Ухвала КЦС ВС № 364/249/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ справа № 364/249/24 провадження № 61-7774ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Тетіївського районного суду Київської області 05 лютого 2026 року у складі судді Косович Т. П. та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Нежури В. А., Музичко С. Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про звільнення майна з-під арешту, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_3 , звернулася з позовомдо Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі АТ «Укрсиббанк»), третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі Білоцерківський ВДВС) про звільнення майна з-під арешту. Свої вимоги обґрунтовує тим, що: за померлою ОСОБА_3 рахується обтяження - арешт нерухомого майна, який зареєстровано 19 січня 2010 року за № 9429779 реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови АА № 889121 від 19 січня 2010 року відділу ДВС Володарського РУЮ; цей арешт накладений в рамках ВП № НОМЕР_1 як стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі АКІБ «УкрСиббанк») за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року в сумі 81 570,05 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05 серпня 2009 року становило 626 580,44 грн; АКІБ «УкрСиббанк» змінив назву на публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі ПАТ «Укрсиббанк», пізніше на АТ «Укрсиббанк»; відповідно до договору факторингу № 1 та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеними 12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»(далі - ТОВ «Кей-Колект»), ПАТ «Укрсиббанк» право вимоги за кредитним договором №11144034000 від 18 квітня 2007 року та договором іпотеки передало ТОВ «Кей-Колект»; надалі борг 26 липня 2019 року за договором № 26-07/19 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року від ТОВ «Кей-Колект» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ. ЕН. ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП»); надалі борг 26 липня 2019 року за договором № 26-07/19-1 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року від ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП» було передано ОСОБА_4 ; 26 липня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 11144034000 від 18 квітня 2007 року, відповідно до якого за рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, поза межами виконавчого провадження кредитор ОСОБА_4 прощає (анулює) борг ОСОБА_3 в розмірі 2 566 470,96 грн, з яких 1 754 298,00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 812 172,96 грн - заборгованість за відсотками; відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 12 вересня 2023 року щодо ОСОБА_3 , за вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня. За таких обставин, позивач просила скасувати арешт нерухомого майна, зареєстрований 19 січня 2010 року 12:13:02 за № 9429779 на підставі виконавчого листа № 2-6791, виданого 22 червня 2010 року Оболонським районним судом. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області 05 лютого 2026 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрсиббанк», третя особа Білоцерківський ВДВС, про звільнення майна з-під арешту - відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що: у цій справі ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до АТ «Укрсиббанк», який з 2011 року не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладений арешт на спірне нерухоме майно, тобто є неналежним відповідачем у справі. При цьому жоден можливий стягувач (ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП», ОСОБА_4 ), в інтересах якого був накладений арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , як відповідач не залучений і клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивачка не заявляла; разом з цим арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , який просить скасувати позивачка, було накладено на підставі постанови АА № 889121 від 19 січня 2010 відділу ДВС Володарського РУЮ в той час, коли виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь АКІБ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року в сумі 81 570,05 дол. США, старшим державним виконавцем Коваль Н. Г. відкрито лише 23 липня 2010 року, тобто питання, у якому саме виконавчому провадженні було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , є спірним, так як згідно відповіді Білоцерківського ВДВС № 99281 від 22 вересня 2023 року, на примусовому виконанні Володарського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало ще одне виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2580-1/09 від 05 жовтня 2008 року, виданого Солом`янським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь КС «Народний кредит» заборгованості за кредитним договором № 19-70714-н від 18 липня 2007 року в сумі 67 875,34 грн та судових витрат в сумі 712,37 грн; вирішити питання про скасування арешту, накладеного у межах виконавчого провадження, без залучення до участі у справі в якості відповідачів усіх осіб, на користь яких накладений такий арешт, є неможливим; отже, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з пред`явленням їх до неналежного відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначив, що: ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги, за встановлених у цій справі обставин, не підлягають до задоволення, оскільки позивачкою заявлені вимоги до АТ «Укрсиббанк», який не є ані боржником, ні особою в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно, починаючи з 2011 року; належна для захисту прав позивачки вимога про звільнення майна з-під арешту має бути заявлена до належного стягувача, на користь якого було накладено арешт на спірне нерухоме майно; матеріали цивільної справи не містять клопотання позивачки про заміну неналежного відповідача; врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного суб`єктного складу учасників справи. Водночас ОСОБА_1 не позбавлена права на пред`явлення відповідного позову до суду до належного відповідача; також суд апеляційної інстанції вважав слушними висновки суду першої інстанції про те, що питання, у якому саме виконавчому проваджені було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , є спірним, з огляду на те, що позивачка звернулась з вимогами про скасування арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 , який було накладено на підставі постанови АА № 889121 від 19 січня 2010 року відділу ДВС Володарського РУЮ в той час, коли виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь АКІБ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року в сумі 81 570,05 дол. США, старшим державним виконавцем Коваль Н. Г. відкрито лише 23 липня 2010 року; також згідно відповіді Білоцерківського ВДВС № 99281 від 22 вересня 2023 року, на примусовому виконанні Володарського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало ще одне виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2580-1/09 від 05 жовтня 2008 року, виданого Солом`янським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь КС «Народний кредит» заборгованості за кредитним договором № 19-70714-н від 18.07.2007 року в сумі 67 875,34 грн та судових витрат в сумі 712,37 грн; доводи апеляційної скарги щодо не встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, які мають значення для справи, є безпідставними, оскільки висновки суду по суті вирішення спору, зокрема, щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог, мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи; вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права; докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. У червні 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01червня 2026 року та рішення Тетіївського районного суду Київської області 05 лютого 2026 року. Постановити нове рішення яким: визнати виконавчий лист № 2-6791 виданий 22 червня 2010 року Оболонським районним судом - таким, що не підлягає виконанню. Скасувати арешт нерухомого майна, що зареєстрований 19 січня 2010 року 12:13:02 за № 9429779 на підставі виконавчого листа № 2-6791 виданого 22 червня 2010 року Оболонським районним судом. Касаційна скарга мотивована тим, що: суди не врахували висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), та у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 28 серпня 2024 року у справі №947/36027/21,від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61- 18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21); відповідно до інформаційної довідки від 03 жовтня 2023 року зазначено, що відповідно до ВП НОМЕР_1 - з примусового виконання виконавчого листа № 2-6791 виданого 22 червня 2010 року Оболонським районним судом про стягнення (далі - виконавчий лист) з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 солідарно на користь АКІБ УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 81 570,05 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05 серпня 2009 року становить 626 580,44 грн. В подальшому було вчинено виконавчі дії такі як: приєднання виконавчого провадження до зведеного та виведення виконавчого провадження із зведеного. Тобто чітко визначено, щодо якої заборгованості, коли і в якому виконавчому провадженні накладено арешт нерухомого майна і хто був стягувачем - АКІБ «УкрСиббанк»; у відповіді на відзив є відповідь стягувача, що позивач, на даний момент не рахується в його боржниках. Документи ж про прощення боргу - позивачем додано до суду. Таким чином, АКІБ «УкрСиббанк» є особа, в інтересах якого накладений арешт на майно у виконавчому провадженні. Інші боргові зобов`язання чи виконавчі провадження не відіграють ролі в предметі даного позову. Тому відмова в задоволенні позовних вимог на вищевказаній підставі є упередженою, є надмірно формалізованим підходом та не враховує об`єктивних обставин справи; у відповідь на звернення позивача, відповідач у відповіді від 13 листопада 2023 року №27- 1- 01/28100 надав наступну інформацію «..Так, по суті Вашого звернення, повідомляємо, що станом на дату надання відповіді будь-які фінансові претензії до Вас, як Позичальника, за вищевказаним Кредитним договором з боку Банку відсутні...» - тобто позивач не має заборгованостей перед відповідачем. Отже, відсутні підстави накладеного арешту, тому він підлягає скасуванню. Цей арешт заважає позивачу вільно розпоряджатися належним йому майном. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що: за померлою ОСОБА_3 рахується обтяження - арешт нерухомого майна, який зареєстровано 19 січня 2010 року за № 9429779 реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови АА № 889121 від 19 січня 2010 року відділу ДВС Володарського РУЮ; цей арешт накладений відділом Державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 23 липня 2010 року для стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року в сумі 81 570,05 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05 серпня 2009 року становить 626 580,44 грн; згідно з відповідддю Білоцерківського ВДВС № 99281 від 22 вересня 2023 року, на примусовому виконанні Володарського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6791 від 22 червня 2010 року, виданого Оболонським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 81 570,05 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05 серпня 2009 року становить 626 580,44 грн; 12 січня 2011 року відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» даний виконавчий лист повернуто стягувачу, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; відповідно до договору факторингу № 1 та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеними 12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», ПАТ «Укрсиббанк» право вимоги за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року та договором іпотеки передало ТОВ «Кей-Колект»; надалі борг 26 липня 2019 року за договором № 26-07/19 про відступлення права вимоги за кредитним договором №11144034000 від 18 квітня 2007 року від ТОВ «Кей-Колект» було передано ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП»; надалі борг 26 липня 2019 року за договором № 26-07/19-1 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року від ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП» було передано ОСОБА_4 . Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу, його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі, належному відповідачеві (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2026 року у справі № 127/4112/24 (провадження № 61-10450св24)). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18)). Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Під час розгляду справи суди встановили, що спірний арешт накладений згідно постанови про відкриття виконавчого провадження для стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором; відповідно до договору факторингу № 1 та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеними 12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», ПАТ «Укрсиббанк» право вимоги за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року та договором іпотеки передало ТОВ «Кей-Колект»; надалі борг 26 липня 2019 року за договором № 26-07/19 про відступлення права вимоги за кредитним договором №11144034000 від 18 квітня 2007 року від ТОВ «Кей-Колект» було передано ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП»; надалі борг 26 липня 2019 року за договором № 26-07/19-1 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 11144034000 від 18 квітня 2007 року від ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП» було передано ОСОБА_4 . За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги предявлені лише до АТ «Укрсиббанк», який не є належним відповідачем у справі, клопотання про заміну відповідача позивач не заявив, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), та у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) не свідчать про те, що суди ухвалили судові рішення без їх урахування. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Тетіївського районного суду Київської області 05 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про звільнення майна з-під арешту. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат