Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10936/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" травня 2026 р. Справа№ 910/10936/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Отрюха Б.В. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Макухи О.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 (повний текст підписано 10.03.2026, суддя Івченко А.М.) у справі № 910/10936/23 за заявою ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/10936/23 відмовлено задоволенні заяви про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про визнання боржника банкрутом; відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі; відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Андрєєв М.А. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 в частині пункту 4 резолютивної частини, та постановити в цій частині інше рішення; визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника у загальному розмірі 282633,26 гривень, що складаються з боргу за недійсним попереднім договором купівлі-продажу та трьох відсотків річних за ними - 275126,06 гривень, а також судового збору - 4844,80 гривень за подання заяви до суду першої інстанції та 2662,40 гривень за подання апеляційної скарги; визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Боржника у загальному розмірі 301879,31 гривень, що складаються з боргу за недійсним попереднім договором купівлі-продажу та актом прийому-передачі грошових коштів та трьох відсотків річних за ними - 294372,11 гривень, а також судового збору - 4844,80 гривень за подання заяви до суду першої інстанції та 2662,40 гривень за подання апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено розгляд справи на 26.05.2026. Представники сторін в судове засідання не з`явились, про день та місце засідання суду були повідомлені належним чином. Колегія суддів визнала, що неявка представників в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи. В судовому засіданні 26.05.2026 суд підписав (без проголошення) скорочену постанову (вступну та резолютивну частини). Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне. Провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 1 КУзПБ визначено: грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов`язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Виходячи із спеціальних норм КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Тобто, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов`язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю. Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника. 21.07.2023 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою з грошовими вимоги до боржника в загальному розмірі 299216,91 грн, що складаються з боргу за недійсним попереднім договором купівлі-продажу та трьох відсотків річних в сумі 294372,11 грн, а також судового збору в сумі 4844,80 грн. Заява обґрунтована тим, що боржник зобов`язаний повернути грошові кошти, які ним були отримані за нікчемним правочином та сплатити відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Так, 09 лютого 2021 року між боржником, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 10.06.2020, (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Згідно пункту 1 попереднього договору, у строк до 30 квітня 2022 року Продавець зобов`язується передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 29,6 кв. м, в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,03 га, кадастровий номер - 3222486201:01:011:5011, та площею 0,03 га, кадастровий номер - 3222486201:01:011:5012, що знаходиться в АДРЕСА_3 . Згідно пункту 4 Попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 207450 гривень, що на день укладання договору еквівалентно 7500 доларів США. Вказаний попередній договір укладено в простій письмовій формі. Кредитор зазначає, що всупереч умовам попереднього договору продавець станом на день подання цієї заяви не передав у власність покупця квартиру та не уклав основний договір купівлі-продажу. Багатоквартирний житловий будинок, у якому має міститися об`єкт нерухомості, досі не побудований та не введений в експлуатацію. Крім того, порушуючи умови попереднього договору, продавець не повернув покупцю отриману від нього суму авансу. 22 серпня 2025 ОСОБА_2 звернувся із заявою з грошовими вимоги до боржника в загальному розмірі 279970,86 грн, що складаються з боргу за недійсним попереднім договором купівлі-продажу та трьох відсотків річних в сумі 275126,06 грн, а також судового збору в сумі 4844,80 грн. Заява обґрунтована тим, що боржник зобов`язаний повернути грошові кошти, які ним були отримані за нікчемним правочином та сплатити відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. 22 січня 2021 року між Боржником, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 10.06.2020, (продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) був укладений Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . Згідно пункту 1 попереднього договору, у строк до 28 лютого 2022 року Продавець зобов`язується передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 23,3 кв. м, в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,03 га, кадастровий номер - 3222486201:01:011:5011, та площею 0,03 га, кадастровий номер - 3222486201:01:011:5012, що знаходиться в АДРЕСА_3 . Згідно пункту 4 Попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 197330 грн, що на день укладання договору еквівалентно 7000 доларів США. Вказаний попередній договір укладено в простій письмовій формі. Кредитор зазначає, що всупереч умовам попереднього договору продавець станом на день подання цієї заяви не передав у власність покупця квартиру та не уклав основний договір купівлі-продажу. Багатоквартирний житловий будинок, у якому має міститися об`єкт нерухомості, досі не побудований та не введений в експлуатацію. Крім того, порушуючи умови попереднього договору, продавець не повернув покупцю отриману від нього суму авансу. Згідно частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно статті 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Згідно статті 635 ЦК України (в редакції станом на дату укладання попередніх договорів), попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України). Отже, до попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна законодавством встановлена письмова форма та нотаріальне посвідчення. Згідно частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Позаяк попередні договори щодо купівлі-продажу майбутнього об`єкта нерухомості укладені у простій письмовій формі, тобто без дотримання вимог законодавства щодо їх нотаріального посвідчення, то такі договори є нікчемними. Одночасно у відповідності до частини другої статті 215 ЦК України такі правочини є недійсними. Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недійсність укладених між сторонами договорів, на підставі яких заявлені грошові вимоги до боржника. У зв`язку з недотриманням вимог щодо форми укладання правочину (нотаріальне посвідчення), попередні договори купівлі-продажу квартир, які укладені між боржником та із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є недійсними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок із повернення грошових коштів у порядку статті 216 ЦК України покладається на особу, яка їх безпосередньо отримала, незалежно від того, в чиїх інтересах чи від імені кого вона діяла. Втім, встановивши відсутність доказів отримання ОСОБА_3 грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про відхилення грошових вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у пункті 4 Попереднього договору міститься умова про те, що Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу. Попередні договори підписані безпосередньо ОСОБА_3 , а докази в підтвердження приналежності підпису іншій особі суду не надані. Також, боржник не надав докази на підтвердження передачі грошових коштів, отриманих від покупців, на користь його довірителя - ОСОБА_5 , від імені якого і були укладені попередні договори. Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Оскільки, саме боржник отримав грошові кошти під час укладення нікчемних договорів, і такі обставини не спростовані, то належить дійти висновку про наявність у нього зобов`язання повернути такі грошові кошти з моменту укладення попередніх договорів. Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Статтею 536 ЦК України установлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошові кошти боржник не повернув, утримує їх у себе безпідставно, відтак зобов`язаний сплатити також відсотки за користування грошовими коштами з дати укладання попередніх договорів до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими в повному обсязі заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до боржника, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають визнанню та включенню в реєстр вимог кредиторів, а саме: грошові вимоги ОСОБА_1 в розмірі 299 216,91 грн, з яких 294 372,11 грн - вимоги другої черги задоволення, 4844,80 грн - судові витрати. грошові вимоги ОСОБА_2 в розмірі 279 970,86 грн, з яких 275 126,06 грн - вимоги другої черги задоволення, 4844,80 грн - судові витрати. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, оскаржувану ухвалу належить скасувати в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ухвалити нове рішення в цій частині про визнання заявлених грошових вимог до боржника. Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/10936/23 скасувати в частині грошових вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (пункт 4 резолютивної частини ухвали).

3. Ухвалити в цій частині нове рішення. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 в розмірі 299 216,91 грн, з яких 294 372,11 грн - вимоги другої черги задоволення, 4844,80 грн - судові витрати. Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 в розмірі 279 970,86 грн, з яких 275 126,06 грн - вимоги другої черги задоволення, 4844,80 грн - судові витрати. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 30.06.2026. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді Б.В. Отрюх О.М. Остапенко