Постанова КГС ВС № 911/1237/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/1237/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В., секретар судового засідання Зайченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 (колегія суддів у складі: Сулім В. В. - головуючий, Коротун О. М., Ткаченко Б. О.) та рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2025 (суддя Смірнова О. Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" до

1. Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня"

2. Київської обласної ради про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна позивача: Юрчик М. В. (адвокат) відповідча-1: Рубля О. С. (адвокат) відповідача-2: Кондратенко Я. І. (самопредставництво) ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" (далі - Лікарня), Київської обласної ради (далі - Рада), згідно з яким, просило визнати продовженим договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 61/08 від 24.11.2008 до моменту укладення договору оренди з переможцем аукціону на його продовження з переважним правом Товариства на його продовження в ході цього аукціону. 1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Лікарня неправомірно відмовила у подовженні строку договору оренди, у зв`язку з чим порушені права та інтереси позивача, що є підставою для їх захисту у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026, у задоволенні позову відмовлено. 2.2 Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів тих обставин з якими пов`язував свої вимоги, що виключає правові підстави продовження договору оренди, в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку майна та рецензія на цей звіт, проведений позивачем, як і відсутні докази направлення такого звіту разом із заявою про продовження договору оренди відповідачу, як це передбачено частиною восьмою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи 3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. 3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 911/679/25 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини дев`ятої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок) у подібних правовідносинах. 3.3 Рада у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначила про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просила відмовити у її задоволенні. 3.4 Подані скаржником 19.05.2026 доводи та міркуваннях не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою з огляду на положення частини 1 статті 298 ГПК України, а тому згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду. 4.

Мотивувальна частина 4.1 Суди встановили, що на підставі укладеного 24.11.2008 між Лікарнею (орендодавець) та Товариством (орендар) договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 61/08 (далі - договір), орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення (далі - майно), площею 36,00 кв .м, (у тому числі площі загального користування - 6 кв. м) розміщене за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 83, строком до 20.11.2011 включно. Майно розташоване на першому поверсі нежитлового будинку, що знаходиться на балансі Лікарні. 4.2 Для продовження терміну дії договору орендар за 1 місяць до закінчення строку договору подає своє письмове звернення до Ради (органу управління майном), попередньо узгоджене з орендодавцем (пункт 10.4 договору). 4.3 Пунктом 10.6 договору визначено, що у разі закінчення строку дії даного договору, він може бути продовжений шляхом укладання додаткового договору, на що орендар має переважне право. 4.4 Сторони за договором укладали додаткові угоди № 1, № 2, № 3 до договору, якими продовжили термін дії договору до 08.11.2020 включно. 4.5 З метою чергового продовження строку дії договору, Лікарня надала Товариству лист - доручення № 01-09-1744 від 28.09.2020 на проведення незалежної професійної оцінки вартості спірного приміщення за рахунок позивача з метою здійснення розрахунку суми орендної плати. 4.6 Позивач зазначав, що Лікарня зі спливом 60 робочих днів з дати отримання заяви позивача від 01.08.2020 про продовження дії договору, в строк, передбачений абзацом 6 пункту 144 Порядку зобов`язана була оголосити в електронній торговій системі "Прозорро.Продажі" аукціон на продовження договору оренди з переважним правом позивача на його продовження в ході аукціону в порядку, передбаченому пунктом 149 Порядку, чого у зазначений строк вона не зробила. Відповідно до пункту 151 Порядку, позивач вважає, що на даний час договір є продовженим до момент укладення договору з переможцем аукціону на продовження договору оренди. 4.7 При цьому суди встановили, що термін дії договору закінчився 08.11.2020. 4.8 Також встановлено, що 09.11.2020 Лікарнею (орендодавець) та Товариством (орендар) укладений тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності (далі - Тимчасовий договір), за умовами якого, сторони домовились укласти тимчасовий договір оренди нежитлового приміщення площею 36,0 кв. м за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 83 до моменту прийняття рішення Київською обласною радою про надання дозволу на продовження оренди зазначеного об`єкта оренди (п.1.1); об`єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст в особі Київської обласної ради Київської області і знаходиться на балансі Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» (п.2.4); сторони домовились, що договір оренди повинен містити такі умови: договір оренди вступить в силу з моменту підписання його сторонами; даний договір поширюється на відносини, що склались між сторонами до його укладення та триватимуть до моменту підписання постійного договору оренди. Орендна плата підлягатиме сплаті з моменту виникнення відносин між сторонами з 09.11.2020 та в порядку, визначеному цим Тимчасовим договором оренди, а в подальшому постійним договором оренди (п.3.1.2); орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об`єкт оренди (п.5.1); цей договір набирає чинності з моменту його підписання і дає до моменту укладення сторонами основного договору оренди. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України сторони домовились про те, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 09.11.2020 (п.10.1). 4.9 Позивач у листах - відповідях: № 21/01 від 21.01.2022, № 198-07-23 від 24.07.2023, № 23-08/23/2 від 23.08.2023, № 17/01-2024 від 19.01.2024, повідомив Лікарню про небажання припиняти користування спірним приміщенням за договором та повертати його, оскільки, на думку позивача, договір є продовженим до моменту проведення аукціону на продовження договору оренди та укладення договору оренди з його переможцем. 4.10 Позивач наголошував на тому, що заперечення відповідачів щодо наявності продовження і чинності договору до моменту укладення договору оренди з переможцем аукціону на його продовження та вимоги відповідачів про звільнення, у зв`язку із цим позивачем спірного приміщення порушують його права на користування спірним приміщенням за договором оренди, відповідно до пункту 151 Порядку. 4.11 Крім того судами встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025 у справі № 911/679/25, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариство не є особою, яка має право на отримання в оренду державного або комунального майна без проведення аукціону. Суд також встановив, що строк дії Тимчасового договору сторони визначили до моменту укладення сторонами основного договору оренди, а не до укладення договору з переможцем аукціону (пункт 151 Порядку), на що посилається відповідач. Жодним нормативно-правовим актом, який регулює порядок передачі в оренду майна комунальної власності, не передбачено можливість укладення Тимчасового договору із строком дії до моменту укладення між сторонами основного договору оренди. 4.12 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, що викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 4.13 Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та підстави касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке. 4.14 Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 4.15 Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. 4.16 Положеннями частини другої статті 11 цього Кодексу передбачено, що Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1). Згідно частини п`ятої цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. 4.17 При цьому, згідно статті 764 вказаного Кодексу якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. 4.18 Отже, відповідно до наведених норм права цивільні права виникають або із рішення суду, у такому випадку початок їх виникнення обумовлюється набранням законної сили рішенням суду, або ті права, які вже виникли, можуть продовжувати існувати в силу закону і для їх підтвердження судового рішення не вимагається. 4.19 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)). 4.20 При цьому господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. 4.21 Велика Палата Верховного Суду (постанова від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц) зауважує, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору оренди продовженим (тобто про встановлення факту того, що цей договір є продовженим) є неналежним способом захисту прав та інтересів орендаря. 4.22 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. 4.23 Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») має застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Подібна за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 487/10132/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. 4.24 Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1). 4.25 У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень статті 311 ГПК України Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 4.26 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника. Керуючись статтями 240, 300, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" у справі № 911/1237/25 задовольнити частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2025 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Л. І. Рогач Є. В. Краснов