Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/989/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа 278/989/21 Категорія 44 ПОСТАНОВА Іменем України (додаткова) 29 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Талько О.Б., Шевчук А.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 Павлишина Юрія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №278/989/21 за позовом акціонерного товариства «Страхова Компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в с т а н о в и в : У квітні 2021 року акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулась до суду із позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 шкоду в порядку регресу в розмірі 67933,00 грн. та судовий збір. Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» відмовлено. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. Додатковим рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47600,00 грн. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, представник акціонерного товариства «Страхова Компанія «Країна» Гусєв П.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 11.12.2025 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додаткове рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 26.12.2025 скасувати та відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат. Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2026 року апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Страхова Компанія «Країна» Гусєва Павла Володимировича залишено без задоволення. Рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року залишено без змін. Додаткове рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року залишено без змін. 28 травня 2026 року представник ОСОБА_1 Павлишин Ю.М. подав до Житомирського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 20 900,00 грн витрат за правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції. 16 червня 2026 року від представника АТ «Страхова компанія «Країна» - Гусєва П.В. надійшло клопотання у якому просить врахувати заперечення при вирішенні питання про стягнення судових витрат, залишити без розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення. У клопотанні вказує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Станом на дату подання заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач не надав доказів сплати правової допомоги у розмірі 20 900,00 грн. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно із частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20). З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/216/23. Із матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2026 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зробив заяву до судових дебатів, що розрахунок і докази понесених судових витрат будуть надані у встановлений строк. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 25 травня 2026 року, заява про ухвалення додатково рішення подана заявником 28 травня 2026 року. Заява подана у строки, встановлені ст. 141 ЦПК України. Вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Павлишин Ю.М. Надання адвокатом Павлишиним Ю.М. професійної правничої допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції підтверджується, зокрема: - ордером на надання правничої допомоги від 09.06.2025; - договором правничої допомоги від 03.06.2025; -актом приймання виконаних робіт №5 від 26.05.2026; - розрахунком від 26.05.2026 виконаних робіт. У відповідності до акту приймання виконаних робіт від 26.05.2026, загальна вартість послуг складає 20 900,00 грн., з яких: - вивчення апеляційної скарги 5 год., вартість за 1 год. - 800,00 грн -4000,00 грн; - вивчення практики ВС та розробка правової позиції 2 год. 1600,00 грн; - попередня консультація 1 год. 500,00 грн; - складання відзиву на апеляційну скаргу 14 год. 11200,00 грн; - складання додаткових пояснень 2 год. 2000,00 грн; - участь у судовому засіданні 2000,00 грн. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Вищезазначене узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23. Посилання представника АТ «Страхова компанія «Країна» - Гусєва П.В. у запереченні, що відповідач не надав доказів сплати правової допомоги у розмірі 20 900,00 грн не беруться до уваги, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22). Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України. Врахувавши заперечення представника АТ «Страхова компанія «Країна» - Гусєва П.В. та обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому заявлений представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 14 000,00 грн. Керуючись статтями 141, 270, 367, 368, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути із акціонерного товариства «Страхова Компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.М. Павицька Судді О.Б. Талько А.М. Шевчук