Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/9189/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 р. Справа № 480/9189/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, по справі № 480/9189/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2024 №183450031190, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.06.2024 №183450031190 та рішення про відмову у призначенні пенсії 204650022789 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2024 №183450031190, якими відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2024 по 16.04.2024 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 29.07.1987; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 29.07.1987 та довідки №34 від 28.02.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту 2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 18.04.2024; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 пропорційно в рівних частинах по 1211,20 грн витрат на сплату судового збору з кожного та по 1670,00 грн витрат на правову допомогу з кожного. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 480/9189/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та частково скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2024 №183450031190. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 10.06.2010 по 31.12.2010 та до страхового стажу з 01.01.2024 по 16.04.2024 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 29.07.1987 та прийняти відповідне рішення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Позивач просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №480/9189/24 та ухвалити нове рішення, яким:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2024 №183450031190, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.06.2024 №183450031190 та рішення про відмову у призначенні пенсії № 204650022789 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2024 № 183450031190, якими відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, місто Суми, вулиця Бандери Степана, будинок 43, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт cepii НОМЕР_3 , виданий Сумським PB УMBC України в Сумській області 21.11.2000, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу період роботи з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2024 по 16.04.2024 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 29.07.1987.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, місто Суми, вулиця Бандери Степана, будинок 43, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_4 НОМЕР_3 , виданий Сумським PB УMBC України в Сумській області 21.11.2000, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до пільгового стажу період роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 29.07.1987, та довідки №34 від 28.02.2024.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, місто Суми, вулиця Бандери Степана, будинок 43, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт cepiп НОМЕР_3 , виданий Сумським PB УMBC Укpaїни в Сумській області 21.11.2000, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 ч. 2 статгі 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 18.04.2024 року.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б , код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) шляхом бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_5 , виданий Сумським PB УMBC України в Сумській області 21.11.2000, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстраціі: АДРЕСА_2 ) пропорційно в рівних частинах по 1211,20 грн. витрат на сплату судового збору з кожного та по 1670,00 грн. витрат на правову допомогу з кожного.

6. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 5450,40 грн. витрат на сплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанціі пропорційно в рівних частинах.

7. Апеляційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №480/9189/24 розглядати за участю представника апелянта. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що його періоди роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки таке право підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 , наказом BAT «Сумихімпром» № 247/16 від 08.09.2006 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці в структурних підрозділах BAT «Сумихімпром», наказом BAT «Сумихімпром» № 208/10 від 22.07.2016 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці в структурних підрозділах BAT «Сумихімпром», наказом BAT «Сумихімпром» №246/10 від 21.07.2021 «Про затвердження результатів атестації робочнх місць за умовами праці в структурних підрозділах BAТ «Сумихімпром», довідками №34 від 28.02.2024 та №234 від 08.08.2024, актом перевірки достовірності та обгрунтованості видачі документів для призначенпя (перерахунку) пенсії № 1800-1002-1/4241 від 06.06.2024, складеним Головним управлінням ПФУ в Сумській області. Апелянт вказує, що 18.04.2024 він досяг 55-річного віку, який дає йому право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2, з першою заявою до пенсійного органу звернувся 18.04.2024, тому саме з цієї дати він має право на призначення пенсії; виконання незаконних вимог відповідачів не дає підстав вважати, що позивач визнав ці вимоги правомірними. Позивач наголошує, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області без будь-якої підстави та обґрунтування не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2024 по 16.04.2024. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновків про дискреційні повноваження пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії. Додатково позивач зазначає, що до позовної заяви адвокатом надано належні та допустимі докази витрат позивача на правову допомогу та відповідно докази надання цієї допомоги, а саме договір № 11/10 від 11.10.2024 про надання професійної правничої допомоги, в якому описано спектр послуг, що надаються, квитанцію до прибуткового касового ордеру, що підтверджує оплату позивачем послуг з правової допомоги, також позовна заява складена та підписана адвокатом. Водночас, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подало апеляційну скаргу, в якій послалося на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Відповідач просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 480/9189/24 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що трудова книжка позивача не містить відомостей про пільговий характер роботи позивача, а саме характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, повний робочий день, атестація робочих місць та інші відомості, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідач вказує, що позивачу не зараховано пільговий стаж роботи за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 згідно з довідкою № 234 від 08.08.2024, оскільки має місце невірне посилання на Закон України, відсутнє посилання на Постанову КМУ, розділ та пункт; для зарахування зазначеного пільгового стажу необхідно дооформити пільгові довідки відповідно до додатку № 5 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №

637. Апелянт наголошує, що загальний страховий стаж позивача складає 38 років 06 місяців 12 днів, з них пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає 08 років 06 місяців, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу, направлену в інтересах ОСОБА_3 . Відповідно до п. 3 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги позивача про розгляд справи за його участі та розглянути справу у порядку письмового провадження. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області для призначення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. За результатами розгляду заяви, 24.04.2024 рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №183450031190 відмовлено в призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю страхового стажу відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.1984 по 20.07.1987 відповідно до записів трудової книжки, оскільки не зазначено номер та дату видачі диплому. Також не зараховано період строкової військової служби відповідно до військового квитка НОМЕР_6 від 03.11.1987, оскільки дата початку зарахування зазначена неповністю та має місце виправлення дати звільнення в запас. Не взято до уваги довідки №34 та №35 від 28.02.2024, оскільки має місце невірне посилання на Закон України, розділ та пункти Постанови КМУ №461, також у довідках відсутня інформація про перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати чи їх відсутність. 12.06.2024 позивач повторно подав заяву до Пенсійного органу. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №183450031190 відмовлено в призначенні пенсії. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №34 від 28.02.2024, оскільки довідка не відповідає вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого КМУ № 637 від 12.08.1993, зокрема має місце невірне посилання на Закон України, розділ та пункт Постанови КМУ № 461, в довідці №35 від 28.02.2024 зазначено посилання на Список №2 розділ 10А. пункт 10А 335, якого взагалі не існує. А також не надані довіреності на право підпису директора персоналу з соціальних питань. Для зарахування стажу необхідно дооформити довідки згідно зауважень. 20.08.2024 позивач втретє надіслав заяву до ГУ ПФУ в Сумській області. 28.08.2024 рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №183450031190 відмовлено в призначенні пенсії. Не враховано пільговий стаж роботи за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 згідно довідки №234 від 08.08.2024, оскільки має місце невірне посилання на Закон України, відсутнє посилання на Постанову КМУ, розділ та пункт. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідачів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження позивачем рішень ГУ ПФУ в Запорізькій області та ГУ ПФУ у Львівській області є зайвим, оскільки саме останнє рішення (ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) породжує правові наслідки, оскільки по суті дублює два попередніх рішення. Суд першої інстанції вказав, що періоди роботи позивача з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 не підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки дослідженими судом доказами не підтверджується, що посада позивача атестована по Списку №2. Суд першої інстанції зазначив, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 10.06.2010 по 31.12.2010 та до страхового стажу з 01.01.2024 по 16.04.2024 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 29.07.1987 та прийняти відповідне рішення. Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024 не підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки дослідженими судом доказами не підтверджується, що посада позивача атестована за Списком №2, наказом-постановою №247/16 від 08.09.2006, наказом-постановою №208/10 від 22.07.2016 та наказом-постановою №246/10 від 21.07.2021 не визначено, що посади позивача віднесені до Списку №2, як і не зазначено посилання на розділ та пункт, наявний тільки код КП 8324.2. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов до висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 12.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту 2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2024 №183450031190, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.06.2024 № 183450031190 та рішення про відмову у призначенні пенсії № 204650022789 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2024 № 183450031190, якими відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вказує на таке. Як було встановлено раніше, 16.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду заяви, 24.04.2024 рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №183450031190 відмовлено в призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю страховго стажу відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.1984 по 20.07.1987 відповідно до записів трудової книжки, оскільки не зазначено номер та дату видачі диплому. Також не зараховано період строкової військової служби відповідно до військового квитка НОМЕР_6 від 03.11.1987, оскільки дата початку зарахування зазначена неповністю та має місце виправлення дати звільнення в запас. Не взято до уваги довідки №34 та №35 від 28.02.2024 оскільки має місце невірне посилання на Закон України, розділ та пункти Постанови КМУ №461, також у довідках відсутня інформація про перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати чи їх відсутність. 12.06.2024 позивач повторно подав заяву до Пенсійного органу. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №183450031190 відмовлено в призначенні пенсії. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №34 від 28.02.2024, оскільки довідка не відповідає вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого КМУ № 637 від 12.08.1993, зокрема має місце невірне посилання на Закон України, розділ та пункт Постанови КМУ №

461. А в довідці №35 від 28.02.2024 зазначено посилання на Список №2 розділ 10А. пункт 10А 335, якого взагалі не існує. А також не надані довіреності на право підпису директора персоналу з соціальних питань. Для зарахування, необхідно дооформити довідки згідно зауважень. 20.08.2024 позивач втретє надіслав заяву до ГУ ПФУ в Сумській області. 28.08.2024 рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №183450031190 відмовлено в призначенні пенсії. Не враховано пільговий стаж роботи за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 згідно довідки №234 від 08.08.2024, оскільки має місце невірне посилання на Закон України, відсутнє посилання на Постанову КМУ, розділ та пункт. Позивач не погодився з вказаними рішеннями відповідачів та звернувся до суду з позовом. При цьому, колегія суддів вказує, що зазначені рішення пенсійних органів є актами індивідуальної дії. Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований. Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 9901/801/18, Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18, від 22.04.2020 у справі №420/1607/19. У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності. Даний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, рішенні Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21. З урахуванням зазначеного колегія суддів вказує, що рішення пенсійного органу є актом індивідуальної дії. Колегія суддів звертає увагу, що позивач, послідовно звертаючись до пенсійного органу з одних і тих самих підстав (призначення пенсії за віком на пільгових умовах), після отримання ним відмов, оформлених актами індивідуальної дії, а саме рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2024 №183450031190, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.06.2024 № 183450031190, фактично погоджувався з ними та виконував їх, повторно звертаючись з новими заявами. Таким чином, із поданням позивачем нової заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пенсійного органу, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виникли нові правовідносини, в результаті чого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у рішенні від 28.08.2024 №183450031190 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Отже, оскільки саме останнє рішення (ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) породжує правові наслідки для позивача, то належним способом захисту порушеного права позивача буде скасування саме вказаного рішення пенсійного органу. Водночас, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. При цьому, за приписами пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, призначення пенсії за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, відбувається на підставах, визначених вищенаведеними нормами відповідно до досягнутого віку та наявності страхового стажу. У той же час, відповідно до пункту «з» статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Згідно з пунктом 8 статті 114 Закону №1058-ІV, водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Отже, даними нормами визначаються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах водіїв великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. Із урахуванням наведеного вище слідує, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та призначення пенсії за віком на пільгових умовах водіїв великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв за пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-XII, не є тотожними. Водночас, процес призначення пенсії регламентується Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 № 55-1) (далі Порядок № 22-1). Згідно з пунктом 1.1 Розділу «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу); 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення); 4) відомості про місце проживання особи; 5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: - довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії; - документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року). Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Отже, до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додаються документи відповідно до встановленого Переліку для їхнього розгляду органом, що призначає пенсію. Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. У силу пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Таким чином, зазначеними нормами, зокрема, регулюються питання, пов`язані із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи осіб на відповідних посадах або за професіями, внесеними до Списку № 2, за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці. Колегія суддів вказує, що відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024 не підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки дослідженими судом доказами не підтвердилося, що посада позивача атестована за Списком №2. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, постановах Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 160/25181/24, від 17.09.2025 у справі №300/6565/23. Так, із матеріалів справи встановлено, що 20.08.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 28.08.2024 рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №183450031190 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, не враховано пільговий стаж роботи за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 згідно з довідкою №234 від 08.08.2024, оскільки має місце невірне посилання на Закон України, відсутнє посилання на Постанову КМУ, розділ та пункт. При цьому, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач, зокрема: - 15.12.2006 переведений у тому ж цеху (автотранспортний цех) водієм автотранспортного засобу (автомобіля самоскида БілАЗ-7522 (27-30т) (на вивезені фосфогіпсу та залізного купоросу) по 1 класу; - 10.06.2010 переведений у воєнізованих газопожежний загін водієм автотранспортних засобів (автомобіля спеціального пожежного АЦ-40 на шасі ЗІЛ-130 (9.8т); - 20.06.2019 переведений в автотранспортний цех (АТЦ) водієм автотранспортного засобу (автомобіля самоскида БілАЗ-7522 (27-30т) (на вивезені фосфогіпсу та залізного купоросу) по 1 класу. Доказів на підтвердження недостовірності записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що з довідки №234 від 08.08.2024, виданої Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром», встановлено, що позивач у період з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по теперішній час працює водієм автотранспортного засобу (автомобіля самоскид БілАЗ-7522 (27-30т) БілАЗ-7540Б (27-30т) на вивезені фосфогіпсу та залізного купоросу) автомобільного цеха. Вказане також зазначено у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 34 від 28.02.2024, виданій Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром». Згідно з актом перевірки достовірності та обгрунтованості видачі документів для призначенпя (перерахунку) пенсії № 1800-1002-1/4241 від 06.06.2024, складеним Головним управлінням ПФУ в Сумській області, період роботи та посада, зазначена у довідці № 34 від 28.02.2024, відповідає первинним документам, наданим для перевірки. Крім цього, у довідці № 34 від 28.02.2024, виданій Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром», вказано, що посада «водій автотранспортного засобу (автомобіля самоскид БілАЗ-7522 (27-30т) БілАЗ-7540Б (27-30т) на вивезені фосфогіпсу та залізного купоросу)» передбачена статтею 114, пунктом 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до наказу-постанови №247/16 від 08.09.2006 про затвердження результатів атестації робочих місць ВАТ "Сумихімпром", у 21 розділі "Автомобільний цех" зазначена посада "водій автотранспортного засобу (автомобіля самоскида БілАЗ-7522 (27-30т) (на вивезенні фосфогіпсу та залізного купоросу)". При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наказу-постанови №247/16 від 08.09.2006 про затвердження результатів атестації робочих місць ВАТ "Сумихімпром" посада "водій автотранспортного засобу (автомобіля самоскида БілАЗ-7522 (27-30т) (на вивезенні фосфогіпсу та залізного купоросу)" не віднесена до посад за Списком №

2. Зокрема, у даному наказі-постанові вказано, що посада «водій автотранспортного засобу (автомобіля самоскида БілАЗ-7522 (27-30т) (на вивезенні фосфогіпсу та залізного купоросу)» передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення, розділ ІІ, статття 13, пункт «з». У наказі-постанові №208/10 від 22.07.2016 BAT «Сумихімпром» наявна інформація про посаду позивача у розділі 18 "Автомобільний цех" №2, яка на момент роботи позивача на цій посаді (з 20.06.2019) не атестована за Списком №2. Крім цього, відсутність атестації посади позивача за Списком № 2 підтверджується наказом-постановою №246/10 від 21.07.2021, у якому вказані ті ж відомості, що і у попередніх наказах про результати атестації робочих місць. Водночас, позивач в апеляційній скарзі вказує, що його періоди роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, при цьому позивачем не наведений підрозділ та пункт Списку № 2, що діяв у відповідний період роботи позивача, який передбачав таку посаду. У свою чергу, віднесення вказаної посади до посад, передбачених пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підтверджується наказом-постановою №247/16 від 08.09.2006, наказом-постановою №208/10 від 22.07.2016. Таким чином, колегія суддів вказує, що періоди роботи позивача з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 не підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки пільговий стаж водіям великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктом 8 статті 114 Закону №1058-ІV. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 не підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2 з підстав відсутності атестації посади позивача за Списком №

2. При цьому, колегія суддів зазначає, що з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 35 від 28.02.2024 встановлено, що позивач у період з 10.06.2010 по 20.06.2019 працював водієм автотранспортних засобів (автомобіля спеціального пожежного АЦ-40 на шасі ЗІЛ-130 (9.8 т). У даній довідці вказано, що дані посади передбачені Списком № 2 (розділ 10А, пункт 10 А.3-3б, код КП 8322). Згідно з актом перевірки достовірності та обгрунтованості видачі документів для призначенпя (перерахунку) пенсії № 1800-1002-1/4241 від 06.06.2024, складеним Головним управлінням ПФУ в Сумській області, період роботи та посада, зазначена у довідці № 35 від 28.02.2024, відповідає первинним документам, наданим для перевірки. Із наказу-постанови №247/16 від 08.09.2006 про затвердження результатів атестації робочих місць ВАТ "Сумихімпром" встановлено, що посада "водій автомобіля спеціального пожежного АЦ-40 на шасі ЗІЛ-130 (9.8т)" відноситься до Списку №2, розділ ХА пункт 10А.3-3б. Згідно з розрахунком стажу форми РС-право, наданим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивачу зараховано період роботи з 01.01.2011 по 20.06.2019 до пільгового стажу за Списком №2. Однак, період з 10.06.2010 (дата переведення на посаду водій автомобіля спеціального пожежного АЦ-40 на шасі ЗІЛ-130 (9.8т)") по 31.12.2010 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зарахувало ні до страхового, ні до пільгового стажу позивача та не зазначило підстав, за якими відповідач дійшов таких висновків. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 10.06.2010 по 31.12.2010. Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача стосовно зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2024 по 16.04.2024, оскільки згідно з оскаржуваним рішенням та розрахунком стажу форми РС-право, наданим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивачу не було зараховано даний період до страхового стажу. При цьому, згідно з записами з трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 20.06.2019 та до теперішнього часу працює водієм автотранспортного засобу (автомобіля самоскид БілАЗ-7522 (27-30т) БілАЗ-7540Б (27-30т) на вивезені фосфогіпсу та залізного купоросу) автомобільного цеха. Із урахуванням зазначеного, колегія суддів вказує, що за таких обставин належним способом захисту прав позивача, як правильно зазначив суд першої інстанції, є зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 10.06.2010 по 31.12.2010 та до страхового стажу з 01.01.2024 по 16.04.2024 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 виданої 29.07.1987 та прийняти відповідне рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2024 №183450031190, зобов`язання пенсійного органу зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 31.07.2024 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 29.07.1987 та довідкою №34 від 28.02.2024, але частково з інших мотивів та підстав. При цьому, доводи апеляційної скарги позивача про те, що з першою заявою до пенсійного органу позивач звернувся 18.04.2024, тому саме з цієї дати він має право на призначення пенсії, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції не було покладено на відповідача обов`язку призначити позивачу пенсію з певної дати. Водночас, стосовно доводів позивача про те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновків про дискреційні повноваження пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, колегія суддів вказує на наступне. Як установлено пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. При цьому, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відтак, за наслідком звернення позивача щодо призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник вік, необхідний стаж, сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків. При цьому, у разі прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, орган, що призначає пенсію, повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови. Без установлення відповідності позивача всім критеріям, які дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у тому числі й щодо наявності у нього відповідного стажу, зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію за віком на пільгових умовах не є правильним способом захисту прав особи, яка претендує на призначення пенсії. Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 31.01.2025 року у справі №120/8471/23. Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №183450031190 від 28.08.2024, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, зокрема, не враховано пільговий стаж роботи за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.06.2010 по 31.12.2010, не враховано страховий стаж роботи з 01.01.2024 по 16.04.2024. За таких обставин суд не наділений повноваженнями щодо обрахунку стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки в силу частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такими повноваженнями наділені органи ПФУ, з огляду на що суд не може перебирати повноваження пенсійного органу щодо проведення такого обрахунку та визначення достатності відповідного стажу. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.06.2024 у справі №620/11015/23. Таким чином, враховуючи, що питання наявності чи відсутності у позивача права на призначення пенсії не вирішено у зв`язку з незарахуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до пільгового та страхового стажу позивача спірних періодів роботи, колегія суддів доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 20.08.2024 з урахуванням висновків суду. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.11.2023 у справі №300/3457/20, від 23.09.2024 року №620/2027/23. Крім цього, колегія суддів вказує, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, а тому з урахуванням часткового скасування вищезазначеного рішення судом першої інстанції, саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області шляхом бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 пропорційно в рівних частинах по 1670,00 грн. витрат на правову допомогу з кожного, колегія суддів зазначає таке. Згідно з приписами частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якою передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до п.п. 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічні правові позиції містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 826/856/18. Отже, на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, акт приймання виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що представником позивача до позовної заяви надано договір № 11/10 від 11.10.2024 про надання професійної правничої допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру про оплату позивачем послуг з правової допомоги. У матеріалах справи відсутній акт приймання виконаних робіт, документи на підтвердження складу та розміру судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу у сумі 1670,00 грн з кожного відповідача. Крім цього, позивачем на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою відповідної правової допомоги, не надано розрахунок зазначених сум витрат. Отже, колегія суддів зазначає, що наведене вище є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області шляхом бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 пропорційно в рівних частинах по 1670,00 грн. витрат на правову допомогу з кожного. Таким чином, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання протиправним та частковим скасуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2024 №183450031190, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 10.06.2010 по 31.12.2010 та до страхового стажу з 01.01.2024 по 16.04.2024 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 29.07.1987, та прийняти відповідне рішення, зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, відмову у задоволенні інших вимог, але частково з інших мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024. Доводи апеляційних скарг не знайшли підтвердження в ході розгляду справи. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України). Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024. Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Із врахуванням зазначеного, колегія суддів вказує, що у зв`язку із залишенням апеляційних скарг позивача та відповідача без задоволення, підстави для здійснення повторного розподілу судових витрат у справі відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 480/9189/24 - частково змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 15.12.2006 по 10.06.2010 та з 20.06.2019 по 28.02.2024. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 480/9189/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій