Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/1264/25 (904/4162/25)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/1264/25 (904/4162/25) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Золотарьової Я.С., секретар судового засідання Абадей М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 (суддя Мартинюк С.В.; повне рішення складено 03.11.2025) і додаткове рішення від 07.11.2025 у справі № 904/4162/25 за позовом позивача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект», м. Дніпро позивача-2 Totalgaz іndustrie S.R.L., Республіка Румунія до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж», м. Дніпро відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл», м. Дніпро про визнання недійсними договорів поруки, що розглядається в межах справи № 904/1264/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж», м. Дніпро,- ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/1264/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж». Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» і Totalgaz іndustrie S.R.L. звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними договорів поруки, укладених 25.01.2024, 29.02.2024 та 01.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл». Позов обґрунтований наявністю ознак фраудаторності оспорюваних правочинів, оскільки вони укладені за відсутності видимої економічної мети для штучного збільшення кредиторської заборгованості, що порушує права кредиторів у справі про банкрутство поручителя на виконання ним грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 22.10.2025 задовольнив позов у справі № 904/1264/25 (904/4162/25), визнавши недійсними договори поруки № 25-01/24-2-П від 25.01.2024, № 29-02/24-2-П від 29.02.2024 та № 01-04/24-2-П від 01.04.2024, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж». Місцевий господарський суд дійшов висновку що спірні правочини містять ознаки фраудаторності, оскільки вчинені його сторонами всупереч принципу добросовісності, внаслідок зловживання правом та за відсутності обґрунтованої мети їх укладення, результатом чого стало лише набуття боржником у справі про банкрутство обов`язку з оплати заборгованості за зобов`язаннями третьої особи. Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням у справі від 07.11.2025 на користь Totalgaz іndustrie S.R.L. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» 23500,00 грн і з Товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» 23500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт надання послуг адвоката заявнику під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, вартість яких складає 47000,00 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 і додаткове рішення від 07.1.2025 у справі № 904/1264/25 (904/4162/25) і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки судове засідання 22.10.2025 проведено за відсутності представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл», який у цей день перебував на лікарняному, про що зазначено у заяві про відкладення розгляду справи, водночас іншого представника скаржник не має. Висновки місцевого господарського суду стосовно порушенням прав кредиторів позивача укладенням спірних правочинів, відповідач вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у поручителя невиконаних грошових зобов`язань на момент укладення спірних правочинів, що спростовує висновок місцевого господарського суду про порушення прав таких кредиторів. Крім того, спірні правочини не призвели до відчуження активів поручителя, а матеріали справи не містять доказів його ухилення від виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Скаржник зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» не є стороною спірних правочинів і не довело порушення своїх прав цими угодами, тому відсутні підстави для задоволення його позову у даній справі. Обґрунтовуючи вимоги про скасування додаткового рішення у справі, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки судове засідання проведено за відсутності його представника, та за відсутності мотивів відхилення його заяви про зменшення заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник вважає, що заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною порівняно зі складністю самої справи та не підтверджена виконаним представником заявника обсягом робіт, який не брав участі у судових засіданнях.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Totalgaz іndustrie S.R.L. у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач зазначив, що процесуальне законодавство дозволяє розгляд заяв про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу без участі учасників провадження у справі, а заперечень проти розміру судових витрат під час вирішення питання про їх стягнення скаржник не надавав, водночас його заперечення стосовно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на послуги адвоката не містять обґрунтування неспівмірності їх розміру до рівня складності справи. Позивач зауважив, що окрім Товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл», оскаржуваним додатковим рішенням витрати на професійну правничу допомогу на користь Totalgaz іndustrie S.R.L. стягнені також і з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж», водночас скаржник, за відсутності повноважень на представництво інтересів останнього, просить скасувати вказаний судовий акт у повному обсязі, тобто заявляє вимоги в цій частині апеляційної скарги в інтересах іншої особи від власного імені. Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Центральний апеляційний господарський суду ухвалами від 11.12.2025 і від 13.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 і додаткове рішення від 07.11.2025 у справі № 904/1264/25 (904/4162/25). У судовому засіданні 11.05.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» (позикодавець) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монархоф» (позичальник) такі договори позики: - № 25-01/24-2 ПЗ від 25.01.2024; - № 29-02/24-2 ПЗ від 29.02.2024; - № 01-04/24-2 ПЗ від 01.04.2024. Відповідно до умов пункту 1.1 вищезазначених договорів позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошову позику в національній валюті, а позичальник зобов`язався використати її, відповідно до умов пункту 1.3 договорів, у своїй господарській діяльності та повернути належні позикодавцю кошти у строки та на умовах, визначених у цих договорах позики. Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» (кредитор) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (поручитель) такі договори поруки: - № 25-01/24-2-П від 25.01.2024 (в забезпечення зобов`язань боржника за договором № 25-01/24-2 ПЗ); - № 29-02/24-2-П від 29.02.2024 (в забезпечення зобов`язань боржника за договором № 29-02/24-2 ПЗ); - № 01-04/24-2-П від 01.04.2024 (в забезпечення зобов`язань боржника за договором № 01-04/24-2 ПЗ). Відповідно до вказаних договорів поруки Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (поручитель) поручилося перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» (кредитор) за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Монархоф» (боржник), обумовленими договорами позики № 25-01/24-2 ПЗ, № 29-02/24-2 ПЗ, № 01-04/24-2 ПЗ. Згідно з пунктами 1.3 договорів поруки у разі порушення боржником зобов`язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язання в обсязі, вказаному у пункті 1.2 договорів поруки, як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Пунктами 2.2 договорів поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов`язання у повному обсязі в строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання такої вимоги. У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Монархоф» зобов`язань за договорами позики щодо повернення наданих сум грошових коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» 14.08.2024 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» з вимогою № 14/08-24/1 про погашення заборгованості за відповідними договорами позики. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 07.04.2025 відкрив провадження у справі № 904/1264/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» і визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» у розмірі 102280,00 грн (І черга) і 31055227,40 грн (ІV черга). Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 30.07.2025 визнав грошові вимоги Totalgaz Industrie S.R.L. у справі № 904/1264/25 на суму 6056,00 грн (І черга) і 62769229,81 грн (ІV черга).

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника. Згідно з частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, зокрема з тих підстав, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20). Водночас не виключається також визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України; висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц). Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Верховний Суд у постанові від 17.08.2022, прийнятій за результатами розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21), зазначив, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів добросовісності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 12.01.2022 у справі № 910/429/20. Таким чином, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин які підтвердять або спростують твердження позивачів стосовно вчинення спірного правочину з порушенням принципу добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами, що спричинило шкоду позивачам, які є кредиторами у справі про банкрутство, тобто суду необхідно встановити чи спростувати наявність у зазначеному правочині ознак фраудаторності. Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Апеляційний господарський суд зазначає, що підприємницька діяльність пов`язана з ризиком, тобто загрозою втратити підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або понесення інших витрат, внаслідок реалізації обраного господарського, організаційного чи технічного рішення, або спричиненим впливом зміни ринкових умов чи форс-мажорних обставин тощо. Водночас господарське товариство, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку, має діяти з урахуванням закріплених у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу загальних засад цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності. Матеріалами справи підтверджується, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» і Totalgaz іndustrie S.R.L. є кредиторами у справі № 904/1264/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж», тому відповідно до положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства наділені безумовним правом на оскарження правочинів стороною яких є боржник, вчинених у підозрілий період, чим спростовуються доводи скаржника, що лише сторона правочину наділена правом звернення з позовом до суду про визнання його недійсним. Господарським судом встановлено і не заперечується сторонами, що відповідно до укладених 25.01.2024, 29.02.2024 і 01.04.2024 трьох спірних договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» поручилося перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Монархоф» зобов`язань по трьом договорам позики № 25-01/24-2 ПЗ, № 29-02/24-2 ПЗ і № 01-04/24-2 ПЗ. Відповідно до положень частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 Цивільного кодексу України). Таким чином, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Верховний Суд в постанові від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17 зауважив, що укладаючи договір поруки, поручитель не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Апеляційний господарський суд зазначає, що внаслідок укладення спірних правочинів, боржник взяв на себе зобов`язання сплатити кредитору 52902507,00 грн та 0,5% від суми позики, у разі невиконання договорів позики третьою особою, у зв`язку з чим незрозумілою є мета укладення цих договорів, тобто відсутні докази дійсної потреби у їх укладенні для досягнення основної мети господарської діяльності одержання прибутку, оскільки позика буде використана у господарській діяльності такої третьої особи, водночас за порушення зобов`язань з її повернення відповідатиме саме боржник. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» уклало спірні правочини у підозрілий період, за наявності непогашеної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Трубоізолкомплект» близько 30000000,00 грн та близько 60000000,00 грн перед Totalgaz Industrie S.R.L., що підтверджується ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 і від 30.07.2025 у справі № 904/1264/25. Тобто, за наявності заборгованості у розмірі майже 90000000,00 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» бере на себе зобов`язання з погашення більш ніж 52902507,00 грн позики, яка має бути використана у господарській діяльності особи, яка не має стосунку до боржника у даній справі, що свідчить про недобросовісні і нерозумні дії останнього, які спрямовані на зменшення активів підприємства, що спричиняє шкоду іншим кредиторам в ініційованій у подальшому справі про банкрутство. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначила, що укладання фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів. Таким чином, оскаржувані правочини суперечать пункту 6 частини першої статті 3 та частинам третій, шостій статті 13 Цивільного кодексу України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, внаслідок зловживання правом та за наявності іншої прихованої мети в укладенні спірних договорів поруки і невідповідності загальним засадам цивільного законодавства та звичаям ділового обороту, що є підставою для визнання їх недійсними на загальних підставах. Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, вчиненого внаслідок проведення 22.10.2025 за відсутності його представника, апеляційний господарський суд вважає безпідставним, оскільки справа призначалася у судове засідання не вперше, водночас скаржник не скористався правом подання відзиву на позов у встановлений судом строк, своєю чергою ненадання оригіналів спірних договорів для огляду не вплинуло на правильність висновків господарського суду. Вимоги скаржника про скасування додаткового рішення обґрунтовані невідповідністю виконаних адвокатом робіт рівню складності справи, у зв`язку з чим, з огляду на встановлені положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд надає оцінку додатковому рішенню саме в частині їх пропорційності обсягу наданих адвокатом послуг. Апеляційний господарський суд зазначає, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Апеляційний господарський суд вважає, що заявлена до стягнення зі скаржника сума 23500,00 грн вартості наданих адвокатом позивачу послуг професійної правничої допомоги є обґрунтованою і такою, що відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт, оскільки спір щодо визнання правочину фраудаторним не є звичайним розрахунковим спором, потребує від адвоката достатнього рівня знань і кваліфікації для доведення позовних вимог, водночас загальне посилання скаржника на докладання представником позивача незначних зусиль для доведення своєї позиції, не спростовує правильність висновків місцевого господарського суду про визначення вартості послуг адвоката саме у такому розмірі. Апеляційний господарський суд не надає оцінки доводам апеляційної скарги щодо стягнення 23500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж», оскільки воно не уповноважувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» на подання апеляційної скарги від свого імені.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 і додаткове рішення від 22.10.2025 у справі № 904/1264/25 (904/4162/25) залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 у справі № 904/1264/25 (904/4162/25) залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 у справі № 904/1264/25 (904/4162/25) залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повне судове рішення складено 25.06.2026 Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ Суддя О. ІВАНОВ Суддя Я. ЗОЛОТАРЬОВА