Ухвала КЦС ВС № 485/1054/21

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа № 485/1054/21 провадження № 61-6697ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати спільною сумісною власністю: будівлю з прилеглим до неї господарськими та побутовими будівлями та спорудами разом із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0066 га, кадастровим номером 4825710100:37:034:0034, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 4825780000:26:000:0027, площею 2 га; земельну ділянку кадастровий номером 4825710100:37:034:0007, площею 0,0241 га, трактор колісний, марки «Беларус 82», 2011 року випуску; визнати за ним та за ОСОБА_3 право власності по 1/2 частці за кожним: на будівлі з прилеглими до неї господарськими та побутовими будівлями та спорудами разом із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0066 га, кадастровим номером 4825710100:37:034:0034, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 4825780000:26:000:0027, площею 2 га; земельну ділянку кадастровий номер 4825710100:37:034:0007, площею 0,0241 га; стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки трактора колісного марки «Беларус 82» у розмірі 159 159,00 грн. У листопаді 2021 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 , в якому просила в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки PEUGEOT, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію1/2 частини його вартості. Снігурівський районний суд Миколаївської області рішенням від 30 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по частці будівлі з прилеглими до неї господарськими та побутовими будівлями та спорудами із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0066 га за кадастровим номером 4825710100:37:034:0034, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним. Визнав за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по частці земельної ділянки з кадастровим номером 4825780000:26:000:0027, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Баштанському районі Миколаївської області, за кожним. Визнав за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по частці земельної ділянки з кадастровим номером 4825710100:37:034:0007, загальною площею 0,0241 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Баштанському районі Миколаївської області, за кожним. У порядку поділу спільного майна подружжя стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки «PEUGEOT», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , у розмірі 47 674,98 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки трактора колісного марки «БЕЛАРУС-82.1», 2011 року виписку, у розмірі 159 159,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Миколаївський апеляційний суд постановою від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2025 року залишив без змін. 18 травня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в указаній справі. Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків, а саме: надання відомостей щодо вартості спірного майна та уточнення прохальної частини касаційної скарги. 08 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано докази доплати судового збору, уточнену редакцію касаційної скарги. Також, заявницею надано пояснення щодо ціни позову та сплаченого судового збору, в яких зазначено про те, що загальна вартість спірного майна становить 641 343,61 грн, а вартість частки спільного майна становить 320 671,81 грн. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах. Предметом позовів у цій справі є вимоги про поділ спільного майна подружжя. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 641 343,61 грн. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявниця посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми, проте заявником у касаційній скарзі не доведено факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання та наявності великої кількості подібних справ. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький А. А. Калараш