Ухвала КГС ВС № 915/446/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 915/446/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 (головуючий суддя - Богацька Н.С., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2026 (суддя Коваль С.М.) у справі №915/446/25 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення 1 388,98 грн, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі також - ДП "АМПУ", підприємство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (далі також - ТОВ СП "НІБУЛОН", Товариство) про стягнення портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний), а також 3% річних та інфляційних втрат з суден Товариства, які забезпечували завантаження 36 іноземних суден (в тому числі "BAO RUN", прапор Hong Kong) на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв в період з 01.08.2020 по 31.12.2020, в порядку статті 85 Кодексу торговельного мореплавства, статті 22 Закону України "Про морські порти України", пунктів 2.1, 7.1, 8.1-8.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462. За такими вимогами ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2024 було відкрито провадження у справі №915/411/24 про стягнення грошових коштів у сумі 2 722 494,11 грн, із яких: 191 372,17 грн - адміністративний збір, 1 478 784,95 грн - корабельний збір, 35 488,26 грн - санітарний збір, 164 743,19 грн - 3% річних, 852 105,54 грн - інфляційні втрати. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 10.02.2025 у справі №915/411/24 роз`єднав позовні вимоги по стягненню портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний), а також 3% річних та інфляційних втрат з баржебуксирних складів суден товариства, які забезпечували завантаження 36 іноземних суден в період з 01.08.2020 по 31.12.2020, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, згруповані по баржебуксирним складам суден, які забезпечували завантаження конкретного іноземного судна. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 24.02.2025 у справі №915/226/25 позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів з баржебуксирних складів, які забезпечували завантаження іноземного судна "BAO RUN" (суднозахід 04-14.08.2020) у загальній сумі 101 645,97 грн, з яких: 62 850,10 грн - основний борг, 6 397,39 грн - 3% річних, 32 398,48 грн - збитків від інфляції по буксирам та баржам Товариства, виділив в самостійні провадження. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 13.03.2025 у справі №915/226/25 роз`єднав шляхом виділення в самостійні провадження позовні вимоги ДП "АМПУ" про стягнення з ТОВ СП "НІБУЛОН" грошових коштів по суднозаходу 04.08.2020 - 14.08.2020 іноземного судна "BAO RUN" у загальній сумі 101 645,97 грн по буксирам та баржам відповідача. Позовні вимоги про стягнення грошових коштів по буксиру "НІБУЛОН-101" у загальній сумі 1 388,98 грн, з яких: 859,01 грн основний борг, 87,17 грн 3% річних та 442,80 грн збитків від інфляції, які включені до рахунку ДП "АМПУ" №70421512 від 13.08.2020, виділені у справу №915/446/25. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 26.03.2025 справу №915/446/25 прийняв до провадження, вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 09.02.2026 у справі №915/446/25, яке Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 25.05.2026, у задоволенні позову ДП "АМПУ" відмовив. ДП "АМПУ" звернулось 05.06.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №915/446/25 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І. Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 1 388,98 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (302 800 грн), а тому у розумінні ГПК справа №915/446/25 є малозначною. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження. Як убачається з касаційної скарги, ДП "АМПУ" підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень визначило підпункти "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК). Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, кваліфікувавши перевезення вантажів по річці Дніпро та Південний Буг суднами Відповідача (буксир з баржею) як складову операцій із завантаження іноземного морського судна "BAO RUN" у морському порту Миколаїв. Така кваліфікація суперечить нормам матеріального права (статті 909, 918 Цивільного кодексу України, статті 306 Господарського кодексу України, Закону України "Про морські порти України", Кодексу торговельного мореплавства України, встановленим у справі фактичним обставинам, висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. На переконання скаржника суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.05.2018 у справі №915/525/17, від 22.10.2018 у справі №915/842/17, від 07.05.2019 у справі №915/1054/17, від 13.04.2021 у справі №916/1936/20, від 13.12.2022 у справі №910/20675/20, щодо застосування Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (далі -Порядок), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013. Крім того, ДП "АМПУ" наголошує, що тривалий час суди дотримувались вказаної сформованої Верховним Судом практики, проте оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм Порядку (зокрема, положень додатка №1, пунктів 2.1, 7.1, 8.2, 2.3, 7.5, 8.3,). Скаржник зазначає, що наразі в суді першої інстанції розглядається 460 аналогічних справ, вимоги в яких виділені зі справ №915/1028/23 та №915/411/24, зокрема: №№915/76/25, …, 915/112/25 (37 справ), №№915/224/25, …, 915/258/25 (35 справ), №№ 915/422/25, …, 915/449/25 (14 справ), №№ 915/616/25, …, 915/652/25 (37 справ), №№ 915/883/25, …, 915/915/25 (33 справи), №№ 915/1740/25, …, 915/2052/25 (306 справ). Таким чином, на переконання скаржника розгляд цієї касаційної скарги має фундаментальне значення для правильного вирішення зазначених справ, а також ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Скаржник вважає, що суди неправомірно застосували висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №915/400/20, оскільки правовідносини не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається. ДП "АМПУ" також зазначає, що ця справа віднесена судами попередніх інстанцій до категорії малозначної помилково, з порушенням вимог статті 247 ГПК, оскільки, вимоги, що розглядаються у цій справі, були виділені зі справи №915/411/24, спочатку в справу №915/226/25, а згодом - у самостійне провадження (одна з 29 справ, на які було роз`єднано справу №915/226/25), натомість ГПК не містить норм, які б дозволяли відступати від вимог статті 247 ГПК шляхом виділення окремих позовних вимог в самостійні провадження, а також здійснювати перехід із загального позовного провадження до спрощеного. Крім того, роз`єднання позовних вимог та виділення їх у самостійні провадження відповідно до частини шостої статті 173 ГПК не може звужувати процесуальні права позивача, зокрема, право на розгляд справи в загальному позовному провадженні та повноцінне апеляційне й касаційне оскарження. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно встановлено, що буксир "Нібулон-101" є судном портового флоту (група Е) виключно на підставі того, що ним володіє товариство - власник терміналу, внесений до Реєстру морських портів України як портовий оператор у морському порту Миколаїв, і відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК після роз`єднання справ №915/411/24 та №915/1028/23 вимоги щодо суднозаходів буксира "Нібулон-101" окремо розглядаються судом першої інстанції у таких 14 справах: №915/1028/23, №915/254/25, №915/79/25, №915/1852/25, №915/1864/25, №915/1951/25, №915/1961/25, №915/2016/25, №915/1886/25, №915/1914/25, №915/1918/25, №915/1935/25, №915/1763/25, №915/1903/25. Крім того, вимоги щодо суднозаходів буксира "Нібулон-101" є складовою частиною інших 37 справ, які залишаються нероз`єднаними по кожному буксиру та баржі, а саме: №915/83/25, №915/84/25, 915/85/25, №915/86/25, №915/87/25, №915/89/25, №915/90/25, №915/91/25, №915/92/25, №915/93/25, №915/94/25, №915/95/25, №915/96/25, №915/109/25, №915/110/25, 915/111/25, №915/112/25, №915/224/25, №915/229/25, №915/230/25, №915/233/25, №915/235/25, №915/239/25, №915/240/25, №915/242/25, №915/244/25, №915/245/25, №915/246/25, №915/248/25, №915/249/25, №915/250/25, №915/251/25, №915/252/25, №915/253/25, №915/255/25, №915/258/25, а також №915/411/24. Такі справи розглядаються судом першої інстанції та були виділені зі справ №915/1028/23 та № 915/411/24. Крім того, готується до передачі до суду заборгованість за суднозаходи буксира "Нібулон-101" 2021- 2022 років. А обставини, встановлені у поточній справі, позивач не матиме можливості спростувати в інших наведених 51 справах, які розглядаються судом першої інстанції. Також ці обставини поширюються на невизначену кількість майбутніх спорів щодо суднозаходів буксира "Нібулон-101". Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому. Натомість касаційна скарга ДП "АМПУ" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що ця справа містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах. Верховний Суд також звертає увагу, що зазначення скаржником того, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували/не застосували/порушили норму права та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, то це є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, та не є належним обґрунтуванням випадку для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах в розумінні підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу. Саме норми пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК передбачають випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Крім того, посилання скаржника на існування судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій, які, на думку скаржника, суперечать висновкам Верховного Суду, та які мають застосовуватися у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки судові рішення у кожній справі ухвалюються з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, тощо. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц). Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі, проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Верховний Суд зауважує, що положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження. Скаржник обґрунтовує, що він позбавлений можливості спростувати при розгляді інших справ ту обставину, встановлену в оскаржуваних рішеннях, що буксир "Нібулон-101" є судном портового флоту (група Е) виключно на підставі того, що ним володіє товариство - власник терміналу, внесений до Реєстру морських портів України як портовий оператор у морському порту Миколаїв. Втім Суд вважає, що наведене є не преюдиційною обставиною, а є саме правовим висновком суду. Щодо посилання скаржника на те, що справа, яка переглядається, віднесена судами попередніх інстанцій до категорії малозначної помилково, Суд зазначає наступне. Згідно з приписами частини п`ятої статті 12 ГПК малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказана норма розділяє малозначні справи за різними критеріями: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто які визнаються малозначними за законом з урахуванням ціни позову; та 2) справи незначної складності, які визнаються малозначними за висновком суду та на розсуд суду з урахуванням та оцінкою конкретних обставин справи та подальшою необхідністю вибору виду провадження для розгляду справи. Згідно з частинами першою, другою статті 247 ГПК у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17). Суд першої інстанції, взявши до уваги критерії, наведені у частині третій статті 247 ГПК, визнав, що ця справа не віднесена до категорії справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, вважав за можливе розглядати цей спір у порядку спрощеного позовного провадження. З огляду на зазначене, доводи скаржника про помилковість віднесення судом першої інстанції цієї справи до малозначних є необґрунтованими та не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами. На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану справу. Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 293 ГПК). З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "АМПУ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2026 у справі №915/446/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2026 у справі №915/446/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С. В. Бакуліна Судді О. Р. Кібенко В. І. Студенець