Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/136/26

Справа № 991/136/26 Провадження 1-кп/991/2/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м.Київ Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , представника потерпілого ОСОБА_15 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження №52023000000000229 від 23.05.2023 на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України,- ВСТАНОВИВ: На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. На стадії судового розгляду прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: - прибувати до суду за першою вимогою; - не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 щодо обставин даного кримінального провадження; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. На обґрунтування заявленого клопотання прокурор виклав короткий зміст обвинувачення та вказав на сукупність доказів, якими обґрунтовує пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні інкримінованих злочинів. Крім того, прокурор вказав, що встановлені судом ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків наразі не зменшилися та виправдовують подальшу дію покладених на обвинуваченого додаткових обов`язків. Існування ризику переховування обвинуваченого від суду пов`язує з тяжкістю інкримінованих злочинів та суворістю можливого покарання, достатнім майновим станом та впливовими зв`язками ОСОБА_6 , наявністю закордонного паспорта та фактами виїздів за межі України під час правового режиму воєнного стану, що в сукупності, на переконання прокурора, свідчить про наявність реальної можливості переховуватися від правосуддя як за кордоном, так і на території України. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовує тривалими діловими зв`язками ОСОБА_6 як директора ТОВ «Аксарія» з працівниками і посадовими особами Центрального управління Повітряних Сил та Командування Сил логістики Збройних Сил України, а також керівниками підприємств, пов`язаних із виконанням державних контрактів щодо закупівлі товарів оборонного призначення. Ця обставина, за твердженням прокурора, свідчить про наявність реальної можливості впливу на вказаних осіб із метою примушування їх до зміни наданих раніше показань, на що також вказує звернення ОСОБА_6 до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину щодо ОСОБА_31 , що розцінюється стороною обвинувачення як прояв тиску на зазначеного свідка. У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження ОСОБА_6 строку дії обов`язків, пославшись на відомості та обґрунтування, аналогічні викладеним у ньому. Захисник ОСОБА_10 вважав, що заявлені ризики не підтверджені будь-якими доказами, оскільки обвинувачений з`являється на всі судові виклики, а тяжкість можливого покарання не може бути підставою для існування ризику переховування; стверджував про намір його підзахисного довести свою невинуватість у суді. У разі прийняття судом рішення про продовження строку дії процесуальних обов`язків просив суд змінити обов`язок не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду задля забезпечення виконання ОСОБА_6 професійних завдань як керівника ТОВ «Аксарія», які спрямовані на зміцнення обороноздатності держави. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного. Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов до таких висновків. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2025 у справі №991/6784/25, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.07.2025, клопотання прокурора задоволено частково: застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 8 500 000 грн з покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, відмовлено у покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю. Визначену суму застави сплачено у повному обсязі. Строк дії покладених обов`язків неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою колегії суддів від 21.04.2026 до 21.06.2026 продовжено строк дії таких обов`язків: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками (визначено конкретний перелік) щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч.7 ст.194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження. Враховуючи положення ст. 199 КПК України, суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків має з`ясувати, крім обставин, зазначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків. Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з положеннями ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення), на якій обґрунтованість обвинувачення не може бути предметом безпосереднього дослідження та остаточної судової оцінки. Адже аналіз доказів, які, на думку прокурора, підтверджують обвинувачення, здійснюється виключно в порядку, передбаченому параграфом 3 глави 28 КПК України, згідно з яким лише за результатами розгляду справи по суті суд у нарадчій кімнаті вирішує питання про доведеність чи недоведеність пред`явленого обвинувачення, за результатами чого ухвалює відповідне судове рішення. За таких обставин, суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку доводам, які стосуються лише продовження існування заявлених прокурором ризиків і необхідності продовження строку дії процесуальних обов`язків. Аналізуючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до спроби протидії досудовому розслідуванню та судовому розгляду у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК України. Водночас закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, для підтвердження ризику достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності такої поведінки обвинуваченого за певних фактичних обставин, що прямо випливає з превентивної природи запобіжних заходів. Попередні висновки колегії суддів про необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов`язків ґрунтувалися на актуальності таких ризиків, встановлених під час застосування запобіжного заходу: можливого переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. На переконання колегії суддів зазначені ризики мають реальний характер і на даний час. Оцінюючи актуальність ризику переховування від суду, колегія суддів враховує такі обставини. Суворість передбаченого законом покарання за інкриміновані особливо тяжкі злочини є суттєвим фактором, який безпосередньо зумовлює ризик потенційного ухилення обвинуваченого від суду. Даний висновок підкріплюється специфікою призначення покарання за вчинення корупційного злочину, яка виключає можливість застосування пільгових інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, крім випадку затвердження угоди про визнання винуватості. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland»). До таких факторів, зокрема, належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Becciev v. Moldova»). Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є наявність у обвинуваченого паспорта громадянина України для виїзду за кордон і зумовлену професійною діяльністю можливість виїзду за межі території України в умовах дії режиму воєнного стану. Майновий стан обвинуваченого оцінюється як стабільний та високий, що детально встановлено в ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу з посиланням на відповідні докази, зокрема договори позики, що містяться в матеріалах справи. Даний висновок також обґрунтовується достатньою фінансовою забезпеченістю близьких до нього осіб, які можуть надати матеріальну допомогу. Коло зв`язків обвинуваченого, які він міг набути з огляду на характер професійної діяльності, також об`єктивно підтверджує можливості для сприяння переховування від суду як у межах держави, так і за кордоном. Аргументи захисту про належну процесуальну поведінку обвинуваченого не спростовують існування ризику переховування, оскільки виконання процесуальних обов`язків є базовою законодавчою вимогою до особи у вказаному статусі та відправним стандартом її поведінки. Поряд із цим, виконання додаткових обов`язків забезпечується запобіжним заходом, а їх порушення має наслідком звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий. Отже, сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обмежень, на думку колегії суддів, свідчить про дієвість застосованого запобіжного заходу у сукупності з додатковими обов`язками, які належним чином окреслюють межі його поведінки. Не оцінюючи наперед обґрунтованість обвинувачення, однак, як того вимагає п.11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд бере до уваги характер злочину, з приводу якого ОСОБА_6 висунуто обвинувачення. Так, предметом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, заволодіння яким інкримінується обвинуваченим, є грошові кошти на суму більше 20 млн грн. Вказані обставини у поєднанні з тяжкістю інкримінованого діяння та суворістю покарання є додатковим фактором, який підтверджує наявність ризику ухилення обвинуваченого від суду. Таким чином ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився та є обґрунтованим. Актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні оцінюється колегією суддів з урахуванням такого. Відповідно до вимог кримінального процесуального закону суд уповноважений обґрунтовувати свої висновки лише тими показаннями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані в порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. На даний час триває дослідження письмових доказів, судом не допитані особи, яких прокурор вважає свідками обвинувачення. Характер професійної діяльності обвинуваченого передбачає сформований рівень авторитету та професійні контакти зі свідками, до кола яких входять працівники й посадові особи структурних підрозділів ЗСУ, а також керівники підприємств, які займаються поставками авіаційно-технічного майна, що, своєю чергою, суттєво збільшує реальну можливість позапроцесуального впливу з метою коригування показань й спотворення фактичних обставин кримінального провадження. У зв`язку з цим, на переконання суду, існує ймовірність безпосереднього або опосередкованого через третіх осіб можливого впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/унеможливлення надання ними правдивих послідовних показань на стадії судового розгляду задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності, зокрема з використанням своїх зв`язків, авторитету, приязних стосунків з такими особами, іншого незаконного впливу (шантажу, підкупу, погроз). Суд констатує, що ризик незаконного впливу на свідків не втратив значення з моменту застосування запобіжного заходу та повною мірою зберігає свою актуальність, а збереження відповідного процесуального обмеження є необхідною гарантією захисту джерела доказів від зовнішнього тиску до моменту його безпосереднього дослідження в судовому процесі. За наведених обставин, на переконання суду, прокурором доведено актуальність ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. У зв`язку з цим виправданим та співмірним є продовження строку дії обов`язків, спрямованих на їх мінімізацію. Завдання кримінального провадження вимагають такого ступеню втручання у права особи, яке є пропорційним та не занадто обтяжливим. Щодо висловленого захистом прохання змінити обов`язок не відлучатися за межі Київської області шляхом розширення його територіальних меж. Колегія суддів зазначає, що доводи захисту з цього приводу зводяться до необхідності ОСОБА_6 (як директора товариства) забезпечити виконання зобов`язань за державним контрактом оборонного призначення, які вже були предметом оцінки під час постановлення ухвали суду від 08.04.2026 за результатами розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу. З огляду на вказане відсутні підстави для повторного дослідження цих самих обставин, а нових відомостей на обґрунтування своїх доводів захист не надав. При цьому суд звертає увагу, що заборона не відлучатися за межі території Київської області є відносною, оскільки перебуває під судовим контролем, тому обвинувачений за обґрунтованої потреби має право звернутися до суду для отримання відповідного дозволу. Під час розгляду означеного питання поважність підстав для такого виїзду підлягатиме оцінці суду у контексті конкретного випадку та з урахуванням фактичних обставин, у тому числі, з точки зору забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правами і свободами особи. Наразі захистом не доведено, що з`явилися виняткові обставин, які свідчать про очевидну непропорційність між ступенем втручання у права особи та потребами кримінального провадження, а крім цього свідчать на користь зменшення ризику переховування від суду до такого ступеню, що дозволяє скасувати існуюче обмеження у праві на вільне пересування. Оцінивши обсяг покладених на обвинуваченого обов`язків, строк дії яких просить продовжити прокурор, суд вважає їх пропорційними та співмірними визначеним ризикам. Подальше застосування цих обмежень є повністю виправданим задля забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та мінімізації встановлених ризиків. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити. Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання прокурора задовольнити. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, а саме до 17 серпня 2026 року, строк дії покладених на нього обов`язків: - прибувати до суду за першою вимогою; - не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 щодо обставин даного кримінального провадження; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23.05.2023. Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3