Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14308/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" червня 2026 р. Справа№ 910/14308/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Мальченко А.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 (повний текст складено та підписано 03.03.2025) у справі №910/14308/24 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Фізичної особи-підприємця Барського Анатолія Яковича до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 54 000 грн,- ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Барський Анатолій Якович (далі за текстом - ФОП Барський А.Я., Позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом - УКРТРАНСБЕЗПЕКА, Відповідач) про стягнення 34 000 боргу (безпідставно утримані кошти) з Державного бюджету України та 20 000 грн моральної шкоди з Відповідача. В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Харківським окружним адміністративним судом постановою від 21.02.2022 у справі № 520/21764/21 скасовано постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 290677 від 13.07.2021 про стягнення з ФОП Барський А.Я. на користь держави 34 000 грн., який попередньої сплачено у рахунок Державного бюджету України. Позивач зазначає, що ним вчинялися дії в позасудовому порядку щодо повернення суми 34 000 грн штрафу шляхом звернення до органів казначейської та виконавчої служби, а також Східного міжрегіонального управління Мін`юсту, однак кошти так і не повернуто, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому Позивач також просить суд стягнути 20 000 грн моральної шкоди. Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що повернення сплаченої суми штрафу має відбуватися у відповідності до статті 45 Бюджетного кодексу України та Порядком про повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, як повернення помилково або надміру зарахованого до бюджету платежу № 787 від 03.09.2013 (далі за текстом - Порядок № 787). Крім того, подана Позивачем заява про повернення коштів не відповідала обов`язковій послідовності зазначення інформації та не в повному обсязі містила обов`язкові реквізити. Посилаючись на пункт 5 розділу 1 Порядку № 787 в редакції змін згідно з наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2023 № 717, Відповідач стверджує, що повернення суми штрафу Позивачу має відбуватися на підставі подання органу виконавчої служби, про що Позивач повідомлявся, а Відповідач не є утримувачем сплачених Позивачем коштів в силу чого відсутні підстави для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України). Відповідач заперечує щодо задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, оскільки така сума не підтверджена доказами. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/14308/24 позов Фізичної особи-підприємця Барського Анатолія Яковича задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Барського Анатолія Яковича 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн безпідставно утриманих коштів та судовий збір в розмірі 1 906 (одна тисяча дев`ятсот шість) грн 52 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення безпідставно утриманих коштів, в той же час судом відмовлено у стягненні моральної шкоди з огляду на відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу страждань та втрат немайнового характеру, а заявлена до стягнення сума в розмірі 20 000 грн необґрунтованою в силу відсутності її розрахунку (складників такої суми). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України коштів у розмірі 34 000,00 грн та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного: Судом першої інстанції не враховано принцип бюджетної збалансованості, визначений положеннями статті 7 БК України, неправильно застосовано частину другу статті 45 БК України, а також помилково не застосовано нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню - Порядок повернення (перерахування коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, а до даних правовідносин не може застосуватись ст. 1212 ЦК України. Вважає, що таке повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів не є видатком бюджету. Правовідносини щодо повернення з Державного бюджету України суми сплаченого адміністративного штрафу існують між позивачем (платником) та Балаклійським відділом ДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Мін`юсту, а не Укртрансбезпекою. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/14308/24, розгляд апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/14308/24 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. В апеляційній скарзі викладено клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача. Відповідно до ч.6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У справі наявні обидві умови. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки відповідачем оскаржується в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.*100 = 302 800,00 грн.) (ч.10 ст. 270 ГПК України), розгляд справи здійснюється за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України, відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з викликом сторін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 13.07.2021 винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 290677 (далі за текстом - Постанова № 290677), якою постановлено стягнути з ФОП Барського А.Я. адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000 грн. За заявою стягувача - Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 21.09.2021 старшим державним виконавцем Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Волковою М.О. відкрито виконавче провадження № 66890216. При примусовому виконані Постанови № 290677 про накладення штрафу з ФОП Барського А.Я. стягнуто суму у розмірі 34 000 грн. згідно платіжного доручення № 13751 від 28.10.2021, в якому отримувачем визначено: ГУК у Харківській області. 21.02.2022 Харківський окружний адміністративний суд рішенням у справі № 520/21764/21 скасував постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № 290677 від 13.07.2021 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Барського А.Я. на користь держави 34 000 грн. Зазначена постанова не оскаржувалась з боку Відповідача, а тому набула чинності. В силу зазначеного, Позивачем направлено заяву про повернення стягнутих коштів до Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та адвокатський запит до Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області з питань порядку повернення стягнутих грошових коштів, отримавши протилежні відповіді. Згідно відповіді № 212117 від 13.06.2023 Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовив ФОП Барському А.Я. у поверненні коштів. Відділ роз`яснив Позивачу право звернутися до суду. Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області у відповіді № 05-09-06/3403 від 12.07.2023 на адвокатський запит зазначило, що для повернення коштів необхідно звернутися до Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Державна служба України з безпеки на транспорті у листі № 7217/9/3/15- 23 від 31.07.2023 зазначила, що заяву про повернення коштів з бюджету разом з оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, повинен формувати та скерувати до Укртрансбезпеки платник, а саме - Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Маючи протилежні відповіді, Позивач зазначає, що він направив запит до Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, з відповіді якого № 45672/38358-24-23/15.6 від 26.09.2023 рекомендується звертатися до суду для повернення з Державного бюджету України сплачених коштів, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 № 910/5880/21. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач просить стягнути з державного бюджету України суму коштів в розмірі 34 000 грн на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно утримані. Також Позивачем заявляється до стягнення моральна шкода в розмірі 20 000 грн, в обґрунтування якої Позивач зазначає, що він знаходиться під постійним стресом з огляду на спірні правовідносини сторін, стягнуті неправомірно кошти є значною втратою бюджету ФОП Барського А.Я. та його родини. Крім того, Позивач був змушений звертатися до адвоката, платити йому кошти, звертатися до численних організації з вимогою повернути кошти, які були вкрай необхідні Позивачу. Зазначене, на переконання Позивача, є складовою моральної шкоди. Із врахуванням вже викладеного судом вище, заперечення Відповідача зводяться до наступного: - повернення коштів має відбуватися у відповідності до статті 45 Бюджетного кодексу України та Порядку № 787, оскільки бюджетним законодавством передбачено позасудовий порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів; - заява про повернення коштів Позивача повинна відповідати вимогам Порядку № 787, а орган виконавчої служби формує подання та направляє його до органів казначейства; - відмову Відповідача у поверненні 34 000 грн Позивачем оскаржено не було; - Відповідач не є утримувачем коштів Позивача; - Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, що виключає її відшкодування. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, 21.02.2022 Харківський окружний адміністративний суд рішенням у справі № 520/21764/21 скасував постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № 290677 від 13.07.2021 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Барського А.Я. на користь держави 34 000 грн. Зазначена постанова не оскаржувалась з боку Відповідача, а тому набула чинності. Таким чином, відповідна правова підстава (постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.07.2021 № 290677) для перерахування позивачем коштів, визнана протиправною та скасована у судовому порядку. Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки підстава на якій позивачем була сплачена сума штрафу у розмірі 34 000,00 грн скасована в судовому порядку, то такі кошти утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 ЦК України, а відтак сума у розмірі 34 000,00 грн підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача. Щодо доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що аналогічні спірним правовідносини вже були предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/5880/21 у постанові від 08.08.2023, в яких зазначено наступне. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку №787). У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України). Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України). У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України та стягнення коштів з Державного бюджету України. Щодо доводів апелянта, що відповідач у даній справі (Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) не є належним відповідачем у справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, у редакції, чинній на момент винесення постанови стосовно Філії). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)). У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша і друга статті 326 ЦК України). Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Згідно частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України). З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними. За встановлених обставин, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000,00 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. В частині відмови судом першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення 20 000 грн моральної шкоди рішення відповідачем не оскаржується, відповідно в апеляційному порядку в цій частині не переглядається. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/14308/24, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/14308/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/14308/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.

4. Матеріали справи №910/14308/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко А.О. Мальченко