Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/25478/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25478/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (суддя Турова О.М.) в справі № 160/25478/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ) про: визнання протиправним і скасування рішення від 06 квітня 2024 року (06 травня 2024 року) №046550006936 про відмову їй в призначенні пенсії; зобов`язання повторно розглянути її заяву від 29 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням під час обчислення страхового стажу відомостей про її роботу (періодів роботи) до 01 січня 1998 року, що містяться в трудовій книжці (дублікаті) серії НОМЕР_1 (дата заповнення 22 березня 2002 року), періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6) згідно зі свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданому повторно 27 березня 2024 року, а також з урахуванням під час обчислення страхового стажу періоду позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (02 жовтня 2017 року - 29 грудня 2019 року). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 06.04.2024р. №046550006936. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданого 22.03.2002р., період догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 25.06.1986р. по 12.08.1987р., а також період позбавлення її особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з 02.10.2017р. по 29.12.2019р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, згідно з вимогами чинного законодавства. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених в трудовій книжці, позивачеві слід надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи із зазначенням дати народження, довідки про реорганізацію. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт виховання дитини до трьох років, і навіть відмітка про видачу паспорта (яка б точно свідчила про досягнення дитиною трирічного віку) в свідоцтві про народження відсутня. Стосовно питання зарахування до страхового стажу періоду позбавлення позивача особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з 02.10.2017 р. по 29.12.2019 р. зауважує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що час позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу на підставі положень Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26 січня 2022 року №2010-IX, при цьому на момент перебування позивача в полоні законодавство не передбачало можливості автоматичного включення до страхового стажу. Норми Закону №2010-IX, якими з 19 листопада 2022 року запроваджено відповідний механізм соціальних гарантій, не мають зворотної дії в часі та не можуть бути застосовані до подій 2017-2019 років, чому суд не надав належного правового значення. Крім того, до позовної заяви додано, зокрема, копію виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, проте до заяви призначення пенсії позивачем вказаний документ не надавався, і в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній. Оскільки відомості про сплату внесків за спірний період в реєстрі застрахованих осіб відсутні, відповідач не мав правових підстав для зарахування страхового стажу з 02.10.2017 по 29.12.2019. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, зокрема: дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.03.2002р., свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 , довідки №33/8-3-67/138, №233/2069/20, №00033827748. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області визначено органом, уповноваженим розглянути вказану заяву позивача. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням від 06.04.2024р. №046550006936 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, - 29 років, в той час як страховий стаж позивача становить лише 16 років 11 місяців 19 днів, що є недостатнім. Також вказаним рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дублікат видано 22.03.2002р., дата народження на титульному аркуші зазначена неповністю; а також у зарахуванні періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта. У рішенні вказано, що для зарахування до страхового стажу: періодів роботи відповідно до трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи із зазначенням дати народження та довідки про реорганізацію; періоду догляду за дитиною до трирічного віку необхідно надати довідку про виховання дитини або інші дані про дитину. З розрахунку стажу ОСОБА_1 (форма РС-право) встановлено, що до страхового стажу позивача було зараховано наступні періоди роботи: з 01.01.1998 по 03.06.2002, з 14.06.2002 по 31.12.2003, з 0.01.2004 по 30.09.2014 та період безробіття з 17.09.2020 по 15.03.2021. З дубліката трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 22.03.2002р., встановлено, що на титульному аркуші, зокрема, зазначено ПІБ: ОСОБА_1 , та дата народження: 1962р. У дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 наявні записи про періоди роботи ОСОБА_1 , починаючи з 16.08.1984р., які містять інформацію про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, дати та номери відповідних наказів і займану посаду. Так, ОСОБА_1 працювала: з 16.08.1984р. по 24.06.1986р. на посаді креслярки в технічному відділі ВАТ "Коксодеталь" (код ЄДРПОУ 00191537), звільнена у зв`язку із доглядом за дитиною (записи №№ 1-2); з 13.08.1987р. по 06.04.1988р. на посаді майстра в ДКП "Житлово-експлуатаційне об`єднання" м. Макіївка (код ЄДРПОУ 05759296) (записи №№ 5-6); з 26.05.1988р. по 10.08.1992р. на посаді інженера в ДП "Макіївський державний проектний інститут" (код ЄДРПОУ 14314618) (записи №№ 7-9); з 17.08.1992р. по 03.06.2002р. на посаді оператора газової котельні в Державному металургійному комбінаті ім. С.М. Кірова, який згодом було реорганізовано спочатку в ОП "Макіївський металургійний комбінат ім. С.М. Кірова", а потім у ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191170) (записи №№ 10-13); з 14.06.2002р. по 03.10.2017р. на різних посадах в КП "Макіївтепломережа" (код ЄДРПОУ 31534547) (записи №№ 14-16); з 17.09.2020р. по 15.03.2021р. отримувала допомогу по безробіттю (записи №№ 20-21). Вказані записи виконано розбірливо, вони є чіткими і не містять виправлень, завірені відбитками печаток відповідних підприємств-роботодавців та підписами їх уповноважених осіб, що відповідачем не заперечується. Суд першої інстанції зауважив, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у вказані в дублікаті трудової книжки позивача періоди або вказані періоди роботи позивача не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Суд першої інстанції вказав, що для неврахування або вимоги надати додаткові підтверджуючі документи щодо певного запису відповідач має мати підстави для того, щоб виключити очевидну описку або неточність у записі. Суд першої інстанції вважав, що виявлені відповідачем недоліки в оформленні дубліката трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для неврахування вказаних у ній відомостей при обчисленні стажу роботи позивача, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем, тому дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданого 22.03.2002р. Щодо відмови оскаржуваним рішенням у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта, суд першої інстанції вказав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі одного з таких документів: або свідоцтва про народження дитини, або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), тому вважав безпідставними вимоги пенсійного органу про обов`язкове подання паспорта в підтвердження часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, за умови подання свідоцтва про народження дитини. У розглядуваному випадку позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано свідоцтво про народження дитини позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , видане повторно Жовтоводським ВДРАЦС у Кам`янському районі Дніпропетровської області 27.03.2024р., а також дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданого 22.03.2002р., з якого, зокрема, слідує, що 24.06.1986р. ОСОБА_1 була звільнена з роботи на посаді креслярки в технічному відділі ВАТ "Коксодеталь" у зв`язку із доглядом за дитиною (запис №2) та з 25.06.1986р. по 12.08.1987р., включно, не працювала. Суд першої інстанції вважав, що наданими відповідачу разом із заявою про призначення пенсії документами у розумінні приписів п.11 Порядку №637 належним чином підтверджено час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку з 25.06.1986р. по 12.08.1987р., включно та, відповідно, про необґрунтованість та протиправність оскаржуваного рішення в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 25.06.1986р. по 12.08.1987р. включно. Щодо незарахування до страхового стажу періоду позбавлення ОСОБА_1 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з 02.10.2017р. по 29.12.2019р., суд першої інстанції вказав, що довідкою Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 11.01.2020р. №33/8-3-67/138 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 02.10.2017 потрапила у заручники до незаконних збройних формувань в районі проведенні антитерористичної операції та була визволена 29.12.2019. Згідно з випискою з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, виданої Державним підприємством "Український національний центр розбудови миру" від 05.09.2024 за №06-08/17283, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішенням Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнана особою позбавленою особистої свободи, дата початку строк позбавлення особистої свободи: 02.10.2017, дата звільнення: 29.12.2019. Відповідно до довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, виданої Києво-Святошинською райдержадміністрацією від 19.05.2020р. на підставі рішення Мінсоцполітики України 08.05.2020р. №6672/0/2-20/49, ОСОБА_1 встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 (форма РС-право) період позбавлення ОСОБА_1 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з 02.10.2017р. по 29.12.2019р. до її страхового стажу не зараховано, що є порушенням відповідачем вимог абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV. Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення від 06.04.2024р. №046550006936, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача, повторно розглянути заяву позивача від 29.04.2024р. про призначення пенсії за віком і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 29 квітня 2024 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області, яким заява розглянута за принципом екстериторіальності, від 06 квітня 2024 року №046550006936 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (29 років). У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 16 років 11 місяців 19 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дублікат видано 22.03.2002 р., дата народження на титульному аркуші зазначена неповністю; період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта. У рішенні вказано, що для зарахування до страхового стажу: періодів роботи відповідно до трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи із зазначенням дати народження та довідки про реорганізацію; періоду догляду за дитиною до трирічного віку необхідно надати довідку про виховання дитини або інші дані про дитину. Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 форма РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди з 01.01.1998 по 03.06.2002, з 14.06.2002 по 31.12.2003, з 0.01.2004 по 30.09.2014 та період безробіття з 17.09.2020 по 15.03.2021. Спірним в цій справі є питання правомірності рішення про відмову особі у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Дублікат трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , виданий 22 березня 2002 року, містить записи про періоди роботи позивача: з 16.08.1984 р. по 24.06.1986 р. на посаді креслярки в технічному відділі ВАТ «Коксодеталь» (код ЄДРПОУ 00191537), звільнена у зв`язку із доглядом за дитиною (записи №№ 1-2); з 13.08.1987 р. по 06.04.1988 р. на посаді майстра в ДКП «Житлово-експлуатаційне об`єднання» м. Макіївка (код ЄДРПОУ 05759296) (записи №№ 5-6); з 26.05.1988 р. по 10.08.1992 р. на посаді інженера в ДП «Макіївський державний проектний інститут» (код ЄДРПОУ 14314618) (записи №№ 7-9); з 17.08.1992 р. по 03.06.2002 р. на посаді оператора газової котельні в Державному металургійному комбінаті ім. С.М. Кірова, який реорганізовано спочатку в ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С.М. Кірова», в подальшому - у ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191170) (записи №№ 10-13); з 14.06.2002 р. по 03.10.2017 р. на різних посадах в КП «Макіївтепломережа» (код ЄДРПОУ 31534547) (записи №№ 14-16); з 17.09.2020 р. по 15.03.2021 р. отримувала допомогу по безробіттю (записи №№ 20-21). Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. Підставою, за якою відповідачем не зараховані періоди роботи позивача, зазначені у дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , є те, що дублікат видано 22 березня 2002 року, дата народження на титульному аркуші зазначена неповністю За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Отже, неповне зазначення у трудовій книжці (дублікаті) дати народження не може бути підставою для відмови у зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці до страхового стажі. Більш того, той факт, що позивачем надано дублікат трудової книжки, не може жодним чином перешкоджати позивачу у зарахуванні періодів трудової діяльності до страхового стажу. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених в трудовій книжці, позивачеві слід надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи із зазначенням дати народження, довідки про реорганізацію. Проте така позиція є цілком безпідставною, позаяк пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, а в цьому випадку наявна трудова книжка, в якій зазначено усі періоди роботи. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, зазначених у дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 . Наступним спірним є питання незарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1058-ІV установлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом ж) частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Статтею 181 Кодексу законів про працю України установлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю. Відтак, до загального стажу роботи зараховувався час оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Згідно з пунктом 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Відтак, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі одного з таких документів: або свідоцтва про народження дитини, або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть). Отже, вимога відповідача про обов`язкове подання паспорта дитини на підтвердження часу догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення трирічного віку за умови подання свідоцтва про народження дитини є безпідставною. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №607/6447/17-а, від 16.05.2019 у справі №607/15077/16-а, від 15.06.2020 у справі №607/2233/17 та від 29.07.2020 у справі № 607/5038/16-а. В цьому випадку позивачем до заяви про призначення пенсії долучено свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , видане повторно Жовтоводським ВДРАЦС у Кам`янському районі Дніпропетровської області 27.03.2024 р., дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданого 22.03.2002 р., яким підтверджено, що 24.06.1986 р. ОСОБА_1 звільнена з роботи на посаді креслярки в технічному відділі ВАТ «Коксодеталь» у зв`язку із доглядом за дитиною (запис №2) та з 25.06.1986р. по 12.08.1987р., включно, не працювала. Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність незарахування періоду догляду до дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу позивача. Стосовно питання не зарахування до страхового стажу позивача періоду позбавлення ОСОБА_1 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з 02 жовтня 2017 року по 29 грудня 2019 року суд зазначає наступне. Довідкою Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 11 січня 2020 року №33/8-3-67/138 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 02 жовтня 2017 року потрапила у заручники до незаконних збройних формувань в районі проведенні антитерористичної операції та була визволена 29 грудня 2019 року. Випискою з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, виданою Державним підприємством «Український національний центр розбудови миру» від 05 вересня 2024 року №06-08/17283 доводиться, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рішенням Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнана особою позбавленою особистої свободи, дата початку строк позбавлення особистої свободи: 02.10.2017, дата звільнення: 29.12.2019. Відповідно до довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, виданої Києво-Святошинською райдержадміністрацією 19 травня 2020 року на підставі рішення Мінсоцполітики України від 08 травня 2020 року №6672/0/2-20/49, ОСОБА_1 встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Розрахунком страхового стажу форми РС-право позивача підтверджено, що період позбавлення ОСОБА_1 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з 02.10.2017 р. по 29.12.2019 р. не зараховано до страхового стажу. Основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26 січня 2022 року №2010-IX (далі - Закон №2010-ІХ). Частиною третьою статті 11 Закону №2010-ІХ визначено, що до страхового стажу особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зараховується фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Пунктом 15 частини першої статті 11 Закону № 1058-ІV установлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (абзац 5 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV). Відтак, оскільки стосовно ОСОБА_1 встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, цей період має бути зарахований до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком. Доводи апелянта про те, що на момент перебування позивача в полоні законодавство не передбачало можливості автоматичного включення до страхового стажу, а норми Закону №2010-IX не мають зворотної дії в часі та не можуть бути застосовані до подій 2017-2019 років, суд відхиляє як необґрунтовані, адже відповідно до статті 2 Закону №2010-IX дія цього Закону поширюється позивача Той факт, що копію виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, до заяви про призначення пенсії позивачем не надавався, не спростовує факту подання позивачем інших документів, якими підтверджено встановлення факту позбавлення її особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Аргумент апелянта про відсутність відомостей про сплату внесків за спірний період в реєстрі застрахованих осіб та, відповідно, про відсутність підстав для зарахування страхового стажу з 02.10.2017 по 29.12.2019 є безпідставним, позаяк наведеними вище правовими нормами імперативно визначено право особи на зарахування період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком безвідносно від сплати страхових внесків. Протиправність незарахування наведених періодів до страхового стажу вказує на правильний висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача відмову у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року в справі № 160/25478/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року в справі № 160/25478/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 червня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко