Ухвала КГС ВС № 917/1954/23

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 917/1954/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К., перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2025 (суддя Довгань К. І.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Тищенко А. І., Мальченко А. І.) у справі № 917/1954/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова компанія "Хорс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" про стягнення 912 182,11 грн, ВСТАНОВИВ: У грудні 2023 року до Господарського суду Черкаської області з Господарського суду Полтавської області за територіальною підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова компанія "Хорс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" про стягнення 912 182,11 грн збитків у вигляді неодержаного доходу та збитків у вигляді виплаченої орендної плати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в червні 2023 року позивачем - ТОВ "Зернова компанія "Хорс" було укладено Договори оренди земельних ділянок із їх власниками (орендодавцями) та зареєстровано право оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав. Всі земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Трушівської сільської ради. Позивач у своєму позові зазначив, що всі власники (орендодавці) перед підписанням з ТОВ "Зернова компанія "ХОРС" Договорів оренди землі, завчасно, тобто не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку Договорів оренди землі з ТОВ "Райз-Схід", письмово повідомили відповідача про припинення дії цих Договорів на підставі закінчення строку, на який вони були укладені та висловили небажання продовжувати їх дію. Вказані листи-повідомлення були направлені на юридичну адресу відповідача поштовим відправленням (цінним листом з описом вкладення). Проте, як зауважував позивач, ігноруючи повідомлення власників земельних ділянок, та розуміючи, що Договори між Орендодавцями та ТОВ "Райз-Схід" у травні 2023 року припиняють свою дію, відповідачем у березні 2023 року було прийнято рішення продовжувати використовувати земельні ділянки без достатніх правових підстав. Тобто, на думку позивача, висіявши насіння соняшника на земельних ділянках (календарним терміном посіву соняшнику вважають травень) ТОВ "Райз-Схід" чітко усвідомлювало, що збір урожаю соняшнику буде проводитись не раніше вересня 2023 року - після припинення договорів оренди. Позивач також указав, що саме внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у незаконному утриманні земельних ділянок після спливу дії Договорів оренди землі між ним та власниками земель, ТОВ "Зернова Компанія "Хорс" було позбавлено можливості користуватись вищевказаними земельними ділянками, у зв`язку з чим позивачем було понесено збитки у вигляді неодержаного доходу в розмірі 717 974,95 грн. Позивач пояснив, що на виконання Договорів оренди землі між ТОВ "Зернова Компанія "Хорс" та Орендодавцями, товариством в повному розмірі була виплачена орендна плата з урахуванням місяців, в які останній не мав можливості користуватись земельними ділянками через засів земель та, як вважає позивач, незаконно використовувались відповідачем. Позивач зазначив, що товариство також понесло збитки у вигляді виплаченої орендної плати за чотири місяці (з червня по вересень включно - період використання землі ТОВ "Райз-Схід") в розмірі 194 207,16 грн, а також вважає, що відповідач грубо порушив його право на безперешкодне користування земельними ділянками, в зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом. 28.02.2025 рішенням Господарського суду Черкаської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, позовні вимоги задоволено частково. Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач довів факт самовільного зайняття відповідачем вищевказаних земельних ділянок у період з червня 2023 року по вересень (включно) 2023 року, проте, суди встановили, що позивач, здійснюючи калькуляцію вирощування проса зазначив ціну проса згідно комерційної пропозиції ТОВ "ВТГ Груп" від 04.09.2023 № 04/09/2023, а саме 9 000 грн з ПДВ за 1 тону, проте, будь-які докази того, що позивач мав/має договірні правовідносини з цим товариством за спірний період, у суду відсутні. Натомість, в матеріалах міститься лист Головного управління статистики у Черкаській області від 04.10.2023 № 07-07/1379-23 щодо середньої урожайності проса за 2023 рік та середньої ціни реалізації за 1 тону по Черкаському району - 7 941,80 грн. Отже, врахувавши вищевикладене, суди дійшли висновку, що комерційна пропозиція ТОВ "ВТГ Груп" від 04.09.2023 не є належним доказом, на підставі якого ґрунтується ціна продукції, закладена позивачем у калькуляцію вирощування проса від 23.10.2023. Здійснивши перерахунок з урахуванням ціни продукції (проса) за 1 т в сумі 7941,80 грн місцевим господарським судом, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, визначено, що сума недоотриманого прибутку з 1 га мала становити 5 249,36 грн, і відповідно загальний розмір упущеної вигоди склав 447 403,47 грн (5 249,36 грн за 1 га * 85,2301 га). 19.06.2026 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2026 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 917/1954/23. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К. За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2026 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 917/1954/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках. Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Предметом позову у цій справі є стягнення 912 182,11 грн збитків у вигляді неодержаного доходу та збитків у вигляді виплаченої орендної плати, що становить менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню. Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень. Отже, доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997). Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Схід" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 917/1954/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил