Постанова 4852 № 280/147/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/147/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Максименко Л.Я.) в адміністративній справі №280/147/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 07.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації за період жовтень 2023 року березень 2025 року у розмірі 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації за період жовтень 2023 березень 2025 у розмірі 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період. В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.05.2021 та по теперішній час, що підтверджується вищевказаним Витягом з наказу в/ч НОМЕР_1 , записами у посвідченні прапорщика (мічмана) НОМЕР_3 та довідкою Форма 5 №1104 від 03.06.2025. Вказує, що рішеннями (наказами) Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.10.2023 №273, від 01.11.2023 №301, від 01.12.2023 №341, від 01.01.2024 №2, від 01.02.2024 №42, від 01.03.2024 №82, від 01.04.2024 №121, від 01.05.2024 №170, від 02.06.2025 №235, від 03.07.2024 №293, від 05.08.2024 №361, від 02.11.2024 №503, від 04.12.2024 №546, від 03.01.2025 №5, від 05.02.2025 №67, від 06.03.2025 №112, від 04.04.2025 №162 район діяльності військової частини НОМЕР_1 визнаний районом бойових дій, відповідно участь у діях та виконання бойових (спеціальних) завдань у вказаному районі вважаються такими, що здійснюються в районах ведення бойових дій. Зазначає, що відповідно до довідки № 6301 від 14.08.2025 про суми грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 позивачу здійснювалась виплата відповідачем додаткової винагороди з розрахунку 30 000,00 гривень та 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неправильному нарахуванні та невиплаті військовою частиною НОМЕР_1 позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань за участь позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме за періоди жовтень 2023 року березень 2025 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки не надав належної оцінки доказам сторін, покладених в основу їх доводів. Так відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у періоди з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 18.01.2024, з 31.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 26.04.2024, з 09.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 10.11.2024, з 23.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 17.01.2025, з 27.03.2025 по 31.03.2025 позивач перебував в районах ведення бойових дій, але не залучався до безпосередньої участі у бойових діях та виконував бойові завдання згідно з бойовими наказами із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ сил оборони держави та за ці періоди позивачу виплачено 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань. Проте скаржник вважає, що відповідач не довів правомірність нездійнення нарахування спірних сум, оскільки не надав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.05.2021 та по теперішній час, що підтверджується Витягом з наказу в/ч НОМЕР_1 від 20.05.2021 №96, записами у посвідченні прапорщика (мічмана) НОМЕР_3 та довідкою Форма 5 №1104 від 03.06.2025. Відповідно до довідки № 6301 від 14.08.2025 про суми грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 позивачу здійснювалась виплата відповідачем додаткової винагороди з розрахунку 30 000,00 гривень та 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2025 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 у вересні 2023 року (один місяць) виконував завдання котрі передбачають нарахування та виплату додаткової грошової винагороди із розрахунку 100 000 грн на місяць згідно періодів та часу залучення до виконання завдань, а саме ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту). За всі інші вищезазначені періоди та дні ОСОБА_1 перебував в межах оперативно - тактичного угруповання та виконував завдання не пов`язані з вогневим ураженням противника, та виконанням бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення, за що ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася додаткова грошова винагорода із розрахунку 30000 грн в місяць. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неправильному нарахуванні та невиплаті військовою частиною НОМЕР_1 позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань за участь позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме за періоди жовтень 2023року березень 2025 року, а тому звернувся до суду із цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у справі доказів вбачається, що подані та зібрані судом докази не підтверджують те, що у період жовтень 2023 року березень 2025 року позивачу виплачена додаткова винагорода не у відповідності до положень п. 1-1 Постанови №168 та не у повному обсязі. Колегія суддів переглядаючи судове рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав. Спірним у справі є наявність у позивача права на отримання збільшеної до виплати додаткової винагороди до 100000грн, відповідно до Постанови №168, за період жовтень 2023року березень 2025 року. Відповідно до п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168) установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно п. 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану). Згідно з пунктом 2 розділу XXXIV Положення №260 (в редакції Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях). Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Положення №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Верховного Суду у справі № 480/7815/23, який у контексті спірних правовідносин та за подібних обставин, констатував, що з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 гривень на місяць, передбаченої Постановою №

168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин. Також у контексті обставин, установлених у цій справі, Суд указав, що встановлення права позивача на додаткову виплату до 100000,00 гривень потребує комплексної оцінки виконуваних завдань і наявних доказів у контексті відповідного наказу та порядку (постанова Верховного Суду від 23.10.2025). Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 160/23417/23 зазначив, що у вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Як свідчать встановлені обставини справи, і не спростовується учасниками справи, відповідно до копії витягів з наказів про виплату одноразової додаткової грошової винагороди передбаченою постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період вересень 2023 року - березень 2025 рік включно щодо ОСОБА_1 , які містять посилання на відповідні бойові накази і бойові розпорядження та детальна довідка про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди: ОСОБА_1 у періоди з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 15.10.2023 та з 27.10.2023 по 31.10.2023, відповідно до журналів бойових дій приймав безпосередню участь у бойових діях, а саме, перебуваючи у районах ведення бойових дій виконував бойові завдання у складі підрозділу та за ці періоди позивачу було виплачено додаткову винагороду до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах; у періоди з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 18.01.2024, з 31.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 26.04.2024, з 09.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 10.11.2024, з 23.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 17.01.2025, з 27.03.2025 по 31.03.2025 позивач перебував в районах ведення бойових дій, але не залучався до безпосередньої участі у бойових діях та виконував бойові завдання згідно з бойовими наказами із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ сил оборони держави та за ці періоди позивачу виплачено 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань. Дані факти позивачем не спростовані. Позивач в свою чергу також не надводить доводів та не надає доказів на спростування поданих доказів відповідачем. Скаржник лише посилається на ненадання відповідачем всіх документів, проте не вказує яких саме. Проте самостійно не зазначає які завдання/заходи ним виконувались, де виконував/здійснював завдання упродовж спірного період. Перебування в районах ведення бойових дій саме по собі не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди за Постановою КМУ №168, оскільки ключовою умовою є безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні заходів нацбезпеки/виконання певного завдання. За відсутності належних документів і доказів які підтверджують такі обставини, відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000грн у спірний період. Також позивач помилково посилається на довідку від 17.11.2025 у форму Додатку 6 (відповідно до Порядку №413, в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 №887), оскільки відповідно до приписів п. 6 Порядку №413 (Постанови КМУ №413 20.08.2014), довідка за додатком 6 є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. Це зазначено і у самій довідці. Отже ця довідка видається у інших цілях, ніж отримання додаткової винагороди за Постановою КМУ №168. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/147/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак