Постанова 4854 № 420/23192/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23192/25 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 08.01.2026 року; Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Градовського Ю.М. Казанчук Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.07.2025 ВП №78147077 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. В обґрунтування позову зазначено, що ГУПФУ належним чином повідомило виконавця про повне виконання рішення суду в добровільному порядку в межах своїх повноважень з доданням підтверджуючих документів. Висновки відповідача про невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин фактично ґрунтуються на не врахуванні представленої інформації щодо не можливості здійснити проведення соціальних виплат внаслідок недостатності відповідних фінансових ресурсів. При цьому, позивач зазначає, що виплата пенсії здійснюється ГУПФУ виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інші фінансові можливості, крім зазначених, для проведення нарахувань в ГУПФУ відсутні. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням законодавства. Отже, часткове невиконання судового рішення допущено ГУПФУ з незалежних від нього причин і ці обставини у розумінні статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» безумовно є поважними та виключають підстави для застосування штрафу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року адміністративний позов задоволено. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. У спірному випадку, ГУПФУ не надало доказів поважності причин щодо неможливості виконання рішення суду, зокрема про доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по виплаті заборгованості по пенсії стягувача станом на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Поряд з тим, судовим рішенням, яке набрало законної сили в іншій адміністративній справі, визнано протиправною та скасовано постанову виконавця про накладення на ГУПФУ штрафу в розмірі 5100 грн. (у первісному розмірі). Тому у межах спірних правовідносин відсутній факт первісного невиконання боржником рішення суду у встановлений строк без поважних причин, що, в свою чергу, виключає можливість для застосування до позивача штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин, тобто у подвійному розмірі згідно оспорюваної постанови. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваної постанови виконавця. Вказане пояснюється тим, що позивач скористався своїм правом на касаційне оскарження судового рішення по справі з приводу постанови виконавця про накладення на ГУПФУ штрафу у первісному розмірі. Отже, не зважаючи на те, що судове рішення у відповідній справі набрало законної сили, спір стосовно постанови виконавця про накладення на ГУПФУ штрафу у первісному розмірі не є остаточно вирішеним. Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи у визначений апеляційним судом строк не надійшли. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, судовим рішенням, яке набрало законної сили по справі №420/31439/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни I групи у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми. 25.05.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем на підставі виконавчого листа, виданого у справі №420/31439/24, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78147077. Також, у цій постанові виконавець встановив боржникові (ГУПФУ) строк у десять робочих днів для виконання рішення суду. У листі від 26.05.2025 за №1500-0405-5/96668 ГУПФУ повідомило виконавця про нарахування стягувачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 1 групи у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми. Сума разової грошової допомоги з урахуванням фактично виплачених сум склала 20510,00 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (скріншот з реєстру судових рішень додається). Додатково повідомлено про не затвердження Кабінетом Міністрів України бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік. Тому ГУПФУ на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду (копія додається). Поряд з тим, станом на 23.05.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування ГУПФУ здійснило погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно. ГУПФУ просило враховувати виконання покладених судом зобов`язань в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на це Управління. Виплата ж нарахованої разової грошової допомоги в сумі 20510 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України (копія розрахунку на доплату пенсії додаються). Перевіривши повідомлені боржником обставини, виконавцем винесено постанову 11.06.2025 ВП №78147077 про накладення на ГУПФУ штрафу у розмірі 5100 грн. Підставою для винесення вказаної постанови виконавця стало не виконання вимог виконавчого документа. Також, у цій постанові виконавець визначив ГУПФУ обов`язок виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем від 03.07.2025 ВП №78147077, за повторне не виконання вимог виконавчого документа, накладено на ГУПФУ штраф у подвійному розмірі, а саме у 10200 грн. Також, у цій постанові виконавець визначив ГУПФУ обов`язок виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Згідно постанови виконавця, ГУПФУ здійснило лише нарахування на користь стягувача грошової допомоги, проте нараховані суми фактично залишаються не виплаченими. При цьому, ГУПФУ не надало належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення виділення коштів або ж їх перерозподілу для виплати стягувачу нарахованої грошової допомоги за рішенням суду. Будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду, зокрема щодо відсутності фінансування, боржником до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання не надавалось. Таким чином, вимоги виконавчого документу не виконані в повному обсязі без поважних на те причин. Не погоджуючись із накладенням штрафу у подвійному розмірі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, ГУПФУ звернулось до суду із цим позовом. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Статтею 75 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Аналіз наведених правових норм показав, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, складає сукупність дій, спрямованих на виконання рішень судів у строки, визначені Законом. При цьому, з`ясування обставин, що свідчать про не виконання без поважних причин судового рішення, ініціює державного виконавця вжити заходів впливу на боржника, у томі числі шляхом накладення штрафу. На думку колегії суддів, виключенням щодо не виконання рішення суду є наявність поважних причин, що об`єктивно перешкоджають боржнику вчинити дії у спосіб визначений судом, а отже доведеність цих обставин покладається на особу, яка має вчинити відповідні дії на виконання судового акту. Як не заперечується учасниками справи, рішення суду, яке набрало законної сили, не є виконаним ГУПФУ у повному обсязі на момент прийняття оспорюваної за цим позовом постанови, а саме перераховані суми допомоги не фактично виплачено стягувачу. Судом першої інстанції вірно зазначено, що порядок та спосіб відновлення порушеного права стягувача чітко визначений у судовому рішенні, що набрало законної сили, а отже є обов`язковим до виконання ГУПФУ у повному обсязі. У спірному ж випадку, ГУПФУ не надало доказів в підтвердження неможливості виконання рішення суду, чим не довело об`єктивність причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення ГУПФУ належних дій, спрямованих на виконання рішення суду. Натомість, у спірному випадку, судом першої інстанції правильно враховано, що судовим рішенням, яке набрало законної сили по справі №420/19750/25, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.06.2025 ВП №78147077 про накладення на ГУПФУ штрафу в розмірі 5100 грн., тобто у первісному розмірі. Також, згідно даних АСДАС, ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 відмовлено стягувачу у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на судове рішення у справі №420/19750/25. Неправомірність штрафу у первісному розмірі виключає висновок суду про обґрунтованість та правомірність постанови виконавця про накладення на ГУПФУ штрафу у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення суду без поважних причин, що є предметом спору у цій справі. Враховуючи викладене, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на наведене, висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 272, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: Ю.М. Градовський Г.П. Казанчук