раніше.

40. Обов`язок особи довести, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

41. Верховний Суд зазначає, що і в разі пред`явлення позову (заяви про визнання кредиторських вимог) самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

42. Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

43. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний КУзПБ не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності. Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13.01.2016 у справі №922/5094/14, а також у п. 133 постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №922/1362/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

44. Верховний Суд відзначає, що у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме ТОВ "Амстор", а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.

45. Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися ТОВ "Амстор" в особі уповноваженого органу.

46. При вирішенні судами спорів, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах.

47. Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції ч. 1 ст. 261 ЦК України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено.

48. Аналіз норм права, якими врегульовані питання позовної давності дає підстави для висновку, що у разі, коли законодавець вживає вислови "свої цивільні права", "цивільні права особи", "здійснення права", він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми.

49. Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є боржник, від імені якого діє арбітражний керуючий; останній лише здійснює надані йому законом повноваження щодо захисту прав боржника як розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор і не набуває самостійного матеріального права у спорі.

50. При цьому у разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

51. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні ч. 1 ст. 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

52. Відповідно до ч. 8 ст. 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

53. Відхід від наведеної позиції щодо правил визначення початку перебігу позовної давності у спорах у справах про банкрутство при зверненні боржника/арбітражного керуючого до суду з вимогами про захист цивільного права або інтересу боржника означав би не передбачене законом, а тому безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням одночасно боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

54. Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

55. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012.

56. Слід також звернути увагу на те, що для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином. Верховний Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, у пункті 6.25 постанови від 04.04.2019 у справі №910/15456/17, в постановах від 28.05.2019 у справі №5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі №910/15453/17, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012.

57. Враховуючи наведене, у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів, укладених боржником днем початку перебігу позовної давності є день вчинення таких правочинів (подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, а також в постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/2960/17).

58. За таких обставин, господарські суди безпідставно відхилили доводи боржника та кредитора ОСОБА_1 про те, що перебіг позовної давності слід відраховувати з моменту вчинення правочину, а не з 19.05.2022 року, коли ліквідатором ТОВ "Амстор" отримано виписку по поточному рахунку IBAN № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", м.Київ, який було визначено в реквізитах сторін для оплати та за результатом аналізу руху грошових коштів з вказаної виписки встановлено наявність дебіторської заборгованості ТОВ "Амстор Трейд" за Договорами про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 року на суму 10000000,00 грн та про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014 року на суму 7181315,54 грн, що в загальній сумі складає 17 181 315,54 грн.

59. Такі висновки є результатом неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду наведених вище, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

60. Крім того, слід зазначити, що арбітражний керуючий хоча і має "особливий статус" у справі про банкрутство, про який у своїй постанові відзначав апеляційний господарський суд, але не в разі заявлення грошових вимог банкрута, щодо якого він виконує повноваження ліквідатора, у справі про банкрутство іншого боржника.

61. У такому випадку, в іншій справі про банкрутство, повноваження ліквідатора кредитора (у даному випадку ТОВ «Амстор») зводяться виключно до представництва інтересів такого кредитора, як юридичної особи. І його "особливий статус" не має жодного значення, оскільки в справі про банкрутство іншого боржника він не є ліквідатором.

62. Таким чином, оскільки учасником правовідносин, що виникли з Договорів про заміну боржника (переведення боргу) № 1 від 22.12.2014 і № 3 від 23.12.2014, є ТОВ «Амстор», а не ліквідатор арбітражний керуючий Черпак А.Ю., а дії ліквідатора є виключно здійсненням прав і обов`язків ТОВ «Амстор» відповідно до ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ст. 92 ЦК України, то обставини перебігу позовної давності мали б з`ясовуватися саме стосовно ТОВ «Амстор».

63. Також, якщо аналізувати перебіг строків позовної давності, коли їх заявляє ліквідатор ТОВ «Амстор», то суди не надали належної оцінки та не з`ясували вплив обставин на перебіг строків позовної давності, про які у касаційній скарзі зазначає скаржник, щодо обізнаності ТОВ "Амстор" в особі арбітражного керуючого про наявність заборгованості боржника у цій справі, відповідно до договорів про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 та №3 від 23.12.2014, оскільки такі договори наявні в матеріалах справи про банкрутство №904/9795/16, в якій ТОВ "Амстор" є банкрутом, з грудня 2016 року, та в матеріалах справи №915/535/17 про банкрутство ТОВ БТК "Таврія", в якій ТОВ "Амстор" є конкурсним кредитором, з листопада 2017 року.

64. Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

65. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

66. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді кредиторських вимог ТОВ "Амстор" не були дотримані, а тому доводи скаржника знайшли частково своє підтвердження під час касаційного провадження.

67. Оскільки належний розгляд судом питання визначення початку перебігу строків позовної давності має наслідком встановлення обставин та надання вичерпної оцінки доводам учасників справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до вимог статті 300 ГПК України, то судова колегія вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

68. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

69. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

70. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та порушили норми процесуального права, не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи те, що заявлені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі є обґрунтованими, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що оскаржувані ухвала місцевого господарського суду, у відповідній частині, та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

71. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані усіма учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення. Розподіл судових витрат

72. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ: 1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №910/3773/25 скасувати.

3. Справу №910/3773/25 (в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді К.М. Огороднік В.Я. Погребняк