Постанова 4806 № 307/525/26

Справа № 307/525/26 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., з участю секретаря судових засідань: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крижанівський Валерій Валерійович, на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2026 року у складі судді Сойми М.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення,- в с т а н о в и в: У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту належності ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ВН № 0108680 від 05 березня 1997 року у розмірі 3,36 умовних кадастрових гектарів, серія відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації № 371 від 24 жовтня 1996 року. Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відмовлено у відкритті провадження у справі за поданою заявою ОСОБА_1 . Заяву з додатками повернуто особі, яка її подала, в порядку ч. 3 ст. 186 ЦПК України. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір згідно квитанції про сплату № Q6B3-127R-E14E від 09 лютого 2026 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крижанівський Валерій Валерійович, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Тячівського районного суду Закарпатської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду про наявність спору про право, що має розглядатись в порядку позовного провадження, є передчасним та не підтвердженим. Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з тим, що у сертифікаті серія ВН №0108680 від 05.03.1997 року у розмірі 3,36 умовних кадастрових гектарів, відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №371 від 24.10.1996 року було невірно зазначено по батькові одержувача сертифікату замість вірного ОСОБА_3 зазначено не вірно ОСОБА_4 , що потребує необхідності встановлення факту належності правовстановлюючого документа, адже у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 від 20.07.2025 року зазначено померлу ОСОБА_2 . Крім того вказує, що не є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, про те, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення не містить достаньо доказів, якими обґрунтовані заявлені вимоги. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Крижанівський В.В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право на спадкове майно, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Згідно з ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України. Згідно із ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17). Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК України. Згідно із ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Матеріалами справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області із заявою, заінтересована особа: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту належності ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ВН № 0108680 від 05 березня 1997 року у розмірі 3,36 умовних кадастрових гектарів, серія відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації № 371 від 24 жовтня 1996 року. Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази родинних зв`язків між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Також з доданої до заяви довідки Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, підписаної старостою сіл Попівка та Вернянка Катериною Адамович, встановлено, що інформація про роботу ОСОБА_2 , 1910 року народження, в КСП "Поділля" та про періоди роботи в даному господарстві відсутня. Крім того, заявник просить встановити факт належності ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) на підставі відомостей, які містяться в інших документах, зокрема, довідках, в той час як приписи даної норми закону передбачають встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Однак, свідоцтва про народження або паспорту ОСОБА_2 до заяви не додано. Право обґрунтовувати в заяві свої вимоги та зазначати певні докази на підтвердження обставин, які вказані в заяві, є диспозитивне право заявника, гарантоване цивільно-процесуальним законом. Питання щодо якості такого викладу (чіткість, обґрунтованість, доведеність), оцінка таким обставинам не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі. В даному випадку суд першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі взагалі вдався до оцінки фактичним обставинам справи та даказів, які додані заявником до поданої заяви, чим порушив норми процесуального та матеріального права. Більше того, суд першої інстанції дійшовши до висновку, що в даній справі наявний спір про право, не вказав між ким наявний спір, не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини. Колегія суддів також зауважує, що в разі якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч.4 ст.315,ч.6 ст. 294 ЦПК України). Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував дані обставини і вище зазначені вимоги процесуального закону та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України для відмови у відкритті провадження у справі, а тому ухвала суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крижанівський Валерій Валерійович, задовольнити. Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2026 року скасувати, справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року. Головуючий : Судді: