Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2702/26

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року справа №200/2702/26 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Тарасенко Дар`ї Юріївни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року) у справі № 200/2702/26 (суддя в І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у незабезпеченні технічної можливості вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили; - зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки технічну можливість вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили. Ухвалою окружного суду від 15.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати позовні вимоги, із урахуванням вказаних судом зауважень в мотивувальній частині ухвали суду. 17.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просив суд: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в такій організації функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, при якій відсутня технічна можливість вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, в тому числі і інформації про позивача за рішенням суду по справі № 200/3231/25; - зобов`язати функціонування військовозобов`язаних Міністерство Єдиного оборони державного та резервістів України реєстру організувати призовників, таким чином, щоб була наявна технічна можливість вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення особи з військового обліку на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, в тому числі і інформації про позивача за рішенням суду по справі № 200/3231/25. В позовній заяві позивач зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/3231/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме про постановку його на військовий облік та про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про постановку на військовий облік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку згідно інформації наявної у його паперовому військово-обліковому документі. Судове рішення набрало законної сили 23 серпня 2025 року. Вказано, що на час звернення до суду судове рішення не виконано у зв`язку з відсутністю технічної можливості внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення особи з військового обліку на підставі судового рішення, яким ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язано це зробити. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суддя першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. За змістом частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання судових рішень та свідоме їх невиконання відповідачем. За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Так, зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Суд наголосив, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом в межах розгляду справи №200/3231/25 та перейшли до стадії виконання судового рішення. В той же час, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відтак вимоги щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка допущена на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. За вказаних обставин суд вважав, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях. В свою чергу, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно ст. 378 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. З огляду на викладене, окружний суд вважав за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №200/2702/26. Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Суд відмовив у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Дана справа та справа № 200/3231/25 мають: - різних відповідачів (Міноборони в першій справі і ІНФОРМАЦІЯ_5 у другій); - різні предмети; - різні підстави. Відтак, пункт 2 частини першої статі 170 КАС України не може бути застосований в даному випадку. Позивач не намагається цим позовом примусити Міноборони виконати рішення суду. Більш того, Міноборони і не може виконати рішення суду, оскільки не є відповідачем у справі № 200/3231/25. Натомість, цим позовом Позивач намагається примусити Міноборони належним чином виконати свій обов`язок з належної організації функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Сам по собі судовий контроль по справі № 200/3231/25 не може вирішити проблему, яку створило Міноборони неналежною організацією роботи реєстру. Примусити Міноборони належним чином виконати свій обов`язок з належної організації функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів можна лише через звернення до суду із відповідним позовом - і саме таке право і намагається реалізувати Позивач. Наведеним підтверджуються доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування. Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення № 960/0/15-26 від 21.05.2026, яким, зокрема, із 01.06.2026 змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду, шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду, справа підлягає направленню для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Тарасенко Дар`ї Юріївни задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - скасувати, а справу № 200/2702/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду. Повне судове рішення 29 червня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук