Ухвала КГС ВС № 927/1178/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 927/1178/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В.(головуючої), Власова Ю. Л. та Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі- Корпорація) на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Корпорації в особі філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Менське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 87 383, 49 грн, ВСТАНОВИВ: Корпорація 10.06.2026 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026, а справу № 927/1178/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України. Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Позов у цій справі було подано у 2025 році, в якому відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є стягнення 87 383, 49 грн заборгованості з необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу у зв`язку порушенням зобов`язань за договором розподілу природного газу, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України. Так, згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у цій справі, позов задоволено повністю. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми. Звертаючись із касаційною скаргою, Корпорація зазначає, що справа має виняткове для неї значення як для суб`єкта господарювання державного сектору економіки, 100% акцій якого належать державі, оскільки стягнення таких коштів безпосередньо впливатиме на інтереси держави та призведе до складних фінансових наслідків. Наведене, на думку, останнього підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку. Верховний Суд, розглянувши наведені доводи скаржника щодо наявності виняткового значення та значного суспільного інтересу у цій справі, передбаченого згаданим підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, зауважує, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, тощо. Натомість спірне питання, яке порушує скаржник у касаційній скарзі, випливає з правочину, укладеного між сторонами спору, при цьому наслідки виконання/невиконання саме цього правочину мають юридичне значення лише для сторін договору, зокрема, щодо обов`язку з поставки товару. Посилання скаржника про те, що останній належить до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, не може свідчити про винятковість цієї справи та, відповідно, і не може бути визнані підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності та правовий статус, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом. За оцінкою Суду, касаційна скарга разом з викладеним обґрунтуванням не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", тому не можуть бути визнані підставами, які підпадають під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Корпорації на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього Кодексу, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 зі справи № 927/1178/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова