Ухвала КГС ВС № 910/8823/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/8823/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Егаско-ЛТД" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 709 700,85 грн, ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "Егаско-ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 709 700,85 грн, з яких: 597 116,80 грн - страхове відшкодування, 94 941,57 грн - пеня, 3 680,86 грн - 3% річних, 13 961,62 грн - інфляційні втрати.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.12.2025 у справі №910/8823/25 позов задовольнив частково. Присудив до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Егаско-ЛТД" 597 116,80 грн страхового відшкодування, 94 941,57 грн пені, 3 680,86 грн 3% річних, 12 601,55 грн інфляційних втрат, а також 8 500,09 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 26.12.2025 у справі №910/8823/25 задовольнив частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Егаско-ЛТД" про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги. Присудив до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Егаско-ЛТД" 20 000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги. У задоволенні решти вимог заяви відмовив.

4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.04.2026 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі №910/8823/25. 5. 15.06.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №910/8823/25.

6. Дослідивши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

10. Отже особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

11. Згідно з ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12. Частиною 7 ст.12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

13. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК України).

14. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

15. Предметом спору у цій справі є стягнення 709 700,85 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 514 000,00 грн).

16. В своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" зазначає, що справа №910/8823/25 "стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес, адже торкається великої кількості учасників страхового ринку. Крім того, має виняткове значення для АТ "СК "АРКС", оскільки по суті вперше доведене матеріалами справи порушення умов Договору страхування Страхувальником було проігноровано Судами та не стало підставою для визнання законним та обґрунтованим рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування". Крім того, скаржник зауважує, що постановлення рішення Верховним Судом у даній справі забезпечить формування прозорих правил для страхового ринку, що надасть змогу його учасникам на майбутнє враховувати можливість відмови у виплаті страхового відшкодування при наявності інших доказів ніж постанова у справі про адміністративне порушення, тощо.

17. Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків, передбачених пп.а), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника є безпідставними з огляду на таке.

18. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (п.4).

19. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

20. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

21. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі №905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

22. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів: - кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; - якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

23. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

24. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.

25. Водночас касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа №910/8823/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи містить виключну правову проблему; не містить доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.

26. Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, за висновком Верховного Суду, зводяться до незгоди із ухваленими судовими рішеннями, заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

27. Верховний Суд звертає увагу, що судові рішення у кожній справі ухвалюються з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, тощо. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

28. Також, за загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього та/або значний суспільний інтерес без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення пп.в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

29. У п.2 ч.3 ст.287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

30. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

31. Таким чином, законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

32. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

33. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

34. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

35. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені пп.а), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

36. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

37. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/8823/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст.234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/8823/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець