Постанова 4806 № 303/6168/24

Справа № 303/6168/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2026 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого - Собослоя Г.Г., суддів - Кожух О.А., Джуги С.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 року у справі № 303/6168/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 серпня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5366180, згідно з умовами якого відповідачка отримала 12 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачкою 12.09.2022. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, а відповідачка зі свого боку не виконала умови кредитного договору. 30.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено Договір факторингу №89-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 5366180 від 28.08.2022. Зазначає, що згідно Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ від 30.01.2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 23 580 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6120 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 16 260 грн та прострочена заборгованість за комісією - 1 200 грн. Посилаючись на вище наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість в розмірі 23 580 грн, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 5366180 від 28.08.2022 у сумі 23 580 гривень та судові витрати в розмірі 2 422,40 гривні. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем безпідставно та неправомірно нараховано проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування за Кредитним договором № 5366180 від 28.08.2022 року. Апелянт зазначає, що оскільки вказаний договір був укладений сторонами на строк 105 днів - до 11.12.2022 року (дата остаточного погашення заборгованості), саме з цієї дати кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти за правомірне користування кредитом. Крім цього, посилаючись на положення частини третьої статті 551 ЦК України та пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», апелянт наголошує, що заявлений позивачем до стягнення розмір процентів та комісій є непропорційно великою сумою компенсації, яка суттєво перевищує початкове тіло кредиту, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. На переконання скаржника, такі несправедливі умови договору в силу закону не підлягають виконанню, а нарахований в такий спосіб борг - не підлягає сплаті. На обґрунтування своєї правової позиції апелянт зокрема посилався на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, та у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 367/7401/14-ц. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.08.2022 в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит № 5366180 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджено довідкою про підписання договору позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S51542 за допомогою мобільного телефону, що використовувався від імені позичальника, з номером НОМЕР_1 (а.с. 13-29). Договір укладено та підписано у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» і сторонами не заперечується. Вказаним договором сторонами було погоджено суму кредиту в розмірі 12 000 грн (п. 1.2.); строк кредиту, який складає 105 днів з 28.08.2022 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.09.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 11.12.2022 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.п. 1.3, 1.3.1., 1.3.2). Умовами договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 1 200 грн одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 Договору), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 800 грн, які нараховуються за ставкою 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 Договору); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 32 400 грн, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 Договору). Відповідно до п. 1.4.1 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу - 12.09.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 11.12.2022 (останнього дня строку кредитування). Згідно з пунктом 2.1. договору, кошти надаються Товариством безготівково на рахунок з використанням карти 516874*02. Відповідно до платіжного доручення № 81434981 ТОВ «Мілоан» 28.08.2022 перерахувало на рахунок ОСОБА_1 (516874*02) 12 000 гривень (а.с. 30). З наданої позивачем Анкети-заяви № 5366180 вбачається, що процес укладання електронного кредитного договору супроводжувався відповідними етапами в ІТС товариства, зокрема: заповненням заяви, проходженням автоматичної перевірки, здійсненням скорингу та безпосереднім підписанням договору сторонами (а.с. 28-29). 30.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 89-МЛ, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором № 5366180 від 28.08.2022 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 24-28). Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 89-МЛ від 30.01.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача в сумі 23 580,00 грн, з яких 6 120,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 260,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 1 200,00 грн - комісія (а.с. 31). У доданій до позовної заяви Виписці про щоденні нарахування та погашення, яка містить детальний розрахунок нарахувань, вбачається, що такі нарахування здійснювалися за період з 28.08.2022 по 29.01.2023 (а.с. 31-33). Із поданої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 5366180 від 28.08.2022 вбачається, що станом на 18.04.2024 сума заборгованості за кредитним договором становить 23 580,00 грн, з яких 6 120,00 грн - прострочене тіло, 16 260,00 грн - прострочені відсотки, 1 200,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 34). Щодо неправомірності нарахування процентів поза межами строку договору Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між сторонами було укладено Кредитний договір № 5366180 від 28.08.2022 року, умовами якого (зокрема п.п. 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2) чітко визначено суму кредиту в розмірі 12 000,00 грн та загальний строк кредитування - 105 днів, який закінчився 11.12.2022 року (дата остаточного погашення заборгованості). З наданого позивачем розрахунку заборгованості (Виписки про щоденні нарахування та погашення) вбачається, що первісним кредитором було нараховано проценти за користування кредитом за період з 12.12.2022 року по 29.01.2023 року у розмірі 8 996,40 грн, тобто позивач здійснював нарахування щоденних відсотків поза межами визначеного договором строку кредитування (після 11.12.2022 року). Зазначені дії позивача суперечать чинному законодавству та сталій судовій практиці через такі правові підстави: Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту. Вказаний правовий висновок висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, який відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що за наявності прострочення виконання зобов`язання, строк кредитування якого сплив, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати), а не договірних процентів за правомірне користування кредитом. Оскільки позивач у межах цієї справи вимог про стягнення сум на підставі статті 625 ЦК України не заявляв, суд не має правових підстав для їх самостійного нарахування. З огляду на викладене, нарахування щоденних процентів поза межами строку дії договору, а саме за період з 12.12.2022 року по 29.01.2023 року, є повністю безпідставним та незаконним. Окрім доводів апеляційної скарги, апеляційний суд під час дослідження наданого позивачем розрахунку заборгованості встановив, що аналогічні порушення допущені і при нарахуванні комісії за договором. Так, відповідач у апеляційній скарзі не наводив доводів щодо незаконності нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту, однак відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів погоджується з висновком апелянта про те, що нарахована позивачем комісія не підлягає стягненню, однак вважає за необхідне зазначити, що підставою для такого висновку є не непропорційність розміру цієї комісії тілу кредиту (на яку посилається апелянт відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України та пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), а її незаконність з огляду на відсутність визначеної законом підстави для її нарахування. Так, Договором передбачено стягнення двох видів комісії: комісії за надання кредиту у розмірі 1 200,00 грн (10 % від суми кредиту, п. 1.5.1 Договору) та комісії за управління та обслуговування кредиту, що сплачується за кожне продовження/поновлення пільгового періоду (п. 2.3.1 Договору). Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право на оплату додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, лише за умови, що перелік таких послуг визначено договором, а самі послуги фактично надані споживачу. Водночас ані Договором, ані Правилами не визначено переліку послуг, за надання яких встановлено комісії за пунктами 1.5.1 та 2.3.1 Договору, а матеріали справи не містять доказів фактичного надання позивачем таких послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, відповідно до якої за відсутності визначеного договором переліку додаткових та супутніх послуг і доказів їх надання умови договору щодо стягнення відповідної комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що умови Договору щодо сплати комісії за надання кредиту (п. 1.5.1) та комісії за управління та обслуговування кредиту (п. 2.3.1) є нікчемними, а тому їх нарахування та стягнення є незаконним. Щодо розміру заборгованості, що підлягає стягненню Враховуючи встановлену незаконність нарахування процентів за період з 12.12.2022 року по 29.01.2023 року, а також нікчемність умов Договору щодо сплати комісії за надання кредиту (п. 1.5.1) та комісії за управління та обслуговування кредиту (п. 2.3.1), наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути визнаний правильним, оскільки він складений без урахування наведених порушень. Колегія суддів зазначає, що сума процентів у розмірі 16 260,00 грн, наведена у Виписці з особового рахунка, не підтверджується первинним розрахунком заборгованості (Виписки про щоденні нарахування та погашення), що міститься в матеріалах справи. Так, із первинного розрахунку вбачається, що в межах строку дії Договору (з 28.08.2022 року по 11.12.2022 року) позивачем нараховано проценти у розмірі 13 023,60 грн. Якщо ж врахувати і проценти, нараховані позивачем поза строком дії Договору (по 29.01.2023 року), загальна сума нарахованих процентів складає 22 020,00 грн. Оскільки сума 16 260,00 грн не співпадає ні з однією, ні з іншою з наведених сум, Виписка з особового рахунка не може вважатися достовірним підтвердженням розміру заборгованості, а дійсний розмір заборгованості має визначатися на підставі первинного розрахунку. Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 759/1779/18 (провадження № 61-2242св24) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого належним чином дослідити поданий стороною доказ, а саме розрахунок заборгованості за кредитним договором, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Встановивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За таких обставин колегія суддів здійснює власний розрахунок заборгованості за Договором на підставі первинного розрахунку (Виписки про щоденні нарахування та погашення), наявного в матеріалах справи. Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 28.08.2022 року по 11.12.2022 року (в межах строку дії Договору) позивачем нараховано проценти у загальному розмірі 13 023,60 грн. Залишок тіла кредиту станом на дату останнього здійсненого відповідачкою платежу (12.11.2022) становив 6 120,00 грн і надалі залишався незмінним. З наданого розрахунку також вбачається, що відповідачкою в рахунок погашення нарахованих процентів фактично сплачено 5 640,00 грн, у зв`язку з чим непогашений залишок процентів за період дії Договору становить 7 383,60 грн (13 023,60 грн - 5 640,00 грн). Колегія суддів зазначає, що нарахована позивачем комісія за надання кредиту в розмірі 1 200,00 грн (п. 1.5.1 Договору) є нікчемною, а тому не підлягає врахуванню у складі заборгованості; зазначена комісія була лише нарахована, проте фактично не сплачувалася відповідачкою. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем з коштів, фактично сплачених відповідачкою, спрямовано на погашення комісії за управління та обслуговування кредиту (пролонгацію) кошти у загальному розмірі 5 280,00 грн (п. 2.3.1 Договору). Оскільки умова Договору про стягнення цієї комісії є нікчемною, а відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у встановленій законом черговості, зазначені кошти підлягають зарахуванню в погашення процентів за Договором. З урахуванням зарахування коштів у розмірі 5 280,00 грн на погашення процентів, непогашений залишок процентів становить 2 103,60 грн (7 383,60 грн - 5 280,00 грн). Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 8 223,60 грн, з яких: 6 120,00 грн - тіло кредиту, 2 103,60 грн - проценти. На вказане суд першої інстанції не звернув належної уваги та, поклавшись виключно на дані Виписки з особового рахунка без перевірки їх відповідності первинному розрахунку заборгованості, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в тому числі шляхом стягнення процентів, нарахованих поза межами строку дії Договору, та стягнення нікчемних комісій за надання кредиту і за управління та обслуговування кредиту. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, однак дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості, вказане є підставою для зміни оскаржуваного рішення. Згідно із частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги задоволено частково (на 34,88 %), рішення суду щодо судових витрат потрібно змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір з 2 422,40 грн до 844,93 грн. Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, тому з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 971,83 грн (65,12%,). Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 року змінити, виклавши її резолютивну частину рішення по суті спору у такій редакції: «Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 8 223,60 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 844,93 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.» Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 971,83 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року. Головуючий: Судді: