Постанова 4873 № 910/4013/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2026 р. Справа№ 910/4013/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Мальченко А.О. Тищенко А.І. секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А. за участю представників: не з`явились, розглянувши апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 (повний текст складено та підписано 31.03.2026) у справі №910/4013/23 (суддя Т.Ю. Трофименко) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Файнштейн» до Державної служби геології та надр України про розірвання договору та стягнення 269 570,33 грн, - В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Файнштейн» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (далі, відповідач або Держгеонадра) про розірвання Договору про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 від 30.12.2021 та стягнення 269 570,33 грн, сплачених позивачем за вказаним Договором. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання у судовому порядку на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України Договору про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 від 30.12.2021 та стягнення з відповідача коштів у розмірі 269 570,33 грн, які були сплачені позивачем в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, оскільки відповідний дозвіл на користування надрами позивачем на підставі Договору №1/16-21 від 06.12.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля Шахтоділянки, виділеної по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», яка знаходиться у Покровському районі Донецької області, не було отримано. Позивач вказує, що ним були вчинені всі необхідні дії для отримання зазначеного дозволу, зокрема, надсилалися листи до відповідача з проханням вказати дату отримання дозволу та здійснювалися неодноразові візити до приміщення Держгеонадр. Натомість відповідач не вчиняв жодних дій, направлених на виконання умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу щодо передачі переможцю аукціону спеціального дозволу, окрім як повідомлення ТОВ «Файнштейн» листом від 19.01.2022 №764/01/08-22 про дату кінцевого терміну отримання спеціального дозволу - 19.01.2022. Позивач вказує, що невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу стало підставою невиконання останнім умов Договору про компенсацію в частині передачі позивачу геологічної інформації, за яку ТОВ «Файнштейн» сплатило кошти у розмірі 269 570,33 грн, тож означена сума підлягає стягненню на користь позивача в даній справі. Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файнштейн» 269 570,33 грн сплачених позивачем за договором про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 від 30.12.2021 та 4 043,55 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення, суд, враховуючи встановлені у межах адміністративної справи №320/7348/23 преюдиційні обставини, відхилив доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу та Договору про компенсацію, як підставу для розірвання Договору про компенсацію. Крім того, суд, враховуючи умову пункту 15 Договору про компенсацію, зазначив, що вказаний Договір припинив свою дію фактом його виконання - підписанням сторонами Акта про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи від 17.01.2022, яким зафіксовано, що відповідач отримав, а позивач сплатив кошти у розмірі 269 570,33 грн в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, а припинення строку дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору в судовому порядку, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати (в тому числі і в судовому порядку) можливо лише діючий договір. Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про розірвання Договору про компенсацію після його припинення, є неможливим та було б позбавлене розумної логіки розірвання вже припиненого за строком дії правочину, а отже відповідні вимоги позовної заяви не можуть призвести до захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача. За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині розірвання Договору про компенсацію. Водночас, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених Товариством коштів у сумі 269 570,33 грн за Договором про компенсацію, оскільки як умови Договору про компенсацію, так і умови Порядку №939, передбачали здійснення компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи виключно особами, які мають статус надрокористувача і лише у разі отримання спеціального дозволу на користування надрами, якого в спірному випадку позивач не отримав. Крім того, новим переможцем аукціону визначено ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія» й останнє, як дійсний надрокористувач, згідно з вимогами укладеного з відповідачем договору та законодавства, має обов`язок з компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи за об`єктом надрокористування. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які правові підстави для утримання відповідачем сплачених позивачем коштів у розмірі 269 570,33 грн в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи й такі кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 16.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Державна служба геології та надр України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 в частині стягнення 269 570,33 грн, сплачених позивачем за договором про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 від 30.12.2021, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду в частині стягнення коштів є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого: - листом від 19.01.2022 №764/01/08-22 Держгеонадра повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Файнштейн», що в направленій до Державної служби геології та надр України Угоді про умови користування надрами є відповідні недоліки, а також про кінцевий термін (19.01.2022), коли переможець аукціону SUE001-UA-20210920-95753 ТОВ «Файнштейн» повинен з`явитися в приміщення Держгеонадр для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення. Однак, ТОВ «Файнштейн» не внесло відповідні зміни та не з`явилося для отримання дозволу до 19.01.2022, тому згідно з абзацом 4 пункту 33 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993, наказом Держгеонадр від 21.01.2022 №34 Товариство було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами. Законність таких дій відповідача підтверджена постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 320/7348/23; - придбання геологічної інформації про ділянку надр, на яку надається переможцю дозвіл, здійснюється відповідно до Порядку розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 року №939 «Питання розпорядження геологічною інформацією». Компенсація вартості геологічної інформації здійснюється згідно з реквізитами Держгеонадр, зазначеними в протоколі електронного аукціону, переможцем аукціону протягом 30 робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу дозволу або договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною. Між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Файнштейн» було укладено Договір про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи від 30.12.2021 №336/09. Відповідно до пункту 1 Договору Товариство зобов`язується сплатити компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, а саме: «Геологический отчет о поисковой разведке участка Красноармейская перспектива» (№ 19043). Красноармейск, 1958. А.М. Яковчук», а Держгеонадра прийняти компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи. Таким чином, Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі щодо виконання умов Договір про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи від 30.12.2021 №336/09, тому кошти, оплачені в рамках договору за інформацію, яка була в користуванні сторони договору, та невиконання його вимог не підлягають поверненню. Зазначені обґрунтування зазначалися у відзиві на позовну заяву, але судом в оскаржуваному рішенні не спростовані. Узагальнені доводи та заперечення позивача Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О. Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4013/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 30.04.2026 матеріали справи №910/4013/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 09.06.2026. У судовому засіданні 09.06.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання, призначене на 09.06.2026, представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 05.05.2026 до електронних кабінетів відповідача та його представника в підсистемі «Електронний суд», а також повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Файнштейн» (надалі - позивач, ТОВ «Файнштейн») з 2021 року здійснює господарську діяльність на території України, основним видом господарської діяльності якого є 05.10 Добування кам`яного вугілля. 09.11.2021 ТОВ «Файнштейн» стало переможцем електронного аукціону №SUE001-UA-20210920-95753 із продажу «Спеціального дозволу на користування надрами - Шахтоділянка, виділена по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива». Вартість геологічної інформації - 269 570,33 грн (з ПДВ). Вартість пакету аукціонної документації - 15 339,54 грн (з ПДВ), Шахтоділянка, виділена по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», розташована на відстані 8,8 км на північний захід від м. Покровськ Покровського району Донецької області. Вид корисної копалини: кам`яне вугілля. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, 5 років». Замовником зазначеного аукціону була Державна служба геології та надр України (відповідач, Держгеонадра). 06.12.2021 між ТОВ «Файнштейн» та Державною службою геології та надр України укладено Договір №1/16-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля Шахтоділянки, виділеної по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», яка знаходиться у Покровському районі Донецької області (далі - Договір купівлі-продажу спеціального дозволу). У пункті 4.1. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу визначено, що після проведення аукціону переможець аукціону зобов`язаний: 1) протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу Дозволу сплатити до державного бюджету кошти в розмірі, що становлять різницю між ціною реалізації лота (Дозволу), зазначеною у п. 3.1. цього Договору та сумою гарантійного внеску, яка складає 1 961 669,60 грн; 2) протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу Дозволу сплатити вартість геологічної інформації згідно з договором купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією, окрім випадків, коли переможець аукціону здійснив за власні кошти геологічне вивчення ділянки надр та затвердив запаси корисних копалин у Державній комісії України по запасах корисних копалин або придбав у встановленому законодавством порядку таку геологічну інформацію до моменту укладення цього Договору, що підтверджується платіжним дорученням про сплату вартості такої геологічної інформації, або надати копію листа Держгеонадр про погодження передачі геологічної інформації, якщо вона не є державною власністю. Придбання геологічної інформації переможцем аукціону є обов`язковим згідно з пунктом 10 Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №939; 3) у строк, що не перевищує 20 (двадцять) робочих днів з дати опублікування продавцем протоколу аукціону в системі електронних торгів з продажу дозволів сплатити вартість пакета аукціонної документації. Після проведення аукціону переможець аукціону або його представник, уповноважений на підписання угоди про умови користування надрами та отримання Дозволу та угоди, зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня укладення Договору: 1) на підставі письмового звернення до продавця укласти угоду про умови користування надрами; в приміщенні продавця отримати дозвіл та угоду про користування надрами (пункт 4.2. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу). Продавець після виконання переможцем аукціону зобов`язань, передбачених пунктом 4.1. цього Договору, зобов`язаний надати переможцю аукціону Дозвіл, оформлений згідно з умовами розділу 2 цього Договору та відповідно до додатку 3 до Порядку №615, та укласти угоду про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною Дозволу, з врахуванням умов, передбачених абзацом четвертим п. 28 Порядку проведення аукціонів (пункт 4.3. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу). Пунктом 5.2. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу визначено, що у випадку порушення переможцем аукціону вимог пунктів 4.1.-4.2. цього Договору та не надання письмових пояснень з даного приводу, продавець розриває цей Договір в односторонньому порядку, при цьому сума гарантійного внеску, внесена переможцем аукціону, згідно з вимогами Порядку проведення аукціонів, не повертається, а переможець аукціону втрачає право на отримання Дозволу відповідно до цього Договору. У разі, коли переможець аукціону у строк, визначений пунктом 4.2. Договору, не з`явився для отримання дозволу або відмовився від підписання угоди про умови користування надрами, він втрачає право на отримання дозволу. При цьому, йому повертаються платежі, зазначені у підпункті першому пункту 4.1. цього Договору, а сума сплаченого ним гарантійного внеску не повертається (пункт 5.3. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу). Договір купівлі-продажу спеціального дозволу набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (пункт 8.1. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу). На виконання умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу позивач 12.11.2021 сплатив вартість пакету аукціонної документації в сумі 15 339,54 грн, а також за участь в аукціоні в сумі 20 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.11.2021 №№ 3, 2. 10.01.2022 позивач здійснив оплату за спеціальний дозвіл на користування надрами у розмірі 1 961 669,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 10.01.2022. 30.12.2021 між сторонами укладено Договір про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 (далі - Договір про компенсацію), пунктом 1 якого визначено, що позивач зобов`язується сплатити компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, а відповідач - прийняти компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи. Відповідно до пункту 2 вказаного Договору компенсація витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, оплачується ТОВ «Файнштейн» виключно при отриманні спеціального дозволу на користування надрами. Розмір компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, складає 269 570,33 грн з ПДВ (пункт 3 Договору про компенсацію). У пункті 9 Договору про компенсацію визначено, що ТОВ «Файнштейн» здійснює оплату у розмірі 100-відсоткової вартості вторинної (обробленої) геологічної інформації, що є державною власністю, як компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, та перераховує її на поточний рахунок Держгеонадр. Підтвердження оплати компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, здійснюється шляхом підписання сторонами Акту про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи (Додаток 2) (пункт 10 Договору про компенсацію). Договір про компенсацію набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим Договором, що підтверджується підписанням сторонами Акту про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи (Додаток 2) (пункт 15 Договору про компенсацію). ТОВ «Файнштейн» виконано свої зобов`язання за Договором про компенсацію, що підтверджується Актом про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи від 17.01.2022 та платіжним дорученням від 17.01.2022 №2 про сплату на користь відповідача коштів у розмірі 269 570,33 грн. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на лист позивача з проханням укласти угоду про умови користування надрами від 18 січня 2022 року, відповідач направив лист №764/01/08-22 від 19 січня 2022 року за підписом голови Держгеонадра України Р. Опімаха, в якому підтверджується факт отримання листа позивача з проханням укласти угоду про умови користування надрами, та йдеться про таке: «Враховуючи вищевказане, повідомляємо, що відповідно до термінів, які передбачені Порядком та договором купівлі-продажу спеціального дозволу від 06 грудня 2021 року №1/16-21, кінцевий термін, коли переможець аукціону №SUE001-UA-20210920-95753 ТОВ «Файнштейн», повинен з`явитися в приміщення Держгеонадр для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля Шахтоділянки, виділеної по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», що знаходиться в Покровському районі Донецької області становить - 19 січня 2022 року. Додатково повідомляємо, що в разі не отримання 19 січня 2022 року спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля Шахтоділянки, виділеної по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», що знаходиться в Покровському районі Донецької області, переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю «Файнштейн» або його представником, уповноваженим на отримання Дозволу та угоди, державною службою геології та надр України відповідно до пункту 33 Порядку буде позбавлено ТОВ «Файнштейн» права на отримання вищезазначеного спеціального дозволу на користування надрами». Наказом Державної служби геології та надр України від 21.01.2022 №34 позбавлено ТОВ «Файнштейн» права на отримання спеціального дозволу на користування надрами, у зв`язку з тим, що переможець аукціону у визначений строк не з`явився для отримання дозволу або відмовився від підписання угоди про умови користування надрами. Позивач звертався до відповідача із листом від 16.01.2023 №16-1/23, у якому, зокрема, просив розірвати Договір про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 від 30.12.2021 шляхом укладення угоди про розірвання цього Договору. Втім, доказів досягнення між сторонами згоди щодо розірвання Договору про компенсацію матеріали справи не містять. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач вказував на наявність підстав для розірвання у судовому порядку на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України Договору про компенсацію та стягнення з відповідача коштів у розмірі 269 570,33 грн, які були сплачені позивачем в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, оскільки відповідний дозвіл на користування надрами позивачем не було отримано. Позивач наголошував, що відповідач, позбавивши позивача права на отримання спеціального дозволу на користування надрами, нівелював сам факт дійсності та необхідності укладання Договору про компенсацію. Таким чином, оскільки Договір про компенсацію передбачає здійснення компенсації за поведені геологорозвідувальні роботи виключно особами, які мають статус надрокористувача, тоді як позивача такого статусу позбавлено, наявні підстави для розірвання Договору про компенсацію та повернення відповідачем позивачу сплачених ним коштів в сумі 269 570,33 грн. Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що у зв`язку з тим, що позивач не виконав вказівок Держгеонадр, вказаних у листі останнього від 19.01.2022 №764/01/08-22, а також не з`явився для отримання дозволу у визначений строк, на підставі абзацу 4 пункту 33 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993, позивача правомірно було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами. Під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 було зупинено провадження у справі №910/4013/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/7348/23 за позовом ТОВ «Файнштейн» до Держгенадр про визнання протиправної бездіяльності Держгеонадр в частині невидачі ТОВ «Файнштейн» спеціального дозволу на користування надрами, скасування наказу від 21.01.2022 № 34 «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами» та зобов`язання Держгеонадра видати ТОВ «Файнштейн» спеціальний дозвіл на користування надрами. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №320/7348/23 було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024, якими вищевказаний адміністративний позов ТОВ «Файнштейн» було задоволено. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Файнштейн» до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє вимоги - ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія», про визнання протиправної бездіяльності, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. При цьому, як вбачається із пункту 40 постанови Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №320/7348/23, Верховний Суд констатував, що ТОВ «Файнштейн» було дотримано встановленого Договором купівлі-продажу спеціального дозволу строку з`явлення до Держгеонадр з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, проте, оскільки надана позивачем угода про умови користування надрами містила недоліки в оформленні, то Держгеонадра правомірно було прийнято рішення (наказ), яким позбавлено ТОВ «Файнштейн» права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з огляду на невиконання останнім договірних зобов`язань за Договором купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами. Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору про компенсацію відмовлено, а позовні вимоги про стягнення з Держгеонадр на користь Товариства 269 570,33 грн, сплачених позивачем за Договором про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 від 30.12.2021, задоволені. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього 269 570,33 грн, сплачених позивачем за Договором про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи №336/09 від 30.12.2021, а тому в іншій частині (про відмову у розірванні Договору про компенсацію), враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не переглядається. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із таких підстав. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Як встановлено у рішенні суду від 18.03.2026 з огляду, в тому числі, на преюдиційні обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 04.11.2025 в адміністративній справі №320/7348/23, безпідставними є доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу та Договору про компенсацію, як підставу для розірвання Договору про компенсацію. Договір про компенсацію припинив свою дію фактом його виконання - підписанням сторонами Акта про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи від 17.01.2022, яким зафіксовано, що відповідач отримав, а позивач сплатив кошти у розмірі 269 570,33 грн в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи. Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про розірвання Договору про компенсацію після його припинення, відповідні вимоги позовної заяви не можуть призвести до захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача й у задоволенні позовних вимог у частині розірвання Договору про компенсацію слід відмовити. Вказані обставини сторонами наразі не заперечуються. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 в частині відмови у задоволенні позову про розірвання Договору про компенсацію, як уже зазначалося, сторонами не оскаржується. Водночас, матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем на користь відповідача суми компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи у розмірі 269 570,33 грн (платіжне доручення від 17.01.2022 №2) на підставі Договору про компенсацію. Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. У пункті 2 Договору про компенсацію погоджено, що вищевказані витрати сплачуються виключно при отриманні спеціального дозволу на користування надрами, права на отримання якого, як вбачається з матеріалів справи, позивач був позбавлений прийнятим Держгеонадрами наказом від 21.01.2022 №34. Відповідно до пункту 10 Порядку розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №939, плата за вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, справляється з надрокористувачів виключно у разі отримання спеціального дозволу на користування надрами як компенсація витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи. Розрахунок вартості вторинної (обробленої) геологічної інформації, що є державною власністю, здійснюється відповідно до Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1075 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 95, ст. 3141). Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і умови Договору про компенсацію, і умови вищевказаного Порядку №939 передбачали здійснення компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи виключно особами, які мають статус надрокористувача і лише у разі отримання спеціального дозволу на користування надрами. Пункт 10 Порядку №939 не ставить обов`язок зі сплати компенсації у залежність від фактичного ознайомлення чи користування геологічною інформацією, а прямо пов`язує його саме з отриманням спеціального дозволу на користування надрами, чого в даному випадку не відбулося. При цьому законність позбавлення позивача права на отримання спеціального дозволу, на чому наголошує відповідач в апеляційній скарзі, сама по собі не створює правової підстави для збереження за відповідачем спірних коштів. Судом також установлено, що після позбавлення позивача права на отримання спеціального дозволу 17.02.2022 відповідач уклав Договір №10/16-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля Шахтоділянки, виділеної по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», яка знаходиться у Покровському районі Донецької області, з ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія», як з новим переможцем аукціону (том 2, а.с. 48-50). Підпунктом 2 пункту 4.1. вказаного договору на ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія» було покладено обов`язок, зокрема, зі сплати вартості геологічної інформації згідно з договором купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією. Визначено, що придбання геологічної інформації переможцем аукціону є обов`язковим згідно з пунктом 10 Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №939. За наведених обставин вбачається, що оскільки новим переможцем аукціону визначено ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія», останнє, як дійсний надрокористувач, згідно з вимогами укладеного з відповідачем договору та законодавства, має обов`язок з компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи за об`єктом надрокористування. За таких умов утримання Держгеонадрами коштів, сплачених позивачем, одночасно із покладенням аналогічного обов`язку на переможця нового аукціону фактично призведе до подвійного отримання компенсації за один і той самий об`єкт надрокористування, що суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Апеляційна скарга не містить жодних доводів, які б спростовували зазначені обставини. Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні будь-які правові підстави для утримання відповідачем сплачених позивачем коштів у розмірі 269 570,33 грн в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи. До того ж, як зазначив позивач, відповідачем було повернуто позивачу у повному обсязі сплачені ним інші платежі з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, до матеріалів справи надано виписку по групі рахунків Держгеонадр, якою підтверджується повернення відповідачем 1 961 669,60 грн на рахунки позивача. Із огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову між сторонами у цій справі виникли спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно набутих коштів. Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). З огляду на зазначене, для стягнення безпідставно збережених коштів не має значення добросовісність чи недобросовісність сторін та правомірність чи неправомірність їх дій. Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Таким чином у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статті 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/13814/17. Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20). Колегія суддів наголошує, що законодавством не визначено умов, що за обставин позбавлення особи права на отримання спеціального дозволу на користування надрами сплачені нею кошти за геологічну інформацію не повертаються, а тому суд доходить висновку, що після позбавлення позивача права на отримання спеціального дозволу відпала правова підстава для отримання відповідачем коштів за Договором про компенсацію в якості оплати вартості за геологорозвідувальні роботи. Таким чином, сплачені позивачем кошти в сумі 269 570,33 грн підлягають поверненню останньому відповідачем на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не спростував в оскаржуваному рішенні аргументи відзиву на позовну заяву, є безпідставними. Оскаржуване рішення містить належну оцінку всіх істотних для справи обставин та правове обґрунтування висновку про відсутність підстав для утримання відповідачем спірних коштів. Сама ж по собі незгода апелянта з висновками суду першої інстанції не свідчить про неповне дослідження ним обставин справи чи порушення норм матеріального та/або процесуального права. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58). Ураховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги відповідача судом відхиляються у зв`язку з їх необґрунтованістю. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Доводи апеляційної скарги Державної служби геології та надр України не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі в частині стягнення з відповідача коштів. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/4013/23 залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу геології та надр України. Матеріали справи №910/4013/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2026 після виходу членів колегії суддів з відпусток. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.О. Мальченко А.І. Тищенко