Ухвала КГС ВС № 927/1130/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 927/1130/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області (суддя - Шморгун В.В.) від 09.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Крижний О.М., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.) від 11.05.2026 у справі №927/1130/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до ОСОБА_1 про стягнення 293 750, 00 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2026 у справі №927/1130/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" 293 750, 00 грн. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2026 у справі №927/1130/25 залишено без змін. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2026 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №927/1130/25, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028, 00 грн. Предметом позову у цій справі є стягнення 293 750, 00 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України справа №927/1130/25 є малозначною. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що справа має виняткове значення для учасника справи. Розглянувши наведені аргументи, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі, оскільки доводи скаржника та аналіз судових рішень, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи. Разом з тим, доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі та відхилено доводи касаційної скарги про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №927/1130/25, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, - У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №927/1130/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Студенець Судді С. Бакуліна О. Кібенко