Вирок Апеляційна палата ВАКС № 757/7027/19-к

справа № 757/7027/19-к провадження № 11-кп/991/30/26 головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 доповідач: ОСОБА_2 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА В И Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Вищого антикорупційного суду від 03.12.2024 р. у кримінальному провадженні № 42016111100000328 від 06.10.2016 р., яким: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рудьківка Бобровицького району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, раніше не судимого, визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, - в с т а н о в и л а: 27.12.2024 року прокурором подано апеляційну скаргу на вирок Вищого антикорупційного суду від 03.12.2024 р., яка разом з матеріалами кримінального провадження 06.01.2025 року надійшла на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т. 27 а.с. 8-38). Ухвалою від 08.01.2025 р. за апеляційною скаргою прокурора відкрито апеляційне провадження (т. 27 а.с. 40). Ухвалою від 23.01.2025 р. вказану апеляційну скаргу призначено до судового розгляду (т. 27 а.с. 99). 1.Формулювання пред`явленого органом досудового розслідування обвинувачення. Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за таких обставин. Розпорядженням № 1072 голови Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА) від 16.10.2007 р. ОСОБА_8 призначено на посаду начальника служби у справах неповнолітніх КОДА, яка у подальшому неодноразово перейменовувалася, зокрема 21.12.2012 року - на Службу у справах дітей та сім`ї КОДА (далі - Служба). Згідно з ст. 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в управлінні відповідних місцевих (обласних) державних адміністрацій можуть перебувати лише об`єкти державної власності, передані їм у встановленому законом порядку або делеговані районними чи обласними радами об`єкти спільної власності територіальних громад. Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 19 вищевказаного Закону, місцева (обласна) державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об`єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; здійснює управління майном інших суб`єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку; Згідно п. 4 ч. 1 ст. 18 цього Закону, місцева (обласна) державна адміністрація здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов`язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 36 Закону визначено, що місцеві (обласні) державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління. Таким чином, місцеві державні адміністрації, до яких відноситься Київська обласна державна адміністрація і її структурний підрозділ - служба у справах дітей та сім`ї, наділені повноваженнями щодо фінансування та управління лише об`єктів, що перебувають у державній власності або у власності територіальних громад, за умови передачі таких об`єктів адміністрації у встановленому законом порядку чи делегуванні районними (обласними) радами відповідних повноважень на їх управління. 16.10.2014 року на адресу КОДА надійшов лист від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про участь представників ОДА в інформаційних заходах за ініціативи Представництва ЄС, що стосуються тимчасового вжиття заходів для розміщення та розселення переміщених осіб, їхньої інтеграції у приймаючих громадах та скорішого відновлення на постраждалих від конфлікту територіях, що перебувають під контролем уряду України». У вказаному листі також зазначалось, що підтримка зі сторони представництва Європейського Союзу буде надаватись у вигляді грантів розміром від 200 тис. до 2 млн. євро на строк від 6 до 18 місяців. На розробку проекту Грантової угоди за дорученням голови КОДА ОСОБА_12 уповноважено Службу у справах сім`ї та дітей КОДА, яку на той час очолював ОСОБА_8 , за підписом якого 16.10.2014 року до Представництва ЄС в Україні направлено лист про організацію 20.10.2014 року робочої зустрічі щодо можливості отримання Київською областю фінансування на проекти з підтримки внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО) на території області. У подальшому, фактично не проводячи робочу зустріч та не обговорюючи з учасниками будь-яких пропозицій щодо створення соціального житла для внутрішньо переміщених родин із дітьми, ОСОБА_8 одноосібно визначив об`єкт нерухомості, що розташований у с. Карапиші Миронівського району Київської області, на базі якого заплановано створити соціальне житло для ВПО. Достовірно знаючи про те, що вказаний об`єкт нерухомості не належить ні до комунальної, ні до державної власності, тобто не перебуває у сфері управління КОДА, а знаходиться на балансі СТОВ «Агросвіт», ОСОБА_8 включено його до підрозділу 1.1.2 розділу 1.1. проекту Грантової угоди для проведення реконструкції існуючої будівлі з метою створення соціального житла для матерів з дітьми, внутрішньо переміщених із зони антитерористичної операції. 06.01.2015 року між ЄС, представленим Європейською комісією, з одного боку, та Службою у справах дітей та сім`ї КОДА, Міжнародною благодійною організацією «Партнерство «Кожній дитині», що уповноважила представника Координатора ОСОБА_8 на підписання угоди, укладено Грантову угоду № 2014/355-488, предмет якої визначений в п. 1.1 ст. 1 - надання гранту Європейського Союзу для фінансування реалізації проекту «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області». Грантовою угодою передбачалось створення умов для соціальної інтеграції та соціального забезпечення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області в територіях проживання великих груп внутрішньо переміщеного населення шляхом забезпечення їх належними умовами проживання, покращення соціальної інфраструктури та системи соціальних послуг, зміцнення процесів примирення та взаємодопомоги. Згідно з п. 1.2. ст. 1 «Особливі умови» Грантової угоди визначено, що дана угода складається із опису Спеціальних умов і додатків. У абзаці 2 «Діяльність з управління проектами» та ст. 2.1.2. пункту «Загальна команда менеджменту та адміністрування» Додатку І Грантової угоди «Зовнішні проекти Європейського Союзу» зазначено, що Служба у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації, як головний заявник, буде відповідати за загальне управління проектом, а керівник служби у справах дітей та сім`ї виконує роль Директора проекту і відповідатиме за загальне управління, адміністрацію, фінансовий менеджмент, управління людськими ресурсами та звітність. Згідно абз. «Фінансова стабільність» ст. 2.1.4. додатку І частини «b» Грантової угоди, фінансова стабільність буде забезпечена за рахунок власності на всі будівлі, реконструйовані чи відремонтовані Службою або іншими відповідними установами. Вони будуть надаватись для короткострокового та довгострокового використання ВПО. Після виїзду з приміщення вся відремонтована будівля буде використовуватися як для продовження надання соціальних послуг, так і для розміщення інших груп уразливих сімей з дітьми. Також, ст. 7.1. Додатку ІІ Грантової угоди передбачено, що право власності, право на ім`я та право інтелектуальної і промислової власності, звіти та інші документи, що стосуються цього, будуть надаватись Бенефіціарам, тобто Службі у справах дітей та сім`ї КОДА. Згідно ст. 7.5. Додатку ІІ Грантової угоди обладнання, транспортні засоби та витратні матеріали, оплачені в рамках угоди, повинні бути передані кінцевим бенефіціарам, принаймні під час подання остаточного звіту. Якщо немає остаточних бенефіціарів Програми, яким може бути передано обладнання, транспортні засоби та матеріали, Бенефіціар може передати ці предмети місцевій владі, місцевому Бенефіціару, або, винятково, зберегти право власності на ці предмети. Статтями 2.2., 15.2 Додатку ІІ Грантової угоди передбачено обов`язок Служби подати ЄС кінцевий (остаточний) звіт, котрий повинен включати докази передачі права власності, як зазначено в ст. 7.5 Грантової угоди. Аналогічні вимоги щодо передачі права власності кінцевим бенефіціарам (Службі у справах дітей та сім`ї КОДА) на одержані у ході виконання Грантової угоди об`єкти передбачаються в додатках VI «Кінцевий описовий звіт» та IX «Передача права власності на активи» цієї угоди. Відповідно до ст. 17.3. Додатку II Грантової угоди, грант не може приносити прибутку Бенефіціарам, у тому числі Службі. Однак, всупереч вказаних вимог Грантової угоди та своїх службових повноважень, ОСОБА_8 ні на момент укладення Грантової угоди, ні на час використання грантових коштів, ні у подальшому після завершення будівельних робіт та при поданні 28.12.2016 року кінцевого (остаточного) звіту, не забезпечив набуття кінцевими бенефіціарами, Службою у справах дітей та сім`ї КОДА або органами місцевого самоврядування (місцевій владі) права власності на відремонтовані приміщення, розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Карапиші, вул. Шевченка (колишня Дзержинського),

63. Натомість, зловживаючи службовим становищем та наданими йому повноваженнями, не маючи повноважень на фінансування об`єктів, що не перебувають у власності КОДА чи її управлінні, ОСОБА_8 використав бюджетні кошти, одержані на виконання Грантової угоди, для реконструкції вказаного приміщення, що належало приватній юридичній особі - ТОВ «Агросвіт». Згідно з реєстраційною карткою проекту (програми) «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» від 20.09.2016 р., кошторисна вартість проекту становила 2 194 767 євро (з яких грант ЄС 1 971 137 євро, внесок партнерів - 223 630 євро). Надалі, між Службою в особі начальника ОСОБА_8 та ПАТ «Укрсиббанк» укладено договір-анкету відкриття та обслуговування банківського рахунку, згідно якого Службі відкрито рахунки у валюті «EUR» та «UАН», на які Службі перераховано кошти ЄС у розмірі 1 857 765,59 євро, які конвертовані Службою у гривні на загальну суму 50 265 994,16 грн. Надалі ці кошти переміщено на спеціальний реєстраційний рахунок Служби, відкритий у ГУ Державної казначейської служби у Київській області, та відображено в дохідній частині бюджетної установи як власні надходження у відповідності до п. 1.11 та п. 1.15 ст. 2 Бюджетного кодексу України. З урахуванням внесених змін, п. 6.7.3 бюджету Грантової угоди передбачено капітальний ремонт дільничної лікарні у с. Карапиші Миронівського району на загальну суму 294 883 євро. Разом з цим, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2015 р. комплекс нежитлових будівель (лікарня), розташованих за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Карапиші, вул. Шевченка (колишня Дзержинського), 63, загальною площею 3738, 4 кв.м, належить на праві приватної власності СТОВ «Агросвіт», у якого відсутні будь-які правочини зі Службою чи зобов`язання щодо передачі у власність або в управління цих приміщень. Вказаний комплекс нежитлових будівель побудовано у 1995 році, та до 2000 року він знаходився на балансі ЗАТ «Карапиші», а у подальшому переданий на баланс СТОВ «Карапиші», правонаступником якого з 2014 року стало СТОВ «Агросвіт». Тобто, на момент укладення Грантової годи та освоєння виділених коштів вказаний об`єкт нерухомості не перебував у державній чи комунальній власності, не входив до сфери управління КОДА та у майбутньому на нього не забезпечено набуття права власності Службою або органами місцевої влади. Незважаючи на це, достовірно знаючи, що метою Грантової угоди є капітальний ремонт дільничної лікарні у с. Карапиші Миронівського району Київської області для створення соціального житла внутрішньо переміщеним особам, діючи умисно, всупереч інтересам служби та в інтересах ТОВ «Агросвіт», у період з 08.06.2015 року до 23.07.2016 року ОСОБА_8 уклав з ТОВ «Білоцерківрозопторг» в особі директора ОСОБА_13 три договори на капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів в день в с. Карапиші № 60/1 від 08.06.2015 р.,№ 197 від 18.11.2015 р. та № 175 від 23.07.2016 р. Предметом цих договорів визначено, що підрядник зобов`язується своїми силами і засобами в межах договірних цін в рамках проекту технічної допомоги ЄС виконати роботи з капітального ремонту будівлі дільничної лікарні за вказаною адресою. За результатами виконаних будівельних робіт за вищевказаними договорами підряду між замовником в особі ОСОБА_8 та підрядником в особі директора ОСОБА_13 підписано акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість робіт та витрати форми КБ-3 на загальну суму 4 013 285 грн. Виконуючи умови вказаних договорів, ОСОБА_8 склав, підписав та направив до Головного управління Державної казначейської служби у Київській області платіжні доручення № 140 від 21.07.2015 р., № 204 від 04.08.2015 р., № 128 від 06.07.2015 р., № 474 від 20.11.2015 р., № 270 від 27.07.2016 р. та № 328 від 02.09.2016 р., згідно з якими зі спеціального реєстраційного рахунку Служби у справах дітей та сім`ї КОДА № 35428307014159 у період з 08.07.2015 року до 05.09.2016 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Білоцерківрозопторг» в AT «Укрексімбанк» переказано кошти в сумі 4 013 285 грн. Крім того, 29.07.2015 року ОСОБА_8 укладено з приватним малим підприємством «Релакс» в особі директора ОСОБА_14 договір № 04.15. на виконання проектних робіт на об`єкт «Капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів в день в с. Карапиші Миронівського району Київської області» на загальну суму 51 559 грн., а з ФОП ОСОБА_15 - договори про надання послуг з технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт від 29.06.2015 р., від 18.11.2015 р. та від 29.08.2016 р. на загальну суму 28 399 грн. Зазначені договори виконано та оплачено в повному обсязі за кошти Грантової угоди на підставі платіжних доручень № 182 від 04.08.2016 р., № 271 від 21.09.2015 р., № 475 від 20.11.2015 р. та № 327 від 02.09.2016 р. Також, ОСОБА_8 , використовуючи бюджетні кошти, одержані згідно Грантової угоди, з 09.06.2015 року до 09.11.2015 року уклав низку договорів на придбання будівельних матеріалів, обладнання та устаткування, необхідних для здійснення капітального ремонту будівлі дільничної лікарні в с. Карапиші на загальну суму 3 269 428,1 грн., на придбання меблів та обладнання на загальну суму 1 525 862 грн., на купівлю дитячих велосипедів на загальну суму 48 870 грн., котрі оплачені Службою в повному обсязі. Після проведення капітального ремонту та при поданні 28.12.2016 року кінцевого (остаточного) звіту, всупереч вимог ст. ст. 7.1, 7.5 Додатку II Грантової угоди, вказаний об`єкт нерухомості, на базі якого заплановано створити соціальне житло для внутрішньо переміщених осіб, не був переданий ані органам місцевої влади, ані Службі у справах дітей та сім`ї КОДА, Міжнародній благодійній організації «Партнерство «Кожній дитині», родинам переселенців, тощо, а залишився у власності СТОВ «Агросвіт». Разом з цим, 15.10.2015 року між СТОВ «Агросвіт» в особі генерального директора ОСОБА_16 та ТОВ «Гермес-Еко» в особі директора ОСОБА_17 укладено договір оренди нерухомого майна № 1/15, згідно якого СТОВ «Агросвіт» передав, а ТОВ «Гермес-Еко» прийняв в тимчасове користування за символічну плату в розмірі 1 грн. (1 грн. 20 коп. з ПДВ) на місяць, для організації та розміщення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний» частину зазначених нежитлових приміщень загальною площею 2 858 кв.м. Таким чином, у частині приміщень цієї будівлі, відремонтованих та обладнаних меблями та речами першої необхідності за кошти, виділені в рамках реалізації проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» на створення соціального житла для ВПО, розмістився дитячий заклад оздоровлення та відпочинку для дітей «Зоряний», належний ТОВ «Гермес-Еко», який здійснював господарську діяльність, метою якої є отримання прибутку. У подальшому, ОСОБА_8 уклав з ТОВ «Гермес-Еко» в особі директора ОСОБА_17 договір № 33 від 22.02.2016 р. про закупівлю послуг за державні кошти на суму 334 800 грн., та № 148 від 03.06.2016 р. про надання послуг на суму 637 200 грн., предметом яких визначено надання послуг з тимчасового розміщення дітей для оздоровлення у 2016 році. При цьому, згідно п. 1.4. цих договорів, послуги надаються в рамках виконання реалізації завдань Проекту ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області», відповідно до якого 06.01.2015 року підписана Грантова угода. На виконання цих договорів та згідно підписаних замовником та виконавцем актів наданих послуг ГУ Державної казначейської служби у Київській області зі спеціального реєстраційного рахунку Служби у справах дітей та сім`ї КОДА на рахунок ТОВ «Гермес-Еко» у ПАТ КБ «ПриватБанк» переказало бюджетні кошти на загальну суму 972 000 грн. 15.09.2016 року правонаступник дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний» - ТОВ «Зоряний» в особі директора ОСОБА_18 , який у період з 01.03.2013 року до 16.09.2016 року перебував на посаді головного фахівця Київського обласного центру опіки дитини, що є структурним підрозділом Служби у справах дітей та сім`ї КОДА, уклав з СТОВ «Агросвіт» в особі директора ОСОБА_16 договір № 1/16 оренди нерухомого майна, згідно якого СТОВ «Агросвіт» передав, а ТОВ «Зоряний» прийняв в тимчасове користування за символічну плату в розмірі 1 грн. на місяць для організації та розміщення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний» частину нежилих приміщень комплексу нежитлових будівель (лікарні) за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Карапиші, вул. Шевченка (колишня Дзержинського), 63, в яких здійснював свою діяльність дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний», належний ТОВ «Гермес-Еко». Крім того, ОСОБА_8 як начальником Служби у справах дітей та сім`ї КОДА на підставі укладених з ТОВ «Зоряний» договорів позички від 15.09.2016 р. та від 16.09.2016 р. передано останньому для здійснення господарської діяльності у безоплатне користування меблі та обладнання загальною вартістю 1 525 862 грн., велосипеди загальною вартістю 48 870 грн., придбані Службою за кошти Грантової угоди. Вказаними меблями, обладнанням та велосипедами, які належали Службі, ТОВ «Зоряний» безкоштовно користувалося до 16.03.2018 року. У подальшому дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний» ТОВ «Зоряний», отримавши свідоцтво від 17.10.2016 р. про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, в частині приміщень будівлі (лікарні), розташованої по вул. Шевченка, буд. 63 в с. Карапиші, відремонтованих та обладнаних меблями та речами першої необхідності за кошти, виділені в рамках реалізації проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» на створення соціального житла для ВПО, здійснював господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку. При цьому, у зазначений дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний» ТОВ «Зоряний» ОСОБА_18 працевлаштовано близьких осіб ОСОБА_8 , а саме його сина - ОСОБА_19 , доньку - ОСОБА_20 , та зятя - ОСОБА_21 . Висновком судово-економічної експертизи від 17.08.2018 р. з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2017 р. та Довідки за результатами виконання проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» від 30.07.2018 р. підтверджено збитки, спричинені Службі у справах дітей та сім`ї КОДА у зв`язку з виконанням одного із пунктів діяльності Проекту «Сприяння об`єднанню та соціальному благополуччю сімей і дітей, переміщених до Київської області», а саме - по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів в день в с. Карапиші Миронівського р-ну Київської області» на загальну суму 7 362 672 грн. Таким чином, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, достовірно знаючи, що об`єкти, які ремонтувалися, не були передані до сфери управління КОДА, не перебували ані в державній, ані в комунальній власності, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в порушення наданих йому службових повноважень, а також вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації», у 2015-2016 р.р. здійснив фінансування капітального ремонту комплексу нежитлових будівель і приміщень, розташованих у с. Карапиші, вул. Шевченка, буд. 63, загальною площею 3738, 4 кв.м, що належить на праві приватної власності СТОВ «Агросвіт», діючи таким чином в інтересах останнього. Крім того, після завершення капітального ремонту цього об`єкта, ОСОБА_8 всупереч Грантовій угоді не забезпечив набуття його, а також матеріалів, обладнання, витратних матеріалів та цінностей, здобутих внаслідок освоєння коштів, виділених за цією угодою, у власність держави, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді завдання збитків в сумі 7 362 672 грн., яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. 2.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції та встановлені ним обставини. Вироком Вищого антикорупційного суду від 03.12.2024 р. ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (т. 26 а.с. 175-241). При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_8 є суб`єктом інкримінованого кримінального правопорушення, втім, його діями не поставлено під загрозу та не завдано шкоди суспільним відносинам, охоронюваним ст. 364 КК України. Крім того, жодних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_8 суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, а висунуте йому обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. На обґрунтування зазначених висновків суд навів мотиви, які включають результати оцінки доказів сторони обвинувачення та захисту з огляду на елементи складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення. Зокрема, в оскаржуваному вироку зазначено, що з огляду на сукупність та зміст дій, які були виконані ОСОБА_8 під час реалізації проекту за Грантовою угодою, обумовлені займаною ним посадою начальника Служби у справах дітей та сім`ї і безпосередньо пов`язані з реалізацією покладених на нього повноважень, він використав своє службове становище. Водночас, його дії не суперечили інтересам служби, оскільки матеріали провадження, показання свідків та звіт за результатами виконання Грантової угоди не підтверджують той факт, що вибір будівлі у с. Карапиші здійснений одноособово ОСОБА_8 , а також, що цілі Грантової угоди та її принцип фінансової стабільності не був досягнутий. За висновком суду, положення Закону України «Про місцеві державні адміністрації» жодним чином не висувають заборони для місцевих державних адміністрацій залучати для реалізації своєї політики об`єкти не лише державної, але й комунальної або приватної власності, а положення Грантової угоди жодним чином не визначали обмежень стосовно форми власності на активи та результати діяльності проекту, а також не регламентували, що той чи інший об`єкт повинен перебувати виключно в державній чи комунальній власності. При цьому, суд наголосив, що хоча матеріали провадження і не містять документів, які стосувалися процесу вибору об`єктів для конкретної з цілей Проекту, а також відсутні результати, висновки робочих груп або зустрічей, на основі яких можна документально прослідкувати позиції учасників щодо пропозицій та прийняття рішень по кожному з об`єктів Проекту, втім згідно показань свідків та обвинуваченого, останній не обирав самостійно чи одноосібно об`єкт у с. Карапиші, оскільки в основі такого вибору лежить попереднє обговорення різних об`єктів та погодження на робочих нарадах представників підрозділів КОДА та Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині». Також, суд дійшов висновку про дотримання вимог ст. 7.5 Грантової угоди щодо набуття права власності на придбане за рахунок бюджету Проекту майно, оскільки за низкою договорів було придбано меблі, обладнання та устаткування, які на праві власності належать Службі. На підтвердження своїх висновків суд навів обставини щодо затвердження та підписання 03.06.2016 року змін у Додатку № 1 до Грантової угоди, якими змінено бюджет з формулюванням «зменшення чи збільшення витрат за деякими статтями у зв`язку із зміною видів діяльності чи обсягів діяльності, зважаючи на зміну підходів і динаміки ВПО» (включено ст. 5.7.12 «Створення постійно діючого табору для реабілітації із зони конфлікту», ст. 6.7.3. «Капітальний ремонт дільничої лікарні у с. Карапиші Миронівського району Київської області»), та зазначив, що обґрунтування такої зміни призначення полягало у тому, що раніше обраний захід у вигляді розміщення у відремонтованому та обладнаному приміщенні лікарні сімей із Луганської та Донецької областей не сприяв меті інтеграції та соціалізації їх в населення області. Відтак, для організації табору для дітей, які приїхали з Донецької та Луганської областей, було організовано табір на базі приміщення лікарні - дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний», а послуги з оздоровлення та відпочинку дітей надавалися ТОВ «Гермес-Еко» на підставі договорів зі Службою від 09.11.2015 р. та від 12.05.2016 р., згідно яких Служба закупляла відповідну кількість путівок для розміщення дітей, та послуг з організації їм відпочинку та оздоровлення. Загальна кількість путівок за вказаними договорами склала 180 путівок на суму 972 000 грн., які виплачені за рахунок коштів бюджету Грантової угоди, і сплачені з рахунку Служби, що підтверджується платіжними дорученнями. Посилаючись на викладене, суд встановив, що відремонтоване приміщення лікарні у с. Карапиші використовувалося для розміщення дітей у таборі «Зоряний» для реалізації поставлених Проектом цілей, зокрема для надання соціальної та психологічної допомоги дітям, тобто реабілітаційних послуг. Надалі, 15.09.2016 року правонаступником дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний», який був частиною ТОВ «Гермес-Еко», став ТОВ «Зоряний», який продовжив надавати послуги з оздоровлення та відпочинку дітей і після закінчення строку Проекту. Крім того, Службою на підставі укладених договорів позички від 15.09.2016 р. та від 16.09.2016 р. для здійснення господарської діяльності ТОВ «Зоряний» передано у безоплатне користування меблі, обладнання, велосипеди та речі першої необхідності, придбані Службою за кошти Грантової угоди. Зазначене майно весь час залишалося на балансі Служби і ТОВ «Зоряний» безкоштовно користувалося ним до 16.03.2018 року. На переконання суду, користування цим майном відбувалося в інтересах угоди, а саме, для забезпечення дітям умов для реабілітації та відпочинку під час перебування у таборі. Крім того, погоджена Європейською комісією зміна призначення використання будівлі також була здійснена у межах Грантової угоди та відповідала її положенням. І хоча призначення будівлі змінилося від первісної мети - розміщення внутрішньо переміщених сімей, втім використання для функціонування табору для дітей із Луганської та Донецької областей або дітей з АТО відбувалося на досягнення мети соціальної підтримки дітей, постраждалих від збройних дій. Суд наголосив, що у цій справі розглядаються відносини, які виникли під час реалізації угоди про співробітництво з Європейською комісією, тобто процес контролю за виконанням умов Грантової угоди та звітності про витрати отриманих коштів відзначався особливою пильністю, в тому числі міжнародних інституцій. Матеріали провадження та показання свідків свідчать, що звітність за результатами Проекту включала забезпечення проведення сторонами аудиту щодо використаних коштів та оцінку фактичних результатів Представництвом ЄС в Україні та Європейської Комісії. Відтак, оцінка результатів виконання Грантової угоди від Грантонадавача, тобто Європейської Комісії, а також аудиторські перевірки фінальних звітів є вагомими доказами у провадженні, оскільки на їх підставі можна сформувати висновок, чи встановлено іншою стороною Грантової угоди недотримання її положень та чи констатовано дії всупереч цілям Проекту. Що стосується вимог Грантової угоди, зокрема, в частині заповнення Координатором відомостей та долучення доказів передачі у власність об`єктів, визначених п. 7.5 Загальних Умов, до фінального звіту долучено підтвердження переходу права власності на активи, а саме - передачу будинку родині ОСОБА_22 . Суд також врахував, що умовами Грантової угоди було визначено, що після подання фінансового звіту здійснюється аудит, який полягає в аналізі фактичної інформації у Фінансовому звіті Координатора та порівнянні її з умовами Грантової угоди. На виконання таких умов Служба уклала договір з ТОВ «Бентамс Аудит» для виконання аудиту фінансової звітності, за результатами проведення якого жодних порушень не виявлено. Прокурором також надано фінансовий аудит, проведений Moore Stephens LLP щодо фінансового звіту за Проектом, зроблений на замовлення Європейської Комісії, який свідчить про позитивний висновок, оскільки будь-яких зауважень щодо недотримання вимог звітності не встановлено. При цьому, захист надав остаточний звіт Міжнародної благодійної організації «Партнерство кожній дитині» щодо аудиту виконання Грантової угоди, проведений організацією BDO від 05.04.2019 р. на запит Європейської Комісії, згідно якого кошти Проекту, надані Європейською Комісією, були використані належним чином. Єдиними доказами, якими прокурор обґрунтовує недосягнення цілей Грантової угоди щодо капітального ремонту дільничної лікарні в с. Карапиші, є Звіт виконання Проекту, складений заступником начальника служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_23 , зі змісту якого вбачається, що створення оздоровчого закладу у приватній будівлі було недоречним і ціль не досягнута, а також пояснення свідка ОСОБА_24 . Втім, суд критично оцінив зазначені докази, оскільки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 не були залучені до Проекту і не виконували будь-яких завдань щодо нього. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що після завершення Проекту у 2016 році будівля у с. Карапиші використовувалася для діяльності оздоровчого табору «Зоряний», який продовжив надавати послуги з оздоровлення та відпочинку дітям, у тому числі за договорами зі Службою, що відповідало умові фінансової стабільності Грантової угоди, адже надання психологічної та реабілітаційної допомоги дітям із Луганської та Донецької областей забезпечувалося на базі відремонтованого приміщення лікарні у с. Карапиші за участі Служби. Крім того, 10.01.2018 року Карапишівською сільською радою створено Комунальний дитячий заклад оздоровлення та відпочинку Карапишівської сільської ради «Зоряний» та 08.05.2018 року право власності на цей об`єкт нерухомості переданий територіальній громаді с. Карапиші за договором дарування від ТОВ «Агросвіт». Зазначені обставини, хоча і перебувають за висновком суду за межами судового розгляду, однак були ним враховані, оскільки підтверджують, що приміщення колишньої лікарні продовжує використовуватись в соціальних та гуманітарних цілях і в період повномасштабного вторгнення, тобто протягом не лише дії Грантової угоди, але й дотепер. Дійшовши висновку, що дії ОСОБА_8 не суперечили інтересам служби, суд констатував, що негативних наслідків чи шкоди не завдано. При цьому, усі покращення та переобладнання будівлі колишньої лікарні у с. Карапиші у межах Проекту, придбане обладнання та меблі не використовувалися у приватних інтересах, а відтак, Служба та держава не понесла втрат у виді ненабуття у власність вказаного об`єкта нерухомості, матеріалів, обладнання та цінностей. Крім того, суд констатував відсутність у діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони інкримінованого злочину, а саме, умислу та мети його вчинення, оскільки: 1) на момент укладення Грантової угоди, її підписання та впродовж трьох місяців її виконання не існувало документів, які свідчили про перебування будівлі лікарні у с. Карапиші у приватній власності, бо лише 30.03.2015 року СТОВ «Агросвіт» здійснило державну реєстрацію права власності на приміщення лікарні; 2) наявні докази не підтверджують факт усвідомлення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного характеру його дій щодо ненабуття у власність об`єкта у с. Карапиші на момент подання фінального описового звіту 28.12.2016 року; 3) лише влітку 2015 року під час реалізації Проекту ОСОБА_8 дізнався про належність будівлі лікарні СТОВ «Агросвіт»; 4) вилучений у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 проект листа на бланку Служби, адресований Представництву ЄС в Україні, у якому зазначено, що КП «Санаторій Перемога» є приватним підприємством, не підзвітним і не підконтрольним Службі, а отже після закінчення терміну дії проекту та припинення фінансування власник матиме право прийняти рішення про виселення ВПО, які тимчасово в ньому проживають, не доводить усвідомлення ОСОБА_8 того, що на момент подання фінального звіту має бути надано підтвердження набуття у власність усіх залучених об`єктів, які відремонтовані за кошти Грантової угоди; 5) ОСОБА_8 не сприяв господарській діяльності ТОВ «Гермес-Еко» чи ТОВ «Зоряний», не надавав їм безпідставних переваг перед іншими підприємствами, які надавали аналогічні послуги, та не отримував будь-якої особистої вигоди від їх діяльності; 6) прокурором не надано доказів, що ОСОБА_8 з якихось причин був зацікавлений у виборі будівлі лікарні саме у зв`язку з тим, що вона перебувала на балансі, а потім і у власності СТОВ «Агросвіт»; 7) матеріали провадження хоча і містять в собі певні факти, які можуть створити хибне уявлення про те, що близькі родичі ОСОБА_8 працевлаштовані у ТОВ «Зоряний» за його протекції чи впливу, однак відсутні докази того, що між ОСОБА_8 та директором ТОВ «Зоряний» були домовленості про те, що останній прийме дітей обвинуваченого на роботу за певних умов (зокрема, сприянні у діяльності товариства чи наданні йому переваг у фінансово-господарських відносинах зі Службою), а відтак, такі обставини не мають доказового значення для доведення наявності у ОСОБА_8 умислу діяти в інтересах ТОВ «Зоряний» з метою отримання будь-якої вигоди для себе чи членів своєї родини. 3.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 та ухвалити новий, яким визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування на строк три роки, зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (т. 27 а.с. 8-36). В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущені істотні порушення вимог КПК України. Стверджує, що більшість висновків суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки суд не взяв до уваги інші докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Крім того, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, в оскаржуваному вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші, а окремі висновки суду містять істотні суперечності. На переконання прокурора, викладена судом першої інстанції редакція ключового положення Грантової угоди «Фінансова стабільність», згідно якої фінансова стабільність буде забезпечена за рахунок власності на всі будівлі, реконструйовані чи відремонтовані Службою чи іншими установами, не відповідає тексту Грантової угоди. Зокрема, зі змісту Грантової угоди, який наводить суд, незрозуміло, у чиїй власності мають залишатися реконструйовані будівлі. Таке тлумачення положень угоди є помилковим, оскільки в додатку І частини «b» Грантової угоди йдеться не про те, ким будуть реконструйовані будівлі, а про те, що за рахунок перебування відремонтованих будівель у власності саме Служби або інших бенефіціарів буде забезпечено стабільну доступність їх для ВПО чи інших осіб, для яких робилося таке покращення. Обґрунтовуючи своє тлумачення змісту Грантової угоди, суд наголосив про існування уповноваженого власника, проте незрозуміло, з якого документу взято цей термін і що він означає. Натомість, у проекті листа за підписом ОСОБА_8 , адресованого до Представництва ЄС в Україні, про погодження перерозподілу коштів, передбачених Грантовою угодою для ремонту іншого об`єкту - санаторія «Перемога», який був вилучений у ході обшуку за місцем його проживання, зазначено, що санаторій «Перемога» є приватним підприємством, не підконтрольним Службі, а відтак, після закінчення терміну дії проекту та припинення фінансування власник матиме право прийняти рішення про виселення ВПО, які тимчасово в ньому проживають, та використовувати відремонтовані приміщення для здійснення комерційної діяльності. Зміст цього листа підтверджує усвідомлення обвинуваченим неможливість в межах Грантової угоди фінансувати об`єкти, що перебувають у приватній власності. Втім, суд його не врахував як доказ і мотиви такого неврахування не вказав. Також, прокурор звертає увагу на те, що в оскаржуваному вироку не у повній мірі викладено зміст показань свідків ОСОБА_25 - сектор-менеджера проектів Представництва ЄЄ в Україні у 2014-2015 р.р., та ОСОБА_26 - заступника директора з фінансів Міжнародної благодійної організації «Партнерство кожній дитині», які брали участь у реалізації Грантової угоди та повідомили про те, що коли проект спрямований на покращення ситуації цільової аудиторії, то об`єкти мають бути передані у власність одному із кінцевих бенефіціарів, тобто безпосередньо цільовій групі - або місцевій владі, або грантоотримувачу. Крім того, у вироку наведені показання свідка ОСОБА_27 - директора Міжнародної благодійної організації, яка також підтвердила, що об`єкт мав належати або бенефіціарам, або перебувати у комунальній чи державній власності, втім, вони не взяті до уваги та оцінка їм не надана. Наступним доказом невірного тлумачення судом положень Грантової угоди є договір дарування будівлі від СТОВ «Агросвіт» на користь Карапишівської сільської ради. За твердженням суду, неважливо, у чиїй власності перебувала відремонтована будівля. При цьому він зазначає, що на момент підписання Грантової угоди, а також впродовж трьох місяців її виконання не існувало документів, які свідчили б про перебування будівлі у приватній власності. Втім, у 2017 році після повідомлення ОСОБА_8 про підозру його захисник провів процес дарування будівлі від СТОВ «Агросвіт» на користь Карапишівської сільської ради, хоча до цього підприємство кілька років судилося з місцевою радою, щоб не передавати їй цю будівлю. Така поспішна передача будівлі у комунальну власність після початку кримінального провадження та повідомлення ОСОБА_8 про підозру є посткримінальною поведінкою, направленою на усунення збитків, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, у вироку наголошується, що у даній справі важливим є встановлення обставини одноосібного вибору ОСОБА_8 будівлі та обов`язок обрати виключно об`єкт державної/комунальної власності та набути його в державну/комунальну власність станом на дату подання звіту по Грантовій угоді. При цьому, наведено положення п. 15 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на підставі яких суд дійшов висновку, що повноваження щодо фінансування місцевими державними адміністраціями не вказують на можливість здійснення вказаних дій виключно щодо об`єктів державної/комунальної власності. Втім, ст. 18 вказаного Закону має лише 7 пунктів, тобто пункт, на який посилається суд, відсутній. Натомість, положення закону, які наведено судом, містяться у п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону, та регулюють питання об`єднання місцевою державною адміністрацією на договірній основі бюджетних коштів з коштами підприємств для будівництва, ремонту та утримання закладів освіти, соціального забезпечення. Саме цими положеннями суд обґрунтовує можливість фінансування ОСОБА_8 ремонту будівель СТОВ «Агросвіт». Втім, такі висновки є безпідставними, оскільки не існує жодного договору, на підставі якого б об`єднувалися бюджетні кошти Служби та СТОВ «Агросвіт» чи інших юридичних осіб для фінансування реконструкції лікарні. Відтак, п. 5 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону у цьому випадку не застосовний, а висновки суду в цій частині - хибні. Також, суд дійшов хибного висновку, що вибір об`єктів нерухомості для реалізації Проекту відбувся до укладення Грантової угоди, положення якої не містили зобов`язань перед Координатором або іншими учасниками перевіряти чи надавати відомості про право власності на обрані об`єкти. У матеріалах справи відсутні докази, які б це підтверджували. Висновок суду про відсутність доказів одноосібного визначення ОСОБА_8 будівлі лікарні прокурор також заперечує, оскільки матеріали справи не містять документів, які стосуються процесу вибору об`єктів, відсутні висновки робочих груп, на основі яких можна прослідкувати позиції учасників щодо прийняття рішень по кожному з об`єктів Проекту. При цьому, ОСОБА_8 є службовою особою, а відтак, його рішення мали знаходити своє відображення в офіційних документах. Такими документами стали Грантова угода, Додатки до неї, а також лист Служби від 15.04.2016 р., підписаний ОСОБА_8 , до Представництва ЄС в Україні щодо прохання внести зміни до Грантової угоди. Саме ці докази свідчать про те, що він діяв одноосібно, тоді як сторона захисту не надала жодного документа, який би підтверджував тезу про те, що вибір будівлі зроблено колегіально. Крім того, суд навів короткий зміст показань окремих свідків, вказавши, що вони не підтвердили, що будівля лікарні обрана обвинуваченим одноособово. Натомість, саме ці свідки зауважили, що вибір будівлі покладався на ОСОБА_8 та що її пропонувала саме Служба. Відтак, висновки оскаржуваного вироку в цій частині не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Також, у вироку зазначено, що Грантова угода не визначала обмежень стосовно форм власності на активи і результати діяльності Проекту та не регламентувала, що об`єкт повинен перебувати виключно в державній чи комунальній власності. Втім, це суперечить положенням Додатків І, II Грантової угоди, а також вимогам Закону України «Про місцеві державні адміністрації», які стверджують протилежне. Ще одне невірне твердження викладено у вироку про те, що сторона обвинувачення вважає, що на ОСОБА_8 покладено обов`язок забезпечити реєстрацію права власності на будівлю лікарні на дату завершення строку Грантової угоди. У ході досудового розслідування вказане питання дійсно перевірялося, тому здобуто відповідні докази та допитано свідків. Цими доказами сторона обвинувачення намагалася продемонструвати, що на момент закінчення Грантової угоди ОСОБА_8 профінансував ремонт будівлі, яка перебувала у приватній власності, та не вчинив жодної дії, направленої на перехід права власності на неї до належного власника. Отже, ОСОБА_8 правильно оцінював свої дії і мав можливість діяти інакше. Зокрема, у ході судового розгляду досліджено документи про придбання та реєстрацію права власності за Службою квартир та будинку в межах іншого пункту Грантової угоди, а тому незрозуміло, чому у випадку з реконструкцією дитячого табору Служба була позбавлена можливості діяти аналогічно. Більше того, після повідомлення ОСОБА_8 про підозру поспіхом, шляхом дарування, відбувся перехід права власності на будівлю лікарні від СТОВ «Агросвіт» до місцевої ради, хоча на обвинуваченому такий обов`язок вже точно не лежав. Також, за твердженням суду, відремонтоване приміщення лікарні у с. Карапиші використовувалося для реалізації поставлених Проектом цілей. Проте, суд не надав оцінки документам щодо руху коштів по рахункам ТОВ «Гермес-Еко» та ТОВ «Зоряний», які розкривають комерційну діяльність цих підприємств, що здійснювалась у приміщенні лікарні, відремонтованій за кошти ЄС. Такі докази досліджені судом, проте відображення у вироку не знайшли, як і причини їх неврахування. Натомість, оглядом руху коштів по рахункам ТОВ «Гермес-Еко» встановлено, що з 2015 року до вересня 2016 року підприємство систематично отримувало платежі від Служби з призначенням «за оренду залу», «за послуги обсл. семінару, харчування». Також, у цей період ТОВ «Гермес-Еко», отримуючи кошти від бюджетних установ, використовувало їх для надання безвідсоткових позик ТОВ «Білоцерківрозопторг», з яким ОСОБА_8 уклав три договори про капітальний ремонт будівлі лікарні. При цьому, з жовтня 2015 року до вересня 2017 року ТОВ «Зоряний» також систематично отримувало платежі від Служби з призначенням «за послуги проживання, оренди залу». Отже, будівля лікарні та закуплене за кошти ЄС майно використовувалося не лише для реалізації поставлених Проектом цілей, а й у комерційній діяльності підприємств, які безкоштовно отримали активи у своє розпорядження. Відтак, те, що поміж іншого реконструйована будівля використовувалась і для відпочинку дітей, не підтверджує її використання виключно для цілей Проекту. При цьому, вищевказані підприємства не лише отримували прибуток, але й могли за його рахунок надавати безвідсоткові позички та проводити закупівлі. Оцінку цьому суд не надав та навіть не вказав про ці обставини у вироку. Крім того, прокурор не погоджується з висновком суду про те, що безоплатне користування ТОВ «Зоряний» на підставі договорів позички, укладених із Службою, обладнанням та речами першої необхідності, придбаними Службою за кошти Грантової угоди, відбувалося в інтересах угоди, а саме для організації дітям належних умов під час перебування у таборі, оскільки у Додатку ІІ Грантової угоди передбачено окремий розділ «Неприбутковість», тобто надання коштів від ЄС для України не передбачало принесення бенефіціарам прибутків. Відтак, ОСОБА_8 , розуміючи, що Служба не може здійснювати комерційну діяльність, прийняв майно, закуплене на кошти ЄС, яке мало використовуватися для надання соціальних послуг дітям та ВПО, та у подальшому безкоштовно передав його для використання у комерційній діяльності приватному підприємству. Крім того, 15.09.2016 року ТОВ «Зоряний» отримало від СТОВ «Агросвіт» відремонтовану на кошти ЄС будівлю лікарні в оренду за 1,20 грн. на місяць. Отже, на кошти ЄС, які були надані як грант для держави, ТОВ «Зоряний» безкоштовно сформувало для себе цілісний майновий комплекс, який дозволяв повноцінно вести господарську діяльність та отримувати прибуток. Більше того, у 2016 році ОСОБА_20 та ОСОБА_19 (діти обвинуваченого) почали працювати в ТОВ «Зоряний». До цього вони працювали у таборі «Зоряний», діяльність якого на підставі відповідного договору забезпечував ТОВ «Гермес-Еко». Відтак, користування вказаним майном відбувалося в умовах реального конфлікту інтересів, та з дійсною метою - забезпечити отримання прибутку ТОВ «Гермес-Еко», а у подальшому - ТОВ «Зоряний». На переконання прокурора, позиція сторони захисту про те, що на той час існувала заборона створення комунальних підприємств за бюджетні кошти, а відтак, у ОСОБА_8 не було іншого вибору, окрім як відремонтувати приміщення лікарні, належне СТОВ «Агросвіт», та у подальшому віддати його та куплене на кошти ЄС майно у користування ТОВ «Гермес-Еко» та ТОВ «Зоряний», суперечить Постанові КМУ № 65 від 01.03.2014 р., на яку суд також посилається в оскаржуваному вироку. Натомість, положення вказаної Постанови свідчать не про заборону, а про необхідність погодження створення такого підприємства Кабінетом Міністрів України. Суд дійшов висновку, що оцінка результатів виконання Грантової угоди від Грантонадавача, тобто Європейської Комісії, а також здійснені аудиторські перевірки фінальних звітів є вагомими доказами, оскільки на їх підставі можна сформувати висновок, чи встановлено іншою стороною Грантової угоди недотримання її положень. Для цього судом проаналізовано Звіт про виконання Проекту, складений заступником начальника служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_23 , та зазначено, що висновки останнього не узгоджуються з показаннями свідків, які були залучені до виконання Грантової угоди. Це не відповідає дійсності, оскільки вказаний Звіт узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_24 - начальника Служби у період з серпня 2017 року до січня 2021 року. Натомість, суд не врахував висновки спеціаліста ОСОБА_23 та показання свідка ОСОБА_24 , посилаючись на те, що вони не були залучені до Проекту. Тобто, суд наперед встановив більшу значущість окремих доказів, які походять від осіб, залучених до виконання Грантової угоди, перед іншими. При цьому, судом не враховано, що залучені до виконання Грантової угоди особи є найменше зацікавленими у встановленні наявності будь-яких порушень, оскільки це може негативно вплинути на їх власну професійну діяльність. Таким чином, вказаний Звіт про виконання Проекту судом не врахований не тому, що його зміст є сумнівним або кваліфікація спеціаліста є недостатньою, а тому, що ця особа не брала участі у виконанні Грантової угоди. Для обґрунтування такого висновку суд також послався на те, що з боку Європейської Комісії не висувалося жодних претензій щодо виконання умов Грантової угоди, проте їх відсутність не є доказом невчинення злочину. Також, з метою встановлення факту спричинення тяжких наслідків судом проаналізовано судово-економічні експертизи, надані сторонами обвинувачення та захисту, та визнано їх з окремих підстав недопустимими. При цьому, наголошено на відсутності збитків виключно на підставі свого ж висновку про те, що дії ОСОБА_8 не суперечили інтересам служби. Як додатковий доказ відсутності збитків суд врахував дарування СТОВ «Агросвіт» будівлі лікарні на користь територіальної громади с. Карапиші. Втім, зазначене, після фінансування ремонту будівлі та подачі 28.12.2016 року фінального звіту, жодним чином не спростовує наявності збитків, а свідчить про намагання усунути наслідки власних дій, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Висновок суду про те, що надані прокурором докази не підтверджують усвідомлення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного характеру своїх дій щодо ненабуття у власність об`єкта у с. Карапиші на момент подання 28.12.2016 року фінального звіту, спростовується показаннями свідків ОСОБА_18 (фахівця Київського обласного центру опіки дитини, а у подальшому - директора ТОВ «Зоряний»), та ОСОБА_30 (голови Карапишівської сільської ради), які підтвердили, що від початку виконання будівельних робіт обвинувачений знав, кому належить приміщення лікарні. При цьому, відсутність претензій від Грантонадавача не може розкривати внутрішнє ставлення ОСОБА_8 до вчинюваних ним дій. В оскаржуваному вироку суд також висунув версії, в чиїх інтересах міг діяти ОСОБА_8 , при цьому спростував кожну з них. Втім, згідно обвинувального акту, вищевказані дії вчинялися обвинуваченим в інтересах СТОВ «Агросвіт», оскільки саме воно було власником будівлі і зрештою отримувало всі переваги від того, що його майно ремонтують безкоштовно, за кошти гранту від ЄС. Судом було досліджено протокол огляду від 08.08.2018 р. та матеріали НСРД, з яких вбачається, що ОСОБА_8 постійно спілкувався з сином, який готував пропозиції від ТОВ «Зоряний» для участі у закупівлях очолюваної його батьком Служби. Цим матеріалам суд також не надав жодної оцінки. Враховуючи, що на вищезазначених підприємствах працювали діти ОСОБА_8 , які отримували заробітну плату, це очевидно мотивувало останнього, про що він сам говорить в одній із зафіксованих розмов. Окрім того, саме збереження контролю над дитячим табором у такий спосіб дозволяло обвинуваченому забезпечувати поселення до нього близьких осіб (зокрема, куми із кумом, про яких йдеться у одній із розмов, зафіксованих НСРД). Відтак, висновок суду про те, що обвинувачений не мав жодного умислу діяти в інтересах СТОВ «Агросвіт», ТОВ «Гермес-Еко» та ТОВ «Зоряний», є безпідставним.

4. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження. Прокурор ОСОБА_6 під час судового розгляду підтримав апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Додатково зазначив, що досліджені судом апеляційної інстанції докази підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, зокрема у тому, що останній у період 2015-2016 р.р. у порушення наданих йому службових повноважень здійснив фінансування капітального ремонту комплексу будівель на території с. Карапиші, які не перебували у сфері управління КОДА та не перебували в державній чи комунальній власності, а належали на праві приватної власності СТОВ «Агросвіт». Для цього ОСОБА_8 використав бюджетні кошти, які КОДА отримала за Грантовою угодою від ЄС, та не забезпечив передачу будівлі у комунальну чи державну власність, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді завдання збитків державі. Наголосив, що суб`єктивна сторона злочину підтверджується доказами, які не згадані в оскаржуваному вироку та яким, відповідно, не надано жодної оцінки. Так, ОСОБА_8 був обізнаний про те, хто фактично володіє приміщеннями колишньої лікарні та здійснює господарську діяльність у цій будівлі, на реконструкцію та подальше облаштування якої витрачено кошти Служби, а також отримав можливість користуватися цим нерухомим та рухомим майном у власних цілях. Крім того, звернув увагу, що в межах реалізації Грантової угоди також було придбано низку квартир та будинок для сімей внутрішньо-переміщених осіб, які були зареєстровані на праві власності безпосередньо за Службою у відповідності до положень Грантової угоди в частині її вимог до фінансової стабільності Проекту. Натомість, за аналогічних обставин з фінансуванням реконструкції будівлі лікарні у с. Карапиші за кошти Грантової угоди ОСОБА_8 вирішив діяти всупереч вимогам угоди та закону. Підкреслив, що директором ТОВ «Зоряний» був колишній підлеглий обвинуваченого - ОСОБА_18 , що обґрунтовує мотивацію обвинуваченого використовувати свої службові повноваження в інтересах цього підприємства, яке отримало від СТОВ «Агросвіт» відремонтовану на кошти ЄС будівлю лікарні в оренду за 1,20 грн. на місяць, що в результаті дозволило йому за допомогою підлеглих осіб та родичів здійснювати фактичний контроль за діяльністю дитячого табору та використовувати ці активи у власних цілях без жодних перешкод від органів місцевої влади. Отже, на кошти ЄС, які були надані як грант для держави, ТОВ «Зоряний» безкоштовно отримало цілісний майновий комплекс, який дозволяв повноцінно займатися господарською діяльністю та отримувати прибуток. У 2016 році ОСОБА_20 та ОСОБА_19 (діти обвинуваченого) почали працювати в ТОВ «Зоряний». До цього вони працювали у таборі «Зоряний», діяльність якого забезпечував ТОВ «Гермес-Еко». Отже, користування згаданим майном відбувалося в умовах реального конфлікту інтересів та з метою забезпечити отримання прибутку ТОВ «Гермес-Еко», а у подальшому ТОВ «Зоряний». Відтак, просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Захисник ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити оскаржуваний вирок без змін. Зазначив, що суд першої інстанції провів повне дослідження доказів та дійшов вірного висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого злочину. Натомість, апеляційна скарга прокурора ґрунтується на припущеннях та хибному тлумаченні законодавства. Грантова угода складена англійською мовою. При цьому, Служба у справах дітей та сім`ї КОДА здійснила переклад угоди, яким керувалась при її виконанні. Органом досудового розслідування також було здійснено переклад угоди, який покладено в основу висунутого обвинувачення. Зазначені переклади містять певні стилістичні особливості, однак не містять значних розбіжностей. Прокурором не доведено, що ст. 2.1.4 додатку І частини «б» Грантової угоди підтверджує його міркування про трактування цього пункту як вимогу щодо наявності у Служби права власності на відремонтовані чи реконструйовані будівлі. Трактування прокурором положень цієї статті є його власними припущеннями. Відсутність ком в англійському варіанті не свідчить про невірність перекладу, оскільки правила граматики, у тому числі пунктуація, англійської та української мови різняться між собою. Показання свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , надані ними в суді першої інстанції, не відповідають змісту, який прокурор навів у своїй апеляційній скарзі. Проект Грантової угоди розроблявся та обговорювався на відповідних нарадах за участю представників департаментів КОДА та ЄС. Пропозиція щодо комплексу будівель лікарні у с. Карапиші надійшла від Департаменту охорони здоров`я КОДА, натомість у матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували, що вибір приміщення дільничної лікарні як об`єкту капітального ремонту зроблений ОСОБА_8 одноосібно. Крім того, ЄС неодноразово проводив перевірки щодо використання грантових коштів та досягнення цілей проекту, за результатом яких жодних порушень виявлено не було. При цьому, суд першої оцінки дійшов вірного висновку, що Грантова угода не визначала обмежень стосовно форм власності на активи та результати діяльності Проекту, а також не регламентувала, що той чи інший об`єкт повинен перебувати виключно в державній чи комунальній власності. За таких обставин, доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 діяв всупереч Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та умовам Грантової угоди, спростовуються дослідженими доказами. Необґрунтованими є і посилання прокурора на підтвердження своїх доводів про неправомірне користування майном на те, що дочка та син обвинуваченого, а також зять ОСОБА_21 працювали в ТОВ «Зоряний». Прокурор вважає, що в такому випадку користування майном відбувалось не лише не в інтересах Грантової угоди, а відверто всупереч їй, в умовах реального та постійного конфлікту інтересів та з дійсною метою - забезпечувати отримання прибутку ТОВ «Гермес-Еко», а у подальшому ТОВ «Зоряний». Суд першої інстанції, проаналізувавши вказані обставини, дійшов вірного висновку, що зазначене дійсно може створити хибне уявлення про те, що близькі родичі обвинуваченого були працевлаштовані у ТОВ «Зоряний» за протекції чи впливу останнього, однак з огляду на відсутність доказів, що між ОСОБА_8 та директором ТОВ «Зоряний» були якісь домовленості щодо прийняття їх на роботу, вказані обставини не мають доказового значення для доведення наявності умислу у ОСОБА_8 .. Захисник ОСОБА_10 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити оскаржуваний вирок без змін. Додатково зазначив, що стороною обвинувачення під час апеляційного розгляду не доведено неправильності тлумачення судом першої інстанції положень ст. 2.1.4 Грантової угоди, зокрема, наявність коми. Відсутність ком у англійському варіанті угоди не може свідчити про невірність перекладу, оскільки правила граматики та пунктуації англійської та української мов не збігаються. Крім того, матеріали провадження спростовують твердження прокурора про одноосібне визначення ОСОБА_8 приміщення лікарні у с. Карапиші об`єктом капітального ремонту. Допитані в суді першої інстанції свідки підтвердили, що неодноразово відбувались робочі наради та зустрічі, на яких обговорювалось питання вибору об`єкту нерухомості для цілей Грантової угоди. Вважає, що більшість доводів апеляційної скарги прокурора побудовані на припущеннях та не підтверджуються доказами. Більше того, в обвинувальному акті відсутнє посилання на обов`язок ОСОБА_8 обрати для цілей Грантової угоди будівлю виключно з державної чи комунальної власності, оскільки Грантова угода і законодавство України таких обов`язків не містить. Відтак, просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію своїх захисників та зазначив, що 20.10.2014 року відбулась робоча зустріч щодо ВПО у Київській області, на якій було прийнято рішення про участь КОДА у заходах за ініціативи ЄЄ та визначено цілі, напрями діяльності, а також майно, яке необхідне для реалізації запланованих заходів, у тому числі реконструкція існуючої будівлі дільничної лікарні в с. Карапиші з метою створення соціального житла для внутрішньо переміщених матерів з дітьми із зони АТО. У подальшому відбулись робочі зустрічі, на яких були визначені об`єкти нерухомості для здійснення цілей Грантової угоди. При цьому, ОСОБА_8 заперечив, що для реалізації проекту необхідно було обрати будівлю виключно державної чи комунальної власності, оскільки у період загострення соціально-політичної ситуації в Україні та початку бойових дій на Службу покладався обов`язок розміщення ВПО, надання їм першої допомоги та соціальних послуг, а відтак, люди розміщувались на різних об`єктах незалежно від форми власності, здебільшого це були приватні будинки, комунальні заклади, приватні заклади оздоровлення та відпочинку, приміщення релігійних організацій, тощо. Крім того, об`єкт у с. Карапиші було визначено колегіально на засіданні робочої групи на підставі пропозиції департаменту охорони здоров`я, бо в частині приміщення функціонували підрозділи Миронівської центральної районної лікарні. Всі кошти, отримані за Грантовою угодою, використані за цільовим призначенням. Наразі дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний» використовується для проведення програм і заходів з оздоровлення та соціальної підтримки населення райдержадміністрацій та міськвиконкомів області, територіальних громад, управління у справах молоді, центру соціальних служб для дітей та сім`ї, спортивних шкіл. З початком повномасштабного вторгнення РФ там функціонував транзитний центр для ВПО, а у подальшому почав функціонувати центр компактного проживання. Проведені міжнародні аудити та фінансовий моніторинг України не виявили жодних порушень під час реалізації цілей Грантової угоди, оскільки надані ЄС кошти були використані належним чином згідно умов угоди. Більше того, грантодавець підтвердив, що кінцевими бенефіціарами Проекту були саме діти та сім`ї, переміщені до Київської області. Відтак, апеляційну скаргу прокурора просив залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін. 5.Мотиви суду. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. При перегляді оскаржуваного вироку апеляційний суд, згідно зі ст. ст. 2, 7, 370, 404, 419 КПК України, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому КПК України порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх судом першої інстанції із додержанням правил ст. 94 КПК України, чи правильно застосовано закон про кримінальну відповідальність. Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, зокрема, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд. При цьому, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням норм процесуального кодексу. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви, на підставі яких його ухвалено. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вищенаведені вимоги процесуального закону не дотримано, оскільки висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого злочину не відповідає фактичним обставинам провадження. В той же час, дослідивши під час апеляційного розгляду докази, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегією суддів встановлено фактичні обставини, які збігаються з наведеними в обвинувальному акті, та за своїм внутрішнім переконанням зроблено висновок про наявність обов`язкових елементів об`єктивної та суб`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а відтак, про наявність підстав для визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 5.1. Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про наявність обов`язкових ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. На обґрунтування доводів апеляційної скарги в цій частині прокурором зазначено, що дії ОСОБА_8 були протиправними, суперечили інтересам служби та внаслідок їх вчинення державі спричинено тяжкі наслідки. Натомість, як вже зазначалось вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину, зазначивши, що його дії не суперечили інтересам служби, оскільки матеріали провадження, показання свідків та звіт за результатами виконання Грантової угоди не підтвердили, що вибір будівлі у с. Карапиші здійснено ним одноособово, а також те, що цілі Грантової угоди не були досягнуті. Крім того, суд вважав, що норми Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не висували заборони для місцевих державних адміністрацій залучати для реалізації своєї політики об`єкти будь-якої форми власності, а положення Грантової угоди, в свою чергу, не регламентували, що активи повинні перебувати виключно в державній чи комунальній власності. Після завершення проекту у 2016 році будівля у с. Карапиші використовується для діяльності оздоровчого табору «Зоряний», який продовжує надавати послуги з оздоровлення та відпочинку дітям, у тому числі за договорами зі Службою, що відповідає умовам Грантової угоди. Дійшовши таким чином висновку, що дії ОСОБА_8 не суперечили інтересам служби, суд констатував, що негативних наслідків та шкоди державі не завдано, держава не понесла втрат у виді ненабуття у власність вказаного об`єкта нерухомості, матеріалів, обладнання та цінностей, а усі покращення та переобладнання будівлі колишньої лікарні у с. Карапиші, здійснені у межах Грантової угоди, не використовувались у приватних інтересах. В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що зазначені висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження. З метою перевірки вказаних доводів апеляційної скарги колегією суддів за клопотанням прокурора повторно досліджено письмові докази, зокрема: Грантову угоду та додатки до неї, договори між Службою в особі ОСОБА_8 та ТОВ «Білоцерківрозопторг» від 08.06.2015 р., від 18.11.2015 р. та від 23.07.2016 р. на капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні в с. Карапиші, акти приймання виконаних будівельних робіт, договір від 29.07.2015 р. між Службою в особі ОСОБА_8 та ПП «Релакс» на виконання проектних робіт на об`єкт в с. Карапиші, договори між Службою в особі ОСОБА_8 з ФОФ ОСОБА_15 № 95 від 29.06.2015 р., № 234 від 18.11.2015 р., № 182 від 29.08.2016 р. про надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельно - монтажних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів в день в с. Карапиші Миронівського району Київської області», договір між СТОВ «Агросвіт» та ТОВ «Гермес-Еко» оренди нерухомого майна - частини нежитлових приміщень у с. Карапиші від 15.10.2015 р., висновок судово-економічної експертизи від 17.08.2018 р., висновок судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2017 р., протокол огляду від 16.05.2018 р. руху коштів ТОВ «Зоряний» та ТОВ «Гермес-Еко», протокол обшуку від 05.09.2018 р. за місцем проживання ОСОБА_8 та вилучений під час обшуку проект листа на бланку Служби, адресований Представництву ЄС в Україні, протокол за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 26.02.2017 р., досліджено записи судових засідань у суді першої інстанції в частині допиту окремих свідків, а також в нарадчій кімнаті проаналізовано всі матеріали кримінального провадження, використані судом першої інстанції при ухваленні вироку. Вищенаведені докази сторони обвинувачення у своїй сукупності надають колегії суддів можливість встановити фактичні обставини, про які зазначає прокурор в апеляційній скарзі, та зробити висновок про необґрунтованість оскаржуваного вироку в частині висновків про відсутність ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Так, диспозиція ч. 1 ст. 364 КК передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Частина 2 зазначеної статті передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Стороною обвинувачення дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України як умисне зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної або юридичної особи, за обставин, наведених у розділі 1 цього вироку. Зловживання службовим становищем - це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з її посадою. У цілому зловживання службовим становищем - це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні повноваження та можливості, якщо вона ними наділена. Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно - правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість). Поняття «інтереси служби» безпосередньо пов`язане з обсягом прав та обов`язків службової особи підприємства, установи чи організації, тобто її повноваженнями (компетенцією). Словосполучення «всупереч інтересам служби» передбачає, що службова особа не рахується з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов`язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси. Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси держави взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам держави. Тому дії службової особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств, установ та організацій також можуть визнаватися вчиненими всупереч інтересам служби. Ще одним елементом об`єктивної сторони зловживання владою або службовими становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1, ч. 2 ст. 364 КК України). Пунктом 4 примітки до ст. 364 КК України визначено, що тяжкими наслідками вважаються наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 р. у справі № 646/7942/14-к сформовано правовий висновок, згідно з яким зловживанням владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з її службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає. Виходячи з обставин даного провадження та з урахуванням вказаного правового висновку, факт вчинення ОСОБА_8 дій чи бездіяльності всупереч інтересам служби, який констатується стороною обвинувачення, має доказове значення при кваліфікації дій за ст. 364 КК України лише за умови доведення факту використання обвинуваченим свого службового становища та наданих повноважень для досягнення злочинної мети. В оскаржуваному вироку суд першої інстанції констатував, що ОСОБА_8 як начальник Служби та координатор Грантової угоди використав повноваження, надані йому Положенням про службу у справах дітей та сім`ї КОДА, а також Грантовою угодою, а саме: 1) брав участь у підготовці проекту Грантової угоди для реалізації програми «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області»; 2) від імені Служби підписав Грантову угоду з визначеними цілями та об`єктами, на яких будуть реалізуватися заходи; 3) листами звертався до Представництва ЄС в Україні щодо зміни умови Грантової угоди, зокрема в частині зміни діяльності згідно п. 1.2.1. та збільшення фінансування на капітальний ремонт приміщення у с. Карапиші; 4) підписав додаткові угоди до Грантової угоди; 5) від імені Служби підписав договори на капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні в с. Карапиші; 6) від імені Служби підписав договори про виконання проектних робіт, надання послуг з технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт дільничної лікарні; 7) від імені Служби підписав договори про постачання меблів, обладнання та устаткування, яке було поставлено та використовувалося у цьому приміщенні; 8) від імені Служби підписав договори про надання послуг, у тому числі про тимчасове розміщення дітей для оздоровлення; 9) від імені Служби підписав договори позички, на підставі яких меблі, обладнання та речі першої необхідності передано у безоплатне користування ТОВ «Гермес-Еко», а у подальшому ТОВ «Зоряний» та дитячому закладу оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний»; 10) підписав платіжні доручення на перерахування коштів за вказаними вище договорами; 11) брав участь та готував фінальний звіт за Грантовою угодою. З огляду на сукупність та зміст дій, виконаних ОСОБА_8 під час реалізації проекту за Грантовою угодою, а також обумовлені займаною ним посадою начальника Служби і безпосередньо покладені на нього повноваження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений використав своє службове становище. В той же час, суд зробив помилковий висновок про те, що вказані дії ОСОБА_8 не суперечили інтересам служби, оскільки вибір дільничної лікарні у с. Карапиші здійснювався ним не одноособово, і що цілі Грантової угоди були досягнуті, а також що у ОСОБА_8 не було обов`язку для цілей Проекту обрати виключно об`єкт державної чи комунальної власності або забезпечити набуття такого об`єкту в державну чи комунальну власність станом на дату подання фінального звіту по Грантовій угоді. Вважаючи, що за таких обставин дії обвинуваченого не суперечили інтересам служби, суд також дійшов висновку про відсутність будь-яких негативних наслідків чи шкоди. З такими висновками колегія суддів не погоджується. Вище вже зазначалося, що ОСОБА_8 з 16.10.2007 року обіймав посаду начальника Служби у справах неповнолітніх КОДА, а з 20.03.2008 року - начальника Служби у справах дітей та сім`ї КОДА. Відповідно до Положення про службу у справах дітей та сім`ї КОДА, остання забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, а також готує проекти угод, меморандумів, протоколів зустрічей делегацій і робочих груп у межах своїх повноважень. Згідно п. 2 Положення, Служба забезпечує виконання повноважень, встановлених законодавством України у сфері соціального захисту, соціальної підтримки та надання соціальних послуг дітям, зокрема, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах; з питань поліпшення становища сімей, у тому числі сімей з дітьми, багатодітних та молодих сімей, оздоровлення та відпочинку дітей. Пунктом 4 Положення визначено, що основними завданнями Служби є забезпечення реалізації державної політики в сфері соціального захисту дітей та сім`ї, а саме: 1) оздоровлення та відпочинок дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки; 2) підтримка та надання соціальних послуг сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування; 3) виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту дітей та сім`ї, у тому числі соціальної підтримки сімей з дітьми, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; 4) організація на території області соціального обслуговування дітей та сімей, здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг шляхом розвитку спеціалізованих закладів, тощо. У відповідності до пп. 3 п. 6 Положення, Служба має право одержувати в установленому законодавством порядку від інших структурних підрозділів місцевої держадміністрації, органів місцевого самоврядування, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань. Згідно пп. 10 п. 6 Положення, Служба має право укладати в установленому порядку угоди про співробітництво, зокрема з благодійними організаціями. Пунктом 8 Положення визначено, що Службу очолює начальник, який на підставі п. 10 Положення, серед іншого, здійснює керівництво діяльністю Служби, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Службу завдань та роботу підпорядкованих Службі закладів, представляє інтереси Служби у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами КОДА, з міністерствами, органами місцевого самоврядування, організаціями, а також розпоряджається коштами у межах затвердженого головою КОДА кошторису Служби. Отже, Служба має діяти виключно в інтересах та задля соціального захисту дітей та сімей, та впроваджує політику у цій сфері в Київській області. На виконання вказаних завдань у 2014 році Службу було обрано від обласної адміністрації для реалізації Проекту ЄС «Сприяння об`єднанню та соціальному благополуччю сімей і дітей, переміщених до Київської області», метою якого було створення умов для соціальної інтеграції та соціального забезпечення внутрішньо переміщених сімей та дітей з Донецької та Луганської областей у Київській області. Для реалізації таких цілей 06.01.2015 року ОСОБА_8 як начальник Служби та уповноважений представник Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині», уклав Грантову угоду з ЄС, представленим Європейською Комісією. Обставини реалізації ОСОБА_8 умов цієї Грантової угоди і є предметом дослідження у даному провадженні. 13.10.2014 року на адресу КОДА надійшов лист від Представництва в Україні ЄС «Про проекти з підтримки ВПО у Київській області» щодо вираження зацікавленості ЄС підтримати заходи для розміщення та розселення переміщених осіб, їх інтеграції у приймаючих громадах та скорішого відновлення постраждалих від конфлікту на територіях, що перебувають під контролем уряду України. У листі зазначалось, що підтримка надаватиметься у вигляді грантів у розмірі від 200 тис. до 2 млн. євро на строк від 6 до 18 місяців. Прийнятними для грантів визначено три установи - КОДА, КМДА, Київська обласна рада. Також наголошувалось, що 20.10.2014 року планується зустріч з потенційними заявниками (т. 13 а.с. 44-47). Як вбачається зі змісту реєстраційно-контрольної картки про надходження 13.10.2014 року вказаного листа від Представництва ЄС в Україні, голова КОДА ОСОБА_12 доручив ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_8 опрацювати лист, організувати проведення відповідної зустрічі та проінформувати автора звернення (т. 13 а.с. 43). 16.10.2014 року ОСОБА_8 підготував телефонограму, адресовану керівникам структурних підрозділів КОДА, яку підписав заступник голови ОСОБА_33 , про проведення 20.10.2014 року у приміщенні КМДА робочої зустрічі з метою обговорення того, як Київська область може отримати фінансування на проекти з підтримки ВПО на території області (т. 13 а.с. 48). Цього ж дня відповідний лист про організацію такої зустрічі був підписаний ОСОБА_8 та надісланий до Представництва ЄС в Україні із долученням списку учасників робочої зустрічі (т. 13 а.с. 49-50). Крім того, 16.10.2014 року на адресу КОДА надійшов лист від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про участь представників ОДА в інформаційних заходах, за ініціативи Представництва ЄС, що стосуються тимчасового вжиття заходів для розміщення та розселення переміщених осіб, їх інтеграції у приймаючих громадах та скорішого відновлення на постраждалих від конфлікту територіях, що перебувають під контролем уряду України». У листі зазначалось, що з метою ознайомлення потенційних заявників з умовами, вимогами та процедурами подання заявок на конкурс, Представництво ЄС в Україні за підтримки проекту «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні» організовує інформаційні заходи 22 жовтня, і потенційно 23 жовтня, у м. Києві (т. 13 а.с. 52-53). Згідно реєстраційно-контрольної картки про надходження 16.10.2014 року документа, голова КОДА ОСОБА_12 доручив ОСОБА_31 , ОСОБА_8 , ОСОБА_34 опрацювати лист та забезпечити участь представників КОДА у заході (т. 13 а.с. 51). 20.10.2014 року ОСОБА_8 надіслав до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України лист про те, що у засіданні 22.10.2014 року візьме участь він як начальник Служби та ОСОБА_27 - керівник представництва Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» в Україні (т. 13 а.с. 54). Наступним кроком після проведення двох робочих зустрічей у жовтні 2014 року стала розробка і подання проекту для участі у гранті - заявки про висловлення зацікавленості. Цей проект готувався ОСОБА_8 та представниками Міжнародної благодійної організації «Партнерство кожній дитині» за формою заявки, визначеною ЄС (т. 5 а.с. 179-242). При цьому, у матеріалах провадження відсутні письмові документи, які б підтверджували зміст зустрічей та засідань робочих груп, або будь-які інші матеріали, такі як проекти порядку денного, протоколи, журнали засідань, на підставі яких можливо було б визначити коло питань, які обговорювалися та вирішувалися, склад їх учасників та рішення, які ними приймалися. Також, відсутні документи, які б передували укладенню Грантової угоди та стосувалися процесу вибору об`єктів для конкретної з цілей Проекту. Натомість, більшість з наявних матеріалів складає листування між Службою, Представництвом ЄС в Україні та іншими органами виконавчої влади щодо обговорення загальних умов втілення Грантової угоди та організації проведення двох робочих зустрічей у жовтні 2014 року, але результати та висновки цих зустрічей, які б надали змогу документально прослідкувати позиції учасників щодо пропозицій та прийняття рішень по кожному з об`єктів проекту, відсутні. Дослідивши за клопотанням прокурора записи судових засідань в суді першої інстанції в частині допиту окремих свідків, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неповноти відображення в оскаржуваному вироку їх показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню згідно ст. 91 КПК України. І хоча положення КПК України дійсно не передбачають обов`язку суду дослівно викладати у вироку показання свідків, втім, таке джерело доказів суд відображає у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у провадженні. Якщо зі змісту технічних записів судових засідань випливає, що показання свідків викладено у вироку не з достатньою повнотою та не відображено сутнісну складову показань, що має значення для встановлення судом фактичних обставин, це свідчить про порушення вимог КПК України (постанова Верховного Суду від 14.12.2022 р. у справі № 754/10882/17). Так, допитані у суді першої інстанції за клопотанням сторони захисту (т. 4 а.с. 165) свідки ОСОБА_35 та ОСОБА_26 , які у 2014-2016 р.р. обіймали посади заступника директора та заступника директора з фінансів Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині», відповідно, повідомили, що брали участь у підготовці заявки для участі у конкурсі. Свідок ОСОБА_35 повідомила, що проводились наради, на яких обговорювались варіанти приміщень, зокрема і будівля лікарні у с. Карапиші. Чому обрали саме цей об`єкт - їй не відомо, чи голосувала за це - не пам`ятає, проте на неодноразові питання захисника ОСОБА_9 зазначила, що таке рішення було прийнято спільно учасниками наради. Також підтвердила, що Служба має вести письмові протоколи нарад та оформлювати рішення у письмовому вигляді щодо всіх об`єктів проекту. У свою чергу свідок ОСОБА_26 повідомила, що лікарня у с. Карапиші була запропонована саме Службою. Жодного разу вона не була присутньою на колегіальних нарадах, але начебто якийсь колегіальний орган прийняв рішення по об`єкту у с. Карапиші (т. 24 а.с. 188-199). Свідок ОСОБА_36 повідомила, що протягом 2014-2015 років працювала на посаді керуючої справами виконавчого апарату Київської обласної ради, тому була присутньою на нарадах, на яких обговорювалось питання про створення житла для ВПО. Втім, вона не пам`ятає змісту цих нарад, зокрема і щодо об`єкту в с. Карапиші, та не знає, хто саме запропонував та визначив зазначений об`єкт для цілей Проекту. Підтвердила, що всі рішення робочої групи мали бути письмово оформлені. При цьому, відповідальною за реалізацію проекту була саме Служба (т. 22 а.с. 74-76). Свідок ОСОБА_27 , яка у 2015-2016 р.р. була директором Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині», повідомила, що проект Грантової угоди готувався за участю департаментів КОДА. Втім, згадати, хто саме запропонував будівлю непрацючої лікарні у с. Карапиші, не змогла (т. 23 а.с. 110-114). Свідок ОСОБА_37 , який у 2014-2015 р.р. перебував на посаді першого заступника Київської обласної ради, повідомив, що був присутній лише на одній зустрічі, у ході якої обговорювалося не визначення об`єктів для Грантової угоди, а загальна концепція проекту. Зауважив, що саме на Службу покладався обов`язок визначити перелік можливих об`єктів, які підходили б для реалізації завдань Грантової угоди (т. 22 а.с. 133-137). За змістом вищенаведених показань свідків вбачається, що будівля у с. Карапиші була запропонована саме Службою, від імені якої діяв ОСОБА_8 . При цьому, чому для проекту Грантової угоди було обрано саме цю будівлю, а також чи обговорювались на нарадах варіанти залучення інших об`єктів для цілей Проекту та чи було голосування за той чи інший об`єкт, жоден з них пригадати не зміг. Водночас, всі свідки підтвердили, що за результатами робочих зустрічей та нарад повинні складатися протоколи, а всі ухвалені рішення мають оформлюватися письмово. В обвинувальному акті також зазначено, що ОСОБА_8 , фактично не обговорюючи з учасниками робочих зустрічей будь-яких пропозицій щодо створення соціального житла для внутрішньо переміщених родин з дітьми, одноосібно визначив об`єкт недіючої лікарні у с. Карапиші. Натомість, у оскаржуваному вироку при викладенні змісту показань свідків та їх подальшому аналізі судом зроблено висновок про те, що вибір приміщення для Проекту здійснювався на спеціальних нарадах за участі представників структурних підрозділів КОДА та міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» за результатами обговорення різних об`єктів, а відтак, вибір будівлі лікарні в с. Карапиші та включення її до Проекту попередньо обговорювався та приймався колегіально, а не одноосібно ОСОБА_8 , що не відповідає фактичним обставинам провадження та дослідженим доказам. Надаючи оцінку висновкам суду в цій частині, колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_8 як начальник Служби, обіймаючи посаду в органах державної влади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, при виконанні Грантової угоди здійснював службову діяльність, а отже, його дії та рішення безумовно мали відображатися в офіційних документах. Втім, матеріали кримінального провадження не містять жодних письмових документів з вказаного приводу. Сторона захисту також не надала їх суду. За відсутності цих документів, але за наявності інших, складених під час виконання Грантової угоди та підписаних особисто ОСОБА_8 (Грантова угода, додатки до неї, а також лист Служби № 824/01-14 від 15.04.2016 р. до Представництва ЄС в Україні з проханням погодити зміни до Грантової угоди у зв`язку зі зміною видів діяльності, зокрема в частині збільшення понесених витрат на капітальний ремонт дільничної лікарні у с. Карапиші на загальну суму 294 883 євро), колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 діяв одноосібно та з власної волі, оскільки жоден з наявних документів не містить посилань на те, що він діє як представник колегіального органу або виконує рішення такого органу. Крім того, в оскаржуваному вироку як на доказ попереднього обговорення різних варіантів приміщень для розміщення сімей та погодження на робочих нарадах вибору об`єкту у с. Карапиші суд першої інстанції посилається на лист Служби за підписом начальника ОСОБА_24 від 08.05.2017 р., наданий на запит детектива у порядку ст. 93 КПК України. Згідно вказаного листа, на час підготовки проекту допомоги ЄС «Сприяння об`єднанню та соціальному благополуччю сімей і дітей, переміщених до Київської області» для створення соціального житла для ВПО розглядалося два об`єкти: недобудована будівля в с. Олександрівка (Бориспільський район) та дільнична лікарня у с. Карапиші (потребувала проведення капітального ремонту). При виборі об`єкту враховувалися фінансові та часові витрати, пов`язані з необхідністю подальшого введення будівлі в експлуатацію, підключення до інженерних мереж, оформлення права власності. Після оцінки зазначених ризиків для включення до Проекту обрано приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші, оскільки після проведення капітального ремонту приміщення було б повністю придатне до експлуатації (т. 12 а.с. 146-147). Водночас, у запиті детектива питання ставилось не про це, а про надання копій документів щодо економічного обґрунтування обрання під час реалізації Грантової угоди будівлі на території с. Карапиші (т. 12 а.с. 144-145), і такі документи надані не були. Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_24 , яка з серпня 2017 року до січня 2021 року обіймала посаду начальника Служби у справах дітей та сім`ї КОДА, зазначила по відсутність потреби у створенні нового табору, оскільки на території Київської області на той час був зареєстрований 21 дитячий табір, який міг надавати послуги щодо оздоровлення дітей. Загалом, свідок дала негативну оцінку результатам реалізації проекту по об`єкту у с. Карапиші (т. 24 а.с. 50-53). Натомість, суд першої інстанції критично оцінив її показання, пославшись виключно на те, що у 2014-2017 р.р. вона не була залучена до укладання та виконання Грантової угоди (п. 353 вироку). Відтак, у оскаржуваному вироку судом допущено протилежний підхід до оцінки доказів, виходячи з їх змісту: враховано лист ОСОБА_24 від 08.05.2017 р., як доказ попереднього обговорення різних варіантів приміщень для розміщення сімей із Донецької та Луганської областей, хоч вона і не була залучена до укладання та виконання Грантової угоди, а тим більше до вибору будівлі у с. Карапиші, втім, відхилено її показання як свідка, з посиланням на те, що вона не брала участі у виконанні Грантової угоди. У свою чергу, колегія суддів не вбачає підстав для неврахування показань ОСОБА_24 як свідка, наданих під присягою. Що стосується листа за її підписом, у межах даного провадження він має значення лише як супровідний документ про направлення запитуваних детективом документів на 30-ти арк., оскільки жодних питань, що потребували б надання оціночних суджень керівником Служби, детективом у запиті не ставилось. Тим більше, матеріали провадження не містять жодного документа, у якому б йшлося про вибір об`єкта у рамках Грантової угоди між недобудованою будівлею у с. Олександрівка та дільничною лікарнею у с. Карапиші. За наведених обставин у їх сукупності колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що саме ОСОБА_8 обрав будівлю дільничної лікарні у с. Карапиші, і що саме на нього, як начальника Служби, і було покладено обов`язок вибору об`єктів для Грантової угоди. Більше того, саме він несе персональну відповідальність за виконання покладених на Службу завдань та роботу підпорядкованих їй закладів. У подальшому, після проведення двох робочих зустрічей у жовтні 2014 року, ОСОБА_8 та представники Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» не пізніше 31.10.2014 року подали заявку на участь у гранті, у якій містився короткий опис програми, мета якої полягала у забезпеченні соціального та економічного благополуччя сімей та дітей, вимушено переселених у Київську область. Заявка містила відомості про кожен об`єкт на 6 пілотних територіях, зокрема і про будівлю лікарні у с. Карапиші, та вид діяльності, яку буде здійснено для досягнення результату. У п. 1.1.2. «Реконструкція існуючої будівлі соціального житла для матерів з дітьми та створення медичного центру у м. Миронівка» зазначено, що м. Миронівка має розгалужену систему підприємств, що забезпечить подальше працевлаштування ВПО. В місті є будівля, яка може бути швидко відремонтована для забезпечення житлових умов сімей з дітьми. У цій будівлі загальною площею 2700 кв. м будуть створені кімнати на 30-40 сімей з дітьми. Відповідальною організацією за реконструкцію будівлі визначено Службу (т. 5 а.с. 198-199, 214). 06.01.2015 року між ЄС, представленим Європейською комісією, Службою у справах дітей та сім`ї КОДА та Міжнародною благодійною організацією «Партнерство «Кожній дитині», що уповноважила ОСОБА_8 на підписання угоди, укладено Грантову угоду № 2014/355-488, якою передбачалось створення умов для соціальної інтеграції та соціального забезпечення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області шляхом забезпечення їх належними умовами проживання. Угода укладена англійською мовою та перекладена Службою, а також органом досудового розслідування (т. 5 а.с. 174-242, т. 11 а.с. 169-242, т. 12 а.с. 1-143). Згідно її положень, Грантонадавачем виступав ЄС в особі Європейської Комісії, Службу визначено Координатором та Беніфіціаром, а Міжнародну благодійну організацію «Партнерство «Кожній дитини» - Беніфіціаром (Співбеніфіціаром). Керівника Служби ОСОБА_8 визначено представником Координатора та Контактною особою проекту, уповноваженою на підписання угоди, змін до неї та інших документів (т. 5 а.с. 185, т. 12 а.с. 12). У подальшому на підставі листа ОСОБА_8 від 15.04.2016 р. до Представництва ЄС в Україні до угоди внесено зміни в частині реалізації проекту по капітальному ремонту будівлі лікарні у с. Карапиші. Зокрема, змінено формулювання бюджетної статті 6.7.3. на «Створення соціального житла для внутрішньо переміщених осіб в Миронівському районі (проведення капітального ремонту дільничої лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів у день у с. Карапиші) у зв`язку зі зміною видів діяльності, а саме, в частині збільшення понесених витрат на капітальний ремонт дільничної лікарні у с. Карапиші на загальну суму 294 883 євро (т. 10 а.с. 130-131). Сторона обвинувачення вважає, що оскільки вказаний об`єкт перебував у приватній власності СТОВ «Агросвіт», обрання його ОСОБА_8 , подальша реконструкція за рахунок виділених Грантовою угодою коштів та подальше не забезпечення переходу у державну власність суперечить інтересам служби, відтак, становить об`єктивну сторону інкримінованого злочину. У свою чергу, за висновком суду першої інстанції, у ОСОБА_8 не було обов`язку обрати для реалізації Програми виключно об`єкт державної чи комунальної власності, або ж обов`язку забезпечити набуття такого об`єкту в державну чи комунальну власність станом на дату подання фінального звіту по Грантовій угоді. Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Очолювана ОСОБА_8 Служба є структурним підрозділом КОДА, а тому при здійсненні діяльності її керівник має керуватися також законодавством про місцеві державні адміністрації та діяти в інтересах служби, у даному випадку - місцевого органу виконавчої влади. При обґрунтуванні позиції щодо порушень у діях ОСОБА_8 сторона обвинувачення посилається на положення Закону України «Про місцеві державні адміністрації», якими визначаються повноваження місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів у сфері управління майном, зокрема, ст. 15, п. 4 ч. 1 ст. 18, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 36, ст. 47 цього Закону. Згідно наведених норм, в управлінні відповідних місцевих (обласних) державних адміністрацій можуть перебувати лише об`єкти державної власності, передані їм у встановленому законом порядку або делеговані районними чи обласними радами об`єкти спільної власності територіальних громад. Місцева (обласна) державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад, здійснює управління майном інших суб`єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку. Також, місцева (обласна) державна адміністрація здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в її управління вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад. Функцію управління майном місцеві (обласні) державні адміністрації здійснюють лише щодо підприємств, установ та організацій, які належать до сфери їх управління. Для забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів за ними на праві управління закріплюється майно, що є державною власністю. Відтак, місцеві державні адміністрації, до яких відноситься КОДА та її структурний підрозділ - Служба у справах дітей та сім`ї, наділені повноваженнями щодо фінансування та управління лише об`єктами, що перебувають у державній власності або у власності територіальних громад, за умови передачі таких об`єктів адміністрації у встановленому законом порядку чи делегуванні районними (обласними) радами відповідних повноважень на їх управління. Натомість, суд першої інстанції, аналізуючи положення Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема п. 15 ст. 18, дійшов висновку, що вказаний закон жодним чином не висуває заборони для місцевих державних адміністрацій залучати для реалізації своєї політики також об`єкти комунальної або приватної власності (п. 245 вироку). Вказані висновки, як правильно зазначив прокурор в своїй апеляційні скарзі, суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначене не дозволяє їм, на відміну від фізичних осіб, діяти у будь-який спосіб, прямо не заборонений законом. Крім того, ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» має лише 7 пунктів, відтак, у ній відсутній пункт 15, на який посилається суд першої інстанції в оскаржуваному вироку. Натомість, положення, які наводить суд, містяться у п. 5 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, де йдеться про об`єднання місцевою державною адміністрацією на договірній основі бюджетних коштів з коштами підприємств для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання закладів освіти, культури, соціального забезпечення. Враховуючи обставини даного провадження, колегія суддів наголошує, що жодного договору, на підставі якого об`єднувалися б бюджетні кошти Служби чи КОДА та кошти власника дільничної лікарні у с. Карапиші, чи інших приватних юридичних осіб для фінансування реконструкції будівлі, не існує. Навпаки, всі дії, що були предметом розслідування у даному провадженні, вчинялися Службою та ОСОБА_8 виключно на виконання Грантової угоди, тому посилання в оскаржуваному вироку на вказану норму закону є нерелевантним. Для реалізації цілей Грантової угоди, серед іншого, ОСОБА_8 обрано комплекс нежитлових будівель у с. Карапиші, який побудований у 1995 році та до 2000 року знаходився на балансі ЗАТ «Карапиші», а у подальшому переданий на баланс СТОВ «Карапиші», правонаступником якого з 2014 року стало СТОВ «Агросвіт», яке створено на базі колишнього колгоспу с. Карапиші «ім. Щорса», яке після неодноразових реорганізацій, зокрема, з КСП перетворено на АТ «Карапиші», а надалі - на СТОВ «Карапиші». Його основними видами діяльності було сільськогосподарське виробництво, зокрема вирощування зернових і технічних культур, та тваринництво. При цьому, будівля за адресою вул. Шевченка (колишня Дзержинського), 63, с. Карапиші, Миронівського району Київської області використовувалася як сільська дільнична лікарня, яка підпорядковувалася Миронівській центральній районній лікарні (т. 20 а.с. 119, 125). Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось учасниками провадження під час апеляційного розгляду, між Карапишівською сільською радою та СТОВ «Агросвіт» тривалий час існував спір про право власності на приміщення лікарні як об`єкту соціальної сфери. Вказаний спір був предметом розгляду у межах судової справи № 4/126-09 в господарському суді, за результатом якого встановлено, що згідно протоколу загальних зборів акціонерів АТ «Карапиші» від 15.01.2000 р. акціонери прийняли рішення про передачу об`єктів соціальної сфери, у тому числі будівлі лікарні, до комунальної власності. У подальшому рішенням XII сесії V скликання Карапишівської сільради від 30.10.2007 р. вирішено звернутися до правонаступника АТ «Карапиші» - адміністрації СТОВ «Карапиші», як балансоутримувача дільничної лікарні, з пропозицією про передачу об`єкта у комунальну власність територіальної громади Миронівського району. Втім, адміністрація СТОВ «Карапиші» листами від 29.08.2008 р. та від 08.10.2008 р. відмовилась безоплатно передавати до комунальної власності вказане майно, зокрема, приміщення лікарні. Водночас, згідно п. 1.1. Статуту СТОВ «Карапиші», останнє є правонаступником ліквідованого рішенням зборів засновників від 15.01.2000 р. АТЗТ «Карапиші». Отже, виникнення зобов`язання АТЗТ «Карапиші» щодо передачі об`єктів соціальної сфери до комунальної власності є чітко визначеним обов`язком СТОВ «Карапиші», який в силу певних обставин є балансоутримувачем спірної будівлі (постанова Вищого господарського суду України у справі № 4/126-09 від 26.05.2010 р.) (т. 6 а.с. 177-179). Водночас, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що Карапишівська сільська рада має право вимагати від СТОВ «Карапиші», на балансі якого знаходиться вказане майно, передачі об`єктів соцкультпобуту з дотриманням вимог Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженим постановою КМУ № 1253 від 13.08.2003 р. Втім, вимог Порядку, зокрема його пункту 6 щодо створення тимчасової узгоджувальної робочої групи для опрацювання взаємоприйнятних рішень та визначення у разі потреби додаткових умов передачі дільничної лікарні у комунальну власність, Карапишівська сільська рада не дотрималась, у зв`язку з чим суд констатував відсутність підстав для визнання за нею права власності на будівлю лікарні. Відтак, вказаним рішенням господарського суду визнано, що Карапишівська сільська рада вправі вимагати повернення спірного майна з дотриманням вимог чинного законодавства. Станом на час підписання Грантової угоди така передача не відбулася. Натомість, згідно передавального акту від 31.12.2013 р., голова та члени комісії з припинення юридичної особи СТОВ «Карапиші» на підставі рішення загальних зборів від 09.07.2013 р. визначили, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків СТОВ «Карапиші» після його реорганізації шляхом приєднання переходить до СТОВ «Агросвіт» (т. 20 а.с. 133-134). При цьому, з моменту розпаювання колгоспу приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші не було зареєстроване на праві власності за будь-ким, а перебувало на балансі СТОВ «Агросвіт». Оформлення права власності на цю будівлю вперше відбулося лише 30.03.2015 року. Зокрема, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2015 р. та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на комплекс нежитлових будівель (лікарня) за адресою: Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Дзержинського, буд. 63, загальна площа 3 738,4 кв. м., зареєстроване за реєстраційним № 10815897 за СТОВ «Агросвіт» (т. 6 а.с. 82-83, 124-126). Відтак, Грантова угода, обставини виконання якої є предметом дослідження у цьому провадженні, укладена 06.01.2015 року, тобто до того, як СТОВ «Агросвіт» здійснило державну реєстрацію права власності на приміщення дільничної лікарні. Втім, з наявних доказів та показань свідків встановлено, що ОСОБА_8 було відомо про існування судового спору щодо приміщення лікарні за позовом Карапишівської сільської ради, та перебування її на балансі СТОВ «Агросвіт». Так, допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_16 - директор СТОВ «Агросвіт», яка з 1998 року працює на цьому підприємстві, та ОСОБА_38 , який у 2015-2019 р.р. обіймав посаду сільського голови с. Карапиші, повідомили, що будівля лікарні у с. Карапиші збудована за кошти СТОВ «Агросвіт», та у ній розміщувалась дільнична лікарня, яка пізніше скоротилась до амбулаторії. Свідки повідомили суду, що ніхто не хотів брати приміщення лікарні на баланс, оскільки це соціальний об`єкт, а на його утримання потрібні значні кошти, тому СТОВ «Агросвіт» утримувало будівлю у межах своїх можливостей. При цьому, ОСОБА_38 підтвердив, що перед укладенням Грантової угоди був присутній під час огляду приміщення лікарні за участі представника СТОВ «Агросвіт» юриста ОСОБА_39 , керівника амбулаторії та окремих представників з області. Залучення представників СТОВ «Агросвіт» пояснював тим, що воно перебувало на їх балансі (т. 22 а.с. 162-164, т. 23 а.с. 141-143). Крім того, в суді першої інстанції свідок ОСОБА_27 - керівник представництва Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» повідомила, що для реалізації цілей Грантової угоди приміщення лікарні у с. Карапиші повинно було перебувати у комунальній чи державній власності, втім, перевірок з цього приводу не здійснювалося. Зокрема, свідок вважала, що приміщення лікарні дійсно перебуває у комунальній власності, оскільки це була дільнична лікарня (т. 23 а.с. 110-114). Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що знаходження об`єкта на балансі товариства не є тотожним факту перебування його у власності, оскільки баланс відображає лише фінансово-облікові аспекти та не підтверджує правовий статус майна. Водночас, слушними є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що на момент підготовки заявки на участь у гранті, укладення Грантової угоди та освоєння виділених коштів зазначений об`єкт нерухомості у с. Карапиші не перебував у державній чи комунальній власності, а також не входив до сфери управління КОДА, натомість знаходився на балансі приватної юридичної особи - СТОВ «Агросвіт». Більше того, всі договори з підрядником ТОВ «Білоцерківрозоптторг», а також з ПП «Релакс» та ФОП ОСОБА_40 укладені ОСОБА_8 вже після реєстрації права власності на будівлю за СТО «Агросвіт», відповідно, і списання бюджетних коштів за цими договорами відбулося вже після цієї події. Наведене свідчить, що вищевказані дії ОСОБА_41 вчинені всупереч положенням Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскільки Служба, як структурний підрозділ КОДА, уповноважена укладати договори з іноземними партнерами про співробітництво та інші договори лише щодо фінансування майна державної власності чи власності територіальних громад, котре передане їй у власність чи управління у встановленому законом порядку. Що стосується висновку суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_8 обов`язку вжити заходів для набуття об`єкту у с. Карапиші в державну чи комунальну власність станом на дату подання фінального звіту по Грантовій угоді, колегія суддів виходить з обставин даного провадження та зазначає, що у рамках міжнародної допомоги під час виконання Грантової угоди важливими є також умови такої угоди, адже саме Грантова угода визначала порядок, цілі та кінцеві результати використання отриманих від Грантодавця коштів. Так, у п. 1.2. ст. 1 «Особливі умови» Грантової угоди визначено, що дана угода складається із опису Спеціальних умов і додатків. У абзаці 2 «Діяльність з управління проектами» та ст. 2.1.2. пункт «Загальна команда менеджменту та адміністрування» Додатку І Грантової угоди «Зовнішні проекти Європейського Союзу» зазначено, що Служба у справах дітей та сім`ї КОДА, як головний заявник, буде відповідати за загальне управління проектом, а керівник Служби виконує роль Директора проекту і відповідатиме за загальне управління, адміністрацію, фінансовий менеджмент, управління людськими ресурсами та звітність (т. 5 а.с. 211). Грантовою угодою передбачалася «Загальна мета» - забезпечення соціального та економічного благополуччя тимчасово переміщених сімей та дітей у Київській області шляхом вдосконалення інфраструктури громад та громадських послуг у більшості населених пунктів, що їх приймають, та посилення примирення ВПО та місцевих громад. При цьому, Грантова угода передбачала різні заходи залежно від конкретних цілей, оскільки Проект впроваджувався у Київській області в 6 пілотних територіях. Водночас, положеннями Грантової угоди передбачалося дві конкретні цілі, а саме: 1) підвищення ефективності надання державних послуг для сімей вимушених переселенців та дітей у найбільш густонаселених внутрішніми переселенцями населених пунктах, забезпечення їх кращої соціальної інтеграції в місцевих громадах; 2) запобігання інституціоналізації дітей, які переміщуються всередині країни, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб, як перебувають під загрозою позбавлення батьківського піклування через забезпечення якісного догляду за сім`єю та вдосконалення механізмів захисту дітей. На виконання таких цілей передбачалися конкретні заходи з ремонту місць компактного проживання ВПО, центрів соціальної реабілітації, місць тимчасового та критичного перебування; придбання будинків для патронатних сімей, реконструкція приміщень для створення соціального житла, придбання будинків для дитячих будинків сімейного типу, та інші заходи. Одним із конкретних заходів у п. 1.2.1 Грантової угоди передбачено реконструкцію будинку для соціального житла для проживання матерів з дітьми та створення медичного центру у м. Миронівка (у подальшому формулювання об`єкта уточнено: Капітальний ремонт дільничої лікарні у с. Карапиші Миронівського району), реалізація якого і є предметом розгляду даного провадження. Як вже зазначалося вище, у процесі виконання Грантової угоди до неї внесено зміни в частині реалізації саме проекту по капітальному ремонту будівлі лікарні у с. Карапиші. З врахуванням внесених змін, п. 6.7.3 бюджету Грантової угоди передбачено капітальний ремонт дільничної лікарні у с. Карапиші Миронівського району Київської області на загальну суму 294 883 євро. Також, Грантова угода включала положення про стабільність досягнень, зокрема визначалося поняття фінансової стабільності. Так, Додаток І частини b Грантової угоди містив ст. 2.1.4., в якому зазначалося, що фінансова стабільність є гарантованою, оскільки всі будівлі, які будуть реконструйовані чи відновлені, знаходяться у власності Служби або ж інших відповідних установ. Такі приміщення будуть надані ВПО для короткострокового або довгострокового використання. Після їх виїзду з цих приміщень всі відремонтовані будівлі будуть використовуватися для продовження надання соціальних послуг або для розміщення інших груп вразливих сімей із дітьми (т. 5 а.с. 217). Такі умови Грантової угоди визначили, що об`єкти, реконструйовані та відремонтовані Службою чи іншими відповідними установами, повинні мати власника, чим буде забезпечуватись фінансова стабільність використаних коштів та гарантуватися подальше короткострокове чи довгострокове використання таких об`єктів для цілей угоди. Крім того, Грантова угода містила спеціальний розділ щодо обов`язків з надання фінансових та змістовних (описових) звітів. Так, п. 2.1. Додатку ІІ встановлював обов`язок Координатора надавати Контрактуючому органу (Грантонадавачу) всю необхідну інформацію щодо виконання Проекту. Зокрема, звіти повинні складатися із змістовного та фінансового звіту, підготовлених відповідно до зразків, наданих у Додатку IV (пп. b). При цьому, підпунктом b пункту 2.1. визначено, що додатково фінальний описовий звіт повинен включати підтвердження передачі права власності відповідно до ст. 7.5. (т. 5 а.с. 221). Статтею 7 «Власність/Використання результатів і активів (майна)» Додатку ІІ Грантової угоди регулювалося питання власності на результати Проекту. Зокрема, питання власності на результати діяльності угоди втілені у положеннях 7.1-7.3, 7.5. Пунктом 7.1 визначено, що у разі, якщо інше не передбачено спеціальними умовами, право власності і права на ім`я, та право інтелектуальної та промислової власності на результати Проекту, звіти та інші пов`язані з ним документи будуть належати Бенефіціарам. При цьому, п. 7.2. передбачено, що без шкоди для ст. 7.1 Бенефіціари надають Організації-Замовнику (Грантонадавачу) право вільно користуватися так, як вона вважатиме за потрібне, зокрема, зберігати, змінювати, перекладати, відтворювати з використанням технічних засобів, публікувати та комунікувати в будь-який спосіб всі документи, отримані за Проектом, у будь-якій формі, за умови, що цим не порушуються існуючі права промислової та інтелектуальної власності. Крім того, Бенефіціари забезпечують, щоб вони мали всі права на використання будь-яких попередніх прав інтелектуальної власності, необхідних для виконання угоди (п. 7.3). У п. 7.5. визначено, що за винятком випадків, коли інше вказано в Описі Проекту в Додатку І, обладнання, транспортні засоби та витратні матеріали, оплачені за Бюджетом Проекту, мають бути передані кінцевим Бенефіціарам Проекту не пізніше подання кінцевого звіту. Якщо немає таких кінцевих бенефіціарів, яким можна передати обладнання, транспортні засоби та матеріали, Бенефіціари передають їх: місцевим органам влади, місцевим бенефіціарам, місцевим афілійованим структурам, іншому проекту, фінансованому ЄС або, у виключних випадках, зберігає власність на них. У таких випадках Координатор подає обґрунтований письмовий запит на погодження Контрактуючому органу (Грантонадавачу) з інвентарним списком відповідних одиниць та пропозицію щодо їх використання у належний час та щонайпізніше під час подання кінцевого звіту. У жодному випадку кінцеве використання не може піддавати небезпеці сталість Проекту або вести до отримання прибутку Бенефіціарами. З огляду на заходи, передбачені Грантовою угодою, та умови щодо права власності на об`єкти за Проектом, а також положення Закону України «Про місцеві державні адміністрації» колегія суддів дійшла висновку, що положення про передачу Бенефіціарам означало набуття у власність Бенефіціарами. При цьому, аналіз положень Грантової угоди свідчить, що нею передбачався перелік різноманітних заходів на втілення цілей, залежно від яких відповідне майно мало б перейти у власність беніфіціарам або безпосередньо до кінцевих бенефіціарів, тобто внутрішньо переміщених сімей та дітей. Крім того, у п. 15.2 Додатку ІІ Грантової угоди встановлено обов`язок Координатора подати ЄС кінцевий (остаточний) звіт не пізніше ніж через три місяці після періоду реалізації, як кінцевий термін, як визначено у ст. 2 Особливих умов. Кінцевий термін подання заключного звіту продовжується до 6 місяців, якщо Координатор не має штаб-квартири в країні, де втілюється Програма. Аналогічні вимоги щодо передачі права власності кінцевим Бенефіціарам на одержані у ході виконання Грантової угоди об`єкти передбачаються у Додатках VI «Кінцевий описовий звіт» та IX «Передача права власності на активи» цієї угоди. Виходячи із вказаних положень угоди, усі результати проекту, у тому числі матеріальні та нематеріальні результати - майно, право на ім`я, об`єкти інтелектуальної та промислової власності, які були створені чи придбані за бюджет Проекту, мали бути передані Бенефіціарам Проекту . Однак, всупереч своїх службових повноважень та вищевказаних вимог Грантової угоди начальник Служби ОСОБА_8 ані на момент укладення Грантової угоди, ані на час використання грантових коштів, ані у подальшому після завершення будівельних робіт та при поданні 28.12.2016 року кінцевого (остаточного) звіту, не забезпечив набуття кінцевими Бенефіціарами - Службою або органами місцевого самоврядування (місцевою владою) права власності на відремонтовані приміщення та будівлю за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Карапиші, вул. Шевченка (колишня Дзержинського), буд.

63. Натомість, зловживаючи службовим становищем, не маючи повноважень на фінансування об`єктів, що не перебувають у власності КОДА чи у її управлінні, ОСОБА_8 використав бюджетні кошти, одержані на виконання Грантової угоди, для реконструкції приміщення, яке перебувало у власності приватної юридичної особи - ТОВ «Агросвіт». Згідно з реєстраційною карткою проекту (програми) «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» від 20.09.2016 р., кошторисна вартість проекту становила 2 194 767 євро, з яких грант ЄС 1 971 137 євро, внесок партнерів - 223 630 євро. Для отримання коштів за Грантовою угодою між Службою в особі начальника ОСОБА_8 та ПАТ «Укрсиббанк» укладено договір-анкету відкриття та обслуговування банківського рахунку у валюті «EUR» та «UАН». (т. 8 а.с. 68). За допомогою вказаних рахунків Службі згідно Грантової угоди перераховано кошти ЄС у розмірі 1 857 765,59 євро, що були конвертовані Службою у гривні на загальну суму 50 265 994,16 грн. (т. 8 а.с. 52-54). Надалі ці кошти переміщено на спеціальний реєстраційний рахунок Служби, відкритий у ГУ Державної казначейської служби у Київській області, та відображено в дохідній частині бюджетної установи, як власні надходження бюджетної установи (т. 3 а.с. 14-154). Згідно ст. 2 п. 1.15 Бюджетного кодексу України, власними надходженнями бюджетних установ визнаються кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності. Власні надходження бюджетних установ є надходженням бюджету та відповідно до п. 1.11 ст. 2 Бюджетного кодексу України відносяться до бюджетних коштів. Отже, після перерахування грошових коштів ЄС на спеціальний казначейський рахунок Служби в ГУ ДКСУ у Київській області , вказані кошти отримали статус бюджетних. Крім того, для досягнення цілей та очікуваних результатів Грантової угоди щодо капітального ремонту будівлі у с. Карапиші Службою в особі ОСОБА_8 укладено низку договорів про виконання ремонту, проектних робіт, надання послуг з технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт та постачання меблів, обладнання, тощо. Зокрема, у період з 08.06.2015 року до 23.07.2016 року укладено три договори на капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні в с. Карапиші з ТОВ «Білоцерківрозопторг» на загальну суму 7 756 421 грн. (т. 3 а.с. 177-179, т. 4 а.с. 118-124, 197-203). За результатами виконаних будівельних робіт підписано акти приймання виконаних робіт на 4 013 285 грн., які у подальшому перераховані на рахунок ТОВ «Білоцерківрозопторг» (т. 2 а.с. 135-215, т. 4 а.с. 1-47, 102, 161-167, 177-181). На підставі додаткової угоди також закуплено будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 3 269 428,10 грн. (т. 2 а.с. 135-137). 29.07.2015 року укладено договір з Приватним малим підприємством «Релакс» на виконання проектних робіт на капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні в с. Карапиші, на виконання якого перераховано грантові кошти в загальній сумі 51 559,00 грн. Крім цього, у період з 29.06.2015 року до 29.08.2016 року укладено три договори про надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт з ФОП ОСОБА_15 , загальна сума виплат за якими склала 28 399,21 грн. Зазначені договори виконано та оплачено у повному обсязі. На виконання умов Грантової угоди також укладено договори про постачання меблів, обладнання та устаткування, загальна сума витрат по яким склала 4 844 160,10 грн. Після проведення капітального ремонту будівлі у с. Карапиші, 15.10.2015 року між СТОВ «Агросвіт» в особі генерального директора ОСОБА_16 та ТОВ «Гермес-Еко» в особі директора ОСОБА_17 укладено договір оренди нерухомого майна, згідно якого СТОВ «Агросвіт» передав, а ТОВ «Гермес-Еко» прийняв в тимчасове користування за символічну плату в розмірі 1 грн. на місяць для організації та розміщення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний» частину зазначених нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Карапиші, вул. Шевченка (колишня Дзержинського), буд. 63, загальною площею 2 858 кв.м (т. 15 а.с. 76-83). У зв`язку зі зміною призначення та використання будівлі лікарні задля організації табору для дітей, які приїхали з Донецької та Луганської областей, було організовано табір на базі приміщення лікарні - дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний». Послуги з оздоровлення та відпочинку дітей надавалися ТОВ «Гермес-Еко» за договорами із Службою від 09.11.2015 р. та від 12.05.2016 р., за змістом яких Служба закуповувала відповідну кількість путівок для розміщення дітей та організації їм відпочинку та оздоровлення (т. 10 а.с. 142-169). 22.02.2016 року ОСОБА_8 уклав з ТОВ «Гермес-Еко» в особі директора ОСОБА_17 договір про закупівлю послуг за державні кошти на суму 334 800 грн., а 03.06.2016 року - договір про надання послуг на суму 637 200 грн., предметом яких визначено надання послуг з тимчасового розміщення дітей для оздоровлення у 2016 році (т 10 а.с. 170-178). Вказані договори, на відміну від тих, що укладені 09.11.2015 року та 12.05.2016 року, містять п. 1.4. про те, що послуги надаються в рамках виконання реалізації завдань проекту Європейського Союзу «Сприяння об`єднанню та соціальному благополуччю сімей і дітей, переміщених до Київської області», відповідно до якого 06.01.2015 року підписана Грантова угода. На виконання цих договорів, на підставі складених та підписаних актів наданих послуг, ГУ Державної казначейської служби у Київській області зі спеціального реєстраційного рахунку Служби на розрахунковий рахунок ТОВ «Гермес-Еко» переказало бюджетні кошти в загальній сумі 972 000 грн. (т. 10 а.с. 174, 185). Надалі, 15.09.2016 року правонаступником дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний», який був частиною ТОВ «Гермес-Еко», став ТОВ «Зоряний», директор якого ОСОБА_18 у період з 01.03.2013 року по 16.09.2016 року перебував на посаді головного фахівця Київського обласного центру опіки дитини, що є структурним підрозділом Служби КОДА. 15.09.2016 року та 16.09.2016 року між Службою в особі ОСОБА_8 та ТОВ «Зоряний» в особі ОСОБА_18 укладено договори позички, згідно яких товариству для здійснення господарської діяльності передано у безоплатне користування меблі, обладнання та речі першої необхідності, придбані Службою за кошти Грантової угоди (т. 9 а.с. 30-37). Крім того, 15.09.2016 року між СТОВ «Агросвіт» в особі директора ОСОБА_16 та ТОВ «Зоряний» в особі директора ОСОБА_18 укладено договір оренди нерухомого майна № 1/16, згідно якого СТОВ «Агросвіт» передав, а ТОВ «Зоряний» прийняв у тимчасове платне користування нежилі приміщення комплексу нежитлових будівель (лікарні), що знаходяться у с. Карапиші, для організації та розміщення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку. Згідно п. 3.2. цього договору, орендна плата за один повний місяць користування всім приміщенням становить 1 грн. (1,20 грн. з ПДВ). Строк дії Договору відповідно до п. 11.1. становить 2 роки 11 місяців - до 14.08.2019 року включно (т. 6 а.с. 91-95). Таким чином, у більшій частині приміщень будівлі дільничної лікарні, відремонтованих та обладнаних меблями та речами першої необхідності за кошти, виділені в рамках реалізації проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» на створення соціального житла для ВПО, розмістився дитячий заклад оздоровлення та відпочинку для дітей «Зоряний», належний ТОВ «Гермес-Еко», який здійснював господарську діяльність з метою отримання прибутку. Натомість, ст. 17.3. Додатку II Грантової угоди визначено, що грант не може приносити прибутку Бенефіціарам, у тому числі Службі. Крім того, як вбачається з дослідженого під час апеляційного розгляду протоколу огляду від 16.05.2018 р., стороною обвинувачення проаналізовано рух коштів по рахункам ТОВ «Гермес-Еко» та ТОВ «Зоряний», які повною мірою розкривають комерційну діяльність цих товариств, зокрема їх діяльність у приміщенні дільничної лікарні у с. Карапиші, відремонтованої за кошти ЄС. Так, у період з жовтня 2015 року до вересня 2016 року ТОВ «Гермес-Еко» систематично отримувало платежі від Служби із призначенням «за оренду залу», «за послуги обсл. семінару, харчування, проживання, оренда залу», «оплата за орган. харчув», «оплата за орг. харчув. та прожив. учас. зах.». У той же час, ТОВ «Гермес-Еко», отримуючи кошти від бюджетних установ, використовувало їх для надання безвідсоткових позик ТОВ «Білоцерківрозопторг», з яким ОСОБА_8 уклав договори про капітальний ремонт від 08.06.2015 р., від 18.11.2015 р. та від 23.07.2016 р. В свою чергу, ТОВ «Зоряний» у період з жовтня 2015 року до вересня 2017 року систематично отримувало платежі від Служби з призначенням «за послуги проживання, харчування, оренди залу», «за послуги тимч. розміщ.», «за послуги організації харчування та проживання» (т. 14 а.с. 12-20). Матеріалами провадження підтверджено, що вказаний протокол огляду досліджувався в суді першої інстанції, проте жодної оцінки в оскаржуваному вироку йому не надано, як і не наведено причини неврахування цього доказу. Колишній директор ТОВ «Гермес-Еко» ОСОБА_17 в суді також підтвердив, що його підприємство надавало Службі не лише послуги з розміщення в таборі «Зоряний» дітей, їх харчування та оздоровлення, але й послуги оренди залів, де проходили тренінги та навчання спеціалістів, які працюють з дітьми. Вказані послуги надавались на платній основі, оскільки табір функціонував завдяки роботі найнятих працівників, які отримували за це заробітну плату (т. 23 а.с. 159-161). З наведеного вбачається, що приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші використовувалося не лише для реалізації поставлених Проектом цілей, але й повноцінно використовувалось у звичайній комерційний діяльності підприємств, які отримали цей актив у своє розпорядження безкоштовно, включаючи відремонтоване на кошти ЄС приміщення та все закуплене майно. При цьому, ці підприємства отримували прибуток та за його рахунок надавали безвідсоткові позики іншим комерційним підприємствам. Відтак, надання послуг для відпочинку дітей паралельно з господарською діяльністю не свідчить, що приміщення лікарні використовувалося виключно для реалізації поставлених Проектом цілей. В оскаржуваному вироку суд першої інстанції дійшов висновку, що користування приміщенням дільничної лікарні, а також майном на підставі укладених договорів позички від 15.09.2016 р. та 16.09.2016 р. між Службою та ТОВ «Зоряний» відбувалося в інтересах угоди, а саме для організації дітям умов для реабілітації та відпочинку під час перебування у таборі. Такі висновки колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Грантова угода не передбачала принесення прибутків будь-кому. Відтак, користування згаданим майном відбувалося відверто всупереч Грантовій угоді, зокрема, ст. 17.3. У подальшому, 26.12.2016 року на виконання п. 2.1. Особливих умов та п. 15.2 Додатку ІІ Грантової угоди ОСОБА_8 підготував фінальний описовий звіт щодо виконання проекту з додатками, який подано до Європейської Комісії. В оскаржуваному вироку зазначено, що на виконання вимог Грантової угоди до фінального звіту долучено підтвердження про перехід права власності на активи, зокрема, щодо передачі родині ОСОБА_22 будинку № АДРЕСА_2 (т. 17 а.с. 230, т. 18 а.с. 35-36). Натомість, надання документів по будинку родини Лошковських не має значення для встановлення обставин, що досліджуються у цьому провадженні, оскільки не стосуються лікарні у с. Карапиші. При цьому, інших документів щодо набуття у власність об`єктів нерухомості за Грантовою угодою до фінального описового звіту не долучено. Після завершення капітального ремонту та при поданні 28.12.2016 року кінцевого (остаточного) звіту, ОСОБА_8 всупереч інтересам служби та вимог ст. 7.1.7.5 Додатку II Грантової угоди не забезпечив набуття Службою, Міжнародною благодійною організацією «Партнерство «Кожній дитині» чи органами місцевої влади у власність об`єкта нерухомості, що розташований у с. Карапиші, а також матеріалів, обладнання, витратних матеріалів та цінностей, здобутих внаслідок освоєння коштів, виділених за цією угодою. За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що цілі Грантової угоди та її принцип фінансової стабільності були досягнутими, не ґрунтується на матеріалах провадження. Колегія суддів також враховує показання свідка ОСОБА_25 , допитаної у суді першої інстанції, яка у 2014-2015 р.р. працювала на посаді сектор менеджера проектів Представництва ЄС в Україні і брала участь у реалізації Грантової угоди. Свідок зазначила, що у процесі ремонту чи реконструкції будівлі, яка надається безоплатно для цільової аудиторії, ЄС не вимагає, щоб об`єкт нерухомості перебував у державній чи комунальній власності. Втім, після завершення всіх робіт, якщо ЄС вклала певні кошти і весь проект був спрямований на покращення ситуації цільової аудиторії, то за загальними правилами проекту такий об`єкт нерухомості має бути переданий у власність одному із визначених кінцевих Бенефіціарів, тобто або безпосередньо цільовій групі, або місцевій владі, або, якщо це не можливо, то Грантоотримувачу. Пояснюючи принцип фінансової стабільності, свідок вказала, що це передбачає здійснення робіт в рамках Грантової угоди та існування її надалі, а також підтримку стороною, яка буде тримати це на балансі та нести фінансову відповідальність у разі необхідності, наприклад, проведення ремонту. Свідок наголосила, що Грантовою угодою було чітко визначено, що грат не може приносити прибутку Бенефіціарам. Якщо все-таки грант приніс прибуток, то сума останнього має бути вирахувана від суми гранту. Вважає, що фінансова стабільність щодо об`єкту у с. Карапиші не була досягнута, оскільки останній не перебував на балансі держави (т. 24 а.с. 33). Суд першої інстанції жодної оцінки цим показанням не надав. Натомість, обґрунтовуючи свої висновки про досягнення цілей Грантової угоди та відсутність у діях ОСОБА_8 обов`язкової ознаки об`єктивної сторони інкримінованого злочину - вчинення дій всупереч інтересам служби, суд першої інстанції приділив особливу увагу аудиторським перевіркам фінальних звітів, які, на його переконання, є вагомими доказами у цьому провадженні, оскільки на їх підставі можна сформувати висновок, чи встановлено іншою стороною Грантової угоди недотримання її положень, та чи констатовано дії всупереч її цілям. Так, на виконання положень Грантової угоди за замовленням Служби ТОВ «Бентамс Аудит» провело аудит фінансового звіту, згідно якого не виявлено порушень (т. 19 а.с. 220). Також, на замовлення Європейської Комісії здійснено аудит компанією Moore Stephens LLP щодо фінансового звіту за Проектом, який містив позитивний висновок (т. 17 а.с. 171-204). Проаналізувавши низку звітів та інших похідних документів, у яких оцінювалися результати всієї Грантової угоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що з боку Європейської Комісії як Грантонадавача не висувалося жодних претензій щодо виконання умов Грантової угоди як на момент завершення проекту, отримання аудиторських звітів, так і після початку досудового розслідування відносно ОСОБА_8 . При цьому, аналіз змісту вказаних аудиторських звітів не містить положень щодо перевірки переходу права власності на об`єкти, залучені у проект для реалізації заходів з ремонту приміщень для подальшого компактного проживання ВПО, соціальної реабілітації, місць тимчасового та невідкладного перебування чи реконструкції приміщення для створення об`єктів соціального житла. Тобто питання переходу права власності на об`єкти нерухомості, залучені в рамках Проекту та відремонтовані для використання та втілення цілей Грантової угоди, не перевірялися при аудиті використання коштів угоди. Водночас, суд відхилив як доказ Звіт виконання Проекту, складений заступником начальника служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_23 на виконання постанови детектива про залучення спеціаліста від 06.12.2018 р., з посиланням на те, що наведені у звіті висновки не узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема показаннями свідків, які були залучені до виконання Грантової годи та оцінки результаті. Натомість, з вказаного Звіту вбачається, що створення оздоровчого закладу у приватній будівлі було недоречним і ціль Проекту не досягнута, адже кількість внутрішньо переміщених сімей з дітьми, які потребували соціального житла, зростала, але його не було створено у Миронівському районі, а у 2014 році на території Київської області був 21 заклад для оздоровлення та відпочинку дітей. Протягом 2016 року почали діяти ще два новостворені дитячі заклади - ДОЗ «Зоряний» (с. Карапиші), ДОЗ «Україночка» (смт. Ворзель) (т. 16 а.с. 109-124). За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції, не оцінюючи змісту доказу у вигляді звіту спеціаліста, наперед встановив більшу значущість доказів, що походять від осіб, які були залучені до виконання угоди та оцінки її результатів, перед іншими доказами. Тобто, суд відхилив Звіт виконання Проекту, складений ОСОБА_23 , не тому, що його зміст є сумнівним чи недостовірним, або кваліфікація спеціаліста є недостатньою, а лише тому, що така особа не брала участі у виконанні Грантової угоди. Втім, в цьому і полягає роль спеціаліста - особи, яка не залежить від обставин кримінального провадження, проте володіє спеціальними знаннями, і може надати незаангажовану фахову оцінку досліджуваним подіям. Натомість, звіти та аудиторські висновки, які були враховані судом першої інстанції, є узагальненими та не поглибленими дослідженнями окремих поверхневих питань виконання всієї Грантової угоди, яка, окрім реконструкції будівлі у с. Карапиші, передбачала численні заходи, що фінансувалися ЄС. У них детально не досліджувався порядок виконання Грантової угоди в частині об`єкта у с. Карапиші. Тобто, вказані звіти - це узагальнена інформація по окремим показникам Грантової угоди, яка не може бути підставою для неврахування інших доказів лише на підставі того, що інші документи готувалися особами, не залученими до виконання Грантової угоди. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що особи, залучені до виконання Грантової угоди, найменше зацікавлені у підтвердженні фактів порушень, оскільки фіксація таких порушень може негативно вплинути на їх власну професійну діяльність, кар`єру та репутацію тощо. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновками оскаржуваного вироку про досягнення цілей Грантової угоди, з посиланням на те, що з боку Європейської Комісії як Грантонадавача не висувалося жодних претензій щодо виконання умов Грантової угоди, оскільки факт відсутності претензій від сторони договору не є доказом вчинення або невчинення злочину. За наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 , діючи всупереч інтересам служби, зокрема в порушення наданих йому службових повноважень та вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації», у 2015-2016 р.р. здійснив фінансування капітального ремонту комплексу нежитлових будівель і приміщень, розташованих у с. Карапиші, які належали на праві приватної власності СТОВ «Агросвіт» та не перебували у сфері управління КОДА, а також закупівлю обладнання та інших матеріалів, після чого всупереч Грантовій угоді не забезпечив набуття державою у власність вказаного об`єкта нерухомості, матеріалів, обладнання, витратних матеріалів та цінностей, здобутих внаслідок освоєння коштів виділених за цією угодою. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора в частині наявності тяжких наслідків внаслідок вчинення ОСОБА_8 вищевказаних дій та висновку суду першої інстанції про їх відсутність, колегія суддів виходить з такого. Згідно обвинувального акта, сторона обвинувачення стверджує, що розмір матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок ненабуття у власність об`єкта нерухомості у с. Карапиші, матеріалів, обладнання та цінностей, які придбані за бюджетні кошти в рамках Грантової угоди, становить 7 362 672 грн., що є тяжкими наслідками. На обґрунтування настання зазначеної шкоди стороною обвинувачення надано висновки судово-економічної експертизи та судової будівельно-технічної експертизи. Сторона захисту на спростування заподіяння державі тяжких наслідків надала висновок судово-економічної експертизи № 281, який проведено за запитом адвоката ОСОБА_10 від 27.10.2021 р. Суд першої інстанції надав детальну оцінку кожному з цих висновків, визнавши їх неналежними доказами. При цьому дійшов висновку, що державі не завдано негативних наслідків чи шкоди, оскільки дії обвинуваченого не суперечили інтересам служби. Під час апеляційного розгляду за клопотанням прокурора повторно досліджено висновки судових експертиз, наданих стороною обвинувачення. Так, згідно висновку судово-економічної експертизи № 0411/17-2 від 04.11.2017 р. документально та нормативно підтверджено спричинені збитки бюджету внаслідок нецільового використання у сумі 9 909 404,21 грн., які були отримані Службою в рамках реалізації проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей у Київській області» (т. 13 а.с. 70-85). Колегія суддів, як і суд першої інстанції, критично оцінює вказаний висновок, оскільки визначений експертом розмір шкоди перевищує розмір, який інкримінується обвинуваченому, тобто виходить за межі обвинувачення. Що стосується будівельно-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок № 12-5/163 від 12.12.2017 р., об`єктом дослідження був капітальний ремонт дільничної лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів у с. Карапиші. Перед експертом поставлено питання щодо переліку та об`ємів фактично виконаних будівельних робіт за низкою договорів підряду, вартості фактично виконаних робіт за цими договорами, та відповідність обсягів, вартості фактично виконаних робіт. На підставі аналізу договорів капітального ремонту будівлі, кошторисів, актів приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт експертом констатовано, що перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт відповідають актам виконаних робіт, а їх обсяги та вартість відповідають обсягам та вартості, визначеним узгодженою проектно-кошторисною та фінансово-звітною документацією (т 13 а.с. 113-124). При цьому, експертом не встановлено будь-яких невідповідностей чи неузгодженостей між фактично сплаченими коштами та виконаними роботами. У подальшому детективом залучено спеціалістів Державної аудиторської служби, які 21.05.2018 року склали довідку перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби у справах дітей та сім`ї КОДА за період 2015-2017 р.р. Зазначена довідка містить у собі висновки спеціалістів про те, що внаслідок здійснення будівельно-монтажних робіт, проведення послуг з технічного нагляду, проектних робіт, закупівлі матеріалів для виконання зазначених будівельних робіт будівлі, розташованої у с. Карапиші, що належить СТОВ «Агросвіт», який не є кінцевим Бенефіціаром, в порушення ст. 1.1.2., ст.

7. Грантової Угоди Службою здійснено покриття витрат сторонньої організації шляхом перерахування коштів ТОВ «Білоцерківрозоптторг», ПМП «Релакс», ФОП ОСОБА_40 , ФОП ОСОБА_43 , ФОП ОСОБА_44 , ФОП ОСОБА_45 , ФОП ОСОБА_46 , ФОП ОСОБА_47 , ФОП ОСОБА_48 , ФОП ОСОБА_49 на загальну суму 7 362 672,11 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) завданих Службі на відповідну суму (т. 13 а.с. 131-163). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання вказаної довідки недопустимим доказом, оскільки КПК України не містить повноважень спеціаліста встановлювати дотримання або порушення окремих питань фінансово-господарської діяльності шляхом проведення перевірки з питань, які у відповідності до ст. 69 КПК України можуть бути предметом експертного дослідження. Водночас, у подальшому на запит детектива НАБУ начальником Служби ОСОБА_24 складено Довідку № 01-14/1816 від 30.07.2018 р. за результатами виконання проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області», за висновками якої, мета Проекту за цільовим направленням «проживання сімей з дітьми, як категорії людей, що були терміново евакуйовані та потребували житла» за час реалізації гранту жодного разу не була здійснена, тому ціль не досягнута. Табір здійснював комерційну діяльність, надавав відпочинкові послуги, брав участь в тендерних процедурах. На виконання п. 6.7.3 бюджету Грантової угоди в червні 2015 року Службою у низки фізичних осіб - підприємців придбано будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 3 269 428,1 грн., які у подальшому згідно відповідного акту передано ТОВ «Білоцерківрозоптторг» для виконання будівельних робіт по капітальному ремонту приміщення у с. Карапиші. Після завершення капітального ремонту вищезазначені будівельні матеріали та обладнання були включені до акту виконаних робіт. Відповідно до форм КБ 3, КБ-2В балансова вартість будівлі лікарні на 50 місць у с. Карапиші була збільшена на суму 7 362 672,21 грн. Вказане нерухоме майно, яке перебувало у власності ТОВ «Агросвіт», Службою не використовувалося і не використовується в даний час. Водночас, вищезазначене майно з вересня 2016 року по січень 2018 року використовувало ТОВ «Зоряний» в межах своєї господарської діяльності (т. 13 а.с. 197-198). 17.08.2018 року на підставі постанови детектива від 11.06.2018 р. проведено комісійну судово-економічну експертизу № 12292/18-71/17764/18-72 від 17.08.2018 р., на яку сторона обвинувачення посилається в обвинувальному акті. Перед експертом поставлено питання, чи з врахуванням висновків проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2017 р. та Довідки за результатами виконання проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» від 30.07.2018 р., складеної Службою, підтверджуються документально збитки, завдані Службі під час реалізації Грантової угоди, встановлені в Довідці від 21.05.2018 р. перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період 2015-2017 р.р., проведеної державними фінансовими інспекторами Північного офісу Держаудитслужби, і якщо так, то в якому розмірі. На дослідження експерту надано матеріали кримінального провадження, в тому числі Довідку перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби від 21.05.2018 р., висновок судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2017 р. та Довідку за результатами виконання проекту допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» від 30.07.2018 р. На підставі наданих документів експертом сформовано висновок, що з червня 2015 року по вересень 2016 року підтверджуються витрати Служби у зв`язку з виконанням одного з пунктів діяльності Проекту, а саме - по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі дільничої лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів в день в с. Карапиші Миронівського району Київської області» на загальну суму 9 909 404,21 грн. При цьому, у другому абзаці заключної частини висновку зазначено, що з урахуванням проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2017 р. та Довідки за результатами виконання проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» від 30.07.2018 р., у разі, якщо слідством буде доведено, що ціль проекту «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» не була досягнута, висновки Довідки від 21.05.2018 р. перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період 2015-2017 р.р. у частині, що стосується збитків внаслідок не досягнення основної мети проекту в розмірі 7 362 672 грн., підтверджуються (т. 13 а.с. 180-194). Однією з підстав відхилення судом першої інстанції зазначеного висновку експерта є те, що він лише підтверджує довідку перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності від 21.05.2018 р., яка не є доказом у кримінальному провадженні, і не може бути взята до уваги. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, окрім висновків судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2017 р., Довідки за результатами виконання проекту технічної допомоги ЄС «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області» від 30.07.2018 р., складеної Службою, та Довідки від 21.05.2018 р. перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період 2015-2017 р.р., проведеної Північним офісом Держаудитслужби, експерту надані матеріали кримінального провадження в 14-ти томах, в тому числі первинні документи: Грантова угода та додані до неї матеріали, виписки по рахунках Служби, договори на виконання будівельних робіт, проведення послуг з технічного нагляду, проектних робіт, закупівлі матеріалів для виконання зазначених будівельних робіт на об`єкті у с. Карапиші, тощо. Зазначені обставини свідчать про те, що висновок експерта ґрунтується на досліджених матеріалах кримінального провадження та наданих йому додаткових документах в комплексі, тобто на первинних матеріалах, тому доводи сторони захисту про те, що Довідка Північного офісу Держаудитслужби від 21.05.2018 р. перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період 2015-2017 р.р. є головним об`єктом дослідження, не відповідає дійсності. Додатково суд першої інстанції поставив під сумнів сформульований експертом висновок щодо умовного підтвердження збитків у розмірі 7 362 672 грн., який можливий у разі, якщо слідством буде доведено, що ціль проекту «Сприяння об`єднанню та соціальному благополуччю сімей і дітей, переміщених до Київської області» не була досягнута. На його переконання, така умовність та неоднозначність висновку експерта свідчить про його недостовірність. Втім, ст. 101 КПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта. Згідно положень КПК України, вина доводиться виключно судом на основі оцінки всіх доказів, а висновок експерта є лише одним із таких доказів. Експерт надає науково-технічні знання, але не юридичну кваліфікацію дій. Тобто, експерт досліджує матеріали та надає технічну оцінку, проте його висновок не може містити формулювань «винний», «скоїв злочин», оскільки це є компетенцією суду. Таким чином, висновок експерта - це лише інструмент для встановлення обставин, а не фінальний акт обвинувачення. Відтак, формулювання експерта у вищевказаному висновку про підтвердження збитків у розмірі 7 362 672 грн. у разі, якщо слідством буде доведено не досягнення цілі проекту «Соціальна інтеграція та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей у Київській області», є цілком логічним. За таких обставин, колегія суддів визнає висновок комісійної судово-економічної експертизи від 17.08.2018 р. допустимим доказом. Що стосується висновку експерта № 281 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 22.11.2021 р., наданого стороною захисту, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, визнав його неналежним доказом, оскільки у значній мірі висновок складається з оцінки та аналізу проведених за запитом сторони обвинувачення експертиз та цитування положень Грантової угоди і матеріалів щодо перевірки її виконання. Також, експерт вдався до оцінки та аналізу положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації», що є неприпустимим, з огляду на недопустимість проведення експертизи з питань права відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України (т. 24 а.с. 64-77). Крім того, у суді першої інстанції була допитана експерт ОСОБА_50 , яка проводила вищевказану судову-економічну експертизу, та повідомила про недостатність відомостей, на підставі яких нею готувався висновок, що вплинуло на остаточний висновок експерта (т. 25 а.с. 62-69). За таких обставин, зазначений висновок не є належним доказом. Що стосується посилання суду першої інстанції як на додатковий доказ відсутності завданих збитків на факт дарування СТОВ «Агросвіт» приміщення лікарні у с. Карапиші на користь територіальної громади, колегія суддів зазначає, що протиправне та всупереч інтересам служби фінансування ремонту будівлі завершилося подачею обвинуваченим фінального описового звіту 28.12.2016 року. Саме на той момент, згідно обвинувального акта, кримінальним правопорушенням були завдані збитки, відтак будь-які дії чи події, що мали місце у подальшому, не спростовують завдання збитків на момент закінчення злочину. З урахуванням сукупності викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про доведеність стороною обвинувачення спричинення вищевказаними діями ОСОБА_8 тяжких наслідків у вигляді завдання збитків державі у сумі 7 362 672 грн., яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. 5.3. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора в цій частині, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з огляду на таке. Як вже зазначалося вище, з суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується наявністю у діях особи умислу щодо діяння і умислу або необережного ставлення до його наслідків. Тобто вина при вчиненні цього кримінального правопорушення може мати змішаний (складний) характер. Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 364 КК України обов`язковою умовою є встановлення факту, що зловживання владою або службовим становищем вчинене особою умисно та з метою одержати будь-яку неправомірну вигоду для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи. За змістом ч. 1 ст. 24 КК України, у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, умисел буде прямим у випадку, якщо службова особа усвідомлювала суспільну небезпечність зловживання владою або службовим становищем, передбачала суспільно небезпечні наслідки такого зловживання і бажала їх настання. Крім того, складовою суб`єктивної сторони у цьому кримінальному правопорушенні, яка підлягає встановленню та оцінці, є мета зловживання владою або службовим становищем. Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Законом України № 51-V від 18.10.2006 р., усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи. Відповідно до примітки до ст. 364-1 КК України, під неправомірною вигодою, в тому числі в ст. 364 КК України, слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, а саме - умислу на його вчинення, та мети, оскільки: 1) на момент укладення Грантової угоди та її підписання не існувало документів, які б свідчили про перебування будівлі лікарні у с. Карапиші у приватній власності, бо СТОВ «Агросвіт» здійснило державну реєстрацію права власності на приміщення лікарні лише 30.03.2015 року, 2) лише влітку 2015 року під час реалізації Проекту ОСОБА_8 дізнався про належність будівлі СТОВ «Агросвіт», 3) наявні докази не підтверджують усвідомлення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного характеру своїх дій щодо ненабуття у власність вказаного об`єкта на момент подання фінального звіту 26.12.2016 року, 4) вилучений у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 проект листа щодо КП «Санаторій Перемога», на бланку Служби, адресований Представництву ЄС в Україні, не доводить усвідомлення ним того, що на момент подання фінального звіту має бути надано підтвердження набуття у власність усіх залучених об`єктів, які були відремонтовані за кошти Грантової угоди, 5) ОСОБА_8 не сприяв господарській діяльності ТОВ «Гермес-Еко» чи ТОВ «Зоряний», не надав їм безпідставних переваг перед іншими підприємствами, які надавали аналогічні послуги та не отримав будь-якої особистої вигоди від їх діяльності, 6) прокурором не надано доказів, що ОСОБА_8 був зацікавлений у виборі будівлі лікарні саме у зв`язку з тим, що вона перебувала на балансі, а потім і у власності СТОВ «Агросвіт», 7) матеріали провадження хоча і містять в собі певні факти, які можуть створити хибне уявлення про те, що близькі родичі ОСОБА_8 працевлаштовані у ТОВ «Зоряний» за протекції останнього, однак докази того, що між ОСОБА_8 та директором ТОВ «Зоряний» були домовленості про це, відсутні. Такі висновки колегією суддів відхиляються. Як вже зазначалося вище, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, комплекс нежитлових будівель (лікарня), розташованих у с. Карапиші, належить на праві приватної власності СТОВ «Агросвіт» з 30.03.2015 року (т. 6 а.с. 82-84). До 30.03.2015 року вказане приміщення лікарні перебувало на балансі СТОВ «Агросвіт». При цьому, між Карапишівською сільською радою та СТОВ «Агросвіт» тривалий час існував спір щодо необхідності передачі цієї будівлі до власності територіальної громади. Суд першої інстанції вважав, що на момент укладення Грантової угоди, її підписання та впродовж трьох місяців її виконання ОСОБА_8 не був обізнаний про перебування будівлі лікарні у с. Карапиші у приватній власності. Натомість, як вбачається зі змісту досліджених колегією суддів записів судових засідань в частині допиту окремих свідків, зокрема ОСОБА_18 - фахівця Київського обласного центру опіки дитини, а у подальшому, з 16.09.2016 року - директора ТОВ «Зоряний», та ОСОБА_30 - голови Карапишівської сільської ради, останні повідомили, що огляд приміщення лікарні відбувся до укладення Грантової угоди. Під час такого огляду були присутні вказані свідки, а також представник СТОВ «Агросвіт» юрист ОСОБА_51 , керівник амбулаторії та декілька представників з області. При цьому, ОСОБА_18 зазначив, що не був офіційно залучений до виконання Грантової угоди, однак наприкінці літа 2015 року під час виконання ремонтних робіт приїздив до будівлі, щоб показати її Єврокомісару. Свідок наголосив, що тоді за дорученням ОСОБА_8 діяв як водій, тобто привозив людей та показував місцерозташування будівлі. Підтвердив, що під час огляду будівлі також був присутній юрист з ТОВ «Агросвіт», однак причин його залучення пояснити не зміг (т. 23 а.с. 141-143, т. 24 а.с. 9-16). Крім того, у ході допиту свідка ОСОБА_13 - директора ТОВ «Білоцерківрозопторг», з яким Служба уклала ряд договорів на капітальний ремонт будівлі дільничної лікарні у с. Карапиші, останній повідомив, що первинний огляд будівлі лікарні здійснювався за участі ОСОБА_18 , залученого ОСОБА_8 , якому ОСОБА_18 постійно доповідав про свої дії. Згідно дослідженого колегією суддів технічного запису допиту свідка ОСОБА_17 - колишнього директора ТОВ «Гермес-Еко», останній повідомив, що йому хтось зі знайомих повідомив про приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші, яке можна використати для різних цілей, зокрема створити на її базі табір для відпочинку дітей. Оглянувши приміщення, вирішив скористатись такою ідею та повідомив Службу, що може бути корисним. Зауважив, що власником приміщення лікарні був СТОВ «Агросвіт» (т. 23 а.с. 159-161). На переконання колегії суддів, огляд приміщення дільничної лікарні за декілька місяців до укладання Грантової угоди, присутність на такому огляді, серед інших, юриста СТОВ «Агросвіт» та ОСОБА_18 - довіреної особи ОСОБА_8 , попередня розмова ОСОБА_17 зі Службою про його готовність бути корисним, зокрема створення дитячого табору на базі дільничної лікарні, беззаперечно вказує на обізнаність ОСОБА_8 про те, кому належить будівля лікарні. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що показання свідків не підтверджують обізнаності ОСОБА_8 щодо статусу будівлі на момент її внесення у проект Грантової угоди, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, ОСОБА_8 в суді першої інстанції наголошував, що спілкувався з сільським головою с. Карапиші ОСОБА_52 щодо будівлі дільничної лікарні, однак це було влітку 2015 року, коли роботи на об`єкті вже проводились. На підтвердження своєї версії послався на лист СТОВ «Агросвіт» (т. 25 а.с. 125), який надійшов на адресу Служби та в якому йшлося про те, що будівля дільничної лікарні перебуває у власності СТОВ «Агросвіт». Водночас, вказаний лист датований 31.03.2015 року, що спростовує твердження ОСОБА_8 про те, що лише влітку 2015 року він дізнався про перебування будівлі лікарні у приватній власності. Таким чином, документально підтверджено обізнаність обвинуваченого про належність будівлі дільничної лікарні СТОВ «Агросвіт» щонайменше під час реалізації Проекту. Однак, навіть тоді ремонтні роботи по об`єкту у с. Карапиші тривали, договори продовжили укладатися, а кошти - перераховуватися. Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту усвідомлення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного характеру своїх дій щодо ненабуття у власність об`єкта у с. Карапиші на момент подання фінального описового звіту 28.12.2016 року також відхиляється колегією суддів, оскільки такі умови чітко визначені положеннями Грантової угоди. Як вже зазначалось вище, на виконання вимог Грантової угоди ОСОБА_8 подано фінальний описовий звіт із Додатком ІХ, який мав містити підтвердження набуття у власність об`єктів, придбаних за кошти, виділені у межах угоди. Такий звіт складений та підписаний обвинуваченим. З досліджених матеріалів звіту вбачається, що до нього долучено відомості про придбані Службою квартири, які передавалися кінцевим бенефіціарам - внутрішньо переміщеним сім`ям для проживання, та відомості про передачу у власність квартири сім`ї ОСОБА_22 . Втім, цей звіт не містить підтверджень набуття Службою у власність будівлі лікарні у с. Карапиші. Крім того, під час апеляційного розгляду колегією суддів за клопотанням прокурора повторно досліджено відшуканий у ході обшуку від 05.09.2018 р. за місцем проживання ОСОБА_8 проект листа за підписом останнього на бланку Служби, адресований на ім`я ОСОБА_53 (Представництво ЄС в Україні). У вказаному листі зазначається, що КП «Санаторій Перемога» є приватним підприємством, не підзвітним і не підконтрольним Службі, а тому після закінчення терміну дії проекту та припинення фінансування власник матиме право прийняти рішення про виселення ВПО, які тимчасово у ньому проживають, та використовувати відремонтовані приміщення для здійснення комерційної діяльності. Натомість, п. 6.7.3. Грантової угоди передбачено реконструкцію соціального житла для ВПО у Миронівському районі (проведення капітального ремонту дільничної лікарні на 50 ліжок з поліклінікою на 100 відвідувачів в день у с. Карапиші), яке вирішено використовувати для розміщення дітей із районів проведення АТО, які прибувають до Київської області без супроводу батьків або законних представників, а також дітей, чиї батьки змушені повернутися у зону збройного конфлікту. У листі ставилося питання про прийняття рішення про перерозподіл бюджету Грантової угоди та забезпечення використання такого приміщення для дітей (т. 14 а. с. 114-116). Описана у листі ситуація повністю відображає ситуацію, якій намагалися запобігти, включивши ст. 2.1.4. додатку І частини «b» до Грантової угоди, і яка виникла під час реконструкції будівлі лікарні у с. Карапиші. Відтак, ОСОБА_8 не міг не усвідомлювати та не розуміти, що у випадку з будівлею лікарні не було жодних гарантій того, що після закінчення проекту СТОВ «Агросвіт», як власник відремонтованої будівлі, не вирішить припинити надання послуг з розміщення дітей. Отже, вказаний проект листа беззаперечно доводить усвідомлення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного характеру своїх дій, оскільки у листі детально викладено, у чому полягатиме ризик фінансової стабільності Проекту, що реалізовувався у межах Грантової угоди, у разі якщо використовуватиметься майно, яке не перебуває у державній чи комунальній власності. Зазначений проект листа підтверджує також чітке усвідомлення обвинуваченим необхідності вибору будівлі саме з державної або комунальної інфраструктури. Натомість, суд першої інстанції ці обставини не врахував. Також, зазначив, що відсутність застережень чи претензій з боку Грантонадавача про порушення вимог Грантової угоди у частині звітності про набуті у власність активи, та встановлений чинним законодавством порядок обов`язкової передачі об`єктів соціальної сфери (в тому числі лікарень) до комунальної власності не зумовлювало усвідомлення ОСОБА_8 суспільної небезпечності своїх дій. Такі висновки не відповідають дослідженим доказам, оскільки відсутність претензій від Грантонадавача після подання звітів жодним чином не розкриває внутрішнє ставлення ОСОБА_8 до вчинюваних ним дій, адже констатувати відсутність претензій можна лише після подання кінцевого звіту, отже, після вчинення злочину. Також, на обґрунтування відсутності у діях ОСОБА_54 ознак суб`єктивної сторони інкримінованого злочину суд зазначив, що зі змісту обвинувального акту неможливо однозначно встановити, в чиїх інтересах, тобто з метою отримання неправомірної вигоди ким саме, він діяв. При цьому, суд самостійно навів декілька версій, в чиїх інтересах міг діяти обвинувачений, після чого спростовував кожну з них, та дійшов висновку, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що у обвинуваченого була зацікавленість в отриманні СТОВ «Агросвіт» матеріальної вигоди, чи у підтримці діяльності ТОВ «Гермес-Еко» та його правонаступника ТОВ «Зоряний». Такі висновки суду колегія суддів вважає безпідставними. Згідно матеріалів провадження, дії ОСОБА_8 вчинялися в інтересах СТОВ «Агросвіт», оскільки саме це підприємство було власником приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші, і зрештою воно отримало всі переваги від того, що приміщення належної йому будівлі відремонтували безкоштовно, за кошти гранту від ЄС. Отже, дії ОСОБА_8 були спрямовані на отримання СТОВ «Агросвіт» матеріальної вигоди у вигляді тих невід`ємних поліпшень, які були здійснені шляхом проведення капітального ремонту приміщення лікарні у с. Карапиші, яке у подальшому було передано ТОВ «Гермес-Еко» в оренду, а після - ТОВ «Зоряний». Крім того, придбане Службою за грантові кошти майно також було передано ТОВ «Гермес-Еко» за договорами позички у безоплатне тимчасове користування. У подальшому правонаступником ТОВ «Гермес-Еко» став ТОВ «Зоряний», а у відремонтованому приміщенні лікарні продовжив розміщуватися дитячий заклад оздоровлення та відпочинку дітей «Зоряний». При цьому, між Службою та ТОВ «Зоряний» протягом жовтня 2016 року - лютого 2017 року було укладено ряд договорів про надання послуг, які оплачувалися за рахунок бюджетних коштів. Зокрема, підприємство надавало Службі послуги з розміщення в таборі «Зоряний» дітей, їх харчування та оздоровлення, а також оренди залів, де проходили тренінги та навчання спеціалістів, які працюють з дітьми. Вказані послуги надавались на платній основі. Вказані обставини у суді першої інстанції підтвердив свідок ОСОБА_17 . Під час апеляційного розгляду колегією суддів досліджено запис судового засідання, з допитом вказаного свідка та встановлено, що його показання в оскаржуваному вироку не викладено з достатньою повнотою, оскільки вони не відображають сутнісну складову показань, що має значення для встановлення обставин даного провадження. Так, свідок ОСОБА_17 - колишній директор ТОВ «Гермес-Еко», повідомив, що все життя займався підприємницькою діяльністю не лише в Україні, а і за кордоном. У 2015 році йому хтось зі знайомих повідомив про приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші, яке можна використати для різних цілей. Після чого він поїхав та оглянув будівлю лікарні, яка не була в поганому стані, оскільки фактично потребувала лише косметичного ремонту. Хтось з підприємців запропонував йому створити на її базі табір. Після чого він повідомив Службу про те, що може бути корисним, тобто створити табір у с. Карапиші, проте за яких обставин він це зробив, пояснити не зміг. Зазначив, що власником приміщення лікарні було СТОВ «Агросвіт», оскільки саме з його представниками він укладав договір оренди приміщення лікарні. Свідок не зміг пригадати, за чиї кошти ремонтувалась будівля лікарні, але йому здається, що за кошти ЄС, оскільки перед приїздом представників ЄС він попросив підлеглих купити табличку з символікою ЄС, щоб представникам ЄС було приємно. Свідок підтвердив, що його підприємство надавало Службі не лише послуги з розміщення в таборі «Зоряний» дітей, їх харчування та оздоровлення, а також оренди залів, де проходили тренінги та навчання різних спеціалістів. Вказані послуги надавались на платній основі, оскільки табір функціонував завдяки роботі найнятих працівників, які отримували за це заробітну плату (т. 23 а.с. 159-161). Аналогічні показання надав ОСОБА_18 - фахівець Київського обласного центру опіки дитини, якому були передані права на оздоровчий центр «Зоряний» після того, як ТОВ «Гермес-Еко» припинило свою діяльність у цій сфері, який повідомив, що майже всі працівники ТОВ «Гермес-Еко» перейшли до новоствореного ним ТОВ «Зоряний» і продовжили працювати у зазначеному таборі. Значна частина прибутку від діяльності табору витрачалась на утримання закладу, оплату комунальних послуг, закупівлю необхідних товарів, виплату заробітної плати найманим працівникам. На підставі наданих свідками показань суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що послуги, надані дитячим табором «Зоряний», не могли бути безоплатними, оскільки його функціонування забезпечувалося за рахунок найманих працівників, оплати комунальних послуг, закупівлі товарів, продуктів харчування, тощо. Натомість, у разі, якби табір не існував у формі приватного комерційного підприємства, то КОДА та Службі не довелося би сплачувати кошти щонайменше за оренду приміщень, які вони ж і відремонтували за кошти ЄС, про що свідчить рух коштів по рахункам ТОВ «Гермес-Еко» та ТОВ «Зоряний». Зокрема, згідно протоколу огляду руху коштів, у досліджений період ТОВ «Гермес-Еко» отримало значну суму коштів від Служби за послуги дитячого табору, які підприємство надавало у відремонтованій за кошти ЄС будівлі, яку ТОВ «Гермес-Еко» орендувало у СТОВ «Агросвіт» за 1,20 грн. в місяць, і на обладнанні, придбаному за кошти ЄС, яке ТОВ «Гермес-Еко» передано у безоплатне користування. При цьому, отримані кошти ТОВ «Гермес-Еко» надало у безвідсотковий кредит без застави ТОВ «Білоцерківрозопторг», яке було підрядником по виконанню капітального ремонту будівлі лікарні у с. Карапиші. У цей же період ТОВ «Гермес-Еко» отримувало оплати від Служби за послуги з оренди залу та організації семінарів (т. 14 а.с. 12-20). Судом першої інстанції досліджено протокол огляду від 15.05.2018 р. руху коштів між вказаними підприємствами, однак оцінки йому не надано. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що саме дії ОСОБА_8 призвели до того, що в рамках Грантової угоди було відремонтовано приміщення приватної будівлі, в якій у подальшому діяв приватний дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний». Відтак, саме дії обвинуваченого дозволили юридичним особам приватного права отримувати дохід за рахунок надходжень від Служби та КОДА. Крім того, в апеляційній скарзі в обґрунтування наявності умислу прокурор також посилається на те, що ОСОБА_8 був особисто зацікавленим у тому, щоб ТОВ «Гермес-Еко» та ТОВ «Зоряний» здійснювали свою діяльність, оскільки на цих підприємствах працювали його діти та близькі особи, які отримували заробітну плату. Так, згідно матеріалів провадження, дочку обвинуваченого ОСОБА_20 з 21.10.2016 року прийнято на роботу в ТОВ «Зоряний» по сумісництву на посаду начальника відділу, а протягом червня-серпня 2017 року вона працювала на підставі цивільно-правових договорів. Сина обвинуваченого ОСОБА_19 01.10.2016 року прийнято на роботу в ТОВ «Зоряний» по сумісництву на посаду заступника директора з основного виду діяльності, а протягом червня - серпня 2017 року він працював на підставі цивільно-правових договорів. Крім того, протягом лютого - серпня 2017 року ФОП ОСОБА_21 (зять обвинуваченого) надав ТОВ «Зоряний» послуги з організації та проведення культмасової та освітньо-реабілітаційної програми під час проведення оздоровлення та відпочинку дітей в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку «Зоряний». При цьому, до працевлаштування у ТОВ «Зоряний» діти обвинуваченого працювали у ТОВ «Гермес-Еко». Наведені обставини підтверджуються матеріалами провадження (т. 14 а.с. 52- 79). Враховуючи, що на вищевказаних підприємствах працювали діти і близькі особи обвинуваченого, які отримували за це заробітну плату, стає очевидним, що це також мотивувало дії останнього, про що сам він говорить на одній зафіксованих НСРД розмов. Зокрема, під час апеляційного розгляду колегією суддів досліджено протокол огляду диску з інформацією про проведені НСРД від 08.08.2018 р., зі змісту якого вбачається систематичне спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_18 про діяльність ТОВ «Зоряний», подання останнім відповідних заявок до Служби на участь у тендерах та про роботу сина обвинуваченого ОСОБА_19 у ТОВ «Зоряний». Згідно зафіксованих розмов, ОСОБА_8 , зокрема, розпитує у свого сина ОСОБА_19 про участь ТОВ «Зоряний» у тендері Служби, на що останній доповідає батькові: «У нас сьогодні був економічний день. Сьогодні з ОСОБА_55 (йдеться про ОСОБА_18 ) трошки посиділи над тендерними питаннями…ось сидів сканірував, так що нормально…жити можна. Ну что тєбє сказать..вєсьолая штука тендер. Та, одне слово не те і надо перероблювати все пості» (мова оригіналу). При цьому, у ході розмови ОСОБА_8 , запитавши, чому він не повідомив матір (дружину ОСОБА_8 ) про те, що був в м. Києві та пізно повернувся додому, натякнув, що може вплинути на звільнення його з табору: «Корочє я можу не бути батьком заступника директора табору «Зоряний». Ок?» (т. 17 а.с. 69-71). Крім того, у вищевказаному протоколі наведено зміст розмови ОСОБА_18 з ОСОБА_8 , в ході якої останній консультує ОСОБА_18 щодо подання документів до Служби на участь у тендері: «Прівет, ОСОБА_58, скажи будь-ласка, я от на українській дав текст ОСОБА_56 , а він мені на англійській спрашує - «Хау мач?» А Ніколаєвіч смейотся, вот в твойом товаристві лімітед лібліад компані «Зє Стар» понімаєш? не напісано сколько ето? вот у тебя без оздоровлення сколько написано? без лікування?» (мова оригіналу), на що ОСОБА_18 відповідає: «Тристо сорок пять пятьдесят» (мова оригіналу). Після чого ОСОБА_8 розповідає ОСОБА_18 , як слід заповнити документи: «…потому что у тебя в пісьме тоже не стоїт етого.. Вот тут в нізу піши, вот, в таблічкє добавь вартість ліжкодня і всє. Вартість путівки, вартість путівки. От там в тебе буде дата початку, дата, от там пішеш дату закінчення…а в пісьмє, соответствєнно…вартість перебування зазначаєш» (мова оригіналу) (т. 17 а.с. 70-71). У протоколі міститься фрагмент розмови ОСОБА_8 зі своєю кумою ОСОБА_57 , який підтверджує його реальну можливість керувати діяльністю ТОВ «Зоряний», в тому числі забезпечувати поселення до нього близьких осіб (куми із кумом): «…твій просто умнічка, здав так класно ревізію...а от тепер скажу - випій сто грам…Він упаде з дивана, коли він з тобою проїде із Карапишів у п?ятницю, він буде на підлозі, тоєсть вєсті половую жизнь...Так, ото ж і фуршет…ото ж і Карапиші, я дам вказівку вас оформлять, приїдете упадете двоє...ти ж не возражаєш...а зачем від туди їхать, Вас поселять і будете нафуршетітся дальшє» (мова оригіналу) (т. 14 а.с. 69). Вищевказаний протокол досліджувався судом першої інстанції, втім жодної оцінки в оскаржуваному вироку йому не надано. За наведених обставин, висновок оскаржуваного вироку про те, що обвинувачений не мав умислу діяти в інтересах СТОВ «Агросвіт», ТОВ «Гермес-Еко» та ТОВ «Зоряний», суперечить наявним в матеріалах провадження доказам. Натомість, проаналізувавши вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що вони хоча і містять в собі певні факти, які можуть створити хибне уявлення про те, що близькі родичі ОСОБА_8 були працевлаштовані у ТОВ «Зоряний» за протекції чи впливу останнього, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що між ОСОБА_8 та директором ТОВ «Зоряний» були якісь домовленості про те, що останній прийме їх на роботу за певних умов. Висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони інкримінованого злочину з посиланням на те, що протягом усього дослідженого періоду з 2015 рік по 2018 рік будівля колишньої лікарні використовувалася у цілях організації та діяльності оздоровчого табору «Зоряний» для соціальної допомоги та реабілітації дітей із складними життєвими обставинами та ВПО, колегія суддів також вважає безпідставним. Так, рішенням Карапишівської сільської ради Миронівського р-ну Київської області від 09.01.2018 р. прийнято рішення про створення Комунального дитячого у закладу оздоровлення та відпочинку Карапишівської сільської ради «Зоряний», директором якого став ОСОБА_18 . На підставі актів приймання-передачі майна від 14.02.2018 р., на баланс у користування зазначеного закладу було безоплатно передано майно, яке раніше придбано Службою на підставі Грантової угоди (обладнання, меблі тощо). Після чого, 08.05.2018 року комплекс нежитлових будівель (лікарня) у с. Карапиші, що певний час перебував на балансі, а потім належав СТОВ «Агросвіт», передано у власність територіальної громади с. Карапиші від СТОВ «Агросвіт» на підставі договору дарування комплексу нежитлових будівель (т. 14 а.с. 38-50). Міністерством соцполітики України видано довідку від 16.10.2018 р. про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, в частині приміщень будівлі (лікарні), розташованої в с. Карапиші (т. 15 а.с. 146). Зазначене підтверджує, що наприкінці 2017 року, тобто вже після повідомлення ОСОБА_8 про підозру, приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші шляхом дарування перейшло від СТОВ «Агросвіт» на користь Карапишівської сільської ради, хоча до цього СТОВ «Агросвіт» кілька років судилося з нею, щоб не передавати цю будівлю. На переконання колегії суддів, поспішна передача будівлі лікарні у комунальну власність є нічим іншим, як посткримінальною поведінкою обвинуваченого, направленою на усунення завданих збитків з метою уникнення кримінальної відповідальності. 5.4. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність об`єкту інкримінованого кримінального правопорушення. Відповідаючи на питання про наявність об`єкту злочину, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на відсутність будь-яких порушень вимог законодавства при реалізації Грантової угоди, діями обвинуваченого не поставлено під загрозу та не завдано шкоди суспільним відносинам, охоронюваним ст. 364 КК України. Такий висновок суду спростовується встановленими колегією суддів під час апеляційного розгляду обставинами, оскільки ОСОБА_8 діяв всупереч нормам Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Грантової угоди та додатків до неї, зокрема, ст. 2.1.4. додатку І та ст.ст. 7.5., 17.3. Додатку ІІ, оцінка чому надана у попередніх розділах цього вироку. 5.5. Формулювання обвинувачення, визнаного судом апеляційної інстанції доведеним. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України» та ін.). Переглянувши оскаржуваний вирок в межах доводах апеляційної скарги прокурора та в межах висунутого органом досудового розслідування обвинувачення, оцінивши досліджені докази, колегія суддів встановила, що ОСОБА_8 , обіймаючи посаду начальника служби у справах дітей та сім`ї КОДА, будучи координатором за Грантовою угодою з ЄС № 2014/355-488 від 06.01.2015 року по реалізації проекту «Сприяння об`єднанню та соціальному благополуччю сімей і дітей, переміщених до Київської області», за яким передбачалося створення соціального житла для внутрішньо-переміщених сімей та дітей на території області та надання ВПО, дітям із Донецької та Луганської областей соціальної допомоги, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в порушення наданих йому службових повноважень, а також вимог закону України «Про місцеві державні адміністрації», у 2015-2016 р.р. здійснив фінансування капітального ремонту комплексу нежитлових будівель і приміщень, розташованих за адресою: Київська область, Миронівський р-н, с. Карапиші, вул. Шевченка (колишня Дзержинського), буд. 63, загальною площею 3738, 4 кв.м, що належить на праві приватної власності СТОВ «Агросвіт», за рахунок бюджетних коштів, отриманих у рамках Грантової угоди, який не був переданий до сфери управління КОДА, та не перебував ані в державній, ані в комунальній власності. В подальшому, після завершення капітального ремонту цього об`єкта, ОСОБА_8 , всупереч Грантової угоді, не забезпечив набуття державою у власність вказаного об`єкта нерухомості, матеріалів, обладнання, витратних матеріалів та цінностей, здобутих внаслідок освоєння коштів, виділених за цією угодою, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді завдання збитків державі в сумі 7 362 672 грн., яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Відтак, дії ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. Сукупність встановлених під час апеляційного розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту. Невизнання ОСОБА_8 своєї вини у пред`явленому обвинуваченні колегія суддів розцінює як обрану ним стратегію захисту, проте така позиція не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки вона суперечить дослідженим показанням свідків та доказам. Натомість, суд першої інстанції встановив інші обставини, на підставі яких дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме - об`єкту, об`єктивної і суб`єктивної сторони, та, відповідно, про визнання ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину. Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції. Враховуючи, що колегія суддів погодилась з доводами апеляційної скарги прокурора про наявність у діях обвинуваченого обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме - об`єкту, об`єктивної і суб`єктивної сторони, тобто про доведеність обвинувачення, наведеного в обвинувальному акті, оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_8 слід визнати винуватим у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 5.6. Щодо клопотання сторони обвинувачення під час апеляційного розгляду про повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції. Положення ч. 3 ст. 404 КПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями, за наявності обґрунтованого клопотання учасника кримінального провадження. За змістом цієї норми учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, але й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені. Викладаючи аналогічну правову позицію щодо повторного дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 р. у справі № 759/5737/17 (провадження № 51-2899км20) зазначив, що апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити й оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення. Тобто, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому його повноваження стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів. Прокурором на відповідній стадії було заявлено клопотання про повторне дослідження окремих письмових доказів та повторний допит свідків, яке за результатами розгляду колегією суддів було задоволено частково, зокрема в частині дослідження письмових доказів, перелік яких наведений у клопотанні, оскільки в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про постановлення протилежного рішення, а саме - обвинувального вироку. При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду, апеляційний суд не має повноважень на встановлення інших обставин, ніж ті, які були встановлені судом першої інстанції, без безпосереднього дослідження доказів у відповідності до ст. 404 КПК України. В частині повторного допиту свідків, перелік яких наведений у клопотанні, вирішено дослідити записи судових засідань у суді першої інстанції в частині їх допиту, оскільки учасниками провадження не зазначалось про порушення, допущені в ході їх допиту судом першої інстанції (т. 27 а.с. 126-128). Отже, у даному провадженні були досліджені всі письмові докази, про які просив прокурор, який ставить питання про постановлення іншого, протилежного за змістом рішення, та досліджено допити свідків в суді першої інстанції.

6. Мотиви призначення покарання. Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Загальні засади призначення покарання визначено у ст. 65 КК України. Зокрема, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з-поміж передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та запобігатиме вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у рішенні у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки до ст. 45 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, є тяжким корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом апеляційної інстанції не встановлено. При призначенні покарання колегія суддів також враховує, що злочин вчинено з прямим умислом та корисливим мотивом - з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Усі дії, передбачені диспозицією інкримінованого ОСОБА_8 злочину, останній вчинив, а отже злочин є закінченим. Крім того, вчинення корупційного злочину начальником Служби у справах дітей та сім`ї КОДА, суть якого полягає у фінансуванні за рахунок бюджетних коштів, отриманих у рамках Грантової Угоди, проекту, яким передбачалося створення соціального житла для внутрішньо-переміщених сімей та дітей на території області та надання ВПО соціальної допомоги, капітального ремонту комплексу нежитлових будівель і приміщень, що належали на праві приватної власності юридичній особі, який не був переданий до сфери управління КОДА, не перебував у державній чи комунальній власності, та після завершення капітального ремонту цього об`єкта не був переданий у власність державі, включно з матеріалами, обладнанням, витратними матеріалами та цінностями, здобутими внаслідок освоєння коштів, виділених за цією угодою, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді завдання збитків державі в сумі 7 362 672 грн., підриває не тільки довіру суспільства до держави та державних інституцій, але й до спроможності державних службовців захищати національні інтереси через використання посади у власних інтересах та в інтересах третіх осіб. Так, згідно абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав. Крім того, при призначенні ОСОБА_8 покарання колегія суддів враховує його вік на час ухвалення вироку судом апеляційної інстанції (62 роки), сімейний стан (одружений) (т. 8 а.с. 33), стан здоров`я (перебування на диспансерному обліку в медамбулаторії) (т. 8 а.с. 65), наявність статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (т. 11 а.с. 83), а також відсутність судимостей. При цьому, за активну діяльність ОСОБА_8 нагороджено почесними грамотами Міністерства у справах сім`ї та молоді, КМУ, грамотами КОДА, почесним званням «Заслужений працівник соціальної сфери України» (т. 11 а.с. 84-86), та неодноразово було премійовано за особистий внесок в загальний результат роботи очолюваного ним структурного підрозділу (т. 11 а.с. 84-86, 95-107), що свідчить про те, що за місцем роботи обвинувачений характеризується позитивно. Також, колегія суддів враховує, що 08.05.2018 року право власності на приміщення дільничної лікарні у с. Карапиші зареєстровано за Карапишівською селищною радою, тобто наразі будівля перейшла до комунальної власності. Наведене може бути підставою для призначення покарання в межах санкції статті ближче до найнижчої її межі. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у справедливості судового рішення та невідворотності покарання. В апеляційній скарзі прокурор просив призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування на строк три роки, зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Втім, з огляду на встановлені вище обставини та враховуючи похилий вік ОСОБА_8 , стан його здоров`я, належну процесуальну поведінку під час розгляду судом кримінального провадження, відсутність реальних збитків від вчиненого кримінального правопорушення станом на час постановлення цього вироку, відсутність у нього судимостей, колегія суддів вважає за доцільне призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, оскільки покарання в максимальному розмірі було б несправедливим через надмірну суворість. Також, обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у вигляді одного року позбавлення права обіймати посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування, зі штрафом у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 7.Мотиви вирішення інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. 7.1.Запобіжний захід. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення. В межах даного провадження до ОСОБА_8 не було застосовано жодного запобіжного заходу. 7.2.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду. Цивільний позов у цьому провадженні не заявлявся. 7.3.Рішення щодо долі документів та речових доказів. При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи. Документи, надані сторонами кримінального провадження, слід залишити в матеріалах кримінального провадження. Учасникам провадження слід роз`яснити, що у відповідності до ч. 3 ст. 100 КПК України за клопотанням володільця документів, суд може видати їх копії, а за необхідності - їх оригінали, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії. Речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні. 7.4.Рішення щодо розподілу судових витрат. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України). Як вбачається з матеріалів провадження, у ході досудового розслідування, серед іншого, проводилась судова будівельно-технічна експертиза № 12-5/163 від 12.12.2017 р. та комісійна судово-економічна експертиза № 12292/18-71/17764/18-72 від 17.08.2018 р. Згідно довідки Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вартість проведення будівельно-технічної експертизи № 12-5/163 від 12.12.2017 р. становить 4 948 грн. (т. 13 а.с. 112). Крім того, відповідно до акту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість проведення комісійної судово-економічної експертиза № 12292/18-71/17764/18-72 від 17.08.2018 р. становить 15 730 грн. (т. 13 а.с. 179). Загальна вартість проведених експертиз у даному провадженні становить 20 678 грн. Інших процесуальних витрат не має. Таким чином, з ОСОБА_8 необхідно стягнути на користь держави витрати на залучення експерта за проведення вищевказаних експертиз. 7.5.Рішення щодо арешту майна з метою конфіскації. Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Згідно матеріалів провадження, захід забезпечення у виді арешту у даному провадженні не застосовувався. 8.Висновки суду. Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення у разі невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції. За результатом апеляційного розгляду колегія суддів погодилась з доводами апеляційної скарги прокурора про наявність у діях ОСОБА_8 обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме - об`єкту, об`єктивної і суб`єктивної сторони, тобто про доведеність обвинувачення, наведеного в обвинувальному акті. При цьому, оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано суб`єктом інкримінованого злочину, а відтак, в апеляційній скарзі не ставилось питання про перегляд цього висновку. Встановлені в ході апеляційного розгляду фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення спростовують висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та визнання його невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину, а тому виправдувальний вирок підлягає скасуванню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а: Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково. Вирок Вищого антикорупційного суду від 03.12.2024 р., яким ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, - скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на один рік, зі штрафом у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 20 678 грн. (двадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень. В іншій частині апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення. Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення. Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення. Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4