Постанова 4874 № 906/128/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м.Рівне Справа № 906/128/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Поліщук П.Я. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: позивача: представник Козачок І.П. - адвокат відповідача: представник не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Фермерського господарства "Агро-Союз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026, ухвалених суддею Давидюком В.К. у м.Житомирі, у справі № 906/128/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до відповідача Фермерського господарства "Агро-Союз" про стягнення 2 039 951,29 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальні рішення, які оскаржується у суді апеляційної інстанції. 1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/128/26. 1.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі №906/128/26 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Фермерського господарства "Агро-Союз" про стягнення 2 039 951,29грн. Стягнуто з Фермерського господарства "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна": 1 483 657,97 грн основного боргу, 105 659,43 грн пені, 88 617,59 грн процентів річних, 296 731,59 грн штрафу, 65 284,71 грн різниці в ціні товару, 24 479,42 грн витрат по сплаті судового збору. 1.3. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі № 906/128/26 заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" від 05.05.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/128/26 задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" - 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції. 2.1. Щодо рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026. 22.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (постачальник) та Фермерським господарством "Агро-Союз" (покупець) укладено договір поставки №36928650/2025 від 22.04.2025. За умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари, визначені у додатках (надалі також згадуються як "специфікація") до договору (надалі "товар"), а покупець прийняти та оплатити такий товар. Умови поставки та оплати товару визначаються сторонами у додатках (специфікаціях) на поставку товару з урахуванням положень цього договору (п. 5.1. договору). Договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб. 2.1.1. У період дії Договору між сторонами складено та підписано складено та підписано 3 (три) специфікації, а саме: від 22.04.2025 на суму 332 477,29грн; від 22.05.2025 на суму 836 830,57грн; від 16.06.2026 на суму 314 350,10 грн. На виконання умов договору поставки та вказаних специфікацій позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 483 657,97грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними. Відповідач вартість поставленого товару не оплатив. 2.1.2. ТОВ "Адама" звернулося до ФГ "Агро-Союз" із вимогою №287 від 20.11.2025 про сплату впродовж 7 (семи) календарних днів з дати отримання цієї вимоги заборгованості у розмірі 1 483 657,97 грн з оплати поставленого товару, 25 800,55 грн пені, 32822,98 грн процентів, 296731,59 грн штрафу. Зазначено, що у разі невиконання вимоги Товариство буде змушене звернутися з позовом до господарського суду. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив. 2.1.3. Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №36928650/2025 від 22.04.2025. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 ЦК України). Згідно ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. 2.1.4. Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках/специфікаціях, які є його невід`ємною частиною. За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. 2.1.5. Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 2.1.6. Згідно статей 549, 551, 611 ЦК України встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. 2.1.7. Позивач згідно умов договору (пункти 6.3, 6.4, 6.9, 6.10) правомірно та обґрунтовано нарахував та заявив до стягнення з відповідача 105 659,43грн пені, та 296 731,59грн штрафу, який розраховано у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. 2.1.7.1. Також сторони умовами договору 6.5., з урахуванням статті 625 ЦК України погодили, 26 процентів річних від простроченої суми коштів, якщо покупець прострочить оплату товару. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 88 617,59грн 26% річних, розрахунок яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню 2.1.8. Щодо вимог в частині стягнення 65 284,71грн різниці у ціні товару, судом зазначено, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Наведена правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17 та від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17. 2.1.9. Пунктом 4.3.2. договору передбачено, що у разі, якщо з дати специфікації або рахунка на оплату товару, дата та номер якого зазначені у видатковій накладній на відповідний товар, до дня фактичної оплати товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною специфікацією або договором) курс у робочий день, що передує даті оплати товару, змінюється більше, ніж на 2% у бік збільшення або зменшення, порівняно до курсу, який було встановлено у робочий день, що передує даті рахунка на оплату товару, та який визначений у відповідній видатковій накладній, то різниця у ціні розраховується у доларовому еквіваленті (з ПДВ) (надалі у формулі "дельта S од"). У разі порушення покупцем строків оплати товару, зазначених в специфікації та неоплати товару до моменту пред`явлення постачальником позову про стягнення заборгованості з покупця, то для визначення різниці в ціні товару у доларовому еквіваленті та гривневого еквіваленту відповідної різниці у ціні використовується курс на дату, що передує даті фінального коригування до видаткових накладних, згідно яких наявний неоплачений товар (п. 4.3.2.1. договору). 2.1.10. Позивачем надано детальний розрахунок курсової різниці по кожній видатковій накладній за погодженою сторонами формулою. Загальний розмір курсової різниці в ціні товару складає 65 284,71грн, вказана сума є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача. 2.2. Щодо ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції зазначено наступне. 2.2.1. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. 2.2.2. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2.2.3. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. 2.2.4. 05.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 05.05.2026 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 15 000,00грн витрат на правничу допомогу, яка була призначена до розгляду судом на 14.05.2026. 2.2.5. У позовній заяві позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000,00грн. Враховуючи положення ч. 8 ст. 129 ГПК України, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем будуть надані докази на підтвердження остаточного розрахунку суми судових витрат. Такий же розмір витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути і за результатами розгляду судом даного спору 2.2.6. Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Козачок Іван Петрович здійснював представництво інтересів відповідача на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №2101517 та договору про надання правничої допомоги №1 від 16.02.2023. За змістом договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором та/або додатками до договору. 2.2.7. За умовами п. 4.1. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. 15.01.2026 сторони підписали додаток до договору про надання правової (правничої допомоги) 01 від 16.02.2023, у якому визначили, що на додаток до послуг, передбачених п. 1 договору, адвокат надає клієнту юридичні послуги такого змісту: юридичний супровід стягнення заборгованості та/або штрафних санкцій та/або процентів з Фермерського господарства "Агро-Союз" (боржник) за спірним правочином - договір поставки 36928650/2025 від 22.04.2025 (спірний правочин) у суді першої інстанції. 2.2.7.1. Гонорар адвоката за послуги, визначені у додатку становить 15 000,00грн. 2.2.8. Умовами договору сторони погодили оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі, особливістю якого є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 2.2.9. Судом враховано правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі №918/226/24. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). 2.2.10. Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн є доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

3. Доводи особи, яка подала апеляційні скарги; короткий зміст вимог апеляційних скарг. 3.1. Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції по суті спору, Фермерське господарство "Агро-Союз" 22.05.2026, через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх2434/26 від 25.05.2026), в якій просить: прийняти апеляційну скаргу ФГ "Агро-Союз" до розгляду, з повідомленням учасників справи про дату та час судового засідання. Апеляційну скаргу ФГ "Агро-Союз" задовольнити. Скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі № 906/128/26 частково у частині стягнення: 105 659,43грн. пені; 88 617,59грн. процентів річних; 296 731,59грн. штрафу. Ухвалити у цій частині (щодо стягнення: 105 659,43грн. пені; 88 617,59 грн. процентів річних; 296 731,59грн. штрафу), нове рішення, яким: зменшити суму штрафу до суми 1 000,00грн.; зменшити суму % річних до суми 1 000,00грн.; зменшити суму нарахованої пені до суми 1 000,00грн., у решті позовних, щодо стягнення пені, процентів річних та пені відмовити. 3.1.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом під час розгляду невраховано норми матеріального права: ч. 3 ст. 551 ЦК України, внаслідок чого порушено норми процесуального права - ст. ст. 236, 237 ГПК України. Скаржник категорично, не погоджується із оскаржуваним рішенням частково, у частині стягнення % річних, пені та штрафу, адже 3.1.2. Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 3 статті 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 3.1.3. Скаржник з посиланням на висновки Верховного Суду, зазначає, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань 3.1.4. Також, апелянт з посиланням на пункти 7.25 - 7.31, 7.42, 7.43 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора». Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24). 3.1.5. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. 3.1.6. Об`єднана палата у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити. 3.1.6. Сукупність вищенаведеного вказує на те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке ним реалізовується за наявності надмірних штрафних санкцій, з метою забезпечення існування правової рівноваги та безпідставного збагачення позивача на штрафних санкціях. Адже наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. 3.1.7. Апелянт вважає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд повинен був врахувати наступні обставини. ФГ "Агро-Союз" являється суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Загальновідомою є та обставина, що несприятливі погодні умови 2025 року, посприяли низькій врожайності усіх зернових культур та неможливості своєчасного та належного збору врожаю, ситуація для відповідача, особливо враховуючи кліматичні умови регіону аналогічна, що і вплинуло на платоспроможність останнього у 2025 році. Штрафні санкції, являються фінансовими санкціями за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. 3.1.8. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, яка підлягає згідно рішення суду перетворилася на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. 3.1.9. У матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем будь-яких збитків, майнових та/або фінансових втрат саме у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором. Прострочення відповідача щодо виконання своїх зобов`язань має незначний проміжок часу. Загальна сума нарахованих позивачем штрафу, пені та % річних, які пред`явлені позивачем до стягнення із відповідача та які підлягають стягненню, згідно оскаржуваного рішення, становить 491 008,61 грн., що вказує на те, що та штрафні санкції перетворилися із законодавчо встановленого інструменту спонукання (стимулювання) відповідача до виконання основного зобов`язання, на інструмент безпідставного, невиправданого та надмірного збагачення позивача на штрафних санкціях в умовах війни. Стягнення із відповідача надмірних штрафних санкцій в умовах війни, яка нищить життя, майно та економіку, як кожного громадянина України так і держави в цілому, не відповідає законодавчо-встановленим принципам справедливості, розумності та добросовісності учасника правовідносин. У період воєнного стану ризики, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності, несуть обидві сторони, відповідно одна із сторін правовідносин, не може ставитись у більш вигідне фінансове становище за рахунок стягнення надмірно великих сум неустойки. 3.1.10. При застосуванні норми матеріального ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд міг зменшити суму нарахованих позивачем: % річних, пені та штрафу, внаслідок чого було б дотримано оптимальний баланс інтересів сторін у спорі, що посприяло б уникненню настання негативних наслідків для відповідача, який наразі проводить посівні роботи. Неврахування судом наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи призвело до того, що у відповідача, за рахунок неправосудного рішення, поруч із сумою основного боргу, виникло додаткове фінансове навантаження (яке фактично нічим не виправдане) у розмірі 491 008,61грн., за рахунок яких можлива закупівля посівного матеріалу чи ЗЗР, міндобрив, для вирощування врожаю 2026 року, кінцевим споживачем якого є громадяни нашої держави. 3.2. Також Фермерське господарство "Агро-Союз" не погоджуючись із додатковим рішеннями суду першої інстанції, 01.06.2026, через систему Електронний суд, звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх2628/26 від 02.06.2026), в якій просить: прийняти апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" на додаткове рішення до розгляду, з повідомленням учасників справи про дату та час судового засідання. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" на додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/128/26, задовольнити. Скасувати додаткове рішення суду повністю. Ухвалити у даній справі нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. 3.2.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції: не вжито заходів, щодо повного і всебічного з`ясування обставин; не досліджено та не надано належної правової оцінки доказам, на підставі яких задоволено заяву позивача; внаслідок чого допущено порушення норм процесуального права - ст. ст. 236, 237 ГПК України та невірне застосування і порушення норми ст. ст. 126, 129 ГПК України. 3.2.2. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи судом ухвалено оскаржуване рішення на підставі наступних документів, які надано представником позивача: копія договору про надання правової (правничої) допомоги 01 від 16.02.2023, копія додатку від 15.01.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги 01 від 16.02.2023. 3.2.3. Проте, суд під час розгляду заяви представника позивача та доданих до неї додатків, не вжив заходів, щодо належного, повного та всебічного дослідження та належної правової оцінки наведених документів, чим самим не вжив заходів, щодо повно і всебічного з`ясування обставин. П. 4.2., розділу 4 договору про надання правової (правничої) допомоги 01 від 16.02.2023, який має назву "Порядок оплати послуг адвоката", передбачає, що при визначенні розміру гонорару враховується обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення. Наведена умова договору, фактично свідчить, що розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги визначений між позивачем та адвокатом має обґрунтовуватися часом, який витрачено адвокатом на виконання певного обсягу робіт (надання правничої допомоги). 3.2.4. Адже фактична умова договору дає підстави стверджувати, що оплата послуг адвоката має здійснюватися у формі погодинної оплати, що обумовлює необхідність зазначення адвокатом при обчисленні вартості наданих позивачці за договором послуг обсягу фактично витраченого часу на надання таких послуг. 3.2.5. На підтвердження обставин щодо обсягу наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, адвокатом надано: копію договору та копію додатку до договору, інших документів не надавалося. 3.2.6. Суд, не звернув увагу на те, що наведений додаток від 15.01.2026: не містять відомостей щодо обсягу витраченого адвокатом часу на надання кожного окремого виду послуги; - не містять детального опису наданих послуг (виконаних робіт) із зазначенням кількості витраченого адвокатом часу на надання таких послуг; - не засвідчує факту надання послуг, які перелічені у такому додатку, адже лише являється документом, яким його сторони станом на 15.01.2026 р. погодили фактично орієнтовний перелік послуг, який підлягатиме наданню зі сторони адвоката, щодо правовідносин які виникли між позивачем та відповідачем, за договором поставки №36928650/2025 від 22.04.2025 - відображає лише загальну вартість послуг, які підлягатимуть наданню зі сторони адвоката у майбутньому; - вартість послуг адвоката гонорар, у такому документі, визначено у фіксованому розмірі, що не відповідає умовам укладеного між позивачем адвокатом, договору, а саме п. 4.2., розділу 4 договору про надання правової (правничої) допомоги 01 від 16.02.2023, який фактично дає підстави стверджувати, що оплата послуг адвоката має здійснюватися у формі погодинної оплати, а не фіксованому розмірі; - не містить умов, щодо внесення змін до пункту 4.2., розділу 4 договору про надання правової (правничої) допомоги 01 від 16.02.2023, у частині форми визначення гонорару. 3.2.7. Договір також не містить умов, якими б сторони погодили вартість послуг адвоката у фіксованій формі, а не погодинній. Жодних інших доказів, які б свідчили про внесення інших змін до розділу 4 чи п. 4.2. договору про надання правової (правничої) допомоги 01 від 16.02.2023, у частині форми визначення гонорару, стороною позивача не надано. Зазначивши у наведеному додатку розмір гонорару у фіксованому розмірі, його сторони - позивач та адвокат ніщо інше, як фактично вдалися до порушення умов договору. 3.2.8. Апелянт звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодного доказу документу, який би засвідчував факт надання правничої допомоги адвоката та її прийняття та відповідне погодження зі сторони позивача, який мав би бути укладеним уже за фактом надання відповідної правничої допомоги. Додаток від 15.01.2026, не може бути розцінено таким документом, адже як уже вище відмічено він лише визначає на майбутнє орієнтовний перелік послуг, який підлягатиме наданню зі сторони адвоката, 3.2.9. Суд наведених обставин не врахував, що призвело до ухвалення помилкового рішення і у свою чергу дає підстави відповідачу наголошувати на тому, що судом не вжито заходів, щодо повно і всебічного з`ясування обставин; не досліджено та не надано належної правової оцінки доказам, на підставі яких задоволено заяву позивача; внаслідок чого допущено порушення норм процесуального права - ст. ст. 236, 237 ГПК України та невірне застосування і порушення норми ст. ст. 126, 129 ГПК України.

4. Відзиви на апеляційні скарги, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи. 4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Союз" (вх2628/26 від 02.06.2026) на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі № 906/128/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2026 о 15:35 год. 4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Союз" (вх2434/26 від 25.05.2026) на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі №906/128/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2026 о 15:30 год. 4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 забезпечено представнику позивача представнику Козачку І.П. участь у судовому засіданні 24.06.2026 о 15:35год у справі №906/128/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 4.4. Позивач у відзиві просить відмовити в задоволенні вимог відповідача, наведених у апеляційній скарзі на рішення господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 року у справі 906/128/26. Оскаржуване рішення суду від 05.05.2026 залишити без змін. Додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 також залишити без змін. 4.5. 24.06.2026 до апеляційного суду через систему "Електронний суд" від апелянта Фермерського господарства "Агро-Союз" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи. 4.5.1. У клопотанні апелянт просить відкласти розгляд апеляційних скарг призначених на 24.06.2026, у межах незначного строку, розгляд справи на іншу (зручну для суду) дату.ФГ "АГРО-СОЮЗ" повідомляє суд, що особою, володіючою знаннями у галузі права, серед працівників господарства є його Голова - Котелянець І.І., який мав та має намір особисто брати участь у розгляді справи, у суді апеляційної інстанції. Проте, голова ФГ "АГРО-СОЮЗ" - Котелянець І.І. перебуває на лікуванні. Зважаючи на намір керівника апелянта брати особисту участь 24.06.2026 у судовому засіданні, прибувши до суду, господарством за таких умов, не розглядався варіант, щодо залучення адвоката, з метою представництва прав та інтересів ФГ "АГРО-СОЮЗ" у даній судовій справі. Апелянт в силу непередбачуваних обставин не має можливості реалізувати своє право, яким він має намір скористатися, на участь у судовому засіданні, яке відбудеться 24.06.2026. Апелянт звертається до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи вперше, що являється його вимушеною дією, в силу обставин, які склалися. 4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися. 4.7. В судовому засіданні 24.06.2026 (в режимі відеоконференції) представник позивача заперечив проти заявленого клопотання про відкладення розгляду справи. 4.8. За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі, колегія суддів зазначає наступне. 4.8.1. Так, в ухвалах Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та від 15.06.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №906/128/26 та призначення апеляційних скарг Фермерського господарства "Агро-Союз" до розгляду, апеляційним судом роз`яснено сторонам, що явка повноважних представників учасників провадження у справі у судове засідання на їх власний розсуд. 4.8.2. Відповідно, явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою. Також, у кожній із ухвал про відкриття апеляційного провадження, сторін у справі попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 4.8.3. Зазначаючи в клопотанні про відкладення обставини, які перешкоджають участі керівнику відповідача в судовому засіданні, останній не обґрунтовує обставини хвороби жодним доказом. 4.8.4. Колегія суддів апеляційного господарського суду у цьому випадку причини неявки визнає не поважними в силу приписів статті 202 ГПК України. 4.8.5. Також суд апеляційної інстанції з`ясував, що учасники справи, у тому числі і відповідач, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином та завчасно, про що свідчать відповідні довідки суду про доставлення процесуальних документів до електронних кабінетів сторін в системі Електронний суд. 4.8.6. Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, а причини неявки апеляційним господарським судом визнані неповажними, враховуючи встановлені частиною 1 статті 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційних скарг по суті, згідно вимог статті 269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представника відповідача (апелянта), відповідно відхиляє клопотання останнього про відкладення розгляду апеляційних скарг у даній справі. 4.9. Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2026 надав пояснення в обґрунтування своїх заперечень по суті розгляду апеляційних скарг у даній справі.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційних скарг. 6.1. Під час розгляду апеляційних скарг Фермерського господарства "Агро-Союз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/128/26. Північно-західний апеляційний господарський суд застосував: 6.1.1. Норми матеріального права: Конституція України; Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України) Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" Закон України "Про судовий збір". 6.1.2. Норми процесуального права: Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України). 6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи. 7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. 7.2. Як вбачається матеріалів справи, 22.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (Постачальник) та Фермерським господарством "Агро-Союз" (Покупець) укладено Договір поставки №36928650/2025 (Договір), згідно пункту 1.1, якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари, визначені у додатках (надалі також згадуються як "специфікація") до договору (надалі "товар"), а покупець прийняти та оплатити такий товар. (а.с. 18-24). 7.3. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2. договору). 7.4. Згідно пункту 3.1. Договору загальна ціна договору визначається як загальна вартість усього товару, поставленого за цим договором, що визначається відповідно до цін товару, визначених згідно умов договору, з урахуванням знижок та надбавок, які можуть надаватися/застосовуватися за цим договором та призводити до зміни ціни товару та договору після поставки товару. 7.5. У пунктах 3.2, 3.3 Договору сторони визначили, що ціна товару у національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США) зазначається у додатках (специфікаціях) до цього договору. Ціна товару у національній валюті є попередньою та остаточно визначається у порядку, передбаченому умовами цього договору та додатками (специфікаціями) до нього. 7.6. Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі, у гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, згідно банківських реквізитів, зазначених у рахунку на оплату товару. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. 7.7. За пунктом 4.2 Договору попередня ціна товару у гривнях, яка вказується у специфікації та/або рахунку на оплату товару, визначається відповідно до положень п. 4.3.1. договору, виходячи із курсу продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому, і який публікується на сайті https://kurs.com.ua (надалі "курс"), у робочий день, що передує даті відповідного рахунках на оплату товару, реквізити якого зазначаються у специфікації та/або видатковій накладній на відповідний товар. 7.8. Згідно пункту 5.1. умови поставки та оплати товару визначаються сторонами у додатках (специфікаціях) на поставку товару з урахуванням положень цього договору. 7.9. Товар вважається прийнятим за якістю та кількістю (видимі дефекти) на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній (пункт 5.3. Договору). 7.10. Договір підписано уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками юридичних осіб. 7.11. Згідно специфікації від 22.05.2025 (рахунок №3973 від 22.05.2025) сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціну в гривнях та доларах, а також загальну вартість, яка складає 332 477,29грн (на звороті а.с.24). 7.11.1. За умовами вказаної специфікації визначено наступний порядок оплати: - 20 % вартості Товару в строк до 06.06.2025 року (включно); - 80 % вартості Товару у строк до 15.11.2025 року (включно). 7.11.2. Строк поставки товару - до 21.06.2025. 7.11.3. На виконання умов даної специфікації постачальник здійснив поставку товару загальна вартість якого становить 332 477,30 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною 7106 від 22.05.2025 року (а.с. 25). 7.12. Згідно специфікації від 22.04.2025 (рахунок 3974 від 22.05.2025 року) сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціну в гривнях та доларах, а також загальну вартість, яка складає 836 830,57грн (а.с.26). 7.12.1. За умовами вказаної специфікації постачальник зобов`язався здійснити поставку товару загальною вартістю 836 830,57 грн з ПДВ в термін до 21.06.2025 року. 7.12.2. Порядок оплати визначено наступний: - 20 % вартості товару в строк до 06.06.2025 року (включно); - 80 % вартості товару у строк до 15.11.2025 року (включно). 7.12.3. На виконання умов даної специфікації постачальник здійснив поставку товару загальна вартість якого становить 836830,57грн, що підтверджується наступними, підписаними сторонами, видатковими накладними: - видаткова накладна 7107 від 22.05.2025 на суму 404 582,34 грн (а.с. 28 (на звороті); - видаткова накладна 7108 від 22.05.2025 на суму 303 410,34 грн (а.с. 28); - видаткова накладна 7109 від 22.05.2025 на суму 54 569,90 грн (а.с. 27 (на звороті); - видаткова накладна 7110 від 22.05.2025 на суму 49 511,99 грн (а.с. 27); - видаткова накладна 7111 від 22.05.2025 на суму 24 756,00 грн (а.с. 28 (на звороті). 7.13. Згідно специфікації від 16.06.2025 (рахунок №6808 від 16.06.2025) сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціну в гривнях та доларах, а також загальну вартість, яка складає 314 350,10грн (а.с.29 (на звороті)). 7.13.1. За пунктом 2 специфікації оплата товару проводиться в наступному порядку: 100% від вартості товару покупець оплачує постачальнику до 15.11.2025 (включно). 7.13.2. Відповідно до пункту 4 специфікації постачальник зобов`язується здійснити поставку товару у строк до 16.07.2025. 7.13.3. На виконання умов договору та специфікації від 16.06.2025 постачальник поставив, а покупець прийняв у власність товар на загальну суму 314350,10грн, що підтверджується видатковою накладною №8900 від 19.04.2025, яка підписана обома сторонами (на звороті а.с.30). 7.14. У період дії Договору між сторонами складено та підписано специфікацій (додатків) до Договору на загальну суму 1483657,97грн. 7.15. Покупець вартість поставленого товару не оплатив. 7.16. Враховуючи не виконання покупцем своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна", 20.11.2025 звернулося до Фермерського господарства "Агро-Союз" із вимогою №287 про сплату заборгованості впродовж 7 (семи) календарних днів з дати отримання цієї вимоги заборгованості у розмірі 1483657,97 грн з оплати поставленого товару. Також постачальником, згідно умов договору, нараховано 25800,55 грн - пені, 32822,98 грн - процентів, 296731,59 грн - штрафу, які також слід сплатити покупцю. Зазначено, що у разі невиконання вимоги Товариство буде змушене звернутися з позовом до господарського суду (а.с.41-42). 7.17. Покупець ФГ "Агро-Союз" відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив. 7.18. За наведених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 29.01.2026 звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Агро-Союз" 2039951,29 грн., з яких: 1483657,97 грн - основного боргу, 105659,43 грн - пені, 88617,59 грн - процентів річних, 296731,59 грн - штрафу та 65284,71 грн - різниці в ціні товару. 7.19. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.02.2026 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.03.2026. 7.20. Розгляд справи у суді першої інстанції неодноразово відкладався. 7.21. Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні; повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку ухвал суду в електронний кабінет ФГ "Агро-Союз". 7.22. 05.05.2026 судом першої інстанції за результатами розгляду даного спору ухвалено рішення (пункти 1.2. - 1.3 постанови), з підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.1.10 цієї постанови. 7.23. 05.05.2026 до Господарського суду Волинської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 05.05.2026 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 15000,00грн витрат на правничу допомогу у справі №906/128/26. 7.24. Ухвалою Господарського суду Житомирської від 07.05.2026 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено її до розгляд у судовому засіданні на 14.05.2026. 7.25. 14.05.2026 Господарським судом Житомирської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №906/128/26, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з підстав, наведених у пунктах 2.2. - 2.2.10 цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарг, відхилення доводів апелянта. 8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційних скарг, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення вказаних апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 05.05.2026 та додаткового рішення від 14.05.2026 без змін. 8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України). 8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду. 8.5. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів. 8.6. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. 8.7. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. 8.8. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 8.9. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). 8.10. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 8.11. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору поставки №36928650/2025 від 22.04.2025. 8.12. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 8.13. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 8.14. Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. 8.15. Згідно статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. 8.16. Як уже зазначалося, у пункті 1.2 Договору визначається, що найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках/специфікаціях, які є його невід`ємною частиною. 8.17. Господарськими судами під час розгляду даного спору встановлено, в межах дії Договору поставки №36928650/2025 від 22.04.2025 сторонами складено та підписано 3 (три) специфікації, а саме: від 22.04.2025 на суму 332 477,29грн; від 22.05.2025 на суму 836 830,57грн; від 16.06.2025 на суму 314 350,10 грн. (а.с. 24, 29 (на звороті), 26). 8.17.1. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки та вказаних специфікацій позивачем (постачальником) поставлено, а відповідачем (покупцем) прийнято товар на загальну суму 1 483 657,97грн, згідно видаткових накладних №7106 від 22.05.2025 на суму 332 477,30 грн, № 7107 від 22.05.2025 на суму 404 582,34 грн № 7108 від 22.05.2025 на суму 303 410,34 грн, № 7109 від 22.05.2025 на суму 54 569,90 грн, № 711 від 22.05.2025 року на суму 49 511,99 грн; № 7111 від 22.05.2025 року на суму 24 756,00 грн та №8900 від 19.06.2025 на суму 314 350,10 грн (а.с. 25- 30). 8.18. Доказів оплати покупцем вартості поставленого постачальником товару у повному обсязі матеріали справи не містять. 8.18.1. Досудова вимога постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до покупця від 20.11.2025 про сплату заборгованості залишилася без відповіді та виконання. 8.19. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин даного спору, наявних у матеріалах справи доказів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1483657,97грн основного боргу є законними, обґрунтованим та такими що підлягають до задоволення. 8.20. Разом з тим, позивач (постачальник) звертаючись до господарського суду з даним позовом, крім суми основного боргу, заявив до стягнення також пеню розмірі 105659,43 грн; 88617,59 грн - процентів річних; штрафу розмірі 296731,59 грн - штрафу та 65284,71 грн - різниці в ціні товару, у зв`язку із не своєчасною оплатою поставленого товару, у встановлені договором строками. 8.21. Так, за змістом статі 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом 8.22. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України). 8.23. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. 8.24. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України). 8.25. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 8.26. Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 8.27. За пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. 8.28. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. 8.29. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. 8.30. За частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. 8.31. Таким чином, встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору. 8.32. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки. 8.33. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 від 02.04.2019 у справі №917/194/18 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19. 8.34. Так, пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що, у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу. 8.34.1. У випадку, якщо умовами специфікації передбачено оплату товару на умовах попередньої оплати, в т.ч. часткової, проте постачальник поставив товар до отримання попередньої оплати, в т.ч. часткової, від покупця, останній зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який вона нараховується, від простроченої суми коштів (попередньої оплати), за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, починаючи з наступного дня після поставки товару і до дня оплати простроченого платежу. 8.35. Згідно пункту 6.4 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару у гривнях з ПДВ, зазначеної у специфікації та/або видатковій накладній на поставку товару, строки оплати якого порушені. 8.36. У пункті 6.9. Договору сторонами визначено, що нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. 8.37. Також сторони у пункті 6.10. Договору домовились про те, що позовна давність щодо стягнення неустойки, штрафу, пені становить 3 (три) роки. 8.38. Згідно поданих позивачем розрахунків останній нарахував та заявив до стягнення з відповідача 105 659,43грн пені, яка нарахована за період (а.с.47): - по специфікації від 22.04.2025 на суму 332 477,29 грн за період з 07.06.2025 по 14.01.2026 на суму заборгованості у розмірі 66 495,46 грн (20% від 332 477, 29 грн) -12537,58грн; та за період з 18.11.2025 по 14.01.2026 на суму боргу у розмірі 265 981,83 грн (80% від суми 332 477,29грн) - 13102,34грн; - по специфікації від 22.04.2025 на суму 836 830,11 грн за період з 07.06.2025 по 14.01.2026 на суму заборгованості у розмірі 167 366,11 грн (20% від 836 830,57 грн) - 31556,54грн; та за період з 18.11.2025 по 14.01.2026 на суму боргу у розмірі 669 464,46 грн (80% від суми 836 830,57грн) - 32978,00грн; - по специфікації від 16.06.2025 на суму 314 350,10 грн за період з 18.11.2025 по 14.01.2026 на суму заборгованості у розмірі 314 350,10 грн - 15484,97грн. 8.39. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку пені за вказані періоди погоджується із судом першої інстанції, що заявлений до стягнення розмір пені в сумі 105659,43грн є обґрунтованим, арифметично правильним та підтверджується матеріалами справи. 8.40. Також позивач заявив до стягнення з відповідача 296731,59грн штрафу, який розраховано згідно умов Договору у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (а.с. 48 (на звороті). 8.40.1. Нарахування штрафу у розмірі 20% від суми боргу за порушення грошового зобов`язання є правомірним, оскільки такий вид відповідальності погоджений сторонами в Договорі та не суперечить ст. 231 ГК України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. 8.41. Розрахунок штрафу також є арифметично правильним, та обґрунтованим. 8.42. Заявлені до стягнення розміри пені та штрафу за не своєчасне виконання зобов`язання або з порушенням встановленого договором або законом строку є правомірними та законними. Вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають до задоволення. 8.43. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 8.44. У пункті 6.5. Договору сторони визначили, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму постачальник може нарахувати, а покупець на вимогу постачальника повинен сплатити 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів. У випадку, якщо умовами специфікації передбачено оплату товару на умовах попередньої оплати, в т.ч. часткової, проте постачальник поставив товар до отримання попередньої оплати, в т.ч. часткової, від покупця, останній зобов`язаний сплатити на користь постачальника 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів (попередньої оплати), за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, починаючи з наступного дня після поставки товару і до дня оплати простроченого платежу. 8.45. Позивачем нараховані 26% річних у розмірі 88 617,59грн на відповідні суми та за наступні періоди (а.с.48): - по специфікації від 22.04.2025 на суму 332 477,29 грн за період з 07.06.2025 по 14.01.2026 на суму заборгованості у розмірі 66 495,46 грн (20% від 332 477, 29 грн) - 10515,39грн; та за період з 18.11.2025 по 14.01.2026 на суму боргу у розмірі 265 981,83 грн (80% від суми 332 477,29грн) - 10989,06грн; - по специфікації від 22.04.2025 на суму 836 830,57 грн за період з 07.06.2025 по 14.01.2026 на суму заборгованості у розмірі 167 366,11 грн (20% від 836 830,57 грн) - 26466,77грн; та за період з 18.11.2025 по 14.01.2026 на суму боргу у розмірі 669 464,46 грн (80% від суми 836 830,57грн) - 27658,97грн; - по специфікації від 16.06.2025 на суму 314 350,10 грн за період з 18.11.2025 по 14.01.2026 на суму заборгованості у розмірі 314 350,10 грн - 12987,40 грн. 8.46. Розмір заявлених до стягнення з відповідача 26% річних у сумі 88 617,59грн., відповідає умовам Договору та нормам Закону, їх розрахунок є правильними та обґрунтованими. 8.47. Вимоги в цій частині також підлягають задоволенню. 8.48. Апеляційний суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь які заяви/клопотання відповідача щодо зменшення розміру заявлених до стягнення з нього штрафних санкцій. Відповідач під розгляду даного спору у суді першої інстанції не звертався із вказаними заявами. 8.49. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 65 284,71 грн - різниці у ціні товару. 8.49.1. Пунктами 3.1 3.3 та 4.2 Договору сторони передбачили, що ціна товару в гривні є попередньою та остаточно визначається з урахуванням курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку за даними сайту kurs.com.ua. 8.49.2. Таке застереження відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) та ст. 524, 533 ЦК України, які дозволяють визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. 8.50. Частинами 1 та 2 ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 8.51. Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. 8.52. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості 8.53. Таким чином, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Наведена правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17 та від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17. 8.54. Так, пунктом 4.3.2. Договору передбачено, що у разі, якщо з дати специфікації або рахунка на оплату товару, дата та номер якого зазначені у видатковій накладній на відповідний товар, до дня фактичної оплати товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною специфікацією або договором) курс у робочий день, що передує даті оплати товару, змінюється більше, ніж на 2% у бік збільшення або зменшення, порівняно до курсу, який було встановлено у робочий день, що передує даті рахунка на оплату товару, та який визначений у відповідній видатковій накладній, то різниця у ціні розраховується у доларовому еквіваленті (з ПДВ) (надалі у формулі "дельта S од") у такому порядку: 8.54.1. На першому етапі визначається різниця у вартості товару за відповідною видатковою накладною у дол. США з ПДВ з урахуванням надбавок та знижок, наданих у рахунку (далі у формулах - "дельта Sзаг"): дельта Sзаг = V$ - Vч.о.$ - Vн.грн / Аk, де: V$ - еквівалент вартості товару з ПДВ за видатковою накладною з урахуванням знижок та надбавок. Такий еквівалент вартості товару визначається, виходячи з курсу долара США, зазначеного у відповідній видатковій накладній; Vч.о.$ - сума еквівалентів часткових оплат з ПДВ, здійснених у рахунок оплати товару, поставленого згідно відповідної видаткової накладної та розрахованих за курсом на дату, що передує кожній такій оплаті. При цьому, якщо курс на дату часткової оплати товару не змінився більше, ніж на 2% порівняно до курсу на дату, що передує даті специфікації/рахунка на оплату товару, то для визначення доларового еквіваленту часткової оплати застосовується курс на дату, що передує даті відповідного рахунка на оплату товару: Vн.грн - частина неоплаченої вартості товару з ПДВ згідно відповідної видаткової накладної, грн.; Аk - курс Міжбанку, що передує даті фінального коригування до відповідної видаткової накладної. 8.54.2. На другому етапі розраховується різниця у ціні для одиниці товару (у розрізі номенклатурних найменувань) за відповідною видатковою накладною у дол. США з ПДВ (далі у формулах - "дельта Sод"): дельта Sод = дельта Sзаг * V% / Qр, де, V% - відсоток вартості номенклатурної позиції товару у загальній вартості товару за відповідною видатковою накладною; Qp - кількість одиниць відповідної номенклатурної позиції товару у відповідній видатковій накладній. 8.54.3. У разі порушення покупцем строків оплати товару, зазначених в специфікації та не оплати товару до моменту пред`явлення постачальником позову про стягнення заборгованості з покупця, то для визначення різниці в ціні товару у доларовому еквіваленті та гривневого еквіваленту відповідної різниці у ціні використовується курс на дату, що передує даті фінального коригування до видаткових накладних, згідно яких наявний неоплачений товар (пункт 4.3.2.1. договору). 8.55. Позивач, звертаючись з даним позовом подав суду детальний розрахунок курсової різниці по кожній видатковій накладній за погодженою сторонами формулою (а.с. 49-52). 8.55.1. У свою чергу відповідач жодних заперечень чи контр розрахунків щодо курсової різниці суду першої інстанції не надав. 8.56. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку вказаного розрахунку погоджується із судом першої інстанції, що заявлений розмір курсової різниці в ціні товару складає 65 284,71грн є обґрунтованим та підлягає до стягнення з відповідача. 8.57. Враховуючи вищевикладене, виходячи з умов укладеного договору, встановлені господарськими судами обставини даного спору, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про стягнення Фермерського господарства "Агро-Союз" 1483657,97грн - основного боргу, 105659,43грн - пені, 88617,59грн - процентів річних, 296731,59грн - штрафу, 65284,71грн - різниці в ціні товару, 24479,42грн - витрат по сплаті судового збору (із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8) підлягають до задоволення у повному обсязі. 8.58. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 8.59. Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 8.60. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 8.61. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 8.62. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України). 8.63. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 8.64. Господарським судом Житомирської області правомірно прийнято рішення про задоволення вказаних позовних вимог. 8.65. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. 8.66. Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.05.2026 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо вимог та доводів апеляційної скарги (вх2434/26 від 25.05.2026) в частині оскарження рішення суду по суті спору, апеляційний суд зазначає наступне. 8.67. Апелянт в апеляційній скарзі (вх2434/26 від 25.05.2026) на рішення господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі № 906/128/26 просить частково скасувати у частині стягнення: 105659,43грн - пені; 88617,59грн - процентів річних; 296731,59грн - штрафу; та ухвалити нове рішення у цій частині, яким: зменшити суму штрафу до суми 1000,00грн.; зменшити суму % річних до суми 1000,00грн.; зменшити суму нарахованої пені до суми 1000,00грн., у решті позовних, щодо стягнення пені, процентів річних та пені відмовити. 8.67.1. При цьому, до апеляційної скарги не додає будь яких документів, відповідних розрахунків, доказів щодо свого фінансового стану. 8.67.2. Скаржником не наведено будь якої інформації щодо виняткових обставин які стосуються ФГ "Агро-Союз", як суб`єкта господарювання. 8.67.3. Суд апеляційної інстанції у даному випадку позбавлений можливості належно дослідити та оцінити наведені в апеляційній скарзі доводи щодо часткового звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань (зменшення розміру штрафних санкцій). 8.67.4. Разом з тим, таких доказів та інформації не надавалося відповідачем і в суді першої інстанції. 8.67.5. Як зазначалося судом апеляційної інстанції у даній постанові вище (п.8.58.) - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Засади змагальності сторін у господарському процесі означають, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд, зберігаючи неупередженість, розглядає справу на основі поданих доказів. Головні правила цього принципу: Рівність прав - учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення переконливості перед судом; Тягар доведення - кожна сторона самостійно збирає докази та обґрунтовує свої вимоги або заперечення; Вільний вибір позиції - сторони самостійно обирають, які саме докази подавати та які процесуальні дії застосовувати. Суд не може перебирати на себе функції збору доказів замість учасників процесу. Суд вирішує справу на підставі наданих доказів, не збираючи їх з власної ініціативи, проте сприяє учасникам у витребуванні доказів, якщо вони об`єктивно не можуть їх отримати самостійно. 8.67.6. У матеріалах даної судової справи відсутні належні та допустимі докази, які документально підтверджують усі доводи та обґрунтування апелянта та відповідають стандартам доказів і доказування в господарському процесі - за яких умов чи обставин, на якій підставі апеляційний суд повинен зменшити розмір штрафних санкції. 8.67.7. Північно-західний апеляційний господарський суд не вбачає обставини (належних доказів та обґрунтувань), які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України та зменшення розміру штрафних санкцій. 8.67.8. Від так, в даному випадку абсолютно безпідставними є доводи апелянта (відповідача), що суд першої інстанції повинен був врахувати певні обставини щодо діяльності ФГ "Агро-Союз" виходячи з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та загальновідомих обставин, щодо несприятливих погодних умов 2025 року, а також інші обставини та міг зменшити суму нарахованих позивачем: процентів річних, пені та штрафу оскільки відповідач відповідних клопотань заяв до суду не подавав, у судові засідання не з`являвся, правом подачі відзиву на позовну заяву також не скористався. 8.67.9. Суд першої інстанції об`єктивно був позбавлений можливості вирішувати питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій з власної ініціативи. 8.67.10. Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції норм чинного законодавства України щодо вказаних обставин відхиляються апеляційним судом. 8.68. Під час розгляду даного спору відповідачем (апелянтом) не доведено належними та допустимими доказами, наведених доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі №906/128/26, останні не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені вказаного оскаржуваного рішення суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни. 8.69. За таких обставин, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" (вх2434/26 від 25.05.2026) слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі №906/128/26 - без змін. 8.70. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. 8.71. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення. 8.72. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо апеляційної скарги Фермерського господарства "Агро-Союз" (вх2628/26 від 02.06.2026) на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі № 906/128/26. 8.73. 29.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Агро-Союз" 2 039 951,29 грн., з яких: 1 483 657,97 грн основного боргу, 105 659,43 грн пені, 88 617,59 грн процентів річних, 296 731,59 грн штрафу та 65 284,71 грн різниці в ціні товару. 8.74. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі №906/128/26 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Фермерського господарства "Агро-Союз" про стягнення 2 039 951,29 грн. Стягнуто з Фермерського господарства "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна": 1 483 657,97 грн основного боргу, 105 659,43 грн пені, 88 617,59 грн процентів річних, 296 731,59 грн штрафу, 65 284,71 грн різниці в ціні товару, 24 479,42 грн витрат по сплаті судового збору. 8.75. 05.05.2026 до господарського суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 05.05.2026 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 15 000,00грн - витрат на правничу допомогу у справі №906/128/26. 8.76. Ухвалою Господарського суду Житомирської від 07.05.2026 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2026. 8.77. Відповідач не скористався правом подачі відзиву/заперечень на вказану заяву від про ухвалення додаткового рішення про стягнення з нього витрат на правничу допомогу у справі №906/128/26. 8.78. 14.05.2026 Господарським судом Житомирської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №906/128/26, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 8.79. Згідно частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. 8.80. Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. 8.81. Так, згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. 8.82. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. 8.83. Згідно статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. 8.83.1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 8.83.2. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 8.83.3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 8.83.4. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 8.83.5. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 8.84. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. 8.85. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). 8.86. Згідно статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. 8.87. Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 8.88. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. 8.89. Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. 8.90. Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. 8.91. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. 8.92. Так, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. 8.93. Разом з тим, слід зазначити, згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. 8.94. Представником позивача на підтвердження факту надання адвокатом Козачком Іваном Петровичем правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" під час розгляду даного спору у суді першої інстанції надано договір про надання правничої допомоги №1 від 16.02.2023, та 15.01.2026 додаток до Договору про надання правової (правничої допомоги) 01 від 16.02.2023, Ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2101517. 8.94. У Договорі про надання правничої допомоги №1 від 16.02.2023 сторони Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (Клієнт) та Козачок Іван Петрович (Адвокат) погодили, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором та/або додатками до договору. 8.95. У пункті 2.2. Договору визначено дії з надання правничої допомоги, які адвокат бере на себе для виконання. 8.95.1. Згідно пункту 4.1. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. 8.95.2. Відповідно до пункту 4.2. Договору при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення Клієнта перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення. 8.96. 15.01.2026 сторонами Договору укладено Додаток до договору про надання правової (правничої допомоги) 01 від 16.02.2023, у якому визначено, зокрема, що на додаток до послуг, передбачених пунктом 1 Договору, адвокат надає клієнту юридичні послуги такого змісту: юридичний супровід стягнення заборгованості та/або штрафних санкцій та/або процентів з Фермерського господарства "Агро-Союз" (боржник) за спірним правочином - договір поставки 36928650/2025 від 22.04.2025 (спірний правочин) у суді першої інстанції. 8.96.1. За пунктом 1.2. Додаткової угоди, Гонорар адвоката за послуги, визначені у додатку, становить 15 000,00 грн. 8.96.2. Клієнт оплачує гонорар впродовж 30 календарних днів з моменту досягнення мети юридичного супроводу (пункт 1.3. Додаткової угоди). 8.97. Отже, сторонами Договору про надання правничої допомоги №1 від 16.02.2023 та Додатку від 15.01.2026 до нього визначено оплату послуг Адвоката у фіксованому розмірі розмір визначеного гонорару. 8.98. Як уже зазначалося, відповідач не подавав до суду будь яких заперечень щодо заявлених витрат на правничу допомогу. 8.99. Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково". Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі №922/445/19. 8.100. Господарськими судами встановлено, що за умовами Договору сторони в даному випадку погодили оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі, особливістю якого є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. 8.100.1. У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що сторонами погоджено суму послуг адвоката і це є саме гонорар успіху. 8.100.2. Встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта. 8.100.3. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (постанова Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 918/226/24). 8.101. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). 8.102. Також судами враховується, що згідно з позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. 8.103. Враховуючи наведені обставини, предмет даного спору, конкретні обставини справи, умови укладеного Договору про надання правничої допомоги №1 від 16.02.2023 та Додатку до нього, відсутність заперечень відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати на послуги професійної правничої допомоги при розгляді даної справи у суді першої інстанції у розмірі 15 000,00грн. є доведеними, документально обґрунтованими, та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат. 8.104. Господарським судом Житомирської області правомірно ухвалено додаткове рішення у справі №906/128/26 про задоволення заяви представника позивача від 05.05.2026 про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 8.105. Виходячи із доводів апеляційної скарги на додаткове рішення слід зазначити, що якщо сторони погодили фіксований розмір гонорару та момент його сплати, підписання сторонами у день ухвалення судового рішення акта приймання-передані наданих послуг не впливає на обов`язок на розмір погодженого у договорі розміру гонорару та обов`язок його сплати, і докази такої сплати, не є необхідними. 8.105.1. Адже скаржник будує свою позицію на тому, що суд першої інстанції порушив норми ст. 126, 129, 236, 237 ГПК України, оскільки позивач не надав детального опису робіт із зазначенням витраченого часу, а додаток від 15.01.2026 визначає фіксований, а не погодинний розмір гонорару, що, на думку скаржника, суперечить п. 4.2 основного договору. 8.105.2. Скаржник стверджує, що п. 4.2 договору передбачав врахування часу. Проте в самому додатковому рішенні суд першої інстанції встановив, що Додатком від 15.01.2026 сторони (ТОВ "Адама Україна" та адвокат) чітко погодили конкретну суму - 15 000,00 грн за комплекс дій (супровід справи у суді першої інстанції). 8.105.3. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та усталеної практики Верховного Суду (включаючи наведену судом постанову ВС від 27.11.2024 у справі № 918/226/24), узгодження фіксованого розміру гонорару звільняє сторону від обов`язку надавати детальний розрахунок витраченого часу. Свобода договору дозволяє сторонам змінити або уточнити порядок оплати для конкретного кейсу через додаткову угоду. 8.105.4. У апеляційній скарзі Скаржник наголошує на відсутності документів, що підтверджують фактичне надання допомоги після завершення розгляду. Однак для фіксованого гонорару факт виконання робіт підтверджується безпосередньо матеріалами судової справи (наявність позову, участь адвоката, підписані ним документи). Більш того, витрати підлягають розподілу не лише тоді, коли вони вже оплачені, а й тоді, коли сторона має їх сплатити у майбутньому (правова позиція ВС у справах № 923/560/17, № 178/1522/18 тощо). 8.105.5. Найголовніший мінус позиції скаржника полягає в тому, що ФГ «Агро-Союз» не подавало до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка про це заявляє. Якщо сторона не скористалася своїм правом у суді першої інстанції, суд не має права за власною ініціативою зменшувати суму, якщо вона підтверджена договором. 8.105.6. Колегія суддів зазначає, що таким винятком є лише явна неспівмірність, але обрахована адвокатом сума у 15000 грн у даному спорі за позовом у понад 2 млн грн є цілком пропорційною сумою. 8.106. Враховуючи правові висновки Верховного Суду, доводи апеляційної скарги щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/128/26 не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення. 8.107. З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" (вх2628/26 від 02.06.2026) слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/128/26 - без змін, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України

9. Розподіл судових витрат. 9.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі №906/128/26 апелянт - сплатив судовий збір у розмірі 8838,15 грн. згідно платіжної інструкції №3485 від 12.06.2026. 9.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" . 9.3. За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про винесення додаткового судового рішення судовий збір не сплачується. 9.3.1. Відсутня у вказаному Законі і норма, яка визначає розмір ставки за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення. 9.4. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат 9.5. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційних скарг, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги (вх2434/26 від 25.05.2026) покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" (вх2434/26 від 25.05.2026) залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2026 у справі №906/128/26 залишити без змін. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" (вх2628/26 від 02.06.2026) залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі № 906/128/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №906/128/26 повернути Господарському суду Житомирської області. Повна постанова складена "26" червня 2026 р. Головуючий суддя Юрчук М.І. Суддя Тимошенко О.М. Суддя Поліщук П.Я.