Постанова КЦС ВС № 438/1239/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ справа № 438/1239/24 провадження № 61-16550св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою адвоката Швеця Дмитра Юрійовича як представника ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ в. о. начальника Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта») від 10 червня 2024 року № 362-к «Про припинення трудового договору (контракту)», згідно з яким її звільнено з посади оператора заправних станцій 4-го розряду складу паливно-мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її з 11 червня 2024 року на вказаній посаді; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2024 року та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що наказом відповідача від 10 червня 2024 року № 362-к її звільнено з посади у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення вказано накази, відповідно до яких у штатному розписі НГВУ «Бориславнафтогаз» в Групі складської логістики (Борислав) вирішено скоротити та виключити ряд посад, у тому числі посаду позивача - оператора заправних станцій. Письмове попередження про вивільнення позивача їй вручено 14 березня 2024 року. Крім того, з 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 проведено зміну істотних умов праці: встановлено робочий 40-годинний робочий тиждень з понеділка до четверга з 08:00 до 17:00 год, п`ятниця з 08:00 до 15:45, обідня перерва з 12:00 до 12:45 год. Відповідно наказу в. о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 13 лютого 2024 року № 102-к з 14 лютого 2024 року і до дня свого вивільнення вона перебувала у простої. Позивач вважає, що виключення зі штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» в Групі складської логістики (Борислав) в складі паливно-мастильних матеріалів посад завідувача складу, комірника, оператора заправних станцій (4 штатні одиниці) та одночасне створення з 01 січня 2024 року згідно з наказом ПАТ «Укрнафта» від 27 грудня 2023 року № 614 «Про зміни в структурі апарату управління ПАТ «Укрнафта» у Групі складської логістики (Борислав) в управлінні Укрнафта-Логістика апарату управління ПАТ «Укрнафта» складу сировини та матеріалів, складу обладнання та витратних матеріалів, складу паливно-мастильних матеріалів, не свідчить саме по собі про скорочення штату в межах структури ПАТ «Укрнафта» як юридичної особи. Відповідач вибірково брав на роботу нових працівників на вакантні посади у створену з 01 січня 2024 року Групу складської логістики (Борислав). При цьому, питання працевлаштування ОСОБА_1 не вирішувалося. Відповідач не запропонував конкретних вакантних посад, які відповідали б її кваліфікації і підходили саме їй, водночас надав перелік вакантних посад (професій), більшість із яких вона не може обійняти через відсутність потрібної кваліфікації, або ж через знаходження робочого місця на значній відстані від постійного місця проживання чи на тимчасово окупованій території (у зоні бойових дій). У зв`язку з незаконним звільненням у її житті сталися вимушені зміни негативного характеру, вона залишилася без засобів до існування, унаслідок чого їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, пов`язаних з порушенням гарантованого права на працю, розмір якої позивачка оцінює у 5 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Бориславський міський суд Львівської області рішенням від 10 квітня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував наказ в. о. начальника Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 10 червня 2024 року № 362-к «Про припинення трудового договору (контракту)» стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади оператора заправних станцій 4 розряду складу паливно-мастильних матеріалів групи складської логістики (Борислав) Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді оператора заправних станцій 4 розряду складу паливно-мастильних матеріалів групи складської логістики (Борислав) Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з 11 червня 2024 року. Стягнув із ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 червня 2024 року до ухвалення рішення (217 робочих днів) в розмірі 168 411,53 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустив до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не довів, що у нього дійсно мало місце скорочення штату працівників і що він дотримав норми законодавства, які регулюють вивільнення працівника. Відповідач не надав до суду штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» станом на день звільнення позивача, з якого би вбачалася відсутність станом на день звільнення позивача посади, з якої її було звільнено, та що усі посади, які були вакантними, дійсно були запропоновані. Наказ ПАТ «Укрнафта» від 27 грудня 2023 року № 614 не містить відомостей про скорочення структурного підрозділу ПАТ «Укрнафта», в якому безпосередньо працювала позивач. Відповідач не запропонував позивачу передусім такі вакантні посади, які вона могла би обійняти без необхідності отримання іншої освіти, перекваліфікації, здобуття досвіду на виробництві, виходячи з уже наявних у неї освіти, кваліфікації, досвіду. У матеріалах справи немає доказів того, що зміни до штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» були внесені за погодженням або на виконання розпорядження голови правління (директора) ПАТ «Укрнафта», до компетенції якого належить затвердження штатного розпису. Крім того, наказ в. о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» від 15 лютого 2024 року № 51 не відповідає штатному розпису складу паливно-мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав), чинному на цю дату. Оскільки позивача звільнено незаконно, на її користь підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральна шкода. Короткий зміст постанови суду апеляційного суду Львівський апеляційний суд постановою від 28 листопада 2025 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» задовольнив. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 квітня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у відповідача відбулось скорочення штату та чисельності працівників, і він здійснив усі необхідні заходи щодо можливості працевлаштування позивачки на роботу. Позивач отримала для ознайомлення перелік усіх наявних у ПАТ «Укранафта» вакантних посад (професій). Вакантні посади, які обирала позивач з переліку вакантних посад, не відповідали її досвіду, кваліфікаційному рівню, рівню освіти та стажу роботи або це були посади, зайняття яких здійснюється за конкурсним добором. Позивач не вказала конкретних посад, які вона могла обіймати та які їй не було запропоновано. Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, Швець Д. Ю. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року. Підставою касаційного оскарження вказано те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21, від 11 вересня 2019 року у справі № 235/3148/17-ц від 23 січня 2019 року у справі № 520/211/16-ц, від 14 лютого 2023 року у справі № 519/1151/18, від 11 жовтня 2023 року у справі № 753/1531/22, від 29 вересня 2023 року у справі № 359/6440/21, від 23 липня 2025 року у справі № 759/13994/23, від 25 червня 2025 року у справі № 203/6457/23. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач надав перелік всіх вакантних посад, включно з тими, які не відповідають професії та спеціальності позивача та які можна обійняти лише за результатом конкурсного добору. Відповідач не повідомив про посади, які могла обійняти саме позивач. Відповідач запропонував значну кількість посад на тимчасово окупованій території. Апеляційний суд помилково поклав тягар доведення незаконності звільнення на позивача. У січні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Укрнафта», мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду. Надання позивачу всіх наявних в АТ «Укрнафта» вакантних посад, серед яких були і посади, які вона могла обійняти з урахуванням її кваліфікаційного рівня та освіти, не є порушенням трудового законодавства. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 20 січня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 з 11 жовтня 1988 року працювала у відповідача на різних посадах. Наказом ПАТ «Укрнафта» від 27 грудня 2023 року № 614 «Про зміни в структурі апарату управління ПАТ «Укрнафта» з 01 січня 2024 року в апараті управління ПАТ «Укрнафта», управлінні Укрнафта-Логістика дирекції сервісів у групах складської логістики (Прилуки, Полтава, Охтирка, Борислав, Долина, Надвірна) створено нові структурні підрозділи і, зокрема, у групі складської логістики (Борислав): склад сировини та матеріалів, склад обладнання та витратних матеріалів, склад паливно-мастильних матеріалів; а в апараті управління ПАТ «Укрнафта» в службі обслуговування і ремонтів Укрнафта-Логістика дирекції сервісів створено бригади з виробничого обслуговування, комплексну бригаду з виробничого обслуговування, бригаду з обслуговування та ремонту залізничного господарства й, у тому числі, бригаду з виробничого обслуговування (Борислав). Відповідно до наказу в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 13 лютого 2024 року № 101-к «Про зміну істотних умов праці», для ОСОБА_1 , оператора заправних станцій складу паливно-мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) (табельний номер 5477) з 14 лютого 2024 року змінено істотні умови праці, а саме: встановлено сорокагодинний робочий тиждень з понеділка до четверга з 08:00 до 17:00 год, п`ятниця з 08:00 до 15:45 год, обідня перерва з 12:00 до 12:45 год. Згідно з наказом в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 13 лютого 2024 року № 102-к «Про затвердження акта простою», затверджено акт простою № 1 ГСЛ НГВУ «Бориславнафтогаз» та встановлено початок простою для позивача з 14 лютого 2024 року. Згідно з пунктом 1 наказу в. о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 15 лютого 2024 року № 51 «Про внесення змін до штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз», скорочено і виключено із штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» в Групі складської логістики (Борислав) з 16 травня 2024 року посади: диспетчера - 1,000 шт. од., прибиральника виробничих приміщень - 1,000, прибиральника виробничих приміщень - 0,250 шт. од.; в складі обладнання та витратних матеріалів: завідувача складу - 1,000 шт. од.; комірника - 3,000 шт. од.; в складі паливно-мастильних матеріалів: завідувача складу - 1,000 шт. од.; комірника - 1,000 шт. од.; оператора заправних станцій - 4,000 шт. од. Згідно наказом в. о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 14 березня 2024 року № 82 «Про внесення змін до наказу від 15 лютого 2024 року № 51», яким змінено дату скорочення та виключення зі штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» посад в Групі складської логістики (Борислав), зазначених у пункті 1 наказу від 15 лютого 2024 року № 51, з 16 травня на 20 травня 2024 року. Наказом в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 23 березня 2024 року № 88 «Про внесення змін до наказу від 15 лютого 2024 року № 51», скорочення посад в Групі складської логістики (Борислав), вказаних у пункті 1 наказу від 15 лютого 2024 року № 51, та виключення їх зі штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» наказано провести з 31 травня 2024 року. Повідомлення про наступне вивільнення із займаної посади через два місяці з моменту вручення цього попередження позивач отримала 15 березня 2024 року під підпис. 15 березня 2024 року позивач ознайомилась із переліком всіх наявних ПАТ «Укранафта» вакантних посад (професій) станом на 15 березня 2024 року, з проханням до 20 березня 2024 року повідомити у групу кадрових сервісів про прийняте рішення. 22 березня 2024 року позивачу повідомлено, що вакантна посада, яку вона бажає обійняти, - «Комірник» є посадою вищого рівня, ніж займана нею посада, і призначення на неї можливе тільки на конкурсній основі. 03 і 12 квітня 2024 позивачу надано пропозиції із вакантними посадами в ПАТ «Укрнафта», з якими ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис. 17 квітня 2024 року позивачу повідомлено, що можливість отримання вакантної посади, яку вона бажає обійняти, - «Оператор пульта керування у видобуванні нафти й газу» потребує наявності посвідчення за цією професією. 24 квітня 2024 року та 02 травня 2024 року позивачу надано пропозиції із вакантними посадами в ПАТ «Укрнафта», з якими ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис. 10 червня 2024 року позивачу запропоновано отримати пропозицію із вакантними посадами в ПАТ «Укрнафта». ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватись з пропозицією вакантних посад ПАТ «Укнафта» (акт від 10 червня 2024 року). Наказом в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 10 червня 2024 року № 362-к позивач звільнена 10 червня 2024 року з посади оператора заправних станцій 4 розряду Складу паливно-мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» згідно з у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом нормправа в межах касаційної скарги, дійшов висновку, щокасаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. Під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117св23)). За обставинами цієї, справи ОСОБА_1 працювала на посаді оператора заправних станцій четвертого розряду складу паливно - мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Наказом в. о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 15 лютого 2024 року № 51 «Про внесення змін до штатного розпису» скорочено та виключено із штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» в Групі складської логістики (Борислав) з 16 травня 2024 року посади, зокрема, оператора заправних станцій - 4,000 шт. од. В подальшому наказами відповідача було внесено зміни до цього наказу в частині дати, з якої відбувалось скорочення. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України). Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Встановивши, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці, що призвело до скорочення та виключення із штатного розпису посад (зокрема посади позивачки), відповідач у встановлений строк повідомив позивача про всі вакантні посади, обрані позивачем вакантні посади не відповідали її досвіду, кваліфікаційному рівню, рівню освіти та стажу роботи або зайняття їх здійснюється за конкурсним добором, врахувавши, що позивач не навела конкретних посад, які вона могла обіймати, а їй не було їх запропоновано, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, адже порушень законодавства про працю при звільненні позивача встановлено не було. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачу було запропоновано всі вакантні посади, а не лише ті, які вона може обіймати відповідно до її кваліфікації і досвіду, не спростовують висновків апеляційного суду. Законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, з усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади. Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18-ц. Висновки судів у цій справі за встановлених судами фактичних обставин не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені у касаційній скарзі. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив. З огляду на доводи касаційної скарги та враховуючи межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду. У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Швеця Дмитра Юрійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун