Ухвала КЦС ВС № 334/3053/24

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа № 334/3053/24 провадження № 61-8343ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірини Іванівни про виправлення помилки в реєстрації нерухомості, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Вовк І. І. про виправлення помилки в реєстрації нерухомості. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вовк І. І. про виправлення помилки в реєстрації нерухомості залишено без задоволення. 29 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року в указаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року повернуто заявнику (провадження № 61-9920ск25). 02 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку вдруге подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року повернуто особі, яка її подала (провадження № 61-11425ск25). 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку втретє подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у зазначеній вище справі. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року повернуто заявнику (провадження № 61-12329ск25). 22 жовтня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 вчетверте подала касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у справі № 334/3053/24. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у справі № 334/3053/24 повернуто особі, яка її подала (провадження № 61-13323ск25). У листопаді 2025 року ОСОБА_1 вп`яте подала касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-14315ск25). 12 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку вшосте звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року (надійшла до суду 22 червня 2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що її касаційна скарга написана нерозбірливо, що позбавляє можливості достеменно встановити її зміст. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У постанові Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року зазначено, що дата виготовлення повного тексту постанови 23 липня 2025, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 22 серпня 2025 року (п`ятниця). Вперше заявник звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах тридцятиденного строку для подачі касаційної скарги. Однак, касаційні скарги ОСОБА_1 неодноразово (5 разів) поверталися Верховним Судом. В останній раз касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року було повернуто заявнику 20 листопада 2025 року. Вшосте заявник звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою 12 червня 2026 року, тобто з пропуском строку подачі касаційної скарги. У касаційній скарзі заявник просить поновити строк для подачі касаційної скарги. До касаційної скарги долучено копію постанови Запорізького апеляційного суду разом із супровідним листом про направлення постанови від 23 липня 2025 року. Із касаційної скарги та доданих матеріалів неможливо встановити, які саме причини пропуску строку подачі касаційної скарги зазначає заявник. Оскільки, заявником не надано жодних доказів поважності пропуску строку подачі касаційної скарги (з 20 листопада 2025 року по 12 червня 2026 року), касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання обґрунтованого клопотання та доказів. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник, як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Також, посилається на пункт 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Заявник посилається на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази), однак не наводить обов`язкові підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім того, заявником не наведено обґрунтування, які саме клопотання судом були відхилені. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць