Постанова Київський апеляційний суд № 761/33756/25

Єдиний унікальний номер справи № 761/33756/25 Провадження № 22-ц/824/8684/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Таргоній Д.О., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : 04 серпня 2025 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з вказаним позовом до відповідача. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 р., а з 01.11.2021 р. є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. На виконання вимог Закону КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачу. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились (не відключались). Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання, але не в повній мірі виконує зобов`язання з оплати вказаних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01.05.2018 р. по 30.06.2025 р. в розмірі 94194,91 грн. Позивач зазначає, що у відповідачів також до 31.10.2021 р. є заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 208,91 грн. та з 01.11.2021р. заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1477,24 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 737,70 грн.. Крім цього, 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення - 21111,27 грн та централізованого постачання гарячої оди в розмірі 7280,81 грн за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначені суми позивач нарахував 3 % річних та інфляційні. Вказане стало підставою для звернення до суду. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого опалення в розмірі 21111,27 грн, інфляційні - 3652,26 грн, 3 % річних - 895,37 грн, послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 7280,81 грн, інфляційні - 1259,57 грн, 3 % річних - 308,76 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 23509,70 грн, інфляційні - 4067,20 грн, 3 % річних - 997,06 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 14531,12 грн, інфляційні - 2513,89 грн, 3 % річних - 616,24 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 36183,97 грн, інфляційні - 5107,32 грн, 3 % річних - 1234,65 грн, пеня - 1502,15 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 17548,27 грн, інфляційні - 2332,56 грн, 3 % річних - 559,05 грн, пеня - 680,18 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1477,24 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 737,70 грн., заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 208,91 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води станом на 30.06.2025 р. в розмірі 142351,48 грн., судовий збір в сумі 2906,88 грн. а всього в сумі 145258,36 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 27 лютого 2026 року відповідач направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд: 1) скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2026 року у справі № 761/33756/25 в частині визначення розміру заборгованості та пов`язаних з нею нарахувань та хвалити в цій частині нове рішення, яким: - відмовити КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за нарахуваннями за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2017 року включно у зв`язку зі спливом строку позовної давності; - визначити, що стягненню підлягає заборгованість лише за нарахуваннями, строк позовної давності за якими не сплив, а саме за нарахуваннями з березня 2017 року; здійснити відповідний перерахунок основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та інших похідних нарахувань пропорційно визначеному періоду. 2) змінити розподіл судових витрат пропорційно зміненому розміру задоволених позовних вимог та стягнути з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання, призначене на 28 травня 2026 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлялися. Відповідач ОСОБА_1 надав 25 травня 2026 року до апеляційного суду заву про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та відсутність підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного: Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води і не виконував належним чином обов`язок щодо їх оплати; КП «Київтеплоенерго» є належним виконавцем відповідних послуг та набуло право вимоги заборгованості, що виникла до 01 травня 2018 року, на підставі договору відступлення права вимоги; відсутність укладеного між сторонами письмового договору не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично отримані житлово-комунальні послуги; наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним і допустимим доказом, а відповідачем не доведено факту ненадання чи неналежної якості послуг або наявності підстав для проведення перерахунку; строк позовної давності щодо заявлених вимог не пропущено, оскільки його перебіг продовжувався на період дії карантину та воєнного стану, однак відсутні підстави для стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з липня 2015 року по лютий 2016 року у зв`язку зі спливом позовної давності; нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за період, визначений позивачем, є правомірним, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судових рішень виключно в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та розглядає лише ті доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не виходячи за їх межі та не бере до уваги інші доводи, які не були належно відображені у відповідному процесуальному зверненні. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо обчислення та застосування строків позовної давності. Як убачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факту отримання житлово-комунальних послуг, не оспорює правильність здійснених позивачем нарахувань та не заперечує наявність заборгованості як такої. Разом із тим відповідач послідовно наполягав на застосуванні наслідків спливу позовної давності до частини заявлених позовних вимог. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, що відповідає вимогам частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, що відповідає вимогам частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України. Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право шляхом звернення до суду. Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається, зокрема, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Разом із цим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"» від 06.02.2024 №3564-ІХ. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, з урахуванням того, що карантин діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року на території України діє воєнний стан, перебіг позовної давності був продовжений на строк дії карантину та воєнного стану, що впливає відповідним чином на обрахунок строку позовної давності. Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині його висновків щодо переривання перебігу позовної давності у даних правовідносинах. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у березні, травні та липні 2016 року було здійснено часткові оплати заборгованості. Такі дії сторін свідчать про визнання боргу та відповідно до статті 264 ЦК України перервали перебіг позовної давності. Разом з тим наслідком переривання позовної давності є початок нового трирічного строку позовної давності. Отже, після здійснення останньої часткової оплати у липні 2016 року перебіг позовної давності розпочався заново та, за відсутності інших обставин, закінчився у липні 2019 року. На момент запровадження карантину 12 березня 2020 року зазначений новий строк позовної давності вже сплив. Відповідно, продовження строків позовної давності у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану не може поширюватися на строк, який закінчився ще до введення відповідних спеціальних правових режимів. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення щодо продовження строків позовної давності до вимог, позовна давність за якими вже спливла. За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку апеляційним судом встановлено, що поза межами строку позовної давності перебуває заборгованість за послуги централізованого опалення, нарахована до лютого 2017 року, у розмірі 8 553,50 грн, а також заборгованість за послуги гарячого водопостачання, нарахована до початку 2017 року, у розмірі 1 318,88 грн. Таким чином, заборгованість за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року, підлягає визначенню у такому розмірі: - за послуги централізованого опалення: 21 111,27 грн - 8 553,50 грн = 12 557,77 грн; - за послуги гарячого водопостачання: 7 280,81 грн - 1 318,88 грн = 5 961,93 грн. Оскільки судом першої інстанції правомірно визначено, що 3 % річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року, однак їх базою має бути лише заборгованість, що підлягає стягненню в межах строку позовної давності, апеляційним судом здійснено відповідний перерахунок. Так, щодо заборгованості за послуги централізованого опалення у сумі 12 557,77 грн 3 % річних становлять 563,55 грн, інфляційні втрати - 2 413,56 грн. Щодо заборгованості за послуги гарячого водопостачання у сумі 5 961,93 грн 3 % річних становлять 267,55 грн, інфляційні втрати - 1 145,86 грн. Отже, заборгованість за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року, становить: - за послуги централізованого опалення - 15 534,88 грн (12 557,77 грн + 563,55 грн + 2413,56 грн); - за послуги гарячого водопостачання - 7 375,34 грн (5 961,93 грн + 267,55 грн + 1145,86 грн). Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з врахуванням строку позовної давності становить 22 910,22 грн. При цьому суд першої інстанції за вказаний період помилково стягнув 28544,27 грн., тобто на 5634,05 грн. більше. За таких умов визначена судом першої інстанції вартість послуг позивача (з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат) за вказаний період підлягає корегуванню. Враховуючи викладене, а також з урахуванням здійсненого перерахунку, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить: 142 351,48 грн - 5634,05 грн = 136717,43 грн. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення заборгованості, яка підлягає зменшенню до 136717,43 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2430,58 грн. Так, згідно вимог позову Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» просило стягнути з ОСОБА_1 кошти у розмірі 148315,25 грн та сплатило за подання позову судовий збір у розмірі 3028, 00 грн. Оскільки до часткового задоволення підлягають вимоги позивача у розмірі 136717,43 грн, що становить 92,18 % від заявлених вимог, то на користь позивача з відповідача необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2785,76 грн (3028,00 грн * 92,18 %). В той же час за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4542,00 грн, враховуючи, що апеляційну скаргу та позов задоволено частково, то на користь відповідача з позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 355,18 грн (4542,00 грн * 7,82 %). Отже, з урахуванням визначеного розміру судових витрат, різниця між сумами, що підлягають стягненню з кожної зі сторін, становить 2430,58 грн. З метою забезпечення ефективного виконання судового рішення, уникнення вчинення сторонами зайвих процесуальних дій, пов`язаних із відкриттям окремих виконавчих проваджень, а також дотримання принципу процесуальної економії, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне здійснити взаємозалік зазначених сум та стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» необхідно стягнути різницю, понесених судових витрат, у розмірі 2430,58 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40596815, адреса: м. Київ, пл. І. Франка, 5) заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води станом на 30 червня 2025 року у розмірі 136717 (сто тридцять шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 43 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40596815, адреса: м. Київ, пл. І. Франка, 5) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн 58 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана Д.О. Таргоній