Постанова 4813 № 521/7336/25

Номер провадження: 33/813/1024/26 Номер справи місцевого суду: 521/7336/25 Головуючий у першій інстанції Буран В. М. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 копійок. Як вбачається з постанови суду, 26.04.2025 року о 18:50 годині в м. Одеса шосе Тираспольське 22/8 км, водій ОСОБА_1 керував т/з Kia Rio д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. В тому числі в медичному закладі. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за дане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Первісно, 08.05.2025 року справа надійшла до Хаджибейського районного суду міста Одеси. 17.06.2025 року ОСОБА_1 було подано до Хаджибейського районного суду міста Одеси заяву про ознайомлення з матеріалами справи. 15.09.2025 року ОСОБА_1 було подано клопотання про направлення справи за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області. 01.10.2025 року ОСОБА_1 було подано доповнення до клопотання про направлення справи за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області. 03.10.2025 року постановою Хаджибейського районного суду міста Одеси матеріали адміністративної справи було передано за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області. 22.10.2025 року справа надійшла до канцелярії Біляївського районного суду Одеської області та була розподілена судді Буран В.М.. Не погоджуючись з зазначено постановою суду, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції було допущено істотні порушення норм матеріального та процесуального права, не забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а також проігноровано обставин, які вже були встановлені іншим судом та мають істотне значення для правильного вирішення справи, просить постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14.04.2026 року скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів вини, а також у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також, ОСОБА_1 просить визнати протокол ЕПР1№ 312644 недопустимим доказом у справі у зв`язку з його складанням із порушенням вимог Інструкції № 1395 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, визнати відеозапис недопустимим доказом у зв`язку з його фрагментарністю та невідповідністю вимогам Інструкції № 1026. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено те, що суд першої інстанції проігнорував фундаментальні порушення, допущені працівниками поліції під час оформлення матеріалів справи, які вже були прямо встановлені у постанові Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03.10.2025 року, в якій судом встановлено те, що фактично протокол складено через значний проміжок часу після фактичної зупинки транспортного засобу та ще і не за місцем вчинення правопорушення. Акцентується увага на тому, що подія яка стала підставою для складання протоколу, мала місце за адресою: м. Одеса, шосе Тираспольське, 22/8 км, що територіально відноситься до Біляївського району, проте поліцейськи вийшли за межі своїх повноважень та направили матеріали справи до Хаджибейського районного суду м. Одеси, що також прямо встановлено постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси. Також апелянт зауважує, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за його відсутності, не зважаючи на те, що суду було достеменно відомо про неможливість його участі в судовому засідання з поважних причин, тим самим позбавлено його можливості надати пояснення щодо обставин справи, звернути увагу суду на постанову Хаджибейського районного суду, заявити клопотання про витребування додаткових доказів, поставити пі сумнів допустимість відеозаписів та протоколу, надати пояснення, щодо сімейного та майнового стану. Крім того, в скарзі звертається увага на недопустимість та фрагментарність відеозапису, а тому він не може вважатись належним доказом. До того ж, в апеляційній скарзі апелянт зауважує, що суд першої інстанції повністю проігнорував вимоги ст. 33 КУпАП, яка зобов`язує врахувати особу правопорушника, його майновий стан, сімейні обставини та інші обставини, що мають значення для справи. Апелянт наголошує, що він проживає у сільській місцевості, у селі розселенець Одеського району, де транспортний засіб фактично є єдиним способом пересування та забезпечення життєдіяльності, є єдиним годувальником сім`ї та здійснює постійний догляд за матір`ю похилого віку, яка має проблеми зі здоров`ям та потребує регулярного відвідування медичних закладів. Також, апелянт звертає увагу на те, що раніше не притягувався до відповідальності за ст. 130 КУпАП, і позбавлення його права керування транспортними засобами за умов, коли сам протокол був складений із грубим порушенням закону, фактично призведе до надмірного та несправедливого втручання у його особисте та сімейне життя. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який повідомлений про час та місце розгляду справи. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливості прибути у судове засідання у призначену дату з поважних причин, а саме у зв`язку здійснення догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Апеляційний суд зауважує, що у попередньому судовому засіданні 10.06.2026 року приймав участь та надав пояснення по суті справи, а тому враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, не вбачається підстав для відкладення судового розгляду виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на позицію ОСОБА_1 , про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №312644 від 26.04.2025 року, в якому зафіксовані обставини скоєння адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння від 26.04.2025 року; довідкою інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції про отримання (неотримання) особою посвідчення водія відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП Адмінпрактика станом на 30.04.2025 року згідно якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав посвідчення водія українське НОМЕР_2 ; відеозаписом з місця події, з на якому зафіксовано обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі. Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол складено незаконно, необґрунтовано та безпідставно і він є не належним доказом апеляційний суд відхиляє, оскільки при перевірці встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст. ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього. Щодо твердження апелянта про неналежність долученого до матеріалів справи відеозапису як доказу, апеляційний суд зауважує, що досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну, та фіксують правопорушення що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Доводи скарги, про те, що протокол складений через значний проміжок часу після фактичної зупинки транспортного та не за місцем вчинення не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Згідно ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається за фактом вчинення правопорушення, а не обов`язково в момент зупинки транспортного засобу. Крім того, як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, остання відмова від проходження медичного огляду була зафіксована біля медичного закладу охорони здоров`я куди ОСОБА_1 було доставлено для проходження огляду, тому і в протоколі зазначене місце останньої відмови. Твердження апелянта, що поліцейськи вийшли за межі своїх повноважень при складанні протоколу та порушили вимоги Інструкції № 1395 не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду. До того ж, матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Усі зауваження апелянта стосовно оформлення адміністративного матеріалу не є суттєвими, та не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Крім того, апеляційний суд зауважує, що враховуючи роз`яснення об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, виявлення обставин, що впливають на підсудність після початку судового розгляду, не вважається порушенням правил підсудності, зазначених у п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, і не є підставою для скасування судових рішень. Це також стосується справ за КУпАП, оскільки основні принципи підсудності у кримінальному та адміністративному судочинстві є спільними. Твердження, що Хаджибейським районним судом м. Одеси в постанові про зміну підсудності вже була надано оцінка діям працівникам поліції та встановлено факт порушення ними процедури оформлення не відповідає дійсності, та спростовується змістом самої постанови. Також, апеляційний суд відхиляє довід апелянта про позбавлення його права на захист у зв`язку з розглядом справи без його участі, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що апелянт завчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, проте подавав клопотання про відкладення, які майже всі були задоволені судом першої інстанції тим самим було вжито достатньо заходів для забезпечення права останнього на справедливий суд, якими він не скористався. У частинах 1-3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Доводи, щодо неврахування особи апелянта та порушення принципу індивідуалізації відповідальності, а також прохання, щодо врахування при розгляді справи, того факту, що апелянт проживає у сільській місцевості, є єдиним годувальником сім`ї та здійснює догляд за матір`ю, апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов