Постанова 4870 № 909/272/26

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/272/26 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Іванчук С.В., Ржепецький В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі за позовом: керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Надвірнянської міської ради, м. Надвірна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", м. Київ, про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення 130 707,76 грн ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/272/26 зупинено провадження у справі за позовом керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Надвірнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 130 707,76 грн до набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зі змінами. 25.05.2026, засобами поштового зв`язку, до Західного апеляційного господарського суду направлено апеляційну скаргу Керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/272/26. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/272/26 без повідомлення сторін. 19.06.2026 до канцелярії суду надійшли матеріали справи № 909/272/26. На підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 2 ст. 273 ГПК України). Враховуючи оскарження ухвали про зупинення провадження у справі (п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено без повідомлення учасників справи у межах тридцяти денного строку.

1. Короткий зміст позовних вимог. На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Надвірнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", в якому просить суд (з урахуванням зміни предмета позову): - визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 17.05.2021, № 5 від 10.09.2021, № 6 від 22.09.2021, № 7 від 19.10.2021 до Договору № 18 від 05.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Управлінням освіти Надвірнянської міської ради; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Управління освіти Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області кошти в сумі 130 707,76 грн. Підставою позову прокурор зазначає порушення вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод до договору № 18 від 05.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Управлінням освіти Надвірнянської міської ради.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/272/26 зупинено провадження у справі за позовом керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Надвірнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 130 707,76 грн до набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зі змінами. Оскаржувана ухвала мотивована тим, що результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності/неконституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» безпосередньо впливає на вирішення позову у даній справі через посилання прокурора на цю норму у якості підстави для недійсності спірних додаткових угод.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована порушення судом І інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків обставинам справи при прийнятті оскаржуваної ухвали. Прокурор вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, оскільки встановлені в справі обставини та зібрані докази дозволяють суду встановити та оцінити факти (обставини), які є предметом судового розгляду. Прокурор зазначив, що на даний час відповідні положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинними, судова практика застосування відповідних норм у спірних правовідносинах усталена.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач подав відзив (вх.№01-04/5013/26 від 12.06.2026), у якому заперечив проти доводів прокурора, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Надвірнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", в якому просить суд (з урахуванням зміни предмета позову): - визнати недійсними додаткові угоди №3 від 17.05.2021, №5 від 10.09.2021, №6 від 22.09.2021, №7 від 19.10.2021 до Договору №18 від 05.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Управлінням освіти Надвірнянської міської ради; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Управління освіти Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області кошти в сумі 130 707,76 грн. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/272/26; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17.04.2026, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи. 14.05.2026 від представниці відповідача адвокатки Серебряник О.О. надійшло клопотання від 14.05.2026 (вх. № 4509/26 від 14.05.2026) про зупинення провадження у справі. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/272/26 зупинено провадження у справі за позовом керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Надвірнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 130 707,76 грн до набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зі змінами.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Предметом спірних процесуальних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне. 7.1. За частиною 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті. У постанові від 26.03.2024 у справі №907/882/22 Верховний Суд звертає увагу на те, що розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При тлумаченні поняття "розумні строки" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів. Аналізуючи питання щодо зупинення провадження у господарській справі, Верховний Суд виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними. Положення статті 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі. Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України). Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, Верховний Суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є: - об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі; - пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення; - обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. За приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Оскаржувана ухвала не містить мотивів, які обґрунтовували б неможливість ухвалення судового рішення та вплив рішення Конституційного Суду України на можливість оцінки доказів, котрі стосуються розгляду спору по суті. Апеляційний суд зауважує, що провадження у даній справі відкрито 23.03.2026 року, строки вчинення процесуальних дій на подачу процесуальних заяв по суті спору та долучення доказів сплинули станом на момент постановляння оскаржуваної ухвали 15.05.2026 року. Матеріали справи містять докази, долучені обома сторонами на підтвердження висловлених позицій, тому у суду першої інстанції був достатній обсяг доказових матеріалів для ухвалення судового рішення. Тому, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного процесуального рішення не враховано вищенаведених правових висновків Верховного Суду та помилково застосовано положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, обґрунтувавши наявність підстав для зупинення провадження у цій господарській справі виключно самим фактом відкриття конституційного провадження. 7.2. Суд апеляційної інстанції також вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовного того, що суд не уповноважений самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Оскільки, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 11 ГПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України (ч. 6 ст. 11 ГПК України). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили (ч. 7 ст. 11 ГПК України). Таким чином, суд уповноважений самостійно визначити норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема шляхом застосування положень Конституції України, як норм прямої дії. Визнання Конституційним Судом України окремих норм законодавства неконституційними, якими суд керувався при прийняття рішення, не обмежує прав та інтересів учасників спору. Оскільки, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України). Отже, процесуальним законом чітко врегульовано процесуальні права сторін у випадку встановлення неконституційності (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення. Тому, судом першої інстанції не враховано положень ст. ст. 11, 320 ГПК України при винесенні оскаржуваної ухвали. 7.3. Щодо темпоральної дії рішень Конституційного Суду України. Аналізуючи матеріали справи №909/272/26 та аргументи апелянта, суд зазначає, що предметом позовних вимог у справі, що розглядається, є матеріально-правові вимоги про: визнання недійсними додаткових угод № 3 від 17.05.2021, № 5 від 10.09.2021, № 6 від 22.09.2021, № 7 від 19.10.2021 до Договору № 18 від 05.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Управлінням освіти Надвірнянської міської ради; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Управління освіти Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області коштів в сумі 130 707,76 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор покликається, зокрема, на порушення при укладенні додаткових угод приписів п. 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більш ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. У клопотанні від 14.05.2026 про зупинення провадження у справі (а.с.108-115, т.2) заявник обґрунтовує необхідність зупинення провадження тим, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) щодо перевірки на відповідність Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Об`єктивна неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення КСУ, на думку відповідача/заявника, пов`язана з тим, що предметом спору є легітимність зміни істотних умов договору про закупівлю, що регулюється саме пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", правова визначеність цієї норми є преюдиційною для даної справи. У разі визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність з дня ухвалення рішення КСУ, що докорінно змінює правовий ландшафт спірних правовідносин. У даному випадку така об`єктивна неможливість полягає у тому, що суд у межах цієї справи повинен надати правову оцінку правовідносинам із застосуванням норми права, конституційність якої є предметом безпосереднього розгляду Конституційного Суду України. Фактично вирішення спору по суті напряму залежить від результатів конституційного провадження та правової позиції Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт відкриття конституційного провадження не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Предметом розгляду у даному спорі є правомірність укладення конкретних додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії, наявність передбачених законом підстав для внесення змін до істотних умов договору, належність документального підтвердження коливання ціни товару на ринку та наявність підстав для застосування наслідків недійсності правочинів. Крім того, на час розгляду спору пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинною нормою законодавства, яка не визнана неконституційною та підлягає застосуванню судами під час вирішення відповідних спорів. Відкриття конституційного провадження не зупиняє дію закону та не звільняє суд від обов`язку застосовувати чинне законодавство. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII. Отже, правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922VІІІ (конституційне провадження у справі № 3-78/20269(178/26) матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення (Постанова КГС ВС від 16 червня 2026 року у cправа №910/4867/24). Подібний підхід під час розгляду аналоігчних клопотань про зупинення провадження застосовано Верховним Судом у Постановах від 12 травня 2026 року у cправі № 924/560/24, від 04 червня 2026 року у cправі №911/2586/24, 09 червня 2026 року у cправі № 918/918/25. В силу ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, правочини (додаткові угоди) можуть бути визнані недійсним у випадку невідповідності нормам законодавства, які були чинними саме на момент їх укладення. Тому, рішення органу конституційної юрисдикції матиме вплив на майбутнє застосування норм законодавства та зміну нормативно-правового регулювання правовідносин, як наслідок визнання неконституційними окремих норм матеріального права. Таким чином, клопотання відповідача не містило належних обґрунтувань та достатніх доказів об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення конституційної скарги у справі №3-78/2026 (178/26), тому підстави для його задоволення у суду першої інстанції були відсутні. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без урахування наведених правових висновків Верховного Суду та не містить достатніх мотивів щодо наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливості для суду самостійно встановити обставини, які становлять предмет спірних правовідносин. 7.4. Верховний Суд акцентує увагу на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 07.05.2018 у справі № 903/351/16 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18 Зупинення розгляду справи, провадження у якій відкрито 23.03.2026, істотно впливає на дотримання розумних строків судового розгляду, а також забезпечення швидкого та ефективного здійснення правосуддя.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановляння помилкової ухвали. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. За таких обставин Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/272/26 підлягає скасуванню. Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Таким чином, справа підлягає передачі на розгляд суду першої інстанції для продовження її розгляду.

9. Судові витрати. За розгляд апеляційної скарги апелянтом сплачено 3 328,00 грн судового збору. Підпунктом в) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на передачу судом апеляційної інстанції справи на розгляд суду першої інстанції, питання щодо розподілу судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, має бути вирішено судом першої інстанції під час розподілу судових витрат за наслідком розгляду справи по суті, з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 2, 4, 129, 227, 232-234, 269-271, 275, 276, 280, 282, 284-285(1), 287 ГПК України, суд У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 25.05.2026 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/272/26 - скасувати.

3. Справу №909/272/26 передати на розгляд суду першої інстанції.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 29.06.2026. Головуючий суддя Міліціанов Р.В. Суддя Іванчук С.В. Суддя Ржепецький В.О.