Постанова 4876 № 908/584/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.04.2026 року м.Дніпро Справа № 908/584/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б., секретар судового засідання: Абадей М.О. представники сторін: від позивача: Гордієнко В.А. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2025 року у справі №908/584/24 (суддя Проскуряков К.В.) за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Київ до відповідачів: 1) ОСОБА_1 , м. Полтава 2) Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013", м. Мелітополь, Запорізька область про солідарне стягнення 1 511 680,30 грн., - ВСТАНОВИВ: Позивачем подано позов про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 320 345, 34 коп. та заборгованості за процентами на суму 188 034,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-2 порушив передбачені кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року зобов`язання, перед банком наявна заборгованість, за погашення якої несе відповідальність також і відповідач-1, який уклав з АТ КБ "Приватбанк" договір поруки № 38761832-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язань відповідача-2, які випливають з кредитного договору. Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2025 року у справі №908/584/24 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013" (пр. Богдана Хмельницького, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312; код ЄДРПОУ 38761832) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 320 345,34 грн та заборгованість за процентами на суму 188 034,62 грн. Провадження у справі в частині солідарного стягнення заборгованості за процентами на суму 3 300,34 грн закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 050,28 грн. Стягнуто Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013" (пр. Богдана Хмельницького, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312; код ЄДРПОУ 38761832) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 050,28 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано частковою доведеністю позовних вимог. Суд першої інстанції встановив, що: - до матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, додано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): кредитний договір № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року з додатком, додаткова угода № 1 від 12.05.2021 року з додатком, договір поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12.05.2021 року, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису; - відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, додатку до нього та договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів, відповідні докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались; - судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось. Як зазначив суд першої інстанції, відповідачем- 2 порушені строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 1 320 345,34 грн., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому вказані вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів від суми неповернутого в строк кредиту у розмірі 191 334,96 грн., враховуючи принцип диспозитивності, суд дійшов до висновку, що вказана сума, яка розрахована позивачем згідно вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, є вірною, відповідає вимогам договору та чинного законодавства України. Відносно доводів відповідачів щодо настання форс-мажорних обставин при виконанні кредитного договору суд зауважив, що відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання. При цьому заявлені позивачем проценти не є видом відповідальності за порушення зобов`язання, а є платою за користування кредитними коштами. Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд першої інстанції вирішив, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що у зв`язку з військовою агресією та окупацією місцезнаходження відповідача-2, з метою запобігання загрози життю та здоров`ю працівників підприємства, 24 лютого 2022 року, на підставі наказу № 2, Приватне підприємство "Кіпаріссервіс-2013" зупинило свою господарську діяльність. Окрім цього, в січні 2023 року відповідач- 2 звернувся до Запорізької торгово - промислової палати із заявою про засвідчення форс - мажорних обставин за кредитним договором. За результатами розгляду вказаної заяви Запорізькою торгово - промисловою палатою було видано Приватному підприємству "Кіпаріссервіс-2013" сертифікат №2300-23-0470 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено у відповідача - 2 настання форс - мажорних обставин за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12 травня 2021 року, починаючи з 25 лютого 2022 року, та неможливість виконання ПП "Кіпаріссервіс-2013" своїх зобов`язань за відповідним договором. Окрім цього, ПП "Кіпаріссервіс-2013" повідомило АТ КБ "ПриватБанк" про наявність вказаних обставин шляхом направлення на адресу банку повідомлення про настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) за кредитним договором. Таким чином, неповернення банку кредитних коштів за спірним договором відповідачем-2 зумовлене протиправним захопленням підприємства відповідача- 2 внаслідок окупації території міста Мелітополь Запорізької області країною - агресором (рф), що було доведено суду першої інстанції. Відтак, невиконання умов спірного договору зумовлене об`єктивними та незалежними від волі відповідача -2 обставинами, що свідчить як про відсутність вини відповідача- 2, так і складу цивільного правопорушення та, відповідно, підстав для звернення банку до суду із позовом про стягнення з ПП "Кіпаріссервіс-2013" кредитних коштів та відсотків за користування ними. Враховуючи відсутність підстав для звернення до суду з заявленими позовними вимогами до відповідача- 2 за вказаними обставинами, вимоги позивача до відповідача- 1 так само є безпідставними та задоволенню не підлягають. Також скаржник зауважує, що матеріалами справи не підтверджується той факт, що поручитель був повідомлений належним чином про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, а отже що в цьому випадку порука ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" за виконання ПП "Кіпаріссервіс-2013" зобов`язань за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року є припиненою у зв`язку із збільшенням обсягу відповідальності без згоди поручителя. Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2025 року у справі № 908/584/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" заперечує проти наведених апелянтом доводів, спростовує їх і просить рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2025 року у справі №908/584/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач-2 на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи відповідач-2 по справі перебуває на тимчасово окупованій території у м. Мелітополь Запорізької області, обмін документацією у паперовому/електронному вигляді поки є неможливим. Відповідно до приписів ст. 12 -1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення сторона вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2025 року відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 12.02.2026 року на 15:50 год. Дану ухвалу розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до довідок про доставку електронного листа ухвала апеляційного суду - 24.09.2025 року була доставлена до електронних кабінетів всіх учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 року повідомлено, що у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б., судове засідання 12.02.2026 року не відбудеться. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.04.2026 року о 17:00 год. Відповідно до довідок про доставку електронного листа ухвала апеляційного суду - 11.02.2026 року була доставлена до електронних кабінетів всіх учасників справи. У судовому засіданні 09.04.2026 року був присутній представник позивача, інші сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України). Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2025 року. Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін викладена письмово. Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано. Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях. Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась. Також суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України. Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. З матеріалів справи вбачається, що апелянт є засновником Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013". 12.05.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Приватним підприємством "Кіпаріссервіс-2013" (далі - позичальник) укладений кредитний договір № 38761832-КД-1 (кредитний договір). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. КУБ під заставу (далі - "кредит") надається банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів. Згідно з. п. А.2. кредитного договору, ліміт цього договору: 2 309 133,93 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 2 305 100,00 грн. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 4 033,93 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Пунктом А.3. кредитного договору передбачено, що термін повернення кредиту 01.05.2023 року. Відповідно до пункту А.6. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,96 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Пунктом А.6.1. кредитного договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 18,96 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. цього договору та дати початку її нарахування. Згідно з п. А.7. кредитного договору, у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 27,92 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом. Умовами пункту А.8. кредитного договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору. Пунктом А.10. кредитного договору сторони домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена розділом "А" цього договору, може змінюватись протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин, серед іншого: - неналежному виконанні позичальником взятих на себе зобов`язань за цим договором; - порушенні позичальником будь-якої умови цього договору. Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір. Згідно з п. 4.1 кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.8. цього договору (п. 4.2. кредитного договору). Пунктом 4.3. кредитного договору встановлено, що сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1., 4.2. цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8. цього договору. Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Пунктом 6.2. кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку (п. 6.3. кредитного договору). 12.05.2021 року між позивачем та відповідачем-2 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року (додаткова угода № 1) відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Відповідно до підпункту "і" пункту 1 додаткової угоди, фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення позичальником заборгованості за договором, здійснення банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за договором. За період призупинення, позичальнику фінансова державна підтримка не надається. Згідно з п. 2.1 додаткової угоди № 1, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладення цієї додаткової угоди 13,96 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 "Графік платежів". Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: - в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; - в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних; - в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1.-2.3. цієї додаткової угоди (п. 2.4. додаткової угоди). Пунктом 2.7 додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди. Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_2 (п. А.4 кредитного договору). Згідно з п. 2.10 додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних. Відповідно до п. 3 додаткової угоди, всі інші умови договору, що не суперечать умовам цієї додаткової угоди, лишаються незмінними. Пунктом 4 додаткової угоди сторони визначили, що ця додаткова угода та кредитування згідно переліку припиняє свою дію, в разі настання обставин, а саме серед іншого - прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 днів. Кредитний договір, додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. З матеріалів справи також вбачається, що 12.05.2021 року між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладений договір поруки № 38761832-ДП-1/1. Відповідно до п. 1.1 договору поруки, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань Приватним підприємством "Кіпаріссервіс-2013", місцезнаходження якого: 72312, Україна, область Запорізька, район Мелітопольський, місто Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, будинок 5, код в ЄДРПОУ 38761832 далі - "боржник" зобов`язань за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року далі - "кредитний договір", невідновлювальної кредитної лінії на суму 2 309 133,93 грн. (два мільйона триста п`ять тисяч сто гривень 0 копійок) з терміном дії до 01.05.2023, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 305 100,00 грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 4 033,93 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Згідно з п. А.3. договору поруки, термін повернення кредиту 01.05.2023. Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. ОСОБА_2 договору поруки сторони домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена розділом "А" цього договору, може змінюватись протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин, серед іншого: - неналежному виконанні позичальником взятих на себе зобов`язань за цим договором; - порушенні позичальником будь-якої умови цього договору. Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір. Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Договір поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12.05.2021 року підписаний представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме 17.05.2021 року на підставі кредитного договору позивачем перераховано на користь Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013" кошти у розмірі 2 305 100,00 грн. (призначення платежу: перерахування коштів згідно з кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021, без ПДВ), що підтверджується копією виписки по рахункам за період з 12.05.2021 по 28.02.2024, клієнт: ПП "Кіпаріссервіс-2013", код ЄДРПОУ: 38761832. Судом встановлено, що відповідач-2 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором та починаючи з 01.03.2022 року припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів. Відповідно до підпункту "а" п. 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк на свій розсуд має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Пунктом А.11. кредитного договору та А.11. і п.4.2. договору поруки передбачено наступне: Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: Адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна Електронна пошта: help@pb.ua, , адреса Позичальника: 72312, Україна, область Запорізька, район Мелітопольський, місто Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, будинок 5, Електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2. А також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди з поручителем не потрібно (абз. 2 п. А.11 договору поруки). Як вбачається з протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, доданих до матеріалів справи, ПП "Кіпаріссервіс-2013" в особі керівника - ОСОБА_1 було підписано: - кредитний договір №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року - 12.05.2021 об 11:27:57; - додаткову угоду № 1 до кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року - 12.05.2021 о 15:06:06; - поручителем ОСОБА_1 було підписано договір поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12.05.2021 року - 12.05.2021 о 15:06:48. Отже, суд вірно акцентував увагу, що підписання вказаних договорів з боку відповідачів здійснено однією фізичною особою - ОСОБА_1 12.05.2021року протягом часу з 11:27:57 до 15:06:48. Вказане свідчить про те, що апелянт усвідомлював сам факт їх підписання, зміст взятих на себе зобов`язань як ПП "Кіпаріссервіс-2013", так і ним особисто, як поручителем, за отриманим цією юридичною особою кредитом. Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи і апелянт це не спростовує, відповідач-2 припинив здійснювати щомісячні платежі та порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а відповідач-1 не виконав свої зобов`язання з погашення боргу за договором поруки, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів -1 та -2 заборгованість на загальну суму 1 511 680,30 грн., в т.ч. 1 320 345,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 191 334,96 грн. - заборгованість за процентами. З матеріалів справи також вбачається, що 27.04.2025 року з картки поручителя - ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021року в загальному розмірі 3 300,34 грн., що підтверджується копією Виписки за договором № б/н за період 01.01.1999 року - 21.05.2025 року. Таким чином, під час розгляду справи відповідачем-1 здійснено часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 3 300,34 грн., які направлені на погашення відсотків, а саме: 27.04.2025 року - 3 300,00 грн. та 27.04.2025 року - 0,34 грн. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Положеннями ч.1 ст.509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України). Частина 1 статті 193 ГК України, який діяв в період виникнення спірних правовідносин, встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України). Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України). Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо. Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. В даному випадку не встановлено припинення договору поруки. Своїми діями щодо часткового погашення заборгованості під час розгляду позову в суді відповідач-1 підтвердив наявність його зобов`язань перед банком. Доводи апеляційної скарги аналогічні правовій позиції відповідача-1, викладеній ним у відзиві на позов. Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку запереченням відповідача і під час апеляційного розгляду справи скаржник ці висновки не спростував. Так, за доводами скаржника, відповідачем-2 підтверджено настання форс-мажорних обставин, що, на його думку, є підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічним посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 та сертифікат № 2300-23-0470 про форс - мажорні обставини суд надав оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів ці доводи поділяє і вважає правильними. Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання. Цей же принцип закріплено ст. 1 Закону України "Про міжнародні договори України" щодо публічного права, а також у ст. 629 ЦК України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Саме цих негативних наслідків невиконання зобов`язання (відповідальності) можна уникнути внаслідок форс-мажору. Проте, як вже зазначено вище, форс-мажор не звільняє від виконання самого зобов`язання. Предметом же спору у даній справі є стягнення основної заборгованості за договором, строк повернення якої настав. Стосовно заперечень ОСОБА_1 щодо нарахованих позивачем відсотків слід зазначити наступне. Відповідно до підпункту 1 пункту

7. Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 28 в редакції від 14.04.2021 року (чинній на момент укладання додаткової угоди №1 до кредитного договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021року ) (надалі - Порядок): "Державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді: часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами, що надаються суб`єктам підприємництва для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього Порядку (далі - компенсація процентів). Надання державної підтримки суб`єкту підприємництва, передбаченої цим підпунктом, може здійснюватися у поєднанні з наданням державних гарантій на портфельній основі відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151 (далі - кредити під державні гарантії на портфельній основі)" Згідно пункту 4 Порядку : "Фінансова державна підтримка (далі - державна підтримка) надається з метою: 1) розвитку підприємництва, зокрема сприяння розвитку суб`єктів підприємництва, збільшення обсягів виробництва, експорту, імпортозаміщення, високотехнологічного виробництва, енергоефективності, впровадження інновацій, а також сприяння створенню нових робочих місць та підприємств, поверненню трудових мігрантів до України; 2) запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також для запобігання та подолання їх наслідків, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; 3) рефінансування існуючої заборгованості в банках України за кредитами суб`єктів підприємництва." Як вказано вище, 12.05.2021 року між позивачем та відповідачем-2 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року, відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі - "Програма") та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні гроші позичальник витрачає з метою: - запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також для запобігання та подолання їх наслідків, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а саме на: - фінансування оборотного капіталу. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою. Також п. 2.3. додаткової угоди передбачено, що позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 0 % річних на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або обмежувальних заходів, пов`язаних з її поширенням, та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни, а після їх скасування - 3 % річних. Таким чином, у разі належного виконання умов договору, кожна сторона (позичальник (в розмірі 0 % річних на період строку дії карантину, а після їх скасування - 3 % річних) та Фонд (різницю між базовою процентною ставкою та тим, що мав сплатити позичальник)) компенсує банку свою частину базової процентної ставки. Слід зазначити, що сплата позичальником процентів в розмірі, передбаченому п. 2.3. додаткової угоди - є саме пільгою, а не розміром процентної ставки, відповідно до ст. 1054, 1056-1 ЦК України. Згідно підпункту "і" пункту 1 додаткової угоди фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення позичальником заборгованості за договором, здійснення банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за договором. За період призупинення, позичальнику фінансова державна підтримка не надається. Таким чином, у разі неналежного виконання умов договору, за такий період позичальник зобов`язаний самостійно сплачувати всю суму нарахованих відсотків, передбачених п. 2.1. додаткової угоди, відповідно до ст. 1054, 1056-1 ЦК України. Як вказано вище, відповідно до п. 2.1. додаткової угоди № 1 до договору за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання додаткової угоди розмір 13.96% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс ШИБ (з місяці) +7 %, де індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на сайті НБУ. Оскільки відповідач-2 припинив здійснювати щомісячні платежі в строки та в розмірі, передбачені кредитним договором та графіком платежів, в подальшому відповідач-2 мав прострочення, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, відповідно до підпункту "і" пункту 1 додаткової угоди фінансова державна підтримка призупинилась та не надавалась. Таким чином, відповідно до підпункту "і" пункту 1 та п. 2.2. додаткової угоди відповідач-2 після виходу на прострочення був зобов`язаний сплачувати базову процентну ставку, передбачену п. 2.1. додаткової угоди. Як вказано вище, за умовами п. 2.10. додаткової угоди № 1 до договору, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1. цієї додаткової угоди + 5 % річних. З розрахунку заборгованості за договором N0 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року, укладеного між банком та відповідачем-2, станом на 26.02.2024 року проценти нараховані позивачем наступним чином: Базою для нарахування процентів на залишок поточноі заборгованості за кредитом є колонка 3 - залишок поточноі заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту. Процентна ставка, яка застосовується, зазначена в колонці № 6- процентна ставка (поточна). Базою для нарахування процентів на залишок простроченої заборгованості за кредитом, є колонка 4 - залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а процентна ставка, яка застосовується, зазначена в колонці 7 - процентна ставка (прострочена). За змістом даних в колонках 6 та 7 вбачається, що там вказано один і той же період, зазначений один і той же розмір процентної ставки, а саме - розмір базової процентної ставки, який передбачений п. 2.1. додаткової угоди №

1. Таким чином, під час розрахунку процентів, нарахованих на залишок простроченої заборгованості за кредитом, банком не застосовувались ані положення п. 2.10. додаткової угоди № 1 до договору, ані ст. 625 ЦК України, ані будь-які інші підвищені процентні ставки. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 04.09.2024 року у справі № 274/511/15-ц, Верховний Суд дійшов наступного висновку: "У разі якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання" Враховуючи викладене, змінювана відсоткова ставка є такою, що погоджена кредитором (позивачем) та поручителем (відповідачем-1). Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що відповідачу-1 було невідомо про зміни відсоткової ставки, вказані у додатковій угоді. Ці доводи спростовуються тим, що саме відповідачем-1, як посадовою особою відповідача-2 було підписано кредитний договір та додаткову угоду до нього, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, доданими до матеріалів справи. Таким чином, скаржник поручився за виконання зобов`язань підприємством, власником якого він є, які випливають з кредитного договору, що складається з кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року та додаткової угоди № 1 до кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року. В апеляційній скарзі відповідача-1 зазначає, що йому не було відомо про існування додаткової угоди № 1, проте дане твердження не відповідає дійсності. Як вбачається з додаткової угоди № 1, вона була укладена "Кіпаріссервіс-2013", представником якого був сам скаржник, який діяв на підставі Статуту, а після цього вже було укладено договір поруки. Таким чином, зміст відповідної угоди відповідачу-1 був відомий. Щодо посилання апелянта на те, що договір поруки є припиненим відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, посилання його на правові висновки, які містяться у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц), від 29.06.2021 року у справі № 2¬588/10, від 09.12. 2019 року у справі № 569/11865/16-ц та від 26.05.2020 року у справі № 910/13109/18, колегія суддів звертає увагу на наступне: Верховний Суд у вказаних постановах дійшов висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Дійсно, в даних постановах наведено правові висновки про те, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Проте, предметом розгляду даних справ були: - у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц) - договір поруки від 21.01.2008 року - у справі № 2-588/10 - договір поруки від 21.01.2008 року - у справі № 569/11865/16-ц - договір поруки № 10/2/120208/2 від 12.02.2008 року - у справі № 910/13109/18 - договір поруки № РOR1432898962983 від 29.05.2015 року. Верховний Суд при розгляді вказаних справ застосовував законодавство, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, тобто Цивільний кодекс України в редакції від 14.06.2007 року, яка діяла до 03.02.2019 року. За частиною першою статті 559 ЦК України в редакції від 14.06.2007 року порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Починаючи з 04.02.2019 року ч. 1 ст. 559 ЦК України діє в наступній редакції: "Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання (ч.1 ст. 559 ЦК України в редакції Закону № 2478-УШ від 03.07.2018)". Спір ний договір у справі, що переглядається, укладено 12.05.2021 року. Отже, посилання відповідача-1 на те, що договір поруки № 38761832- ДП-1/1 від 12.05.2021 року припинився у зв`язку зі зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, безпідставне. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не доведена, висновки оскаржуваного рішення апелянтом не спростовано, тому скарга задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2025 року у справі №908/584/24 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 29.06.2026 року. Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя О.Г. Іванов Суддя Ю.Б. Парусніков