Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/4744/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/4744/26 Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В. Номер провадження №33/4805/1085/26 Категорія ч.5 ст.122 КУпАП Доповідач Костюкович С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., захисника адвоката Колупаєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі апеляційну скаргу захисника - адвоката Колупаєва В.В., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, встановив: Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 , 14 квітня 2026 року о 17 год 17 хв в м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 22, керуючи транспортним засобом «Рута 25», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у попутному напрямку під час об`їзду перешкоди, не надав перевагу в русі транспортному засобу MAN, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , чим спричинив створенню аварійної обстановки, а саме змусив водія різко змінити швидкість руху, різко загальмувати, чим порушив п.10.3 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке, передбачена ч.5 ст.122 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Колупаєв В.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена без урахування всіх обставин справи та вимог діючого законодавства України. Посилається на те, що склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП включає в себе умисне створення аварійної обстановки під час керування транспортним засобом. Вказує, що працівники поліції не надали будь яких об`єктивних доказів, в тому числі і відеозапису, створення аварійної обстановки ОСОБА_1 , не встановлено коло свідків - очевидців інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, а також до матеріалів справи не додано схеми даної події. Зазначає, що рапорти працівників поліції, які прибули на місце після події не були її очевидцями, а письмові показання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є спірними та останній є упередженою особою. Доводить, що достатніх, безсумнівних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП не має. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не прибув, відповідно до змісту телефонограми, складеної секретарем судового засідання, повідомлений про дату та час апеляційного розгляду. Захисник адвокат Колупаєв В.В. вважав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , вказавши, що позиція з останнім узгоджена, йому відомо про апеляційний розгляд справи і на час розгляду справи ОСОБА_1 , виконує свої трудові обов`язки за місцем роботи. З урахуванням наведеного, а також того, що участь особи, притягується до відповідальності в цій категорії справ та на цій стадії не є обов`язковою, суд продовжив розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку, що вони у їх сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом підтверджують винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні вказаного правопорушення. Так, частиною 5 ст.122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.10.3 Правил дорожнього руху, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 640896 від 14.04.2026, за яким ОСОБА_1 , 14 квітня 2026 року о 17 год 17 хв в м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 22, керуючи транспортним засобом «Рута 25», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у попутному напрямку під час об`їзду перешкоди, не надав перевагу в русі транспортному засобу MAN, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , чим спричинив створення аварійної обстановки, а саме змусив водія різко змінити швидкість руху, різко загальмувати, чим порушив п. 10.3 ПДР (а.с.1); - письмовими поясненнями ОСОБА_2 , з яких вбачається, що останній рухався по вулиці В. Бердичівська по маршруту 23 на автобусі MAN в лівій смузі руху, оскільки по правій смузі проводилися дорожні роботи. В цей час, в ліву смугу руху в напрямку руху його автобуса, створивши аварійну ситуацію, спробував перестроїтися маршрутний автобус

108. Коли даний автобус створив аварійну ситуацію, вліз в ліву смугу руху, щоб його не зачепити пригальмував і в цей час почув як тріснуло скло в салоні автобусу. Оскільки автобус був заповнений людьми, хтось з пасажирів розбив скло (а.с.3); - письмовими поясненнями ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останній рухався по маршруту 108 по вулиці Бердичівській в правій смузі руху. Приблизившись до огорожі по ремонту бордюра, ввімкнув лівий поворот, переконавшись, що може перестроїться, здійснив маневр. Доїхавши до села Зарічани, зателефонував його колега по маршруту та повідомив, що маршрутка №23, яка рухалась за його авто, пригальмувала і її пасажир чимсь ударив скло. Після чого повернувся до місця де була маршрутка де вже були працівники поліції (а.с.4); - рапортами працівників поліції зі змісту яких вбачається, що під час несення служби у складі екіпажу «Граніт-102» (Невмержицький/Кожан) отримали виклик «дорожньо транспортна пригода з потерпілими» за адресою м. Житомир, вулиця В. Бердичівська,24. Прибувши за вказаною адресою було виявлено водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом MAN, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок різкого гальмування, пасажир пошкодив скло даного транспортного засобу. Різке гальмування було спричинено внаслідок того, що водій транспортного засобу «Рута 25», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 рухаючись в правій смузі по вул.В.Бердичівська в напрямку перехрестя зі Старим Бульваром перед перешкодою у вигляді огородження на проїзній частині не надав перевагу в русі транспортному засобу MAN під керуванням ОСОБА_2 та перелаштувався в ліву смугу для руху, який рухався в попутному напрямку, чим змусив його різко гальмувати та спричинив створення аварійної обстановки. Пасажир автобусу MAN, який пошкодив скло в автобусі на момент прибуття поліції був відсутній на місці, встановити його стан, можливості не було. Щодо водія ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.5 ст.122 КУпАП (а.с.5,14). Отже, наявними матеріалами та поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди підтверджується, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Рута 25», рухаючись у попутному напрямку під час об`їзду перешкоди, не надав перевагу в русі транспортному засобу MAN, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим спричинив створення аварійної обстановки, яка змусила водія ОСОБА_2 різко змінити швидкість руху, різко загальмувати. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.п.1.4, 1.5 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки. За таких обставин, які встановлені судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів, водій ОСОБА_2 , який за матеріалами справи, не змінював напрямок руху, вправі був розраховувати, що інші учасники дорожнього руху, в тому числі ОСОБА_1 , будуть виконувати Правила дорожнього руху, та у разі перестроювання, ОСОБА_1 дасть дорогу ОСОБА_2 , а також переконається, що його маневр буде безпечним для інших учасників руху. Вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 не дотримався, і апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду із зазначених ним у постанові підстав. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно дослідив матеріали справи, надав належну оцінку поясненням водіїв, встановив фактичні обставини і правильно застосував норми правил дорожнього руху та норму відповідальності, передбачену ч.5 ст.122 КУпАП. Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять докази, які підтверджують порушення ним п.10.3 Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП. Що стосується аргументів апеляційної скарги, про те, що не надано відеозапису створення аварійної ситуації, не встановлено свідків цієї події, не складено схеми, то відсутність такого виду доказів не виключає можливості встановлення складу правопорушення іншими допустимими доказами, визначеними статтею 251 КУпАП, що і було зроблено судом першої інстанції, та які наведені місцевим судом у постанові. На переконання апеляційного суду, докази, які були покладені судом в основу рішення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є достатніми для висновку про його винуватість. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності та постановив обґрунтоване та законне судове рішення про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП. На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу захисника - адвоката Колупаєва В.В. залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.І. Костюкович