Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/2379/26

Дата документу Справа № 317/2379/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/2379/26 Головуючий в 1 інст. Громова І.Б. Провадження № 33/807/908/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О. ПОСТАНОВА іменем України 26 червня 2026 року м. Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шубіна О.П. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 28 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 , за участю представника ОСОБА_1 адвоката Рикуна А.В. установив: Короткий зміст рішення суду першої інстанції Вказаною постановою ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2026 о 09 год. 57 хв. на трасі Бориспіль Дніпро Запоріжжя, 475 км Н-08, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Toyota Urban Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я лікарем-наркологом та підтверджується висновком медзакладу № 1232 від 15.04.2026. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР України, про повторність попереджений. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 641407 від 15.04.2026, карткою обліку адміністративного правопорушення від 15.04.2026; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 15.04.2026 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції виявлено ознаки наркотичного сп`яніння; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 01.03.2026 (акт медичного огляду № 1232 від 15.04.2026), згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного (бензодіазепіни та марихуана) сп`яніння, вказаний висновок містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами огляду; рапортом працівника поліції від 15.04.2026; довідкою про відсутність повторності за ст. 130 КУпАП; посвідченням водія НОМЕР_3 від 18.04.2023; відеозаписом події. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, що містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що судом допущено спрощений підхід до розгляду даної справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надані поліцейськими. Вказує на порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, через що висновок лікаря-нарколога, на підставі якого поліцейський вважав, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, слід визнати недійсним. Наведене пояснює тим, що на порушення вимог Інструкції огляд ОСОБА_1 , проведено за результатами експрес-дослідження за допомогою комбінованого експрес-тесту, який не є лабораторним дослідженням, тому вважає процедуру огляду ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а результати огляду недійсними. Просить постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Позиції учасників апеляційного провадження Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилала. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Рикун А.В. зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги без участі самого ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні, не є перешкодою для розгляду справи. Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника. Представник ОСОБА_1 адвокат Рикун А. В. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також такими, що працюють в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також такими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.04.2026 о 09 год 57 хв на трасі Бориспіль Дніпро Запоріжжя, 475 км Н-08, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Toyota Urban Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я лікарем-наркологом та підтверджується висновком медзакладу № 1232 від 15.04.2026. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР України, про повторність попереджений. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд з метою перевірки матеріалів справи та аргументів апеляційної скарги забезпечив сторонам процесу повну можливість для надання доказів на підтвердження їхньої правової позиції. Суд критично ставиться до доводів апелянта про те, що процедура огляду не відповідає вимогам чинного законодавства, а результати огляду недійсні. Із відеозаписів убачається, що огляд водія ОСОБА_1 за його згодою проводився 15.04.2026 року лікарем КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради шляхом використання швидкого тесту та біологічного середовища водія (сечі), за результатами якого встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, про що складено відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1232 від 15.04.2026 року (а.с. 4). Суд виходить з того, що під час проведення процедури відбору біологічного середовища ОСОБА_1 не зазначав жодних заперечень та зауважень щодо дій медичних працівників чи працівників поліції, не спростовував того, що перебував у стані наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння у медзакладі визначена Розділом ІІІ Інструкції № 1452/735, відповідно до якого огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковування, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча тощо. Тобто огляд водія на визначення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів на вміст наркотичного засобу. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП вид та кількість наркотичних речовин в організмі особи значення не має. Із даних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі за допомогою комбінованого тесту на наркотики шляхом відбору біологічного середовища (сечі), за результатами якого встановлено позитивний результат. Наданий суду висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння є належним доказом, оскільки він був отриманий з додержанням процесуальної процедури, не суперечить фактичним обставинам справи та іншим доказам у справі. Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року з наступними змінами. Апеляційний суд звертає увагу, що діагноз перебування особи в стані наркотичного сп`яніння встановлюється лікарем за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторних досліджень, який вноситься до Акта огляду. Після цього лікар складає висновок щодо результатів медичного огляду, один із примірників якого вручається обстежуваній особі. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доказів, які б спростовували обставини, викладені у висновку КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради № 1232 від 15.04.2026 року, до суду не надано, як і не подано доказів його оскарження чи визнання недійсним з підстав неповноти або неправильності. На момент розгляду справи в суді зазначений висновок є чинним, не скасований та у встановленому законом порядку не визнаний протиправним, а відтак обґрунтовано врахований судом як належний та допустимий доказ. Відсутність у матеріалах справи результатів дослідження методом хромато-мас-спектрометрії не є безумовною підставою для визнання результатів імунохроматографічного та хроматографічного аналізів недопустимими за умови, що вони проведені закладом охорони здоров`я з дотриманням вимог Інструкції № 1452/735 та інших нормативних актів, що регулюють порядок медичного огляду на стан сп`яніння. Суд вважає, що допустимість доказів залежить не від обраного методу дослідження, а від дотримання встановленої процедури їх отримання, належної компетенції суб`єкта дослідження та оцінки цих результатів у сукупності з іншими доказами, зокрема клінічними ознаками сп`яніння та даними медичного огляду. Отже, результати токсикологічних досліджень, отримані згідно з чинним порядком, у поєднанні з іншими доказами є належними та допустимими. Відсутність підтвердження методом хромато-мас-спектрометрії сама по собі не нівелює доказового значення таких досліджень і не свідчить про їх недопустимість. Таким чином, результати імунохроматографічного (CITO TEST) та хроматографічного досліджень, проведених у межах вимог Інструкції № 1452/735, у сукупності з клінічними ознаками та даними медичного огляду є достатніми доказами стану наркотичного сп`яніння. Таким чином, доводи апеляційної скарги, що огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я проведено з порушенням вимог Інструкції № 1452/735 і він підлягає визнанню недійсним через відсутність у матеріалах справи результатів підтверджувального лабораторного дослідження (газової та рідинної хромато-мас-спектрометрії), є безпідставними та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки висновок № 1232 від 15.04.2026 року складений у встановленому законом порядку уповноваженим закладом охорони здоров`я і є належним та допустимим доказом у справі. Письмові пояснення ОСОБА_1 , долучені до апеляційної скарги, не спростовують висновків суду. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях праворушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Щодо доводів апелянта про застосування за аналогією ст. 69 КК України та непризначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає таке. За змістом санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом. Така логіка законодавця обумовлена характером інкримінованого правопорушення, яке полягає у використанні джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, особою, яка перебуває у стані сп`яніння, що свідчить про підвищену протиправність діяння. Безальтернативність стягнення також спрямована на досягнення у суспільстві превентивної мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами. Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення. Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Шубіна О.П. про індивідуалізацію адміністративного стягнення, а саме застосування принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та за аналогією закону, з урахуванням положень ст. 69 КК України, не застосовувати додаткове адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, обмежившись накладенням штрафу, апеляційний суд відхиляє з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість імовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу захисника Шубіна Олега Петровича залишити без задоволення. Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 28 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Т.О. Кононенко