Постанова 4851 № 520/10864/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 р. Справа № 520/10864/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/10864/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільнені, а саме ненарахування та невиплати його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені (нарахування та виплата грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік" станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") за період з 30.09.2023 року по 31.03.2026 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені (нарахування та виплата грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік" станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") за період з 30.09.2023 року по 31.03.2026 року у сумі 273 256 грн. 56 копійок. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позовну заяву повернуто позивачу. Позивач, не погодившись із спірною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та направити справу для продовження розгляду в спірній частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи, вважає, що не пропущений ним строк звернення до суду. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові). Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до цього самого суду інші позови до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, а тому наявні підстави, передбачені п. 5 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Згідно з частиною 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. За змістом пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підставами адміністративного позову є фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Отже, позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зі спірної ухвали вбачається, що сторони у справі №520/10492/26 та справі №520/10864/26 є тотожними. При цьому предмети в обох справах відрізняються, адже предметом позову в межах справи №520/10492/26, як встановлено судом першої інстанції, є визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.10.2023 року по 30.03.2026 року включно та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатиш ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.10.2023 року по 30.03.2026 року включно у сумі 273 256 грн. 56 копійок. Предметом позову в межах справи №520/10864/26 є визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільнені, а саме ненарахування та невиплати його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені (нарахування та виплата грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік" станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") за період з 30.09.2023 року по 31.03.2026 року та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені (нарахування та виплата грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік" станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") за період з 30.09.2023 року по 31.03.2026 року у сумі 273 256 грн. 56 копійок. Колегія суддів відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. В апеляційні скарзі позивач зазначив, що 30.04.2026 приблизно о 09 годині 15 хвилин позивачем подано уточнену позовну заяву від 29.04.2026 по справі №520/10492/26 безпосередньо до Харківського окружного адміністративного суду, а судом її було прийнято, про що свідчить відтиск печатки «Харківський окружний адміністративний суд Одержано 30.04.2026», то зазначена уточнена позовна заява з уточненими позовними вимогами 30.04.2026 вже була зареєстрована в програмі «Діловодство спеціалізованого суду». Разом з цим, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі №520/10492/26 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільнені, а саме ненарахування та невиплати його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені (нарахування та виплата ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 07.06.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням (встановленням) для нарахування індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року) за період з 30.09.2023 року по 31.03.2026 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені (нарахування та виплата ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 07.06.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням (встановленням) для нарахування індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року) за період з 30.09.2023 року по 27.03.2026 року у сумі 273 256 грн. 56 копійок. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що 30.04.2026 на момент винесення спірної ухвали про повернення позовної заяви позивачу у справі №520/10864/26, Харківським окружним адміністративним судом вирішувалось питання відкриття провадження в адміністративній справі №520/10492/26 за уточненими позовними вимогами та фактично подано інший позов до цього самого відповідача, з іншим предметом та з інших підстав. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позови у справі №520/10492/26 та справі №520/10864/26 на час винесення 30.04.2026 спірної ухвали не були тотожними, а отже підстави для повернення позовної заяви в межах справи №520/10864/26 відсутні. За таких обставин, спірна ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі №520/10864/26 - скасувати. Справу №520/10864/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк